27 травня 2025 року
м. Київ
справа №640/9712/20
адміністративне провадження № К/990/3146/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури, в якому уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2015 року до 28 січня 2020 року; стягнути з Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення позивача з 28 квітня 2015 року по 31 березня 2020 року включно у сумі 2 270 936,23 грн; стягнути з відповідачів 269 553,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що у справі №826/12523/15 було вирішено спір щодо правомірності його звільнення з органів прокуратури та поновлено на займаній посаді за рішенням суду першої інстанції від 28 квітня 2016 року, проте рішення було виконане лише 29 січня 2020 року.
Справа неодноразово вирішувалася судами.
Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 31 травня 2023 року скасовано рішення судів попередніх інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих підстав, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання та обставини застосування пункту 10 Порядку №100 при розрахунку середнього заробітку (за час вимушеного прогулу) коефіцієнту підвищення, виходячи із посадового окладу позивача. Отже, під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно було правильно визначити нормативно-правові акти, які регулювали розмір посадових окладів прокурорів у періоді з 30 квітня 2015 року по 28 січня 2020 року на підставі яких здійснити розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача із застосуванням пункту 10 Порядку №100.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 263 183,11 грн. В іншій частині позову відмовлено.
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
12 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку позивач повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
21 січня 2025 року засобами поштового зв'язку позивач утретє надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року визнано неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 у цій справі. Касаційну скаргу залишено без руху з установленням скаржнику десятиденного строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання відповідних доказів на їх підтвердження.
Вказану ухвалу Верховний Суд двічі надсилав на поштову адресу скаржника, проте до Верховного Суду поверталися конверти «за закінченням терміну зберігання». Верховний Суд утретє надіслав ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, яка була отримана скаржником 22 квітня 2025 року, що підтверджується поштовим повідомленням.
02 травня 2025 року засобами поштового зв'язку скаржник надіслав до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
В цій заяві зазначено, що скаржник без зайвих зволікань та затримок звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, які йому були повернуті.
Скаржник вказує, що суддя-доповідач у цій справі помилково прийшов до висновку, що скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1, З частини четвертої статті 328 КАС України, що вплинуло на формальний пропуск процесуальних строків на касаційне оскарження.
Також скаржник зазначає, що у цій справі у 2021 році ним: «неодноразово подавалися до Верховного Суду касаційні скарги на незаконність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які виносили судові рішення, зокрема, з порушенням конституційного принципу дії нормативно-правового акту в часі щодо застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. Постановою КМУ №100 від 08.02.1995. За наслідками їх розгляду тричі суддями (Уханенко С.А., -05.07.2021; ОСОБА_2 - 02.08.2021; Білак М.В.-16.08.2021) виносились ухвали про повернення скарг у зв'язку з відсутністю підстав касаційного оскарження. А 14.09.2021 суддями: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О. та Соколов В.М. -винесено ухвалу, якою визнано поважними причинами пропуску на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження. Причини пропуску мною було зазначено аналогічні, що і наразі.».
З огляду на викладене, Суд зазначає наступне.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій заявника, які він, у розумні інтервали часу, мав вживати, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та перевірки доказів, які мають підтверджувати ці обставини.
Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відхиляючи їх, Верховний Суд повторно зазначає, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, обставини, за яких суд касаційної інстанції вже повертав попередні касаційні скарги, були безпосередньо пов'язані з організаційною діяльністю заявника (неналежне оформлення).
Суд відхиляє доводи заявника щодо, як він вважає, помилкового повернення попередньо поданих ним касаційних скарг до Верховного Суду, оскільки заявник касаційної скарги позбавлений процесуальної можливості надавати суб'єктивну оцінку стосовно раніше постановлених Верховним Судом ухвал про повернення касаційної скарги і така оцінка не створює об'єктивну обставину пропуску строку звернення до касаційного суду вже з цією касаційною скаргою.
Також Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду щодо поновлення строку, оскільки питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин пропуску строку та вимог процесуального закону. Саме по собі посилання на причини поновлення строку, які Верховним Судом були розцінені у 2021 році як належно обґрунтовані для поновлення цього строку, водночас не зазначаючи нових підстав для поновлення строку вже у цьому касаційному провадженні, що оцінюється судомяк відсутність об'єктивних обставин, що зумовили пропуск строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд також зазначає, що однією із складових принципу верховенства права є дотримання принципу res judicata, тобто принципу поваги до остаточного судового рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення, тому відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Разом з тим, аргументи ОСОБА_1 зводяться до його цілеспрямованості оскарження в касаційному порядку судових рішень та вжиття заходів щодо усунення недоліків попередніх скарг, що не є об'єктивними підставами для поновлення пропущеного процесуального строку.
Інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не зазначено, тому Верховний Суд дійшов висновку про неповажність наведених представником позивача підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а тому у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити.
Пунктом четвертим частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити представнику ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у цій справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов
А.В. Жук