27 травня 2025 р. Справа № 440/8841/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 19.03.25 по справі № 440/8841/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №163750025869 від 08.11.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.11.2023.
В обґрунтування позову заявник вказує на протиправну поведінку відповідача, що полягає у безпідставному неприйнятті до уваги дубліката трудової книжки позивача під час вирішення питання про призначення пенсії, що призвело до протиправного незарахування періодів трудової діяльності позивача до страхового стажу.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.11.2023 №163750025869.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 02.11.2023 про призначення йому пенсії за віком з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до трудового (страхового) стажу згідно із записами дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 22.12.1997, періодів роботи з 29.08.1983 по 16.03.1989 на Полтавському будівельному комбінаті, з 17.03.1989 по 31.10.1990 у Полтавському проектно-будівельному об'єднанні "Полтаважитлобуд", з 01.11.1990 по 11.04.1994 на Полтавському домобудівельному комбінаті.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп та обґрунтовану частину витрат на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п'ятсот) грн 00 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, безпідставним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі №440/8841/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає , що згідно з прийнятого рішення вік позивача на момент звернення становить 62 роки 11 місяців 4 дні. Страховий стаж позивача на момент звернення становить 8 років 5 місяців 10 днів. Вказує, що для зарахування спірних періодів до страхового стажу, необхідно підтвердити уточнюючими довідками з підприємства на підставі первинних документів періоди роботи згідно записів дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.12.197 та періоди роботи до 22.12.1997.
Позивач надав до суду відзив, в якому просить в задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області відмовити в повному обсязі, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі №440/8841/24 залишити без змін.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Кунгуртук Каа-Хемського району Республіки Тува, як свідчать відомості паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 11.03.1997 Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області. 02.11.2023 у віці 62 років звернувся до Полтавського ОУПФ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 36), додавши до заяви, окрім документів, що посвідчують особу, військовий квиток серії НОМЕР_3 (а.с. 33-34), атестат № НОМЕР_4 про закінчення ПТУ №9 м. Полтави (а.с. 35) та дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 , яка заповнена 22.12.1997 (а.с. 52-59).
За висновком пенсійного органу, пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 60 років. Вік заявника 62 роки 11 місяців 4 дні. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 27 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років. Страховий стаж особи становить 8 років 5 місяців 10 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно із записами дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.12.1997. Періоди роботи до 22.12.1991 необхідно підтвердити уточнюючими довідками з підприємств на підставі первинних документів. Звернуто увагу на відсутність в ЕПС сканованої копії сторінок 2 - 3 трудової книжки.
На підставі викладеного, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (за екстериторіальністю) від 08.11.2023 №163750025869 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 32).
Позивач, вважаючи це рішення таким, що порушує його конституційне право на пенсію за віком, звернувся через до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №163750025869 від 08.11.2023 є необґрунтованим, оскільки прийняте без належної оцінки обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Приписами статті 24 Закону №1058-IV, крім іншого, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Вимогами частини першої статті 40 Закону України № 1058-1V встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Схожих висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постановах від 17.03.2015 у справі №21-11а15, від 15.12.2015 у справі №2-а/576/29/14 та Верховний Суд у постановах від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 17.04.2018 у справі №376/2559/17, від 25.09.2018 у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 у справі №539/2726/16-а та від 05.03.2020 у справі №539/3234/16-а, від 23.01.2020 у справі №711/6882/17, від 21.05.2020 у справі №711/10373/17, від 22.09.2020 у справі №361/7431/15-а, від 14.09.2020 у справі №404/5731/16-а, від 09.11.2020 у справі №202/9474/15-а та від 23.05.2022 у справі №377/734/16-а.
Згідно зі статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі - Порядок №637).
Так, відповідно до п. 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, стосовно того, що для зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача, ці періоди необхідно підтвердити уточнюючими довідками з підприємства на підставі первинних документів, колегія суддів зазначає наступне .
Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з втратою позивачем оригіналу трудової книжки, дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 оформлявся ВАТ "Полтавський домобудівельний комбінат", засвідчений підписом уповноваженої особи, відповідальної за видачу трудових книжок ВАТ "Полтавський домобудівельний комбінат" ОСОБА_2 .
Порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (надалі - Інструкція №58).
Розділом 5 Інструкції №58 визначено порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівникам.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Інструкції №58, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
З оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.11.2023 №163750025869 вбачається, що у пенсійному органі копія дубліката трудової книжки не містить 2-3 сторінок.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис.
Тож обов'язок зі сканування документів під час прийняття документів лежить на працівнику структурного підрозділу Пенсійного фонду.
В матеріалах справи наявна повна копія дубліката трудової книжки, в якій містяться копії сторінок 2 - 3, зі змісту яких встановлено, що позивач:
- 29.08.1983 прийнятий учнем оператора пульта управління обладнання на БСЦ (запис №1);
- 29.10.1983 присвоєний другий розряд оператора пульта управління обладнання (запис №2);
- 31.01.1984 присвоєний третій розряд оператора пульта управління обладнання (запис №3);
- 14.03.1988 у зв'язку з переходом на нові умови оплати праці встановлена професія моториста бетонозмішувальних установок третього розряду (запис №4);
-17.03.1989 Полтавський домобудівельний комбінат у зв'язку з реорганізацією перейменований в Полтавське проектно-будівельне об'єднання "Полтаважитлобуд" (запис №5);
- 01.11.1990 у зв'язку з реорганізацією ПСО "Полтаважитлобуд" перейменовано в Полтавський домобудівельний комбінат (запис №6);
- 15.06.1993 присвоєний четвертий розряд моториста бетонозмішувальних установок (запис №7);
- 11.04.1994 звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис №8).
Таким чином, згідно з вищевказаними записами дубліката трудової книжки трудовий стаж ОСОБА_1 не переривався та становить 10 років 6 місяців 13 днів.
Також, записи дубліката трудової книжки містять номери та дати наказів про прийняття на посаду та звільнення, сторінки 2 - 3 та сторінки 3 - 4 містять відбиток печатки ВАТ "Полтавський домобудівельний комбінат".
Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Разом з цим, повноваженням щодо проведення перевірки відомостей, відображених у дублікаті трудової книжки, за наявності у пенсійного органу сумнівів у достовірності поданих відомостей про особу, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, відповідач не скористався.
У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Верховний Суд в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, шо з метою ефективного способу захисту порушених в спірних правовідносинах прав позивача наявні правові підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 02.11.2023 про призначення йому пенсії за віком з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до трудового (страхового) стажу згідно із записами дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 22.12.1997, періодів роботи ОСОБА_1 з 29.08.1983 по 16.03.1989 на Полтавському будівельному комбінаті, з 17.03.1989 по 31.10.1990 у Полтавському проектно-будівельному об'єднанні "Полтаважитлобуд", з 01.11.1990 по 11.04.1994 на Полтавському домобудівельному комбінаті.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі № 440/8841/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський