27 травня 2025 р. Справа № 520/26842/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 26.02.25 у справі № 520/26842/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 за № 870 від 05.11.2023 «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, не враховано всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.
В апеляційній скарзі позивач викладає обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, наведені ним в позовній заяві, зазначає про неврахування їх судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України за призовом з 04 березня 2022 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 за №69/2022, що підтверджено записами військового квитка серії НОМЕР_2 від 15.10.2008 (а.с. 12 - 14).
З 13.05.2023 старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого водія-радіотелефоніста 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 13 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону.
На підставі Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №841 від 27.10.2023 "Про призначення службового розслідування" проведено службове розслідування з метою встановлення неправомірних дій військовослужбовця за призовом під час мобілізації старшого солдата ОСОБА_1 , пов'язаних з самовільним залишенням місця служби, ступеня вини останнього, а також причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
За результатами проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування, в якому зазначено, що в умисних діях старшого солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки військового кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України, які полягають у самовільному залишенні місця служби з 27 жовтня 2023 року по теперішній час з метою ухилення від подальшої військової служби в умовах дії воєнного стану (а.с. 25 - 30).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.11.2023 за №870 (а.с. 31 - 32) за самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану, відсутність на службі з 27 жовтня 2023 року по теперішній час без поважних причин, порушення вимог, передбачених абзацами 2, 3 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, абзацом 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовця за призовом під час мобілізації старшого солдата ОСОБА_1 старшого водія-радіотелефоніста 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 13 штурмової роти 5 штурмового батальйону вирішено:
1.1. притягнути до дисциплінарної відповідальності після повернення;
1.2. позбавити премії за жовтень 2023 року в повному обсязі;
1.3. не виплачувати за жовтень 2023 року додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого2022 року № 168.
Не погодившись із Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.11.2023 за № 870, позивач звернуся до суду з позовом у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, колегія суддів виходить з такого.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 за №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до ст.48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтею 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до ст.85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Згідно зі ст.86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п. 12 розділу IІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017 (далі - Порядок №608) до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Пунктом 1 розділу IV Порядку № 608 визначено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Згідно з пунктами 2, 3 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов'язковим зазначенням: предмета огляду та його стислого опису; часу, дати, місця (населеного пункту) огляду; посади, військового звання, прізвища та імені особи, яка складає документ; військового звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності); прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб; фактичного місцезнаходження військової частини, установи, підприємства тощо; місця складання документа (номер службового кабінету або іншого приміщення); у разі використання технічних (відео-, фото- або аудіо-) засобів - цифрового пристрою, його назви, моделі; підписів присутніх осіб на кожному аркуші та їх прізвищ, ініціалів, підписів на останньому аркуші; підпису особи, яка склала акт огляду, на останньому аркуші.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Пунктом 3 розділу V Порядку № 608 визначено, що описовій частині акта службового розслідування зазначаються:
посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;
неправомірні дії військовослужбовця;
зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є);
вина військовослужбовця;
причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;
вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;
причини та умови, що сприяли правопорушенню;
заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з п.12 розділу ІІІ Порядку №608 розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV "Повноваження осіб під час службового розслідування" Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Судом установлено, що Наказом командира Військової частини № НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.10.2023 за №841 "Про призначення службового розслідування" з метою уточнення причин та обставин, що мали місце, заступнику командира НОМЕР_3 штурмового батальйону з морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_2 наказано провести службове розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 , який 27 жовтня 2023 року самовільно залишив місце служби. Акт службового розслідування наказано надати на затвердження до 06 листопада 2023 року.
Проведення службового розслідування призначено оскільки з рапорту командира 5 штурмового батальйону підполковника ОСОБА_3 за вхідним №1122/р від 27 жовтня 2023 року стало відомо, що 27 жовтня 2023 року під час перевірки особового складу виявлено відсутність старшого солдата ОСОБА_1 (а.с. 24).
Фактично службове розслідування проводилося майором ОСОБА_2 , який вказаний в акті службового розслідування як особа, що проводила розслідування з метою встановлення неправомірних дій військовослужбовця.
Суд зазначає, що приписи Порядку №608, вказуючи на проведення службового розслідування за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, не встановлюють вимог щодо форми такої участі.
З 13.05.2023 старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого водія-радіотелефоніста 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 13 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону.
Під час проведення службового розслідування було залучено безпосереднього командира позивача - командира 13 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 , який, зокрема, надавав пояснення (а.с. 34), необхідні відомості для складення службової характеристики старшого солдата ОСОБА_1 , яка ним підписана (а.с. 36), а також інші відомості, необхідні для проведення службового розслідування.
Отже, безпосередній начальник позивача приймав участь у службовому розслідуванні, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача в цій частині.
Разом з цим суд звертає увагу, що позивачем не надано пояснень, яким чином особа перевіряючого вплинула на хід проведення службового розслідування, його висновки та порушила його права як військовослужбовця, щодо якого проводилося службове розслідування.
Крім того, за змістом позовної заяви до ознайомлення із матеріалами службового розслідування позивачу нічого не було відомо про його відділення, взвод та батальйон, так як ніхто з командирів не оголошував йому про це; також йому невідомий його безпосередній керівник.
Не є обґрунтованим посилання позивача на необхідність долучення до матеріалів службового розслідування доказів проходження військової служби позивачем (довідки, витяги з наказів тощо), оскільки Порядком № 608 долучення таких відомостей не передбачено.
Щодо посилання позивача на порушення вимог п. 1 розділу IV Порядку № 608 при проведенні службового розслідування в частині нез'ясування всіх обставин, які сприяли тому, що старший солдат ОСОБА_1 покинув місце розташування, суд зазначає, що таке не знайшло підтвердження під час розгляду справи.
У позовній заяві зазначено, що 03.05.2023, 08.06.2023, 07.11.2023 ОСОБА_1 надіслав до Військової частини НОМЕР_1 рапорти про призначення військово-лікарської комісії, відповіді на які військовою частиною не надано, у зв'язку з чим 04.12.2023 ним подано рапорт до Військової частини НОМЕР_1 , в якому висловлене прохання розглянути рапорти, які вже були направлені командуванню Військової частини НОМЕР_1 , та повідомити результати розгляду вказаних рапортів (а.с. 51 - 80). Проте жодний з рапортів військовою частиною розглянуто не було.
Отже, на думку позивача, вказане свідчить, що під час проведення службового розслідування відповідач не встановив усі обставини, що мають значення для справи, не врахував мотиви, з яких ОСОБА_1 вирішив покинути місце розташування та не розглянув його звернення, які були ним подані під час проведення службового розслідування.
Суд звертає увагу, що вказані рапорти ОСОБА_1 про призначення військово-лікарської комісії були надіслані позивачем до Військової частини НОМЕР_1 не під час проведення службового розслідування та не стосувалися його проведення. Відповідно, в ході проведення службового розслідування у військової частини був відсутній обов'язок щодо розгляду таких рапортів позивача.
Наголошуючи на тому, що відповідачем не було розглянуто рапорти ОСОБА_1 про призначення військово-лікарської комісії, позовна заява не містить посилання на жодну з законодавчих норм, яка б встановлювала, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані розглядати рапорти військовослужбовця, подані ним не в межах проведення службового розслідування.
Отже, твердження представника позивача в цій частині також не знайшли свого підтвердження.
Посилання позивача на те, що в акті службового розслідування невірно встановлено причинний зв'язок між діями позивача та подією, адже залишення місця служби сприяло видання завідомо злочинних наказів командування Військової частини НОМЕР_1 ; акт не містить причини та умови вчинення правопорушення, суд уважає необґрунтованими та не приймає до уваги, оскільки в акті службового розслідування зазначено, що з пояснень, наданих командиром 13 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону старшим лейтенантом ОСОБА_4 , стало відомо, що 27 жовтня 2023 року під час проведення перевірки наявності особового складу НОМЕР_5 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону, який дислокується поблизу населеного пункту Дружківка Краматорського району Донецької області, виявлено відсутність військовослужбовця за призовом під час мобілізації старшого солдата ОСОБА_1 старшого водія-радіотелефонїста 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 13 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону, який самовільно залишив розташування підрозділу (без зброї).
Негайно вжиті заходи командиром 13 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону старшим, лейтенантом ОСОБА_4 щодо з'ясування місцезнаходження вказаного військовослужбовця, а саме спроби встановити з ним телефонний зв'язок, опитування співслужбовців позитивних результатів не дали, серед зниклих безвісти він не значиться.
Будь-яких скарг з питань несення військової служби від ОСОБА_1 не надходило.
На час проведення службового розслідування старший солдат ОСОБА_1 не повернувся, тому отримати від нього пояснення за фактом відсутності за місцем дислокації підрозділу позивача не виявилося можливим.
За висновками службового розслідування в умисних діях старшого солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки військового кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України, які полягають у самовільному залишенні місця служби з 27 жовтня 2023 року по теперішній час з метою ухилення від подальшої військової служби в умовах дії воєнного стану
В результаті проведеного службового розслідування встановлено неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв'язок між діями та подією, що трапилася, про що зазначено в акті службового розслідування.
Посилання позивача на примушування військовослужбовців виконувати бойові накази без належного забезпечення також не знайшло підтвердження під час розгляду справи.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач отримував відповідні бойові накази від командування військової частини, не зафіксовано фактів відмови від виконання відповідних наказів. З огляду на відсутність підтвердження вказаних позивачем обставин такі під час службового розслідування не досліджувалися.
Щодо посилання позивача на порушення вимог п. 3 розділу IV Порядку № 608 під час проведення службового розслідування, то суд зазначає, що Порядком № 608 визначено право військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування, проте витребування пояснень при проведенні службового розслідуванні, запрошення до місця проведення службового розслідування, не є обов'язком для особи, що його проводить.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 18.02.2021 у справі № 1.380.2019.000616, у якій судом касаційної інстанції також зазначено, що надання пояснень військовослужбовцем є лише одним з джерел отримання інформації, необхідної для встановлення обставин в межах службового розслідування, однак відсутність таких не перешкоджає проведенню службового розслідування та, за умови дотримання вимог щодо всебічності, повноти, своєчасності та об'єктивності проведення службового розслідування, притягненню військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Отже, для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
В той же час, передбачене п. 3 розділу IV Порядку № 608 право військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування, не передбачає дотримання якоїсь окремої формалізованої процедури на підтвердження дотримання цього права.
Порядок № 608, у якому міститься перелік прав та обов'язків як осіб, що проводять службове розслідування, так і військовослужбовців, щодо яких проводиться службове розслідування, і позивач мав можливість ознайомитися зі змістом вказаного нормативно-правового акту, який є у вільному доступі, для з'ясування своїх прав та обов'язків під час службового розслідування.
Крім того, суд не бере до уваги та вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що його не було ознайомлено з правами та обов'язками під час проведення службового розслідування, не було надано можливості надати усні/письмові пояснення, зауваження та пропозиції, як і не було ознайомлено з матеріалами службового розслідування, оскільки на час проведення службового розслідування старший солдат ОСОБА_1 до військової частини не повернувся, тому отримати від нього пояснення не виявилося можливим, про що зазначено в акті службового розслідування.
Оскаржуваний Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.11.2023 за №870 (а.с. 31 - 32) прийнято у період відсутності позивача у військовій частині, що свідчить про об'єктивну неможливість ознайомлення позивача із цим наказом з незалежних від відповідача причин. Викладеним, на переконання суду, спростовуються доводи позивача про те, що йому протиправно не було повідомлено про початок проведення службового розслідування.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги твердження представника позивача про порушення процедури проведення службового розслідування як підстави для скасування спірного наказу, яким вже була надана оцінка судом в межах розгляду даної справи, оскільки процедурні порушення під час проведення службового розслідування не можуть бути єдиною підставою для скасування спірного наказу в частині, що стосується ОСОБА_1 , що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.02.2020 у справі №826/16420/18.
Суд зауважує, що позивач не оскаржує факт установлення у наказі вчинення ним правопорушення, яке виразилось у самовільному залишенні військової частини.
За результатами службового розслідування складено акт службового розслідування, в якому зафіксовано факт самовільного залишення позивачем місця служби без поважних причин, відсутність інформації про місцезнаходження позивача та відсутність з ним зв'язку, оскільки останній не відповідає на телефонні дзвінки.
Вказані обставини встановлені, зокрема, з наданих командиром 13 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону старшим лейтенантом ОСОБА_4 , заступником командира 13 штурмової роти з морально-психологічного забезпечення 5 штурмового батальйону лейтенантом ОСОБА_5 , командиром 5 штурмового батальйону підполковника ОСОБА_3 пояснень.
Отже, службовим розслідуванням на підставі якого прийнято спірний наказ командира військової частини, встановлено факт самовільного залишення місця служби позивачем, встановлено його вину, причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась, вказано вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено, досліджено причини та умови, що сприяли правопорушенню. Причини відсутності позивача на службі не були встановлені в ході розслідування, оскільки позивач ніяким чином не повідомив командира про причини самовільного залишення місця служби.
Сумніви позивача в існуванні доказів, на яких ґрунтується акт службового розслідування, та відсутність впевненості в тому, що показання свідків під час службового розслідування отримані з дотриманням вимог законодавства не можуть підставою для визнання протиправним оскаржуваного наказу.
Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не надано жодного доказу на спростування встановлених службовим розслідування фактів, оскільки позивач фактично посилається на допущення відповідачем процедурних порушень, однак такі посилання судом відхилено з підстав, викладених вище.
Зважаючи на встановлені у справі обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 за № 870 від 05.11.2023 «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 , прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені положеннями чинного законодавства, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58), згідно з якою принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів уважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
За приписами пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З огляду на положення статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 520/26842/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк