Справа № 609/497/25
3/609/257/2025
27 травня 2025 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з СПД № 2 (м. Шумськ) ПП Кременецького РВП ГУНП України в Тернопільській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , тимчасово не працюючого,
про притягнення до адміністративної відповідальності:
- за ч. 1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
27 травня 2025 року до Шумського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №619898 від 21.05.2025, з якого вбачається, що «12.05.2025 близько 13:00 год гр. ОСОБА_1 за місцем спільного проживання вчинив відносно співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме виражався нецензурними словами, словесні образи, погрози, чим заподіяв шкоду психічному здоров'ю, чим порушив п. 3,14 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вину свою не визнав та пояснив, що того дня прийшов в магазин, де торгує його співмешканка ОСОБА_2 та мав намір придбати чвертку горілки. Проте ОСОБА_2 відмовила йому у продажі, оскільки він вже був напідпитку і його обурила відмова, а тому він почав ображати ОСОБА_2 нецензурними словами та сваритись із нею, після чого пішов додому. Згодом, коли ОСОБА_1 перебував вдома, приїхали працівники поліції та склали відносно нього протокол за вчинення домашнього насильства відносно співмешканки, яке він фактично і не вчиняв. Зазначив, що проживає разом із ОСОБА_2 більше 20 років і жодного притягнення до адміністративної відповідальності з приводу вчинення ним домашнього насильства не було. Просив не притягувати його до адміністративної відповідальності.
Перевіривши матеріали справ, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , оцінивши в сукупності всі докази, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суддя з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Виходячи з наведеного, слід зазначити, що об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім'ї відповідно до визначеного поняття члена сім'ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 , сварка між ним та співмешканкою ОСОБА_2 відбувалась в приміщенні сільського магазину і він не мав наміру вчинити домашнє насильство відносно останньої. Йому не відомо хто саме викликав працівників поліції, оскільки після нетривалої сварки він повернувся назад додому.
Отже, що відсутність умисного мотиву з боку ОСОБА_1 на вчинення дій, зазначених у диспозиції ст.173-2 КУпАП, вказує на відсутність суб'єктивної сторони і не дає достатніх підстав для кваліфікації дій за цією нормою закону.
Факт сварок і непорозумінь на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту та не підтверджує факту вчинення особою домашнього насильства.
Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Відтак, суд вважає, що між учасниками даної події існує конфлікт, який не призвів до насильства, що і підтвердив сам ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Крім того, відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.05.2025 слідує, що з такою заявою звернулась не потерпіла, зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , а її невістка ОСОБА_3 , яка не зазначена потерпілою у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також, як слідує із письмових пояснень наданих 21.05.2025 ОСОБА_2 , остання не вказує яку шкоду вона отримала внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , зазначає лише, що той виражався нецензурними словами в її адресу.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства. Будь-яка суперечка чи конфлікт, які виникають між членами сім'ї, співмешканців, не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство, що має місце у даному випадку.
Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Слід звернути увагу на те, що не вважається домашнім насильством вчинений між особами звичайний сімейний конфлікт (сварка), який за своїм характером був лише зіткненням їх протилежних інтересів і поглядів, напруженням і крайнім загостренням їх відносин та наявних між ними суперечностей, що може супроводжуватися взаємними докорами і образами, але без наміру завдати шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілого.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
Для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Жодна з цих ознак в діях ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи.
З огляду на викладене, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не підтверджені жодними доказами, так як ні в поясненнях, ні в протоколі прийняття заяви потерпіла не вказувала, що зазначеними діями ОСОБА_1 її психічному здоров'ю спричинено шкоду.
Суддя звертає увагу на те, що нецензурна лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілому не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
При цьому, конфлікт, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди фізичному та психічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Таким чином, матеріалами справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не підтверджується поза розумним сумнівом наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
У відповідності до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому вважає, що провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності слід закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 173-2, 245, 247, 251, 252, 253, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Оксана КАТЕРНЯК