Унікальний номер справи 753/9737/24
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/9261/2025
Головуючий у суді першої інстанції Т.А. Троценко
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
27 травня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал
Страхування»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», подану представником Сакун Анною Олегівною, на рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року,
ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до суду з позовом, зазначивши, що 11.05.2023 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 214560066, згідно якому ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо - транспортної пригоди внаслідок експлуатації транспортного засобу «Citroen C4 Picasso» д. н. з. НОМЕР_1 .
30.06.2023 у м. Києві на пр. Бажана, 10 сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «Citroen C4 Picasso» д. н. з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок ДТП транспортному засобу «VOLKSWAGEN ID.6» д.н з. НОМЕР_2 спричинені механічні пошкодження, а його власнику спричинено матеріальний збиток в розмірі 39 516,94 грн.
ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» сплатило страхове відшкодування в розмірі 36316,94 грн. за мінусом франшизи 3200 грн.
В ході фактичного ремонту автомобіля «VOLKSWAGEN ID.6» була здійснена заміна фари, вартість відновлюваного ремонту склала 79731,90 грн., і з урахуванням вже сплаченої суми страхового відшкодування позивач доплатив ще 40214, 96 грн.
Загальна сума страхового відшкодування по даному страховому випадку складає 76 531,90 грн.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 самовільно залишив місце пригоди, на підставі пп. в) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - страхової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 76 531,90 грн. і судовий збір.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням суду ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», через свого представника ОСОБА_1 звернулось із апеляційною скаргою. В якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 30.06.2023 в м. Києві на пр. Бажана, 10 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Citroen С4 Picasso», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «WOLKSWAGEN ID.6» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .
Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «Citroen С4 Picasso», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який зник з місця ДТП, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/11974/23.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що під час розгляду цивільної справи судом першої інстанції, було розглянуто питання щодо невинуватості ОСОБА_1 , вина якого встановлена постановою суду. Отже, судом першої інстанції під час розгляду справи, не взято до уваги норми процесуального законодавства, відповідно до яких, обставини встановлені рішенням (постановою) суду, що набрало законної сили, не потребують доказування та не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Відтак, ДТП, яке мало місце 30.06.2023 в м. Києві на пр. Бажана, 10 сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «Citroen С4 Picasso», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , який зник з місця ДТП, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва.
Зауважує, що ОСОБА_1 постанова суду, відповідно до якої, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за с. 124, 122 КУпАП оскаржена не була.
ОСОБА_1 подано до суду відзив на апеляційну скаргу.
Відповідач зазначає, що рішення Баришівським районним судом Київської області від 04 лютого 2025 року у даній справі прийняте у повній відповідності з нормами процесуального права.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що 30.06.2023 він повідомив про страховий випадок, який стався цього дня в м. Києві на проспекті Бажана, 10 за участю нібито його автомобіля «Citroen С4 Picasso», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «WOLKSWAGEN ID.6» д.н.з. НОМЕР_3 .
03.07.2023 ОСОБА_1 було представлено його автомобіль у страхову компанію для огляду та повідомлено, що на його автомобілі відсутні будь-які пошкодження на задньому бампері з лівої сторони. Після чого відповідальним представником страхової компанії було складено письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, оглянуто автомобіль та проведено фотофіксацію.
На думку відповідача, ним проведено всі дії, що передбачені ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зауважує, що фактично дії позивача зводилися до очікування постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року у справі № 753/11974/23 про адміністративне правопорушення.
Окрім того, ОСОБА_1 на дві претензії позивача від 22.09.2023 № 220923-1365/р на суму 36316,94 грн та від 30.10.2023 № 301023-1545/р на суму 40214,96 грн. по страховому випадку який стався 30.06.2023 було надано заперечення.
Зазначає, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а відшкодування шкоди особою яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
17.04.2025 ОСОБА_1 подано до суду додаткові пояснення.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що позивач зобов'язаний довести не лише факт настання шкоди, але й реальний розмір шкоди, завданої внаслідок ДТП, згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України.
На думку відповідача, витрати ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» не є обґрунтованими, не відповідають принципу еквівалентності відшкодування збитків та не підтверджені належними доказами.
Зауважує, що адміністративна відповідальність не є автоматичним підтвердженням вини в настанні страхової події у розумінні цивільного законодавства, а тим більше умислу, необхідного для реалізації права на регрес. Окрім того, позивачем не надано жодних доказів того, що саме його дії стали безпосередньою причиною настання страхової події та виплати страхової суми.
У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, у відповідності до положень частин другої та п'ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, судом встановлено, що загальна сума страхового відшкодування по страховому випадку склала 76 531,90 грн.
Проте, досліджуючи обставини справи, суд не погодився з позицією позивача, який просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування за самовільне залишення місця дорожньо-транспортної пригоди та взявши до уваги доводи відповідача, зазначив, що залишення місця ДТП відповідачем відбулося у зв'язку з виключними обставинами, пов'язаним з наданням допомоги хворій дитині - ОСОБА_1 , 2004 р.н. - інваліду 1 групи з дитинства довічно, який був транспортований відповідачем до лікарні і перебував на консультації лікаря у Київській обласній клінічній лікарні, що підтверджується копією довідки МСЕК серії АВ № 1096112, посвідченням серії НОМЕР_4 про отримання державної соціальної допомоги, консультативним заключенням від 30.06.2023.
Суд дійшов висновку, що відповідач не намагався уникнути відповідальності за вчинене, здійснив усі дії, які допомогли встановити його особу і оформити документи по страховому випадку, залишення місця ДТП фактично відбулося, але без наміру порушення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - страхової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і у даному випадку санкції за залишення місця ДТП до нього застосовані бути не можуть.
З таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченою відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV)).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно із статтею 6 Закону № 1961-IVстраховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У Законі № 1961-IV детально регламентовано дії водія транспортного засобу, причетного до ДТП, як потерпілого, так і страховика.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону № 1961-IV).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Закону № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.
Відповідно п. 4. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що «Страховик після виплати страхового відшкодування має прав подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди».
Судом встановлено, що 11. 05. 2023 року між ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_1 укладено договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 214560066, згідно якому ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо - транспортної пригоди внаслідок експлуатації транспортного засобу «Citroen C4 Picasso» д. н. з. НОМЕР_1 .
30. 06. 2023 о 08-00 год. у м. Києві на пр. Бажана, 10 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Citroen C4 Picasso» д. н. з. НОМЕР_1 , не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «VOLKSWAGEN ID.6» д.н.з. НОМЕР_2 , після чого залишив місце дорожньо - транспортної пригоди. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05. 09. 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124 та 122-4 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 3400 грн.
Вказані обставини підтверджені копією постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05. 09. 2023 року (а.с. 12).
ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» сплатило страхове відшкодування потерпілій у ДТП в розмірі 36 316,94 грн. за мінусом франшизи 3200 грн.
В ході фактичного ремонту автомобіля «VOLKSWAGEN ID.6» була здійснена заміна фари, вартість відновлюваного ремонту склала 79 731,90 грн., і з урахуванням вже сплаченої суми страхового відшкодування позивач доплатив ще 40 214, 96 грн.
Загальна сума страхового відшкодування по даному страховому випадку складає 76 531,90 грн.
За змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Судом встановлено, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05.09.2023 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124 та 122-4 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 3 400 грн.
Однак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не намагався уникнути відповідальності за вчинену дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 30.06.2023 та здійснив усі дії, які допомогли встановити його особу і оформити документи по страховому випадку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
У справі, яка переглядається, суд дійшов висновку, що залишення місця ДТП ОСОБА_1 фактично відбулося, однак взяв до уваги покази відповідача та дійшов висновку, що у ОСОБА_1 не було наміру порушувати Закон України ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
На думку колегії суддів, при розгляді даної цивільної справи, суд вдався до встановлення вини ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, незважаючи на наявність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили, та встановив відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Суд не врахував, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі вирішувати питання про вину такої особи в залишенні місця ДТП та у скоєнні адміністративного правопорушення (така вина вже встановлено судом у постанові), а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування та наявність передбачених законом для цього підстав.
Отже, встановивши, що страховою компанією, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи, здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій у ДТП особі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав у ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» вимагати стягнення від свого страхувальника виплаченої суми в порядку регресу, зважаючи на те, що ОСОБА_1 залишив місце ДТП.
Твердження відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що оскільки підстави залишення ним місця ДТП не встановлювалися Дарницьким районним судом м. Києва при розгляді адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, а отже постанову не слід брати до уваги є хибними та як постанова суду, відповідно до якої, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП у встановленому законом порядку не оскаржив, вона набрала законної сили та свідчить про порушення саме відповідачем ПДР та про скоєння ним правопорушень передбачених ст.ст. 124 та 122-4 КУпАП.
Окрім того у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається також на свою незгоду зі звітом від 20.07.2023 ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» № 127-2023, відповідно якого вартість матеріальних збитків на відновлення автомобіля «VOLKSWAGEN ID.6» д. н. з. НОМЕР_3 складає 39516,94 грн, зазначаючи, що такі витрати є необґрунтованими.
Однак, стороною відповідача не подавалось будь-яких доказів на спростування звіту про визначення вартості матеріальних збитків, клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи відповідач не заявляв.
Отже, оскільки факт скоєння ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124,122-4 КУпАП є беззаперечно доведений, розмір завданої шкоди під час розгляду справи не спростований і встановлений на підставі відповідного звіту про визначення вартості матеріального збитку, складеного за результатом проведення оцінки пошкодженого колісного транспортного засобу, а відповідачем не надано відповідний висновок оцінювача (експерта) із цього самого питання і не обґрунтовано, що вказаний звіт суб'єкта оціночної діяльності викликає сумніви щодо його правильності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування».
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами частини 2 статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення слід скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 76 531,90 грн. сплаченого страхового відшкодування, як відшкодування витрат страховій компанії у зв'язку з залишенням особою винною в порушенні ПДР місця ДТП.
У зв'язку із цим, апеляційну скаргу слід задовольнити.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3 028,00 грн та за подання апеляційної скарги у сумі 4 542,00грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», подану представником Сакун Анною Олегівною, задовольнити.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322, НОМЕР_6, 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154) 76 531,90 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3 028,00 грн та за подання апеляційної скарги у сумі 4 542,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна