Справа № 727/245/25
26.05.2025 Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючої судді - Пухарєвої О.В.,
секретаря судового засідання Кульки О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Заставна цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представник Дараган Ю.О., звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову посилається на те, що договором позики № 79775741 від 10.02.2024, укладеним з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відповідач отримав позику в розмірі 9000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів в розмірі 0,63 % в день.
У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за цим договором у ОСОБА_1 перед первісним кредитором виникла заборгованість в розмірі 30 951 грн, що складається з: 9000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 21 951 - заборгованість за відсотками.
Також 14.02.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2798946, за умовами якого відповідач отримав позику в розмірі 10 100 грн на 30 днів зі сплатою процентів в розмірі 0,88 % в день.
У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за цим договором у ОСОБА_1 перед первісним кредитором виникла заборгованість в сумі 35 476,25 грн, що складається з: 10 1000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 25 376,25 грн - заборгованість за відсотками.
За договором факторингу від 14.06.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» позивач набув прав вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаними договорами позики, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 79775741 в розмірі 30 951 грн, а також заборгованість за договором позики № 2798946 в розмірі 35 476,25 грн та вирішити питання про судові витрати.
Ухвалою судді Заставнівського районного суду Чернівецької області відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, в прохальній частині позовної заяви зазначила, що розгляд справи просить здійснювати за її відсутності.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися. Від представника відповідача - адвоката Данищука В.В. надійшло письмове пояснення на позов, в якому зазначено, що суд має відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки ним не доведено факт укладання з відповідачем договору позики та отримання за цим договором коштів та користування останніми. Так, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти (не доведено кому належить рахунок, на який перераховувалися кошти, кому належить номер телефону, куди приходив одноразовий код) та в подальшому порушив обов'язок з їх повернення. Крім цього, в матеріалах справи відсутні первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність заборгованості відповідача за кредитними договорами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Встановлено, що відповідно до договору позики № 79775741 від 10.02.2024, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит в розмірі 9000,00 грн на банківський рахунок строком на 30 днів ( до 10.03.2024) та зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом за денною процентною ставкою в розмірі 0,63 %, базовою процентною ставкою в розмірі 2,5 %.
Договір № 79775741 від 10.02.2024 укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 63501 (а.с. 8-10).
Також, відповідно до договору позики № 2798946 від 14.02.2024, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит в розмірі 10 100 грн на банківський рахунок строком на 30 днів ( до 15.03.2024) та зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом за денною процентною ставкою в розмірі 0,88 %, базовою процентною ставкою в розмірі 2,5 %.
Договір позики № 2798946 від 14.02.2024 укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5Ве0н4 (а.с. 19-22).
На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин позивачем надано копії підписаних відповідачем 10.02.2024 року договору позики № 79775741 та 14.02.2024 - договору позики № 2798946, що є підтвердженням того, що попередньо відповідач ознайомився з загальнодоступними Правилами надання грошових коштів у позику, розміщеними на сайті позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що 14.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №14/06/21, за яким перший відступив, а другий набув права вимоги за договорами, зазначеними в реєстрі боржників (а.с.13-15).
Відповідно до Додаткової угоди №29 від 20.06.2024 (а.с. 16), Додаткової угоди № 32 від 25.07.2024 (а.с.24), Актів прийому передачі Реєстру Боржників № 25 від 20.06.2024 (а.с.17) та № 28 від 25.07.2024 (а.с. 25) до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, витягів з реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 (а.с. 18) та № 28 від 25.07.2024 (а.с.26) до договору факторингу №14/06/21 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 79775741 від 10.02.2024 року на суму заборгованості в розмірі 30 951,00 грн (а.с.16) та за договором позики № 2798946від 14.02.2024 в розмірі 35 476,25 грн (а.с.26).
Згідно із розрахунком заборгованості позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 79775741 від 10.02.2024 станом на 30.11.2024 заборгованість відповідачем не погашена, залишок заборгованості складає 30 951,00 грн, з яких: 9000,00 грн - загальна заборгованість за основною сумою боргу; 21 951,00 грн - сума заборгованість за відсотками (а.с. 12).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 2798946 від 14.02.2024 станом на 30.11.2024 заборгованість відповідачем не погашена, залишок заборгованості складає 35 476,25 грн, з яких 10 100 грн - загальна заборгованість за основною сумою боргу; 25 376,25 грн - сума заборгованість за відсотками (а.с. 23).
За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно з ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності
Обов'язком позивача, який стверджує про надання відповідачу безготівкових кредитних коштів первісними кредиторами за кредитними договорами, у яких він набув право вимоги, є надання доказів, що підтверджують зарахування позичальнику таких коштів, а у разі неможливості самостійно подати такий доказ - право на обґрунтування такої неможливості та заявлення клопотання про витребування доказів судом.
Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналогічні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 20 травня 2022 року у справі №336/4796/18 та від 30 серпня 2022 року у справі №509/2976/19.
У справі, що розглядається позивач первинних облікових бухгалтерських документів суду не надав, про здійснення ним досудових заходів забезпечення доказів не вказував, клопотання про витребування таких доказів не подавав, хоч і не був позбавлений права заявити відповідне клопотання під час розгляду справи у суді.
Також на підтвердження виконання обов'язку кредитора щодо переказу відповідачу кредитних коштів за зазначеними договорами позики позивачем не надано документів, які передбачені ст.ст.22, 25 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.13 ЗУ «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такі перекази були завершеними.
Отже позивачем не доведено перерахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 за вказаними вище договорами позики № 79775741 від 10.02.2024 та № 2798946 від 14.02.2024.
Таким чином позивачем не доведено існування у ОСОБА_1 заборгованості за укладеними договорами позики, оскільки не надано доказів перерахування коштів на належний відповідачу розрахунковий чи картковий рахунок, а надані позивачем документи не є належними доказами на підтвердження існування у позичальника заборгованості за вказаними кредитними договорами. У матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували правомірність здійсненого позивачем розрахунку боргу відповідача.
При цьому суд наголошує, що укладаючи договори факторингу позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не був позбавлений права вимагати первинні бухгалтерські документи у первісних кредиторів.
Розрахунки заборгованості за вказаними вище кредитними договорами, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документами, що створені самим позивачем, а, відтак, інформація, зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач.
Суд зауважує, що відсутність в матеріалах справи належних первинних банківських документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у позику, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом.
Таким чином, укладення договорів позики і надання позичальнику кредитних коштів за обставин викладених в позовній заяві, набуття права грошової вимоги позивача до відповідача позивачем не доведено.
За таких обставин, враховуючи вищенаведені положення чинного процесуального та матеріального законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, оцінивши їх з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершено розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки в судове засідання, призначене на 11:45 год. 20.05.2025 учасники справи не з'явилися, а повне судове рішення складено 26.05.2025 (в межах строку, встановленого ч.6 ст.259 ЦПК України з урахуванням вихідних днів), то датою ухвалення даного судового рішення є 26.05.2025.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12 ,13, 76-81, 89, 141, 247ч. 2, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 26.05.2025.
Суддя Олена ПУХАРЄВА