1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 20 травня 2025 року, апеляційну скаргу з доповненнями прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Івашківці Новоушицького р-ну., Хмельницької обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонено йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 23:00 год., до 06:00 год., наступної доби, за виключенням отримання медичної допомоги та/або прослідування до укриття цивільного захисту, в межах строку досудового розслідування, тобто до 27 травня 2025 року включно та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування із визначенням застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 457 000 гривень із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та неповнотою судового розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_6 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , який дійсний до 30 березня 2027 року, а відтак підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду на території інших держав.
Слідчим суддею не враховано те, що досудове розслідування триває, проводяться та заплановано проведення великого обсягу слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою отримання доказів, які підозрюваний може знищити, сховати або спотворити.
Крім того, ОСОБА_6 обіймаючи посаду директора ДП «ЦСЕНСМ» має вплив на працівників даного підприємства, який полягає у можливості змусити їх до приховування, підміни та інших дій з документами, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Разом із тим, ОСОБА_6 має певне коло зв'язків із керівництвом та посадовими особами органів державної влади, службовими особами правоохоронних органів, здобутих в силу здійснення ним професійної діяльності, та може використовувати їх у свої інтересах для впливу на свідків, які володіють інформацією щодо певних обставин у цьому провадженні.
Також, слідчим суддею не враховано існуванні ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення захисника та підозрюваного, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, відомості про яке 04 березня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування під № 12025000000000662, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
26 березня 2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та наступного дня його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
28 березня 2025 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 із визначенням застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 457 000 гривень.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року у задоволенні клопотання слідчого відмовлено та застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонено йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 23:00 год., до 06:00 год., наступної доби, за виключенням отримання медичної допомоги та/або прослідування до укриття цивільного захисту, в межах строку досудового розслідування, тобто до 27 травня 2025 року включно та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного ОСОБА_6 , заслухано доводи прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку, що доводи клопотання про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, не підтверджені належними та об'єктивними даними, та прокурором під час розгляду клопотання зворотнього не доведено. Таких даних не надано і в суді апеляційної інстанції.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Незважаючи на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначено у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно прийняти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року)
Також, слідчий суддя під час розгляду клопотання врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Слідчим суддею встановлено, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце роботи та проживання, належну процесуальну поведінку та позитивно характеризується, а відтак до ОСОБА_6 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період без змін.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 ,- залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11
Єдиний унікальний № 757/14495/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Провадження № 11сс/824/3091/2025 Доповідач ОСОБА_13
Категорія ст.181 КПК України