Справа № 757/36277/24-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2565//2025
14 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов Михайло Андрійович, про припинення поруки та припинення права вимоги кредитора за договором поруки,
за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року, постановлену під головуванням судді Литвинової І.В.,-
встановив:
У серпні 2024 року позивач звернулась до суду із названою позовною заявою про припинення поруки та права вимоги кредитора за договором поруки.
20 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.
ОСОБА_1 просила: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , на котру може бути звернуте стягнення у рахунок погашення заборгованості; заборонити здійснення реєстраційних дій щодо відчуження майна;заборонити приватному виконавцю Корольову М.А. вчиняти дії щодо майна до ухвалення рішення судом по суті; зобов'язати приватного виконавця зупинити виконавче провадження № НОМЕР_1 від 10 квітня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого 05 квітня 2011 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості у справі № 2-88/11 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 доухвалення рішення суду.
Заява обґрунтована тим, що на виконанні у приватного виконавця Корольова М.А. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 від 10 квітня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-88/11, виданого 05 квітня 2011 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором № 49.32/98/07-НВ3 від 13 грудня 2007 року.
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом проприпинення поруки та припинення права вимоги кредитораза зобов'язаннями, згідно кредитного договору № 49.32/98/07-НВ3 від 13 грудня 2007 року.
Заявник вважає, що нерухоме майно під час розгляду справи може бути відчужено на користь третіх осіб. Без вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 фактично буде позбавлено ефективного захисту або поновлення порушених прав в межах даної справи, за захистом яких позивач звернулась до суду.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Забороненосуб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо розпорядження та відчуження об'єкта нерухомого майна квартири, загальною площею 52, 5 кв м, за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрованого на праві приватної власності за ОСОБА_1 .
У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» просить ухвалу суду від 22серпня 2024року скасувати, а заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.
У судовому засіданні представник ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» підтримав доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_1 та її представник заперечили щодо доводів апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково вимоги заяви, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову. Суд першої інстанції зазначив, що заявлений ОСОБА_1 вид забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно і направлене на його відчуження та розпорядження ним гарантує виконання майбутнього рішення суду.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 лютого 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібну позицію наведено у постановах Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 910/20479/17, від 17 жовтня 2018 у справі № 904/2351/18, від 25 лютого 2019 року у справі № 924/789/18 та від 10 березня 2010 року у справі № 910/13787/19.
Так, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом проприпинення поруки та права вимоги кредитора за договором поруки, згідно договору № 49.32/98/П1/07-НВ2 від 13 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» за зобов'язаннями, згідно кредитного договору № 49.32/98/07-НВ3 від 13 грудня 2007 року, укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» та померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та права вимоги кредитора за договором поруки.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просила: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , на котру може бути звернуте стягнення у рахунок погашення заборгованості; заборонити здійснення реєстраційних дій щодо відчуження майна;заборонити приватному виконавцю Корольову М.А. вчиняти дії щодо майна до ухвалення рішення судом по суті; зобов'язати приватного виконавця зупинити виконавче провадження № НОМЕР_1 від 10 квітня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого 05 квітня 2011 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості у справі № 2-88/11 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ухвалення рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не мають правового зв'язку з предметом позову (визнання припиненими поруки та права вимоги кредитора), під час розгляду якого, судом буде досліджуватися саме питання щодо наявності підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Позовні вимоги щодо визнання припиненими поруки та права вимоги кредитора не стосуються безпосередньо факту ймовірного майбутнього відчуження квартири АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, судом першої інстанції не враховано, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами заявленого позову.
Заява не містить обґрунтованих припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
При розгляді заяви про забезпечення позову судом першої інстанції не враховані вимоги закону та відповідні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 22 серпня 2024 року постановлена з неповним з'ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року скасувати.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов Михайло Андрійович, про припинення поруки та припинення права вимоги кредитора за договором поруки відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 27 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко