Справа № 500/1712/25
27 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить стягнути вартість завданої державі шкоди у сумі 505739,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2025 № 662 та актом службового розслідування від 21.02.2025 встановлено, що позивачу завдані збитки із боку відповідача на загальну суму 505739,64 грн, які віднесено на рахунок ОСОБА_1 . Відповідної відповіді із боку відповідача не надходило та у добровільному порядку не відшкодовано заподіяну державі шкоду в особі Військової частини НОМЕР_1 , що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 02.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 02.04.2025 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його місця проживання відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, проте поштове повідомлення повернулось з підстав "за закінченням терміну зберігання".
04.04.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено повідомлення про відкриття провадження у справі.
Відповідач у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) та станом на 27.05.2025 відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Клопотань про продовження процесуального строку також до суду не надходило.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 145 від 22.05.2024 солдата ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) призначено командиром бойової машини-командиром 2-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 7-ї штурмової роти 3-го штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2024 № 147 відповідач вважається таким, що прибув до району виконання бойових завдань та приступив до виконання бойових завдань.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2024 № 172 відповідач вважається таким, що вибув у лікувальний заклад, а саме: у НОМЕР_3 військовій мобільний госпіталь (військова частина НОМЕР_4 ) АДРЕСА_1 , з 18.06.2024 на лікування у зв'язку із пораненням.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2024 № 178 ОСОБА_1 увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з 24.06.2024 у зв'язку із перебуванням на тривалому лікуванні.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2024 № 280 відповідач вважається таким, що своєчасно не повернувся із стаціонарного лікування в розташування підрозділу та відсутній на військовій службі. Знято з усіх видів забезпечення, припинено нарахування та виплати грошового забезпечення на час проведення службового розслідування з 01.10.2024.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 №9575 призначено службове розслідування за фактом переплати грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_1 .
В ході службового розслідування, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2024 № 7196 встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , перебуває у самовільному залишенні частини з 19.06.2024 та до розташування Військової частини НОМЕР_1 не повернувся.
За період з 19.06.2024 по 01.10.2024 відповідачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення на загальну суму 505739,64 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком Військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2024 № 42465.
Відповідно до акту службового розслідування від 21.02.2025, який затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2025 № 662, своїми діями молодший сержант ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно- правових актів: ст.65 Конституції України, ст.11, 16, 37,49, 125-126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в наслідок чого останньому було неправомірно виплачено грошове забезпечення з нанесенням матеріальних збитків державі на загальну суму 505739,64 грн в зв'язку з відсутністю на військовій службі в період з 19.06.2024 по 01.10.2024.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232- XII (далі - Закон №2232- XII).
Відповідно до ч.4 ст.2 Закону №2232- XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України.
За приписами ч.1 ст.3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-IX) підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Згідно з п.4 і 5 ч.1 ст.1 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Відповідно до ч.1-3 ст.3 Закону № 160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.6 Закону № 160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону № 160-IX, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно з ч.1-6 ст.8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Приписами ст.190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі змістом цієї норми, зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас ст.1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Так не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до акту службового розслідування від 21.02.2025, який затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2025 № 662, своїми діями молодший сержант ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно- правових актів: ст.65 Конституції України, ст.11, 16, 37,49, 125-126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в наслідок чого останньому було неправомірно виплачено грошове забезпечення з нанесенням матеріальних збитків державі на загальну суму 505739,64 грн в зв'язку з відсутністю на військовій службі в період з 19.06.2024 по 01.10.2024.
Вказаний наказ відповідачем не оскаржувався ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Жодних доказів протилежного суду не надано.
Доказів відшкодування відповідачем коштів у розмірі 505739,20 грн, як заявлено в позовних вимогах до стягнення на користь позивача, станом на час розгляду даної справи суду не надано також.
Суд зазначає, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених ст.9 Закону № 160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.
За таких обставин, вина відповідача в завданні матеріальної шкоди та причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, є доведеними, оскільки підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, що свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості завданої державі шкоди в сумі 505739,20 грн, що безпідставно набута під час фактичного невиконання обов'язків військової служби.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.139, 205, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартість завданої державі шкоди в сумі 505739 (п'ятсот п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 );
відповідач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).
Головуючий суддя Мандзій О.П.