27 травня 2025 рокусправа № 380/7249/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мартинюка В.Я. розглянувши в спрощеному провадженні без виклику сторін у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
визнати протиправним та скасувати рішення № 913010130212 від 03.04.2025 року про відмову щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби: - з 16.08.1994 року по 29.12.2014 року - 20 років 04 місяці 13 днів - робота в органах державної податкової служби;
зобов'язати призначити та виплатити з 26.03.2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.03.2025 року № 52-13-01-10-21 та від 26.03.2025 року № 53-13-01-10-21.
Позивач свої вимоги аргументує тим, що відповідач протиправно відмовив їй у переведенні пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», з причин того, що у неї відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а саме не зараховано їй 20 років 04 місяці 13 днів стажу роботи в органах державної податкової служби, що суперечить ст. 25 Закону №3723-ХІІ з урахуванням Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №229. Крім того, посилається на правові позиції Верховного Суду, зазначені у позовній заяві.
Відповідач 1 подав суду відзив на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у ньому та зазначає, що оскільки позивач з 16.08.1994 по 29.12.2014 працювала в органах Державної податкової служби та згідно ст.343.1 Податкового кодексу України їй присвоювалися спеціальні звання, а відтак ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723, відповідно права на переведення останньої на пенсію призначену відповідно до Закону № 3723 не має. Щодо позовної вимоги про зобов'язання врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.03.2025 року №52-13-01-10-21 та від 26.03.2025 року №53- 13-01-10-21 зазначає, що така є передчасною, оскільки позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а спір щодо призначення чи переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» ще не вирішено. Вважає, що дії органів Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України.
Відповідач 2 подав суду відзив на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у ньому та посилається на ті ж обставини, що й відповідач 1.
Ухвалою суду від 30.04.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, давши їм оцінку, суд виходив з наступного.
Відповідно до пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 , позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З трудових книжок серії НОМЕР_2 від 02.09.1976 року та від 08.05.2008 року убачається, що ОСОБА_1 , з 16.08.1994 року по 29.12.2014 року працювала в органах податкової служби, зокрема на таких посадах:
- 16.08.1994 року на посаді старшого податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб. Прийнята присяга державного службовця;
- 01.11.1994 року присвоєно персональне звання «Інспектора податкової служби ІІ рангу»;
- 03.05.1995 року переведена на посаду головного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб;
- 26.11.1996 року у зв'язку з ліквідацією державної податкової інспекції по м.Бориславу і утворення податкової адміністрації у м.Бориставі переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб;
- 03.01.1997 року переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб і фінансових установ;
- 11.03.1998 року державна податкова адміністрація у м.Бориславі перейменована у державну податкову інспекцію у м.Бориславі;
- 01.04.1999 року присвоєно персональне звання «Інспектора податкової служби І рангу»;
- 01.02.2001 року відділ документальних перевірок юридичних осіб перейменовано в відділ податкового аудиту;
- 04.07.2002 року звільнена з займаної посади в порядку переведення в Дрогобицьку ОДПІ (п.5 ст.36 КЗпП України);
- 05.07.2002 року зарахована в порядку переведення з ДПІ у м.Борислав на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу відшкодування податку на додану вартість Дрогобицької ОДПІ. Відділ відшкодування податку на додану вартість перейменовано у відділ перевірки відшкодування податку на додану вартість;
- 04.10.2005 року у зв'язку зі змінами в організаційній структурі, переведена, за згодою на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи;
- 06.04.2006 року у зв'язку з реорганізацією Дрогобицької ОДПІ звільнена з займаної посади в порядку переведення в державну податкову інспекцію у м.Бориславі (п.5 ст.36 КЗпП України);
- 07.04.2006 року зарахована в порядку переведення з Дрогобицької ОДПІ на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи;
- 25.12.2006 року у зв'язку зі змінами в організаційній структурі, переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб;
- 08.05.2008 року відділ аудиту юридичних осіб перейменовано в відділ податкового контролю юридичних осіб;
- 15.03.2012 року у зв'язку з реорганізацією ДПІ у м.Бориславі звільнена з займаної посади в порядку переведення в Дрогобицьку ОДПІ Львівської області Державної податкової служби (п.5 ст.36 КЗпП України);
- 16.03.2012 року призначена в порядку переведення на посаду старшого державного податкового інспектора сектору інформатизації та оподаткування юридичних осіб Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ;
- 01.08.2012 року переведена на посаду головного державного податкового інспектора сектору інформатизації та обліку платників податків Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ як таку, що успішно пройшла стажування на цій посаді;
- 01.07.2013 року у зв'язку з реорганізацією, переведена на посаду головного державного інспектора сектору інформатизації та обліку платників Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області. Присвоєно 13 ранг державного службовця;
- 01.01.2014 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи І рангу»;
- 29.12.2014 року звільнена з роботи згідно ст.38 КЗпП України (у зв'язку з виходом на пенсію). Наказ №94-о від 29.12.14.
Представник позивача в позовній заяві зазначає, що ОСОБА_1 26.03.2025 року звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії як державному службовцю виходячи з того, що на дату звернення її стаж державної служби складає 20 років 04 місяці 13 днів.
Розглянувши вищевказану заяву, за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №913010130212 від 03.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Мотивами відмови є те, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року. Відповідно до статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавки за ранг державного службовця не виплачується. Тому, особи, які працюють на посадах в контролюючих органах, яким присвоєно спеціальне звання, не належить до категорій посад державних службовців, які визначені статтею 25 Закону №3723-ХІІ. Станом на 01.05.2016 (на момент набрання чинності Законом №889) відсутні дані про присвоєння рангу та відповідної категорії посади державної служби ОСОБА_1 , тому норми, а ні п.10, а ні п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, не дотримуються. Також, в даному рішенні зазначено, що періоди роботи з 16.08.1994 року по 29.12.2014 року не враховано в стаж, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.
Не погодившись з такими рішеннями, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Змістом спірних правовідносин є рішення органу Пенсійного фонду України №913010130212 від 03.04.2025 року про відмову в перерахунку на пенсію.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі - Закону №889-VIII) з 01.05.2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Водночас, згідно з статтею 46 Закону №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу".
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в цьому випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).
Так, пунктом 1 Порядку №283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Крім цього, відповідно до статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Статтею 343 Податкового кодексу України передбачено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу.
Враховуючи наведене, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєні спеціальні звання і спеціалісти в апараті державної податкової служби, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому суд вважає, що період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Суд відзначає, що за час проходження публічної служби позивачу присвоєно, в тому числі, персональне звання «Інспектора податкової служби ІІ рангу», «Інспектора податкової служби І рангу», «Інспектор податкової та митної справи І рангу», а 16.08.1994 року була прийнята присяга державного службовця.
Крім того, суд зауважує, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII і "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державну службу" №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Суд зазначає, що дана норма поширюється виключно на працездатних державних службовців, а не інвалідів І та ІІ груп.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18.
Як вже вище зазначено в трудових книжках позивача, вона з 16.08.1994 року по 29.12.2014 року працювала в органах державної податкової служби.
Беручи до уваги вказані правові позиції Верховного Суду суд дійшов висновку, що оскільки позивач з 16.08.1994 року по 29.12.2014 року займала різні посади в органах державної податкової служби, які віднесені до відповідної категорії посад державної служби, а отже відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-ІІІ такі мають бути зараховані до стажу державної служби за період роботи до набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-Х/ІІІ від 10.12.2015 року.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ - 01.05.2016, становив більше 20 років, а також станом на час звернення до органів Пенсійного фонду досягла 65-річного віку та мала стаж державної служби понад 20 років та страховий стаж, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у переході з пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Наведене вказує на те, що відповідачем 2 при прийнятті спірного рішення не було дотримано п.1 і п.3 ч.2 ст.2 КАС України, критеріїв правомірності.
З огляду на викладене, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту судом враховано таке.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Наведена норма вказує на те, що завданням адміністративних судів є вирішення спору.
Оскільки оскаржені рішення є необґрунтованими в тому числі в частині визначення стажу державної служби позивача, який не був зарахований згідно записів трудових книжок, а також вимога щодо призначення і виплати пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.03.2025 року № 52-13-01-10-21 та від 26.03.2025 року № 53-13-01-10-21, як просить позивач, то суд вважає, що спір між сторонами у цій частині ще не виник, а тому такі вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Відтак, в цій частині позовних вимог слід відмовити.
При цьому, суд, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо переведення та виплати пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.03.2025 року № 52-13-01-10-21 та від 26.03.2025 року № 53-13-01-10-21, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Суд відзначає, що дії зобов'язального характеру про повторний розгляд заяви позивача щодо здійснення його переведення, призначення, нарахування та виплати пенсії державного службовця має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував таке питання за заявою ОСОБА_1 , яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області який є відповідачем у справі.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Щодо судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача пропорційно задоволених вимог в розмірі 484,48 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, як особи, що приймала оскаржуване рішення, з урахуванням ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №913010130212 від 03.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса: 21005, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби: - з 16.08.1994 року по 29.12.2014 року.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса: 21005, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) з урахуванням правової оцінки, наданої судом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) щодо переведення та виплати пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.03.2025 року № 52-13-01-10-21 та від 26.03.2025 року № 53-13-01-10-21.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса: 21005, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович