Іменем України
27 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/12404/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу за адміністративним позовом адвоката Чепурного Юрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення,
Адвокат Чепурний Юрій Олександрович (далі представник позивача) 09.08.2022 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділу - начальника кінологічного відділення Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », НОМЕР_2 прикордонного загону про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України;
зобов'язати Відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_3 надати дозвіл громадянину ОСОБА_1 на перетинання державного кордону України.
В обґрунтування пред'явленого позову зазначено, що 30.07.2022 у пункті контролю Львів (пункт пропуску через державний кордон України), відносно ОСОБА_1 помічником начальника відділу - начальником кінологічного відділення Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », НОМЕР_2 прикордонного загону, капітаном ОСОБА_2 , як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону було прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України, у зв'язку з наявністю однієї з підстав, визначених ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», у тому числі у зв'язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що позивача рішенням на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року» тимчасово обмежено у праві виїзду з України, або відповідно до статті 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України» відсутні дійсні документи на право перетинання державного кордону.
Зазначене рішення позивач вважає протиправним, з огляду на те, що за загальним правилом на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ті ж чоловіки віком 18-60 років та жінки-військовослужбовці, на яких поширюється дія статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", можуть виїздити за межі України при пред'явлені документів, зокрема: студентського квитка або студентської візи, перекладених та нотаріально засвідчених документів про зарахування/навчання особи у закордонному вузі; військово-облікових документів з записом щодо надання відстрочки від призову (призову за мобілізацією), довідки, виданої територіальним центром комплектування та соціальної підтримки для виїзду за кордон для здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Позивачем в пункті перетину кордону було надано відповідні документи, перекладені та нотаріально завірені, що дають право виїзду за кордон.
Враховуючи наведене, позивач вважає рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Військова частина НОМЕР_1 позов ОСОБА_1 не визнала, 22.04.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено таке.
Право вільно залишати територію України передбачено статтею 33 Основного Закону, частиною першою якої встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, гарантоване статтею 33 Конституції України право вільно залишати територію України належить до категорії прав, що можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.
Воєнний стан на усій території України введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022).
В указі Президента України про введення воєнного стану серед іншого зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 5 Закону № 389-VIII).
Позивач при спробі перетину державного кордону посилався на те, що він є зареєстрованим студентом вищої школи внутрішньої безпеки в Лодзі. Обґрунтовував своє право на перетин кордону тим, що йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на період навчання.
Позивач в пункті перетину державного кордону надав наступні документи: умова про надання освітніх послуг; посвідчення студента (студентський квиток); довідка про прийом іноземця на 0 семестр навчання; документ, що підтверджує оплату за навчання; документ, що визначає організацію навчального року 2022/2023 року; рішення про прийом на навчання; довідка про статус студента; довідка про зарахування іноземця на навчання денної форми; довідка видана ІНФОРМАЦІЯ_4 для виїзду за кордон для здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти від 28.07.2022 року № 188.
При цьому, з довідки від 28.07.2022 № 118, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, вбачається, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу), яка дійсна протягом 6 місяців з дати її видачі.
В свою чергу питання призову на строкову військову службу та на військову службу під час мобілізації регулюються окремими нормами законодавства, а саме Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Аналіз положень зазначеного закону свідчить, що:
- призовник і військовозобов'язаний - це різні категорії громадян у сфері військового обліку;
- строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації - це різні види військової служби. До строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації - військовозобов'язані;
- призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов'язані - від служби за призовом під час мобілізації.
Відповідач наголошує на тому, що станом на час виникнення спірних у розглядуваній справі правовідносин, в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію.
Згідно з вимогами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на військову службу за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону).
При цьому призов на строкову військову службу був скасований Указами Президента України від 11 квітня 2022 року № 230/2022 та від 30 вересня 2022 року № 678/2022.
Крім того, у подальшому Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2678-IX «Про внесення зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану» Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» було доповнено статтею 18-1, якою мобілізація по своїй суті є логічним продовженням обов'язкового призову на строкову військову службу, яка під час дії воєнного стану не проводиться.
При цьому правове регулювання військового обов'язку, як вже зазначалося вище, здійснюється відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов'язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; виконання військового обов'язку в запасі; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер (наприклад: трудова повинність) в особливий період під час правового режиму воєнного стану.
Процедури надання відстрочки від призову на військову службу та надання права на перетин державного кордону в умовах воєнного стану є різними за змістом правовими процедурами, з огляду на нормативно-правове регулювання та компетенцію органів, які визначають наявність таких прав.
Посилання позивача на те, що він має відстрочку від призову на військову службу відповідач вважає помилковим, оскілки вказана довідка містить інформацію про відстрочку від призову на строкову військову службу та не дає права позивачу на виїзд за межі України з метою навчання до іноземного вищого навчального закладу.
З метою встановлення актуальних даних щодо наявності відстрочки від призову на військову службу, посадові особи органу охорони кордону здійснили перевірку інформації щодо відстрочки від призову на військову службу позивача у Єдиному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За результатами здійсненої перевірки електронного військово-облікового документу позивача (Резерв+) було встановлено що позивач є призовником, перебуває на обліку, але жодних відомостей щодо наявності відстрочки від призову на військову службу у позивача немає.
При цьому, позивачем не надано докази наявності інших альтернативних відомостей, з яких можна встановити інформацію щодо актуальних та вичерпних військовооблікових даних позивача.
У свою чергу відповідач вважає за доцільне зазначити, що на Державну прикордонну службу України не покладено обов'язок ідентифікації осіб як таких, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, опираючись на надані на паспортний контроль документи, які обґрунтовують наявність підстав описаних статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Такий обов'язок покладено на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, як органи військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Обставини, якими позивач обґрунтовує право на перетин державного кордону, в силу прямих приписів пункту 2-6 Правил № 57, не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому-восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому у позивача відсутнє право на перетин кордону для виїзду з України під час введення правового режиму воєнного стану.
Посилання позивача на його статус студента вищої школи внутрішньої безпеки в Лодзі, не спростовує висновку відповідача про відсутність у нього в період дії воєнного стану права на перетин державного кордону у режимі виїзду.
Відтак, на момент укладення контракту на навчання позивач повинен був знати про встановлені Державою правила перетину кордону та визначати свою поведінку із їх урахуванням.
Ці правила відповідали вимозі «передбачуваності», адже особисто чи звернувшись за відповідною юридичною консультацією позивач міг оцінити, що попри його вступ на навчання він не зможе виїхати за межі території України в умовах дії воєнного стану, оскільки чинне законодавство забороняє йому перетин державного кордону.
Оскаржуване рішення про відмову в перетині державного кордону містить підстави для його прийняття.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання надати дозвіл позивачу на перетин державного кордону, зауважив, що оскаржуване рішення про відмову у виїзді є разовим і при пред'явленні позивачем повного пакету документів, які надають право на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину кордону України за наявності на це законних підстав.
На підставі викладеного, відповідач просит суд в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
В свою чергу представником позивача подано відповідь на відзив відповідача, згідно якої представник позивача вважає доводи відповідача безпідставними, а позов ОСОБА_3 таким, що підлягає задоволенню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 прийнято зазначену справу до провадження, розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є громадянином України.
30.07.2022 позивач прибув до пункту пропуску Львів з метою з метою перетину державного кордону, де окрім паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , надав наступні документи (перекладені та нотаріально засвідчені):
- умови про надання освітніх послуг;
- посвідчення студента (студентський квиток);
- довідка про прийом іноземця на 0 семестр навчання;
- документ, що підтверджує оплату за навчання;
- документ, що визначає організацію навчального року 2022/2023 року;
- рішення про прийом на навчання;
- довідку про статус студента;
- довідку про зарахування іноземця на навчання денної форми;
- довідку, видану ІНФОРМАЦІЯ_4 для виїзду за кордон для здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти від 28.07.2022 року № 188.
За результатами здійснення прикордонного контролю, посадовими особами підрозділу охорони державного кордону прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, який досяг 16-річного віку від 30 липня 2022 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В силу частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зазначеному кореспондує стаття 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII).
Водночас, статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 64 Основного Закону конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Водночас частиною другою цієї ж статті Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Визначення воєнного стану міститься у статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 грудня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) та означає особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з положеннями пункту 6 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.
Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII.
В подальшому воєнний стан неодноразово продовжений відповідними Указами Президента України.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Загальний порядок перетину державного кордону України визначений Правилами № 57, згідно з пунктом 2 якого у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до пункту 2-6 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Приписами пункту 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 1455) передбачено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин, (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Водночас статтею 23 Закону № 3543-ХІІ врегульовано підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, частиною першою статті 23 Закону № 3543-ХІІ передбачений перелік військовозобов'язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону № 3543-ХІІ особи, зазначені в абзацах четвертому-восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05 листопада 2009 року № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI) пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
За приписами частин першої-другої статті 14 Закону № 1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Згідно з пунктом 26 Правил № 57 виїзд транспортних засобів, що перетинають державний кордон, з пункту пропуску здійснюється тільки з дозволу уповноважених службових осіб підрозділу охорони державного кордону.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що гарантоване статтею 33 Конституції України право вільно залишати територію України, належить до категорії прав, що можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який не одноразово був продовжений.
Разом з цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Отже, з огляду на викладені вище норми у їх звязці, необхідність заборони виїзду військовозобов'язаних осіб пов'язана з проведенням комплексу заходів, здійснюваних, зокрема, з метою посилення обороноздатності держави та захисту її території від збройної агресії.
При цьому законодавцем передбачений перелік військовозобов'язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Предметом спору у цій справі є рішення військової частини НОМЕР_1 про відмову ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України від 30 липня 2022 року громадянину України, який досягнув 16-річного віку.
Підставою вказаного рішення слугувала наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей про те, що ОСОБА_1 рішенням на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року» тимчасово обмежено у праві виїзду з України, або відповідно до статті 20 Закону України "Про державну прикордонну службу України" відсутні дійсні документи на право перетинання державного кордону.
Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII.
Отже, на період дії правового режиму воєнного стану (строк дії обмежень) Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 передбачено можливість обмеження, у тому числі, встановленого статтею 33 Конституції України права вільно залишати територію України.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням про прийом на навчання від 30.06.2022, ОСОБА_1 прийнято на 1 курс навчання - бакалаврату, за напрямком внутрішня безпека, веденим у Вищій Школі Внутрішньої Безпеки в Лодзі у навчальному році 2022/2023. Позивач має статус студента та зарахований на навчання денної форми згідно довідок Вищої Школи Внутрішньої Безпеки в Лодзі, від 07.07.2022.
Позивач для перетину державного кордону України надав уповноваженій особі відповідача, серед іншого, довідку від 28.07.2022 № 188, видану начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, яка дійсна протягом 6 місяців з дати її видачі.
Відповідно до статті 61 Закону України «Про вищу освіту» здобувачами вищої освіти, зокрема є студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.
Таким чином, студенти, що навчаються на очній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі за кордоном відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII мають право на звільнення від мобілізації при документальному підтвердженні цієї підстави.
Варто зазначити, що з метою врегулювання особливостей, винятків та обмежень у реалізації прав громадян України на виїзд за межі території України, а із цим і прав на перетин державного кордону, після введення на усій території України воєнного стану, Урядом неодноразово вносилися зміни до Правил № 57, з-поміж інших змін, які підлягають застосуванню в умовах воєнного стану, Правила № 57 доповнено пунктами 2-1 - 2-6.
Зокрема, пунктами 2-1 та 2-2 передбачено категорії осіб, що мають право перетинати державний кордон під час дії на території України воєнного або надзвичайного стану, а також умови і порядок реалізації цього права, до зазначених категорій осіб позивач не належить.
Згідно з пунктом 2-6 Правил № 57, в редакції чинній з 01 квітня 2022 року, передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому-восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
З аналізу вказаної правової норми висновується, що наявність права на відстрочку від призову під час мобілізації не є тотожним поняттю наявності права на виїзд за межі України, оскільки відповідно до Правил № 57 право на перетин державного кордону для певних категорій військовослужбовців, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, є обмеженим на період дії воєнного стану.
При цьому, коло осіб, на яких діє обмеження у праві виїзду з України, передбачено саме в абзацах другому-восьмому частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII.
Позивач під час спроби перетину державного кордону посилався на те, що він є здобувачем вищої освіти та прямує для навчання до іноземного вищого навчального закладу. Згідно поданого позову ОСОБА_1 обґрунтовує своє право на перетин кордону тим, що йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на період навчання.
Натомість, аналіз пункту 2-6 Правил № 57 у взаємозв'язку зі статтею 23 Закону № 3543-XII дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану не усім категоріям осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації надано право на перетин державного кордону на виїзд за межі території Україну. Здобувачам вищої освіти хоча і гарантовано право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак для цієї категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, не передбачено право на перетин державного кордону на виїзд за межі території Україну в умовах дії на території України воєнного стану.
Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 26 жовтня 2023 року у справі №260/3428/22, від 26 жовтня 2023 року у справі №260/17/23, від 16 листопада 2023 року у справі №160/15200/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 380/18153/22.
Таким чином, станом на 30 липня 2022 року позивач не мав правових підстав для перетину державного кордону.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 389-VIII особливий правовий режим воєнного стану передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, повноважень необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні.
Системою таких заходів слугувало прийняття Урядом низки постанов, серед яких і внесено зміни до Правил № 57, тобто передбачено обмеження прав певних категорій громадян України на виїзд за межі території України впродовж строку дії воєнного стану. Це обмеження, як зазначалось вище, узгоджується із пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 про можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 33 Конституції України.
Таким чином, введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на усій території України воєнного стану і слугувало підставою для тимчасового обмеження прав позивача на перетин державного кордону з метою виїзду за межі території України. Це тимчасове обмеження запроваджено у відповідності до Конституції України, Закону № 389-VIII та Указу Президента України, яким введено воєнний стан в Україні.
Доводи представника позивача про відсутність у Державній прикордонній служби України судових рішень (постанов державного виконавця) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно громадянина України ОСОБА_1 станом на 01.08.2022 у відповідній базі даних Державної прикордонної служби України, на увагу не заслуговують з огляду на таке.
Оскаржуване рішення винесено на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року» щодо тимчасового обмеження у праві виїзду з України.
Отже, підставою ухвалення оскаржуваного рішення є фактично Указ Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» щодо введення тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 33 Конституції України.
При цьому, згідно з пунктом 2-6 Правил № 57, в редакції, чинній з 01 квітня 2022 року, у позивача як військовозобов'язаної особи, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації як така, що визначена в абзаці другому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відсутнє право на перетин державного кордону.
Варто зазначити, що обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час дії воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Однак, таке втручання у справі, що розглядається, прямо передбачено законом і має абсолютно легітимну мету, а відтак відсутні підстави для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства та приватним інтересом позивача.
У контексті обставин цієї справи висновується, що наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу) з тих підстав, що він є здобувачем освіти в іноземному навчальному закладі, не є підставою для виїзду за межі України під час дії правового режиму воєнного стану, а тому оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України, є правомірним та відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які визначені частиною другою статті 2 КАС України.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача від 30.07.2022 про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України, підстави для задоволення похідної вимоги в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл громадянину ОСОБА_1 на перетинання державного кордону України, також відсутні.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову адвоката Чепурного Юрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К.Є. Петросян