Іменем України
27 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/407/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:
-визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві при перерахунку з 1 січня 2018 року раніше призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , які полягають у зменшенні відсоткового розміру основної пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення, протиправними;
-визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка полягає в неперерахунку, ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , пенсії в розмірі, обчисленому з грошового забезпечення, зазначеному у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 16.07.2021 № 5942 з 01 травня 2016 року в розмірі, обчисленому з грошового забезпечення, зазначеному у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 16.07.2021 № 5943 з 01 вересня 2019 року, протиправною;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, з урахуванням її розміру, визначеного як 90 відсотків від загальної суми основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за відповідною посадою, без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 травня 2016 року, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 16.07.2021 №5942, з урахуванням фактично проведених пенсійних виплат;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, з урахуванням її розміру, визначеного як 90 відсотків від загальної суми основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за відповідною посадою, без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 січня 2018 року, здійснити виплату з урахуванням фактично проведених пенсійних виплат;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, з урахуванням її розміру, визначеного як 90 відсотків від загальної суми основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за відповідною посадою, без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 вересня 2019 року, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 16.07.2021 року № 5943, з урахуванням фактично проведених пенсійних виплат;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплачувати ОСОБА_1 призначену йому пенсію без обмежень максимальним розміром з 01 травня 2016 року;
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у справі.
В обґрунтування позову зазначено, що генерал-лейтенант ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас з посади заступника Державного секретаря Міністерства оборони України на підставі Наказу Міністра оборони України (по особовому складу) №631 від 21.11.2003.
На підставі Наказу Начальника Адміністрації Міністерства оборони України №158 від 30.11.2003 його виключено зі списків особового складу апарату Державного секретаря Міністерства оборони України та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З листопада 2003 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу призначена пенсія за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Основний розмір пенсії за вислугу років, обчислений відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з дати призначення пенсії встановлено на рівні 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ) за допомогою в питанні захисту пенсійних прав.
ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивача листом від 16.07.2021, зокрема, про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 склав та надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.05.2016 та 01.09.2019 для перерахунку пенсії.
З 01.01.2008 по 01.06.2021 ІНФОРМАЦІЯ_4 для перерахунку пенсії позивача надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку станом на 01.03.2018 за посадою до відрядження до органів влади, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018.
Позивач завернувся до відповідача із заявою від 19.08.2021 про перерахунок пенсії починаючи з 01 травня 2016 року.
Відповідач листом від 17.09.2021 відмовив в перерахунку раніше призначеної пенсії у зв'язку з відсутністю в постанові Кабінету Міністрів України від 27.07.2016 №493 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року №518» посади, з якої позивача було звільнено зі служби, а також у зв'язку з відсутністю повідомлень від Міністерства соціальної політики України про підстави для проведення перерахунку пенсій станом на дату звернення.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, тому звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року прийнято справу № 640/407/22 до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів. Зобов'язано відповідача разом з відзивом надати матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 в межах спірних правовідносин.
Відповідачем на виконання ухвали суду від 05.02.2025 надіслано відзив від 10.02.2025 №2600-0804-8/23210, в якому зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На даний момент довідок про розмір грошового забезпечення чи інших документів, які надають право позивачу на перерахунок пенсії з урахуванням надбавок до головного управління надано не було. Право самостійно визначати розміри грошового забезпечення позивачу відповідач не має.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Також, на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2025 відповідачем через підсистему "Електронний суд" надіслано матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 в межах спірних правовідносин.
Позивачем через підсистему "Електронний суд" надіслано додаткові пояснення, в яких зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 складено довідку від 16.07.2021 № 5943 «Про розмір грошового забезпечення заступника Державного секретаря Міністерства оборони України ОСОБА_1 », згідно якої, розмір грошового забезпечення за посадою заступника секретаря Міністерства оборони України на день виключення зі списків особового складу з 30.11.2003, станом на 01 вересня 2019 року, становив: посадовий оклад - 14 000,00 грн.; оклад за військовим званням (генерал-лейтенант) - 1 620,00 грн.; надбавка за вислугу років (50 %) - 7 000,00 грн.; надбавка за інтенсивність праці (100 %) - 14 000,00 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20 %) - 2800,00 грн.; премія (188 %) - 26 320, 00 грн. Всього - 65 740,00 грн. Таким чином, зміна грошового забезпечення відбулась внаслідок включення до складових: - премії та збільшення розміру окладу за військовим званням.
Позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відповідно до приписів вимог чинного законодавства України було зобов'язане здійснити перерахунок його пенсії, що дає підстави про визнання протиправною бездіяльність відповідача.
З урахуванням наведеного просив прийняти додаткові пояснення до розгляду.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 09.01.1998.
Позивач також є пенсіонером за вислугу років, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 від 01.10.2013.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивачу призначено пенсію з 01 грудня 2003 року в розмірі 90% грошового забезпечення.
З 01.01.2018 позивачу при перерахунку пенсії встановлено 70% грошового забезпечення.
ІНФОРМАЦІЯ_5 видано позивачу довідку про розмір грошового забезпечення № 5942 від 16.07.2021 про те, що розмір грошового забезпечення за посадою заступника Державного секретаря Міністерства оборони України, яку він займав на день виключення зі списків особового складу з 30.11.2003 станом на 01 травня 2016 року, становить: посадовий оклад - 14000,00 грн; оклад за військовим званням (генерал-лейтенант) - 145,00 грн; надбавка за вислугу років (50 %) - 7000,00 грн; надбавка за інтенсивність праці (85 %) - 11900,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20 %) - 2800,00 грн. Всього - 35845,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_5 видано позивачу довідку про розмір грошового забезпечення № 5943 від 16.07.2021 про те, що розмір грошового забезпечення за посадою заступника Державного секретаря Міністерства оборони України, яку він займав на день виключення зі списків особового складу з 30.11.2003 станом на 01 вересня 2019 року, становить: посадовий оклад - 14000,00 грн; оклад за військовим званням (генерал-лейтенант) - 1620,00 грн; надбавка за вислугу років (50 %) - 7000,00 грн; надбавка за інтенсивність праці (100 %) - 14000,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20 %) - 2800,00 грн; премія (188 %) - 26320,00 грн. Всього - 65740,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_5 надіслав позивачу лист від 16.07.2021 №5944, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 склав та надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.05.2016 та 01.09.2019 для перерахунку пенсії.
Також, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно листом від 16.07.2021 №5941 надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення станом на 01.05.2016 та 01.09.2019 для перерахунку пенсії.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надано відповідь від 08.04.2021 № 8626-6915/С-02/8-2600/21 на звернення позивача від 10.03.2021, в якій зазначив, що Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018 на підставі наданої уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу, як визначено вказаною постановою, із поетапною виплатою підвищення пенсії до 2020 року. Також повідомлено, що при проведенні перерахунку пенсії відповідно до постанови КМУ № 103 розмір пенсії за вислугу років обчислювався, виходячи з 70 відсотків сум грошового забезпечення відповідно до редакції Закону, чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії. Перерахунок пенсії з 01.01.2018 проведено відповідно до ст.ст. 13, 63 Закону на умовах, у порядку та розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». З 01.01.2020 виплачується 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Пенсія перерахована та виплачується згідно з нормами чинного законодавства. Заборгованість пенсії відсутня.
19.08.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90 відсотка загальної суми грошового забезпечення, визначеної на підставі нових довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_4 , пенсійна справа № ФА-135843) станом на 05 березня 2016 року та станом на 01 вересня 2019 року, виготовленої ІНФОРМАЦІЯ_7 згідно з рішенням Великої Палати Верховного Суду України від 01.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19 (набрання 24.06.2020 законної сили) та відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України: «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» від 20 квітня 2016 р. № 304, яка набрала чинності з 01.05.2016; «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 і поданої до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.07.2021 за №5942 і від 16.07.2021 за №5943, та виплачувати перераховану суму пенсії (з урахуванням виплачених сум) без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 травня 2016 року.
На вищевказану заяву відповідачем надано відповідь від 17.09.2021, в якій вказано, що на даний час Головним управлінням вирішується питання щодо можливості проведення перерахунку пенсії відповідно до Постанови КМУ №304 на підставі довідки станом на 01.05.2016. Будь-які повідомлення від Мінсоцполітики про підстави для проведення перерахунку пенсій, зокрема з 01.04.2019 до Головного управління не надходили. Оформлена та подана всупереч ст. 63 Закону та Порядку № 45 довідка про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 не може бути підставою для перерахунку пенсії згідно із Законом. Щодо обмеження максимального розміру пенсії повідомлено, що статтею 43 Закону (в редакції законів від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VIII) визначено, що по 31.12.2016 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не міг перевищувати 10740,00 грн. Відповідно до статті 43 Закону (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) з 01.01.2018 не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до інформації, зазначеної у розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФА 135843 для ОСОБА_1 , станом на 04.03.2025 позивач отримує пенсію в розмірі 70% грошового забезпечення у розмірі 21526,44 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі-Закон №2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Так, відповідно до статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45).
Пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Порядку №45).
Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону (пункт 4 Порядку №45).
З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що позивачу призначено пенсію з 01 грудня 2003 року в розмірі 90% грошового забезпечення.
01.01.2018 позивачу при перерахунку пенсії встановлено 70% грошового забезпечення.
Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі право позивача, що виникло за фактом набуття права на пенсію за вислугу років виходячи з 90% розміру грошового забезпечення, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення такого права.
Згідно вказаного правила закон зворотної сили не має, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.
Суд дійшов висновку, що позивач зберігає право на обчислення пенсії за вислугу років із максимального розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, права позивача, що виникли з моменту призначення пенсії у розмірі 90% мають ним реалізовуватись та не можуть бути обмежені або виключені.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.07.2015 у справі №732/48/15, від 31.01.2018 у справі №523/4930/15, від 27.02.2018 у справі №642/3284/17, від 02.04.2019 у справі №727/6493/17.
Крім того, у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, зокрема:
- внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала;
- Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним;
- за таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
Отже, аналізуючи у сукупності фактичні обставини по даній справі та норми матеріального права, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив протиправні дії щодо зменшення суми грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія позивача, з 90% до 70%.
Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, 10 квітня 2011 року набрав чинності Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року № 3166-VI, яким визначено організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України та відповідно до якого усі міністерства є центральними органами виконавчої влади.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» посади Міністра, першого заступника та заступників Міністра віднесені до політичних посад на яких не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» умови оплати праці державних службовців та працівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх матеріального і побутового забезпечення визначаються законами України та актами Кабінету Міністрів України.
Надалі, 01 травня 2016 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», якою затверджені розміри посадових окладів посадових осіб, керівників, керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу».
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» (надалі - Постанова КМУ №718) затверджено розміри посадових окладів для окремих категорій посад військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади. У Додатку до Постанови КМУ №718 посади Державного секретаря, заступника Державного секретаря, Міністра, першого заступника Міністра, заступника Міністра відсутні, але визначені посадові оклади для керівників силових структур та їх заступників.
Відповідно до Додатку 1 Порядку видачі довідок про заробітну плату для визначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад (пункт 4), затвердженого Наказом Мінсоцполітики від 10.05.2017 № 750, посада Державного секретаря прирівняна до посади першого заступника Міністра, а посада Першого заступника Державного секретаря, заступника Державного секретаря - до посади заступника Міністра.
Виходячи з викладеного, підлягають перерахунку з 01 травня 2016 року пенсії осіб, які проходили військову службу на посаді Державного секретаря, заступника Державного секретаря, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2016 №493 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року №518».
В свою чергу, суд зауважує, що здійсненню перерахунку пенсії передує чітко визначена законодавством процедура, передбачена Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Пунктом 1 Порядку № 45, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Згідно з пункту 2 Порядку № 45 на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.
Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).
Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Таким чином, Порядком № 45 передбачено, що уповноважений орган повідомляє Пенсійний фонд України про підстави перерахунку пенсій. В свою чергу, Пенсійний фонд України повідомляє головні управління в областях про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління складають відповідні списки таких осіб та подають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії - органам, з яких особи були звільнені із служби.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 45 на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Суд відмічає, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі № 21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а.
Разом з цим, до моменту отримання належної довідки від органу, з якого особа була звільнена зі служби, у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
Як вже було зазначено, ІНФОРМАЦІЯ_5 видано позивачу довідки про розмір грошового забезпечення № 5942 від 16.07.2021 станом на 01 травня 2016 року та № 5943 від 16.07.2021 станом на 01 вересня 2019 року.
Вищевказані довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 16.07.2021 №5941 надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про розмір грошового забезпечення станом на 01.05.2016 та 01.09.2019 для перерахунку пенсії.
Тобто, виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у зв'язку з надходженням оновлених довідок ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.07.2021 № 5942 та № 5943, відповідно до приписів вимог чинного законодавства України було зобов'язане здійснити перерахунок пенсії позивача, що дає підстави суду для висновку про протиправну бездіяльність відповідача.
Згідно частини третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Щодо обставин обмеження пенсії максимальним розміром суд зазначає таке.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року (зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), доповнено частину п'яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» наступним положенням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно з пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Таким чином, як вбачається у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року діяло обмеження максимального розміру пенсії в розмірі 10740,00 грн. відповідно до Закону №911-VIII. З урахуванням встановленого на 2018 рік розміру прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, згідно з Законом України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії з 01 січня 2018 склав 13730 грн.
Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
Таким чином, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено з 2003 року, а не з 01 січня 2016 року.
Крім того, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни є нереалізованими.
З аналізу викладеного суд зазначає, що протягом спірного періоду стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 03 жовтня 2018 року у справі №753/1216917.
Отже, позовні вимоги у зазначеній частині також підлягають задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають впливу на результати розгляду цієї справи.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню зі словесним корегуванням способу захисту порушених прав.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання стягнення понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у додатковій постанові від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18, відповідно до якої, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" (заява 58442/00) вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та Адвокатським об'єднання «ЛІГЛС», укладено 05.10.2021 Договір про надання правничої допомоги (далі - Договір).
Пункт 4 Договору регламентує гонорар.
Так, відповідно до підпункту 4.1. пункту 4 Договору порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у додаткових угодах (замовленнях), які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги від 05.10.2021 гонорар Адвокатського об'єднання розраховується виходячи з погодинної роботи адвоката Адвокатського об'єднання, яка складає 1500 грн./год.
Відповідно до вимог статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
У суду відсутні правові підстави вважати положення договору про надання правової допомоги щодо оплати послуг такими, що суперечать Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Також у суду відсутні підстави вважати, що договірні зобов'язання між позивачем та адвокатом не було виконано.
Згідно до прибуткового касового ордеру №05/10/2021 від 05.10.2021 Адвокатським об'єднання «ЛІГЛС» прийнято від ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правничої допомоги від 05.10.2021 та Додаткової угоди 20250,00 грн.
Вищевказане також підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №05/10/2021 від 05.10.2021
Зважаючи на викладене, суд вважає підтвердженими понесені позивачем витрати на правничу допомогу у цій справі в сумі 20250,00 грн.
Однак, у постанові від 17.09.2019 у справі №810/3806/18 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відтак, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, дослідженню підлягають обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, серед іншого, договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про фактичне надання послуг (виконання робіт).
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з наданими до суду документами, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 20250,00 грн, є непропорційним до предмету спору, виходячи з того, що дії, як складання і подання до суду позовної заяви у цій категорії спорів, не потребує від фахівця в області права значного інтелектуального навантаження.
Крім того, суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
Також суд зазначає, що предмет спору в цій справі не є значно складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Зі змісту позовної заяви вбачається, що її написання не потребувало від фахівця у галузі права значних зусиль та знань, як наслідок, сума витрат є значно завищеною, здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду публічно-правових спорів.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5000,00 грн.
Питання судових витрат щодо судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16) про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні з 01.01.2018 перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, з урахуванням її розміру, визначеного як 90 відсотків від загальної суми основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за відповідною посадою, без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 січня 2018 року, та здійснити виплату з урахуванням фактично проведених пенсійних виплат.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка полягає в неперерахунку, ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, обчисленому з грошового забезпечення, зазначеному у довідці ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.07.2021 № 5942, з 01 травня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, з урахуванням її розміру, визначеного як 90 відсотків від загальної суми основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за відповідною посадою, без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 травня 2016 року, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.07.2021 № 5942, з урахуванням фактично проведених пенсійних виплат.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка полягає в неперерахунку, ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, обчисленому з грошового забезпечення, зазначеному у довідці ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.07.2021 № 5943, з 01 вересня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, з урахуванням її розміру, визначеного як 90 відсотків від загальної суми основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за відповідною посадою, без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 вересня 2019 року, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.07.2021 № 5943, з урахуванням фактично проведених пенсійних виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова