Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2025 року Справа№200/1936/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо невиплати колишньому молодшому сержанту 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , додаткової винагороди за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого 10.04.2022 під час виконання в районі бойових дій бойового завдання в населеному пункті Рубіжне Луганської області у розмірі 41968,30 грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім гривень 30 коп.);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , виплатити колишньому молодшому сержанту 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , додаткову винагороду за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого 10.04.2022 під час виконання в районі бойових дій бойового завдання в населеному пункті Рубіжне Луганської області у розмірі 41968,30 грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім гривень 30 коп.).
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 05.03.2022 року по 22.05.2023 року проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 . В період проходження ОСОБА_1 військової служби в Військовій частині НОМЕР_1 були порушені його права на виплату грошового забезпечення з урахуванням вимог чинного законодавства України, зокрема, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
З метою відновлення порушених прав позивача представник позивача 15.12.2024 року звернулась з адвокатським запитом, в якому просила повідомити причини та підстави не нарахування та не виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно постанови KM України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 грн., за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отримання бойової травми.
Листом від 31.12.2024 року №836/6184 відповідач відмовив позивачу у виплаті додаткової винагороди у зв'язку з бойовим травмуванням, в обґрунтування якої зазначено, що колишньому військовослужбовцю ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 року по 05.09.2022 року належить сума додаткової винагороди у розмірі 50053,77 грн. Разом з тим, 20.05.2022 року військовослужбовцем молодшим сержантом ОСОБА_1 був написаний рапорт щодо утримання з нього переплачених йому коштів грошового забезпечення за період перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 понад 60 діб з 06.11.2022 року, у розмірі 44535,51 грн. Фінансово-економічна служба Військової частини НОМЕР_1 провела перевірку правильності розрахунку суми переплаченого грошового забезпечення, внаслідок якої встановлено, що сума переплачених коштів грошового забезпечення за період з 06.11.2022 року по 31.01.2023 року складає 41968,30 грн.
25.01.2025 року на адресу Військової частини НОМЕР_1 представник позивача надіслала претензію, в якій вимагала зарахувати на картковий рахунок ОСОБА_1 суму 41968,30 грн. безпідставно утриману з належної ОСОБА_1 додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 року по 05.09.2022 року після отриманого бойового травмування. В Претензії представник позивача звернула увагу Військової частини НОМЕР_1 на те, що утримання суми 41968,30 грн. з належної ОСОБА_1 додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого бойового травмування є протиправним. Написання ОСОБА_1 Рапорту від 20.05.2023 про утримання з нього переплачених йому коштів грошового забезпечення у розмірі 44535,51 грн. було вимушеним: здійснено під тиском посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 за надрукованою ними формою. ОСОБА_1 не визнавав і не визнає правомірність такого утримання.
Військова частина НОМЕР_1 в листі від 11.02.2025 року № 836/809 відповіла, що командування діє відповідно до вимог та в межах норм чинного законодавства України.
Також позивачем зазначено, що відповідачем не надано доказів наявності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача. Утримання відповідачем суми 41968,30 грн. з додаткової винагороди за період перебування молодшого сержанта ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 року по 05.09.2022 року після отриманого бойового травмування в рахунок нібито переплачених йому коштів грошового забезпечення за період перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 понад 60 діб з 06.11.2022 року здійснено з порушенням положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану», Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX, ст.1215 Цивільного кодексу України.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.03.2022 року №63 молодшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24 лютого 2022 року на посаду старшого стрільця 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано таким, що прибув та приступив до виконання службових обов'язків, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 05 березня 2022 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.07.2022 року №194 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що вибув в район виконання бойового завдання в АДРЕСА_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2022 року №227 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що вибув на лікування до військової частини НОМЕР_5 у зв'язку із загальним захворюванням.
Відповідно довідки від 09.05.2023 року вих. №836/8704 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) визнано, що молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, знаходячись в районі бойових дій в населеному пункті Рубіжне Луганської області, отримав бойове травмування.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.05.2023 року №145 молодшого сержанта ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , колишнього старшого стрільця аеромобільно-десантного відділення аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 квітня 2023 року №484-РС у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано таким, що 22 травня 2023 року справи та посаду здав і вибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.09.2022 року №251 визнано таким, що прибув з лікування молодшого сержанта ОСОБА_1 , що знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , з КНП «Чуднівська лікарня» м. Чуднів, Житомирської області.
Отже, період виплати грошового забезпечення в розмірі, яке військовослужбовець отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці, розпочався саме з 07 вересня 2022 року, та закінчився 06 листопада 2022 року відповідно.
Відповідно до інформації з довідки від 31.12.2024 року №4058/фс з листопада 2022 року по січень 2023 року (включно) молодший сержант ОСОБА_1 продовжував отримувати надлишкові кошти, що в загальній сумі становлять 41 968,30 (сорок одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім гривень 30 коп.).
20.05.2023 року, молодший сержант ОСОБА_1 , звернувся рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 з проханням утримати з нього суму переплачених йому грошових коштів та надав згоду на утримання всіх переплачених йому сум. Також позивач зазначив, що заяв, претензій та скарг до командування військової частини НОМЕР_1 він не має, тому вважає відповідач, можна дійти висновку, що останній визнав неправомірність набуття коштів, які є предметом даного спору, та висловив бажання їх повернути за рахунок належних йому сум грошового забезпечення.
Окрім того, відповідачем зазначено, що з 20.05.2023 року (день подання рапорту) по фактичний час коли позивач почав заперечувати проти правомірності та достовірності поданого та власноруч підписаного ним рапорту, пройшло більше року. За весь цей час позивачем не здійснювалось жодних дій з метою скасування, визнання недійсним тощо, вищезгаданого рапорту, а отже це говорить про те, що позивач поводиться всупереч власній попередній поведінці, чим порушує принцип заборони суперечної поведінки.
У зв'язку з викладеним просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 24 березня 2025 року, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та який триває станом на дату розгляду даної справи.
02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 року Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 у період з 05.03.2022 року по 22.05.2023 року проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.03.2022 року №63 молодшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24 лютого 2022 року на посаду старшого стрільця 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано таким, що прибув та приступив до виконання службових обов'язків, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 05 березня 2022 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.07.2022 року №194 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що вибув в район виконання бойового завдання в АДРЕСА_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2022 року №227 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що 14.08.2022 року вибув на лікування до військової частини НОМЕР_5 у зв'язку із загальним захворюванням, підстава: направлення військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2022 року.
Відповідно довідки від 09.05.2023 року вих. №836/8704 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) визнано, що молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, знаходячись в районі бойових дій в населеному пункті Рубіжне Луганської області, отримав бойове травмування.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.05.2023 року №145 молодшого сержанта ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , колишнього старшого стрільця аеромобільно-десантного відділення аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 квітня 2023 року №484-РС у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано таким, що 22 травня 2023 року справи та посаду здав і вибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .
З Довідки Військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2022 № 836/10486 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України вбачається, що молодший сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 05.03.2022 по 14.08.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Рубіжне, м. Сєвєродонецьк Луганської області.
10.05.2023 року молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , подав Рапорт Командиру військової частини В/Ч НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди за період з 14.08.2022 по 07.09.2022, протягом якого він знаходився на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою.
До Рапорту він додав Довідку, видану В/Ч НОМЕР_1 , код НОМЕР_2 , від 09.05.2023 № 836/8704 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), складену за формою Додатка 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800.
З Довідки від 09.05.2023 року № 836/8704 вбачається наступне. 10 квітня 2022 року близько 10:30 годин молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав: «Розрив внутрішньої третини медіального меніска, тип IIIВ. Сигнальні зміни заднього рогу медіального меніска, тип IIА, з екструзією тіла. Остеохондральне пошкодження медіального виростка стегнової кістки. Хондромаляція блоку стегнової кістки IV ст. наколінника II ст. Остеоартроз II ст. Тільт надаколінника». 10.04.2022 особовий склад 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 , знаходячись в населеному пункті Рубіжне Луганської області, виконував бойове завдання за призначенням у районі бойових дій. 10.04.2022 під час перебування підрозділу в населеному пункті Рубіжне Луганської області особовий склад потрапив під артилерійський обстріл з боку підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, внаслідок чого цього дня приблизно о 10:30 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 , при виконанні бойового завдання знаходився в окопі, бруствер якого складався з ящиків з під боєприпасів набитими камінням. Внаслідок попадання танкового снаряду в бруствер окопу, в якому знаходився молодший сержант ОСОБА_1 , відбулось руйнування брустверу. Молодшого сержанта ОСОБА_1 засипало землею та ящиками набитими камінням. Таким чином, молодший сержант ОСОБА_1 отримав бойове травмування, а саме: розрив внутрішньої третини медіального меніска, тип IIIВ. Сигнальні зміни заднього рогу медіального меніска, тип IIА, з екструзією тіла. Остеохондральне пошкодження медіального виростка стегнової кістки. Хондромаляція блоку стегнової кістки IV ст. наколінника II ст. Остеоартроз II ст. Тільт надаколінника.
Службовим розслідуванням встановлено, що 10.04.2022 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, знаходячись в районі бойових дій в населеному пункті Рубіжне Луганської області, отримав бойове травмування. Ознак алкогольного та наркотичного сп'яніння під час проведення первинного медичного огляду у вищезазначеного військовослужбовця не виявлено. Вищезазначений військовослужбовець 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 під час виконання обов'язків військової служби 10.04.2022 перебував у засобах індивідуального захисту. Підстава видачі Довідки від 09.05.2023 р. № 836/8704: наказ командира військової частини В/Ч НОМЕР_1 від 30 квітня 2023 року № 646. Підписана Довідка від 09.05.2023 р. № 836/8704 Командиром військової частини В/Ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , підпис його засвідчений печаткою військової частини В/Ч НОМЕР_1 .
15.12.2024 року представник позивача звернулась з адвокатським запитом, в якому просила повідомити причини та підстави не нарахування та не виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно постанови KM України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 грн., за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отримання бойової травми.
Листом від 31.12.2024 року №836/6184 відповідач відмовив позивачу у виплаті додаткової винагороди у зв'язку з бойовим травмуванням, в обґрунтування якої зазначено, що колишньому військовослужбовцю ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 року по 05.09.2022 року належить сума додаткової винагороди у розмірі 50053,77 грн. Разом з тим, 20.05.2022 року військовослужбовцем молодшим сержантом ОСОБА_1 був написаний рапорт щодо утримання з нього переплачених йому коштів грошового забезпечення за період перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 понад 60 діб з 06.11.2022 року, у розмірі 44535,51 грн. Фінансово-економічна служба Військової частини НОМЕР_1 провела перевірку правильності розрахунку суми переплаченого грошового забезпечення, внаслідок якої встановлено, що сума переплачених коштів грошового забезпечення за період з 06.11.2022 року по 31.01.2023 року складає 41968,30 грн.
25.01.2025 року на адресу Військової частини НОМЕР_1 представник позивача надіслала претензію, в якій вимагала зарахувати на картковий рахунок ОСОБА_1 суму 41968,30 грн. безпідставно утриману з належної ОСОБА_1 додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 року по 05.09.2022 року після отриманого бойового травмування. Також зазначено, що утримання суми 41968,30 грн. з належної ОСОБА_1 додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 року по 05.09.2022 року після отриманого бойового травмування є протиправним. Написання ОСОБА_1 Рапорту від 20.05.2023 про утримання з нього переплачених йому коштів грошового забезпечення у розмірі 44535,51 грн. було вимушеним: здійснено під тиском посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 за надрукованою ними формою. ОСОБА_1 не визнавав і не визнає правомірність такого утримання.
Військова частина НОМЕР_1 в листі від 11.02.2025 року № 836/809 відповіла, що командування діє відповідно до вимог та в межах норм чинного законодавства України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1-4 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок № 260), відповідно до п. 2 якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновку про те, що військовослужбовці Збройних Сил України за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат. При цьому, розмір грошового забезпечення встановлюється Кабінетом Міністрів України, а Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, в пункті 1 якої (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абз. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода, збільшена до 100 000 гривень виплачується також військовослужбовцям Збройних Сил, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до Довідки від 09.05.2023 року № 836/8704, 10 квітня 2022 року близько 10:30 годин молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав: «Розрив внутрішньої третини медіального меніска, тип IIIВ. Сигнальні зміни заднього рогу медіального меніска, тип IIА, з екструзією тіла. Остеохондральне пошкодження медіального виростка стегнової кістки. Хондромаляція блоку стегнової кістки IV ст. наколінника II ст. Остеоартроз II ст. Тільт надаколінника». 10.04.2022 особовий склад 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 , знаходячись в населеному пункті Рубіжне Луганської області, виконував бойове завдання за призначенням у районі бойових дій. 10.04.2022 під час перебування підрозділу в населеному пункті Рубіжне Луганської області особовий склад потрапив під артилерійський обстріл з боку підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, внаслідок чого цього дня приблизно о 10:30 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 , при виконанні бойового завдання знаходився в окопі, бруствер якого складався з ящиків з під боєприпасів набитими камінням. Внаслідок попадання танкового снаряду в бруствер окопу, в якому знаходився молодший сержант ОСОБА_1 , відбулось руйнування брустверу. Молодшого сержанта ОСОБА_1 засипало землею та ящиками набитими камінням. Таким чином, молодший сержант ОСОБА_1 отримав бойове травмування, а саме: розрив внутрішньої третини медіального меніска, тип IIIВ. Сигнальні зміни заднього рогу медіального меніска, тип IIА, з екструзією тіла. Остеохондральне пошкодження медіального виростка стегнової кістки. Хондромаляція блоку стегнової кістки IV ст. наколінника II ст. Остеоартроз II ст. Тільт надаколінника.
Службовим розслідуванням встановлено, що 10.04.2022 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, знаходячись в районі бойових дій в населеному пункті Рубіжне Луганської області, отримав бойове травмування. Ознак алкогольного та наркотичного сп'яніння під час проведення первинного медичного огляду у вищезазначеного військовослужбовця не виявлено. Вищезазначений військовослужбовець 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 під час виконання обов'язків військової служби 10.04.2022 перебував у засобах індивідуального захисту. Підстава видачі Довідки від 09.05.2023 р. № 836/8704: наказ командира військової частини В/Ч НОМЕР_1 від 30 квітня 2023 року № 646. Підписана Довідка від 09.05.2023 р. № 836/8704 Командиром військової частини В/Ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , підпис його засвідчений печаткою військової частини В/Ч НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2022 року №227 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що 14.08.2022 року вибув на лікування до військової частини НОМЕР_5 у зв'язку із загальним захворюванням, підстава: направлення військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2022 року.
Позивач у своєму позові просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу додаткової винагороди за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 року по 05.09.2022 року після отриманого поранення 10.04.2022 під час виконання в районі бойових дій бойового завдання в населеному пункті Рубіжне Луганської області у розмірі 41968,30 грн.
Однак, суд зазначає, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження того, що у період з 13.08.2022 року по 05.09.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні після отриманого 10.04.2022 року поранення під час виконання ним бойового завдання в районі бойових дій.
Більш того, в матеріалах справи наявна копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2022 року №227, відповідно до якого позивач вибув на лікування до військової частини НОМЕР_5 саме у зв'язку із загальним захворюванням, а не у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Так само відсутні і будь - які докази, які б свідчили, що у спірний період з 13.08.2022 року по 05.09.2022 року він перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 13.08.2022 року по 05.09.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Окрім того, суд не надає оцінку діям відповідача, щодо утримання ним з позивача надмірно нарахованих та виплачених грошових коштів, оскільки дані обставини не є предметом розгляду даної справи та ніяким чином не стосуються обставин, щодо наявності підстав для нарахування або не нарахування додаткової грошової винагороди за період з 13.08.2022 року по 05.09.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст.77 та ч. 2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли своє підтвердження матеріалами справи, та є такими, що не підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце знаходження: В/Ч НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 26 травня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров