Номер провадження: 33/813/1090/25
Номер справи місцевого суду: 517/65/25
Головуючий у першій інстанції Тростенюк В. А.
Доповідач Журавльов О. Г.
19.05.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Журавльов О.Г., за участі: секретаря судового засідання - Хангельдян К.С., представників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Бакуліна Д.О., Голуб І.О., розглянувши апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Бакуліна Д.О. на постанову судді Фрунзівського районного суду Одеської області від 21.02.2025, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Постановою судді Фрунзівського районного суду Одеської області від 21.02.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 8500 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Встановлено, що 20.12.2024 біля 00 год. 35 хв. поблизу с. Йосипівка, Роздільнянського району Одеської області, на відстані до 2 000 метрів від лінії ДКУ було виявлено гр. України ОСОБА_1 , який в групі осіб, а саме із гр. ОСОБА_2 намагався перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску на вихід з України в Республіку Молдову, на напрямку с. Йосипівка (Україна) - с. Колосове (Республіка Молдова) в пішому порядку, з документами, що посвідчують особу, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
На дану постанову представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Бакулін Д.О. подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що докази у справі є неналежними та недопустимими. Допитані судом свідки не бачили безпосередньо можливого вчинення правопорушення ОСОБА_1 , який не мав наміру перетинати державний кордон України. Суд послався на письмові докази ОСОБА_1 написані ним під тиском, та не забезпечив надання ним показів безпосередньо в суді за допомогою відеоконференції, оскільки на даний час він є військовослужбовцем.
Просить постанову скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, прихожу до наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі. За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього підтверджується зібраними по справі доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
Так вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ №295992 від 20.12.2024, з якого вбачаються дані про особу, дату, час, місце та обставини скоєного ним правопорушення; рапортом інспектора прикордонної служби І кат. (начальника спеціального приміщення) старшого сержанта ОСОБА_3 від 20.12.2024; схемою місцевості виявлення правопорушення від 20.12.2024; письмовим поясненням ОСОБА_1 від 20.12.2024; письмовою заявою ОСОБА_1 від 20.12.2024.
Згідно з заявою та письмових пояснень ОСОБА_1 від 20.12.2024, останній визнав свою провину у скоєні ним правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, просив справу розглядати без його участі (а.с. 4, 6).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв'язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».
За змістом ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 12 Закону України «Про державний кордон України» встановлено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно з абз. 1 п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Окрім того, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків віком 18-60 років за кордон.
Докази, наведені вище, які апеляційний суд визнає належними й допустимими, зібраними відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП - спроба незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не мав наміру незаконно перетинати кордон, винуватим себе не вважає, в матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про невинуватість апелянта, апеляційним судом не приймаються до уваги, у зв'язку з тим, що надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення докази надають можливість суду повністю встановити суть та обставини адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 .
Посилання апеляційної скарги на те, що процесуальні документи підписані ОСОБА_1 під тиском з боку працівника поліції, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні дані, які можуть свідчити про те, що дії уповноважених осіб правоохоронних органів та/або прикордонної служби при затриманні ОСОБА_1 та при оформленні відносно нього матеріалів адміністративного правопорушення, були незаконними та протиправними. Також апеляційним судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, які б призвели до визнання ним вини та підписання протоколу про адміністративне правопорушення, заяви та інших документів, які містяться у матеріалах справи. Разом з тим, у матеріалах справи немає відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій працівників поліції та прикордонної служби щодо нього або оскаржував такі дії у встановленому законом порядку.
Твердження апеляційної скарги про те, що суд не забезпечив ОСОБА_1 надання ним показів безпосередньо в суді за допомогою відеоконференції, оскільки на даний час він є військовослужбовцем, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що за клопотанням захисника винесено ухвалу про участь ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке призначене на 21.02.2025 (а.с. 44). Проте ОСОБА_1 не скористався наданими ним судом процесуальними правами, а саме участі в суді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП не знайшли свого підтвердження, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, повністю спростовуються матеріалами справи, а тому апеляційний суд вважає, що вони не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Одночасно посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права зводяться до його незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Бакуліна Д.О. - залишити без задоволення.
Постановусудді Фрунзівського районного суду Одеської області від 21.02.2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови буде проголошено 21.05.2025 року о 09:00 годин в залі судових засідань №10 Одеського апеляційного суду.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов