Справа № 125/649/24
Провадження № 33/801/527/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М.
Доповідач: Ковальчук О. В.
27 травня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О. В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Барського районного суду Вінницької області від 07 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
07 березня 2025 року постановою Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
06 травня 2025 року, не погодившись із цією постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови суду, її скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник зазначив, що 07 березня 2025 року під час розгляду справи він хворів, при цьому копію вищевказаної постанови суду ним було отримано в суді лише 02 травня 2025 року. На підставі викладеного, скаржник вважає, що причини пропущення строку на апеляційне оскарження поважні та його необхідно поновити.
Оцінивши доводи заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 07 березня 2025 року задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Варто зазначити, що при розгляді клопотання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд перевіряє тільки поважність причин пропуску строку і не може давати оцінку процесуальним діям та документам у справі або прийнятому судом рішенню.
Так, порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення регулюється ч. 2 ст. 294 КУпАП.
За змістом цієї норми постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Отже, початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду пов'язаний з моментом прийняття такої постанови, а не отримання її копії.
Європейський суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Крім того, відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п. п. 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо нього, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що про судове засідання із розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , на якому було прийнято оскаржувану постанову, останньому було достеменно відомо, що підтверджується довідкою про отримання повістки у формі електронного повідомлення (а.с. 37), проте з невідомих суду причин на розгляд справи останній не з'явився.
Водночас, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук Н.Й. була присутня на вказаному судовому засіданні.
На переконання апеляційного суду, в клопотанні про поновлення строку на оскарження постанови суду не наведено об'єктивних причин, які б свідчили про існування перешкод для подання апеляційної скарги в розумний проміжок часу, а також те, що ОСОБА_1 та/або його захисник вживали заходів, щоб отримати копію повного судового рішення у визначений законом строк для її оскарження.
При цьому, доводи скаржника про те, що строк на апеляційне оскарження постанови районного суду необхідно рахувати з моменту ознайомлення із текстом постанови, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки ст. 294 КУпАП пов'язує обчислення строку на оскарження саме з днем прийняття постанови, а не з днем отримання її копії.
Отже, ОСОБА_1 , звертаючись 06 травня 2025 року із апеляційною скаргою на постанову суду від 07 березня 2025 року, тобто із значним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав достатніх доказів поважності причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження, а його твердження про те, що такий строк підлягає поновленню з огляду на те, що копію оскаржуваної постанови отримано 02 травня 2025 року, не є таким доказом.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови, та не навів поважних причин пропуску цього строку, апеляційний суд вважає, що такий строк не може бути поновленим, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
У поновленні строку ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Барського районного суду Вінницької області від 07 березня 2025 року у даній справі відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ковальчук