Провадження №2/748/669/25
Єдиний унікальний № 750/3749/25
(з а о ч н е)
"27" травня 2025 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Хоменко Л.В.,
секретаря Базарної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 1185272 від 28 лютого 2020 року у розмірі 21 000 грн., судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №1185272, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 7 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача терміном на 30 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 1 400 грн. (20% від суми кредиту за договором), проценти за користування кредитом складають 4 200 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) 60 днів. Сторонами кредитного договору узгоджено, що Позичальник відповідає перед Кредитодавцем за зобов'язаннями, що випливають з цього договору, всіма коштами та майном, що йому належать на праві власності (у т.ч. часткової та сумісної), на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. У разі прострочення Позичальником виконання зобов'язань зі сплати заборгованості Кредитодавець має право, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, якщо такі складались), нарахувати проценти за стандартною ставкою визначеною цим договором, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Кредитний договір укладено за допомогою електронних засобів шляхом підписання позичальником Публічної пропозиції (оферти) Товариства, розміщеної на сайті товариства https://miolan.ua. Договір позичальником підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Товариство свої зобов'язання за договором виконало, перерахувавши на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти у розмірі 7 000 грн. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить 21 000 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту - 7 000 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 12 600 грн. та заборгованістю за комісіями в розмірі 1 400 грн.
09 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 03/10, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідача. Відповідно Витягу з Додатку до Договору факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 000 грн. з яких: 7 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 600 грн. - заборгованість за відсотками, 1 400 грн. - сума заборгованості за комісією.24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» відступило позивачу належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №1185272 від 28 лютого 2020 року. Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року від ТОВ «Діджи Фінанс» до ТОВ «ФК «Пінг-Понг» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 000 грн. з яких: 7 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 600 грн. - заборгованість за відсотками, 1 400 грн. - сума заборгованості за комісією.Оскільки відповідачем кредитні зобов'язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.
Ухвалою судді від 10 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки позивач проти винесення заочного рішення не заперечував.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви на кредит №1185272 від 28 лютого 2020 року, між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 1185272, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7 000 грн., на строк 30 днів, комісія за надання кредиту: 1 400 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 20% від суми кредиту. Проценти за користування кредитом: 4 200 грн. нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користуванням кредитом становить 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього Договору (а.с. 19-21). Умовами Кредитного договору передбачена виплата коштів на банківський рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу (банківської платіжної картки) позичальника, що були ним надані Кредитодавцю.
Договір з Позичальником укладається в електронній формі за допомогою ІТС Кредитодавця, доступ до якої забезпечується через Сайт Кредитодавця після Реєстрації позичальника у спосіб та в порядку, передбачених Правилами. Під час процесу Реєстрації, але до моменту укладання із Позичальником Договору, Кредитодавець проводить його ідентифікацію та верифікацію відповідно до вимог законодавства та у порядку і спосіб, що визначені Правилами. Крім того, під час Реєстрації позичальник надав право на доступ до персональних даних, інформації, що складає його кредитну історію та на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро кредитних історій, включеної до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього кредиту, визначеної Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій".
Договір було укладено в електронній формі в Особистому кабінеті внаслідок отримання відповіді про прийняття пропозиції про укладання цього Договору (акцепт) яку було надано Позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався Кредитодавцем електронним повідомленням (смс-повідомлення) на мобільний телефонний номер (фінансовий номер) позичальника, а позичальник використовуючи одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) у вигляді СМС коду здійснив підписання Договору, пропозиції про його укладення (акцепт), шляхом введення отриманого одноразового ідентифікатору у спеціально відведене віконце на Сайті Кредитодавця.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором, яким позичальник скріплює оформлювані у системі документи, є аналогом власноручного підпису позичальника і тягне всі ті самі юридичні наслідки, які виникають внаслідок скріплення документів власноручним підписом. Створені в системі заявки, договори та інші документи в електронному вигляді є оригіналами і мають однакову юридичну силу з документами у паперовому вигляді.
ТОВ «Мілоан» виконано умови кредитного договору № 1185272 та надано відповідачу кредит у розмірі 7 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15887071 від 28 лютого 2020 року (а.с. 33).
Відповідно до розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Мілоан» за період з 20 лютого 2020 року до 28 травня 2020 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 21 000 грн. з яких: 7 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 600 грн. - заборгованість за відсотками, 1 400 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с. 14).
09 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 03/10, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідача (а.с 23-26).
Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 000 грн. з яких: 7 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 600 грн. - заборгованість за відсотками, 1 400 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с. 11).
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» відступило позивачу належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №1185272 від 28 лютого 2020 року. (а.с 30-32).
Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року від ТОВ «Діджи Фінанс» до ТОВ «ФК «Пінг-Понг» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 000 грн. з яких: 7 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 600 грн. - заборгованість за відсотками, 1 400 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с. 10, зворот).
Зазначені договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», від ТОВ «Діджи Фінанс» до ТОВ «ФК «Пінг-Понг».
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 та інших.
Згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього кодексу.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази суд визнає належними, допустимими, достовірними, достатніми, оскільки вони підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості.
Враховуючи, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, умови договору не виконав, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Вирішуючи питання стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 43657029 від 01 листопада 2024 року (а.с. 16-18), додаткова угода № 1185272 від 03 березня 2025 року до Договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року (а.с. 35), акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) №1185272 від 03 березня 2025 року (а.с 11, зворот), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М. (а.с. 15).
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні у матеріалах справи: договір про надання правової допомоги № 43657029 від 01 листопада 2024 року, додаткова угода № 1185272 від 03 березня 2025 року до Договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) №1185272 від 03 березня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М. є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.
Тому, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Пінг-Понг» у розмірі 6 000 грн.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 280-284, 289, 354 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», (код ЄДРПОУ 43657029, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2020 року у розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», (код ЄДРПОУ 43657029, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Хоменко Л.В.