Справа № 759/20094/24
Провадження № 2-а/147/2/25
23 травня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борейко О. Г. ,
із секретарем Редіною А. О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
27 грудня 2024 року в провадження суду на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивач посилається на те, що чоловіка з власним іменем ОСОБА_2 , в правовому статусі людина, близько о пів на восьму ранку 17 вересня 2024 року, під час руху автомобілем Renault Kangoo (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на трасі Київ-Одеса в районі міста Біла Церква було зупинено особою, що назвалась лейтенант поліції ОСОБА_3 . Зі слів цієї особи, що видавала себе за поліцейську, це було вчинено, начебто, через те, що він не зупинився на знак «Стоп», котрий стояв на землі, загороджений металевими конструкціями, причому так, що його навіть не було видно з дороги. Позивач зауважив, що таке розміщення не відповідає жодним стандартизаційним вимогам. Більше того, цього дорожнього знаку ніколи ніхто офіційно не встановлював. Регулярно їздить по цій трасі, досі його там не було. І в результаті, знак, який не був встановлений та закріплений відповідно до належних правил, згідно з якими установлюються знаки, що регулюють дорожній рух, в подальшому пропав звідти таким загадковим способом, як і з'явився. В подальшому, постанова про порушення правил дорожнього руху (надалі - ПДР) в тому числі, через не зупинку на знак «Стоп», на належну/використовувану водієм персону у виді водійських прав ВХО 267341 на ім'я ОСОБА_1 не складалась, що свідчить про відсутність в його діях відповідного порушення у випадку, якби він був фізичною особою, на ім'я якої було складено постанову. Позивач зазначає, що особи, що вчинили ці неправомірні дії, назвались представниками Національної поліції України. Відповідно, це викликало у нього законне право вимагати у них відповідні документи. Представились вони як лейтенант поліції ОСОБА_3 , старший лейтенант поліції Салига Анна Володимирівна, молодший лейтенант поліції Гавриленко Сергій Миколайович та рядовий ОСОБА_4 . В подальшому, змінюючи один одного або всі разом, вони протримали водія на дорозі близько години часу, заважаючи вільно пересуватися та ігноруючи заявлений їм правовий статус чоловіка в статусі людини. Позивач зазначає, що зважаючи на безпідставність зупинки автомобіля, відсутність в його діях будь-яких правопорушень, вказані особи замість людини побачили водійські права, на які склали постанову про їх же непред'явлення, а також зауважень щодо відсутності у них документів, які могли би підтвердити їхні повноваження, що унеможливлювало його взаємодію з ними, як з поліцейськими, тобто посадовими особами Національної поліції України. Позивач зауважує, що кваліфіковані, компетентні поліцейські, котрі володіють знаннями Конституції України, власного профільного закону, приписів наказу про етику в поліцейській діяльності та інших нормативних актів, ніколи б не спинили б його чи будь-кого іншого безпідставно, як то зробила спочатку особа, що представилась, як ОСОБА_3 , а потім всі інші вище вказані особи посилаючись на якусь незрозумілу необхідність ознайомитися із документами, що є у володінні людини. Позивач наголошує, що законна вимога поліцейського є законною лише тоді, коли сам поліцейський дотримується відповідних норм, котрі надають йому право вчиняти певні дії та вимагати від учасника дорожнього руху взаємної певної поведінки. Позивач зазначає, що зупиняючи без належних на те підстав автомобіль, котрим керувала людина, без вчинення нею жожного правопорушення, та почувши заявлений їм правовий статус, особи, які безпідставно заявились, як поліцейські, не могли очікувати від нього дій щодо визнання їх нічим не підтвердженого статусу представників органу виконавчої влади, та, враховуючи безпідставність самої зупинки та відсутність в діях людини правопорушення, очікувати, що їх завідомо незаконні вимоги мають бути сприйняті як законні. Про що їх неодноразово повідомлялось. Ігноруючи його правовий статус, визначений ратифікованими Україною нормами міжнародного права; порушуючи основні принципи діяльності поліції, зокрема принципи верховенства права, законності та дотримання прав людини; нехтуючи його зауваженнями про безпідставність зупинки самого автомобіля, оскільки вказати, на якій підставі людина мала зупинитися та надати документи, ні за статтею 32, ні за статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», вони не змогли; «промарнувавши» близько години часу. Стверджує, що він не міг встановити їх повноваження, а також не мав жодного договору з контролю, вказаною у постанові ЕНА №3066234 від 17.09.2024, роздрукованій у виді чеку о 08:25:36, від імені якої особою, що означила себе в постанові як рядовий поліції 2 взводу 2 роти 1 батальйому ППП в м. Біла Церква та Білоцерківського району УПП у Київській області Ключкін Артем, Антонович, було цо постанову видано, він вказав на це на самій постанові, шляхом її погашення через проставлення відповідного штампу, так як постанова у виді чеку не передбачає можливості внесення будь-яких коментарів, що обмежує в правах навіть фізичну особу, не кажучи вже про всіх інших. У спірній постанові вказано, що на думку особи з невстановленими повноваженнями, вона формувала цю постанову на водійські права ВХО 0267361, видані на ім'я ОСОБА_1 . Водночас зазначаючи про відсутність наданих прав водія, він на ці самі непред'явлені права склав постанову про правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. З огляду на викладене просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА 3066234 від 17.09.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу в розмірі 425 грн за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Ухвалою судді від 03 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
17.02.2025 надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначає, що ГУНП у Київській області не є належним відповідачем у справі, проте Департамент патрульної поліції посадова особа якого і винесла оскаржувану постанову, водночас має докази, які мають значення для об'єктивного розгляду справи судом - є належним відповідачем у справі. З огляду на це просили у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
За ухвалою від 04 квітня 2025 року за клопотанням позивача було замінено первісного відповідача ГУНП в Київській області належним відповідачем Департамент патрульної поліції (а.с. 90-91).
15 квітня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву у справі про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3066234 від 17.09.2024. У відзиві відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтовує, тим, що твердження позивача про те, що поліцейськими здійснена незаконна зупинка транспортного засобу у зв'язку з чим він не повинен був пред'являти документи, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, з таки підстав: відповідно до винесеної відповідачем постанови, 17.09.2024 о 08 год. 19 хв. водій (позивач) керуючи транспортним засобом «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: Київська область, АД М05 Київ-Одеса 78 км, стаціонарний блок-пост керував транспортним засобом не пред'явив у спосіб який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, документи які зазначені у пункті 2.1. Правил дорожнього руху, чим порушив п. 2.4 а) цих правил, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.126 КУпАП. Зазначають, що працівники батальйону №1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП здійснювали контроль по дотриманню ПДР України. Згодом старшим лейтенантом поліції Касьяненко А. Р. було виявлено транспортний засіб, який не виконав вимогу знаку 3.41 ПДР України - знак забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (пост Національної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). На підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» транспортний засіб Renault Kangoo реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , було зупинено. Під час спілкування, з позивачем поліцейський Ключкін Артем Антонович вимагав у позивача документи зазначені в пункті 2.1А ПДР для проведення розгляду справи в порядку передбаченому в порядку передбаченому КУпАП, але водій відмовився категорично пред'явити посвідчення водія та інші документи, тому з допомогою Інформаційного порталу Національної поліції було встановлено, що позивач має посвідчення водія серії НОМЕР_2 , але все ж таки позивач це посвідчення водія та інші документи не пред'явив, тому відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3066234 від 17.09.2024. Відповідач зазначає, що оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, поліцейський, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним позивача, у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп., що в межах санкції статті. Окремо просить врахувати суд, що позивач у своїй позовній заяві підтверджує факт не пред'явлення документів вказаних в пункті 2.1. ПДР, що в межах ч.1 ст.78 КАС України не потребує окремого доказування, та підтверджує прямий умисел на вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Зазначає, що відповідач виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП. Також зазначає, що відповідно до наказу МВС України №1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» п. 8.3.1 строк зберігання відеозаписів становить з портативних та відео реєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, - 30 діб», тому в зв'язку з цим відеозапис події з нагрудних боді камер відсутній.
05 травня 2025 року надійшла відповідь на відзив, у якій позивач, зокрема зазначає, що відповідачем не надано доказів наявності та законності встановлення дорожнього знаку, і як наслідок невиконання вимог знаку 3,41 ПДР. Відсутні і докази непред'явлення документів, і докази того, що батальйон №1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі взагалі має відношення до відповідача. Крім того, всі посилання на рішення судів, зазначені підписантом, до цієї справи відношення не мають, а ситуації, на яких він акцентує увагу, не тотожні ситуації, що розглядається. Зазначає також, чоловік, котрий діє через правосуб'єктність людини, як позивач, в інтересах персони ОСОБА_1 , жодних пояснень не надавав, а сама персона ОСОБА_1 говорити не здатна. І звичайно, що доказів ґрунтовного, всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи не додано.
Позивач в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі просив його задовольнити.
Для розгляду справи представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст.205 КАС України неприбуття відповідача не унеможливлює розгляду справи.
З огляду на це, а також на скорочені строки розгляду справ даної категорії суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.
За постановою рядового поліції 2 взводу 2 роти 1 батальйону ППП в місті Біла Церква та Білоцерквівському районі УПП у Київський області БПП Ключкіна Артема Антоновича серії ЕНА №3066234 від 17 вересня 2024 року на ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за те, що він: «17.09.2024 08:19:29 траса АД М05 Київ-Одеса 78 км водій керував автомобілем не пред'явив на законну вимогу поліцейського документи зазначені в пп 2.1 ПДР України, чим порушив п. 2.4 А ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.126 КУпАП» (а.с. 11-12, 33).
Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб.
Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху, про порушення якого зазначено в оскаржуваній постанові, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон);
в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком «Діти»;
г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про перевезення небезпечних вантажів» (далі - спеціальні правила);
ґ) чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка»;
д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Водночас, в оскаржуваній постанові не конкретизовано конкретний підпункт п. 2.1 ПДР, порушення якого інкримінується позивачу.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Виходячи з наведених правових норм, на працівника поліції покладається обов'язок належним чином задокументувати наявність правопорушення, зокрема, за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.
Положеннями КУпАП, які стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, установленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, без складання протоколу відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 №5-рп/2015 вказав, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
У той же час, суд, що розглядає вказану справу виснує, що дискреційні повноваження органів поліції під час скороченої процедури розгляду адміністративних справ не мають бути свавільними, мають бути чіткими, виваженими та відповідати дусі закону.
Належна вмотивованість процесуального рішення забезпечує дотримання принципу верховенства права, об'єктивності під час з'ясування обставин справи (оцінки доводів учасника провадження), дотримання основоположних прав та інтересів людини та громадянина під час провадження. У свою чергу, невиконання такої вимоги щодо наведення належних та достатніх мотивів у процесуальному рішенні може призвести до недотримання загальних засад адміністративного законодавства.
Однак доказів порушення позивачем п. 2.1 Правил дорожнього руху, а саме керування ним транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, суду не надано. Натомість у оскаржуваній постанові у розділі «4. Особа, щодо якої розглядається справа», зокрема, зазначено: «…посвідчення водія: НОМЕР_3 ».
Як зазначено відповідачем у відзиві на позов, з допомогою Інформаційного порталу Національної поліції було встановлено, що позивач має посвідчення водія серії НОМЕР_2 .
Зміст постанови про притягнення до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, вона повинна містити найменування органу (посадової особи), що виніс постанову, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення. Разом з тим повинні бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та вказані мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.
Позивач зазначає про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_1 на трасі Київ-Одеса в районі міста Біла Церква було ОСОБА_3 .
Зі змісту позову випливає, що водій автомобіля Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_1 не зупинився на знак «Стоп», котрий стояв на землі, загороджений металевими конструкціями, причому так, що його навіть не було видно з дороги. На думку позивача таке розміщення не відповідає жодним стандартизаційним вимогам, цього дорожнього знаку ніколи ніхто офіційно не встановлював, він регулярно їздить по цій трасі, досі його там не було; і в результаті, знак, який не був встановлений та закріплений відповідно до належних правил, згідно з якими установлюються знаки, що регулюють дорожній рух, в подальшому пропав звідти таким загадковим способом, як і з'явився. Також зазначає, що в подальшому, постанова про порушення правил дорожнього руху, в тому числі, через не зупинку на знак «Стоп», на належну/використовувану водієм персону у виді водійських прав ВХО 267341 на ім'я ОСОБА_1 не складалась, що свідчить про відсутність в його діях відповідного порушення у випадку, якби він був фізичною особою, на ім'я якої було складено постанову.
Відповідач у відзиві зазначає, що працівники батальйону №1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП здійснювали контроль по дотриманню ПДР України. Згодом старшим лейтенантом поліції Касьяненко А. Р. було виявлено транспортний засіб, який не виконав вимогу знаку 3.41 ПДР України - знак забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (пост Національної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). На підставі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» транспортний засіб Renault Kangoo реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , було зупинено. Під час спілкування, з позивачем поліцейський Ключкін Артем Антонович вимагав у позивача документи зазначені в пункті 2.1А ПДР для проведення розгляду справи в порядку передбаченому в порядку передбаченому КПАП, але водій відмовився категорично пред'явити посвідчення водія та інші документи.
Будь-яких доказів вчинення позивачем правил дорожнього руху або причетності його до ДТП представником поліції не надано ані позивачу, ані до суду.
Законом України «Про національну поліцію» передбачено конкретні причини для зупинки автомобіля, одна з основних причин - це порушення правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Відповідно до 35 зазначеного вище Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Згідно із п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Апеляційний суд також зазначив, що за приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
А саме: водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
У суді позивач стверджував, що правила дорожнього руху не порушував, доказів зворотного відповідачем не надано. Враховуючи, що працівником поліції не було надано доказів порушення Правил дорожнього руху, останній не мав права вимагати пред'явлення документів для перевірки.
Крім того, до матеріалів всправи не надано жодних доказів, що транспортний засіб позивача зупинено на блокпосту.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов переконання про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу позивача, вимоги пред'явлення документів, а в подальшому винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування наведених в позові аргументів щодо відсутності самого факту адміністративного правопорушення та безпідставності зупинки.
Крім того, суд звертає увагу, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, де зазначено, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст.251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Таким чином, як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.
Тобто, на думку суду, із матеріалів справи не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його потрібно було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення.
Такі висновки апеляційного суду повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 у справі №686/11314/17.
Водночас відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Разом з тим суд звертає увагу, що працівник поліції перевірив наявність посвідчення водія через електронну систему, і як зазначалось вище у оскаржуваній постанові зазначено, що посвідчення водія серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_1 . Тобто дані зазначені у спірній постанові щодо непред'явлення відповідних документів передбачених п. 2.1 ПДР (які не конкретизовано працівником поліції) неузгоджуються з фактичними обставинами, адже у постанові вказана інформація про посвідчення водія серії НОМЕР_4 .
Поліцейський, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був належним чином кваліфікувати дії позивача та зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували свідчення позивача, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.
Доводи відповідача наведені у відзиві, що інформацію про посвідчення водія встановлено з ІПНП, суд оцінює критично, адже такі дії не відповідають вимогам КУпАП. Власне, як передбачено положеннями ст. 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою, зокрема, встановлення особи, допускаються адміністративне затримання особи, натомість нормами КУпАП не передбачено встановлення особи за допомого ІПНП.
Як зазначено вище, відповідачем відео події не може бути надане у зв'язку із закінченням терміну його зберігання.
Водночас суд зазначає, що сам факт винесення поліцейським постанови не є належним доказом вини ОСОБА_1 , оскільки поняття доказів та критерії доказування у справах про адміністративне правопорушення визначені статтею 251 КУпАП, серед яких відсутній такий спосіб доказування, як пояснення чи спостереження посадової особи, яка винесла постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. В той же час рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Отже, правові підстави для притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відсутні.
Враховуючи сукупність викладених обставин, суд доходить висновку, що в оскаржуваній постанові не наведені докази, на підтвердження встановлених відповідачем обставин про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не вказані додатком до постанови, не оцінено кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Також з постанови не вбачається визнання позивачем вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, як про це помилково зазначено відповідачем у відзиві.
Отже, із наявних у суду матеріалів не вбачається сукупності доказів: пояснень свідків, матеріалів фото- і кінозйомки або відеозапису, тощо, передбачених ст. 251 КУпАП, які б засвідчили факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, під час розгляду даної справи поліцейським не було з'ясовано обставини, передбачені ст. 280 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого в даному випадку покладено обов'язок доказування правомірності оскаржуваного рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст. 9 КУпАП обставин, то суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тому постанова винесена необґрунтовано, без дотриманням вимог КУпАП, що є підставою для її скасування.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ураховуючи вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, скасування постанови серії ЕНА №3066234 від 17.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КУпАП та відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною постанови серії ЕНА №3066234 від 17.09.2024.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 10, 77, 139, 241-246, 286 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №3066234 від 17.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП - закрити.
В задовленні решти вимог позову - відмовити
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для надсилання кореспонденції: АДРЕСА_2 ;
відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ - 40108646, адреса місця знаходження: вулиця Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048.
Повний текст рішення складено 27 травня 2025 року.
Суддя О. Г. Борейко