13.05.2025 Справа № 756/4937/25
№ 756/4937/25
№ 3/756/2208/25
іменем України
13 травня 2025 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Дев'ятко В.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279648, 23 березня 2025 року, близько 14 год. 15 хв., ОСОБА_1 , по вул. Полярній, 8-Г, що у м. Києві, керував автомобілем марки «Chevrolet», моделі «Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія».
Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився та не повідомив суду про поважні причини свого неприбуття.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Так, правилами статей 245, 251, 252, 280 КпАП України передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. До цих ознак належать: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Об'єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діяннями і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.
Так, з пунктів 3, 4, 7, 8, 12 та 13 розділу 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015, за № 1452/735, убачається таке.
Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
При, цьому, як убачається з висновку лікаря-нарколога КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» № 001332 від 23.03.2025, ОСОБА_1 перебуває під дією наркотичних речовин, що було встановлено клінічно.
З урахуванням вищевказаного, беручи до уваги, що лікарем не проведено лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу, що є обов'язковим, а встановлено клінічно стан сп'яніння ОСОБА_1 , суд вважає, що висновок лікаря-нарколога КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 23.03.2025 - є недопустимим доказом, оскільки він складений з порушеннями Інструкції.
Ураховуючи викладене, суд зауважує, що матеріали справи стосовно ОСОБА_1 не містять інших відомостей та належних, допустимих доказів про наявність в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Згідно із ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
На обґрунтування провини ОСОБА_1 суду не надано жодних об'єктивних доказів, які б дозволяли на підставі ст. 252 КпАП України зробити висновок про доведеність факту вчинення ним інкримінованого правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Відповідно до ст. 284 КпАП України, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КпАП України; 3) закриття справи.
Положенням п. 1 ст. 247 КпАП України визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку щодо необхідності закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України.
З огляду на закриття провадження у справі, судовий збір в порядку ст. 40-1 КпАП України стягненню не підлягає.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 124, 251, 256, п. 1 ст. 247, 283-286 КпАП України, суд
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.В. Дев'ятко