Справа № 708/376/25
Провадження № 2/708/266/25
27 травня 2025 року м. Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та
Позивач ОСОБА_1 через свою представницю - адвоката Манзар Т. В. із використанням системи «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ТОВ «ФК «Еліт фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31.05.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О. С. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 65622695 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «Еліт фінанс» заборгованості у розмірі 48 173,53 грн. Підставою винесення вказаної постанови був виконавчий напис № 27183, вчинений 05.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М.
Такий виконавчий напис вважає протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства та не підлягає виконанню. Зокрема виконавчий напис був винесений з порушеннями вимог чинного законодавства, оскільки під час його вчинення нотаріус не встановила безспірності боргових зобов'язань, боржник не був вчасно повідомлений про порушення кредитних зобов'язань, виконавчий напис вчинений на підставі кредитного договору, що не має нотаріального посвідчення. Наведені обставини стали підставою звернення до суду, тому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 27183, вчинений 05.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № CCNG-631036492 від 22.10.2018 в розмірі 48 123,55 грн та 50,00 грн плати за вчинення виконавчого напису. Стягнути з відповідача понесені судові витрати за правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 17.04.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача ТОВ «ФК «Еліт фінанс» - за посадою Наваренко В. Г. на адресу суду засобами електронного зв'язку із використанням системи «Електронний суд» направив заяву про визнання позову, відповідно до якої повідомив, що відповідач визнає позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та просить його задовольнити і повернути позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Також представник відповідача направив на адресу суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яким просив зменшити заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу до 1 000,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Підстави для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову судом не встановлені.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічні правила та умови вчинення нотаріусами виконавчого напису містить також і Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Водночас цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
У свою чергу ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Отже, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Наведені висновки суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 27.03.2019 р. по справі N 137/1666/16-ц.
Судом встановлено, що 05.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №27183, яким стягнуто на користь ТОВ «ФК «Еліт фінанс» заборгованість, що виникла за кредитним договором № CCNG-631036492, який укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Правонаступником усіх прав та обов'язків АТ «Альфа-Банк» за вказаним кредитним договором є ТОВ «ФК «Еліт фінанс» на підставі договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021, укладеному з ТОВ «ФК «Форт», якому у свою чергу АТ «Альфа-Банк» на підставі договору факторингу № 1 від 22.02.2021 відступлено право вимоги за вказаний кредитним договором.
Стягнення заборгованості здійснюється за період з 22.10.2018 до 27.04.2021.
Сума заборгованості складається з:
41 885,78 грн - заборгованість за кредитом;
6 237,75 грн - заборгованість за штрафними санкціями;
50,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 48 173,53 грн.
На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О. С. 31.05.2021 відкрито виконавче провадження з його примусового виконання (ВП N 65622695).
За змістом положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
У свою чергу аналізуючи спірні правовідносини установлені підстави стверджувати, що підставою виникнення боргових правовідносин відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.10.2018 та анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк». Тобто вказані правовідносини між первісним кредитором та позивачем виникли на підставі договору, який був укладений його сторонами у простій письмовій формі.
У свою чергу судом під час розгляду справи не встановлені належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження факту існування безспірної заборгованості позивача за вказаним кредитним договором, за наявності якої було б можливим вчинення оспорюваного виконавчого напису. Під час аналізу зазначених правовідносин суд ураховує визнання позову представником відповідача, що також підтверджує наявність порушень вимог чинного законодавства під час винесення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.
Крім того суд ураховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі N 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України N 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині: зокрема, пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) висловила правовий висновок, відповідно до якого у зв'язку із визнанням у судовому порядку незаконною та нечинною в частині постанову № 662, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. А порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
За таких обставин, аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №27183, вчиненого 05.05.2021приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М.
Таким чином, ураховуючи викладені обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Порядок розподіл судових витрат регламентований статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У заяві про визнання позову представник відповідача - за посадою ОСОБА_2 просив суд під час ухвалення рішення розглянути питання про повернення частини сплаченого судового збору позивачеві. Натомість, при зверненні до суду позивач від сплати судового збору був звільнений відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до п. 1.2.2. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням подання позивачем позову із використанням системи «Електронний суд» та можливістю застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, розмір судового збору, від сплати якого позивач ОСОБА_1 був звільнений, становить 968,96 грн (3 028,00 грн х 0,4 х 0,8 = 968,96 грн).
За таких обставин за наслідками розгляду справи стягненню з відповідача ТОВ «ФК «Еліт фінанс» на користь державного бюджету підлягає судовий збір у розмірі 484,48 грн ( 968,96 грн х 50 % / 100 % = 484,48 грн).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує таке.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України регламентовано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підставі ч. 4 ст. 133 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 133 ЦПК України).
Під час звернення до суду із даним позовом представницею позивача був наданий попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, пов'язану із розглядом даної справи, у розмірі 12 000,00 грн.
Разом із заявою про визнання позову представник відповідача - за посадою ОСОБА_2 надав суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що від позивача не було звернень із пропозиціями щодо мирного врегулювання наявного спору, у позивача наявна заборгованість перед ТОВ «ФК «Еліт фінанс», відповідач позов визнав та не заперечував проти його задоволення, не вчиняє жодних дій, спрямованих на витрачення додаткових ресурсів для постановлення рішення у справі або на затягування розгляду справи, тому на його думку наявні підстави для зменшення витрат на витрати адвоката до 1 000,00 грн.
За наслідками розгляду поданого клопотання суд ураховує, що на підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу суду надані договір № 26 від 04.04.2025, додатковий договір від 15.04.2025 року, яким визначений розмір оплати послуг адвоката у сумі 12 000,00 грн, та квитанція № 26 від 15.04.2025 на суму 12 000,00 грн. Зі змісту наданих суду документів установлено, що визначений сторонами гонорар адвоката є фіксованим та включає у себе такі види послуг: ознайомлення із матеріалами справи, збирання доказів у справі, підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, заяв, клопотань та представлення інтересів клієнта у судових засіданнях. Натомість, під час відкриття провадження у даній справі судом було ухвалено проводити її розгляд без виклику (повідомлення) учасників, відповідно участь у судових засіданнях представниця не приймала. Крім того, відповідь на відзив не подавалася, заяви та клопотання представницею позивача до суду також не подавалися. Наведене дає підстави для висновків, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що є підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Натомість суд не може погодитися із доводами представника відповідача щодо розміру зменшення таких витрат, та вважає, що співмірним із урахуванням обсягу фактично виконаних адвокатом робіт є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про нотаріат", ст. ст. 11, 15, 16, 509, 512 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-89, 141-142, 158, 206, 258-268, 274-279 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 27183, вчинений 05.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № CCNG-631036492 від 22.10.2018 у розмірі 48 123,53 грн та 50,00 грн плати за вчинення виконавчого напису на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривень 48 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники та їх адреси:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_1 );
Представниця позивача: адвокат Манзар Тетяна Володимирівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльності № 000561 від 05.03.2014, видане Радою адвокатів Черкаської області, адреса робочого місця адвоката: Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 420);
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2);
Представник відповідача: Наваренко Володимир Георгійович (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2).
Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ