Справа № 541/2035/25
Провадження № 2-з/541/16/2025
Іменем України
27 травня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Шатілової Л.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Гуриної В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 ,-
26.05.2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з вимогами про стягнення безпідставно набутих коштів 88259 грн, моральної шкоди 80000,00 грн. , витрат на правову допомогу 10000 грн , судового збору 2288,55 грн.
Провадження у справі станом на 27.05.2025 року не відкрито.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах або інших фінансово-кредитних установах, та належать ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,місце реєстрації АДРЕСА_1 в межах ціни позову у розмірі 168295 гривень.
В обґрунтування заяви зазначила, що вона ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в якій зазначила, що за рахунок позивача відповідачем без достатньої правової підстави було набуто на власний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 88259 грн. Вказала, що підставою для забезпечення позову є припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. І для ефективного захисту її прав на забезпечення виконання можливого рішення суду , необхідно накласти арешт на всі банківські рахунки ОСОБА_2 в межах ціни позову 168295 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Згідно ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Верховний Суд у постанові від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17 конкретизував положення процесуальних норм щодо підстав для вжиття заходів забезпечення позову та вказав, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналізуючи вищезазначені норми, можна зробити висновок, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві. Суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачам і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
З наведеного випливає, що відомості про те, на який саме розрахунковий рахунок позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.
В заяві про забезпечення позову заявник не вказала на яких рахунках відповідача та в яких банках знаходяться грошові кошти на які вона просить накласти арешт.
Відсутність відомостей про рахунки та вклади відповідача не дає змоги визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.
Суд вважає, що заявником не наведено та за результатами розгляду його заяви про забезпечення позову не встановлені підстави для здійснення обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на банківські рахунки може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а вжиття заходів забезпечення позову не становитиме надмірне втручання у фінансове положення ОСОБА_2 .
Разом з тим, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачу, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення вимог вказаної заяви.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 149-150, 153 , 260 ЦПК України, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Л. Г. Шатілова