Справа № 541/1137/25
Номер провадження 2-а/541/40/2025
іменем України
21 травня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Морозовської О.А.,
за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,
представника позивача, адвоката Педорича В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Свій позов мотивував тим, що 12 березня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 виніс відносно позивача постанову № 95 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме про те, що позивачу засобами АТ «Укрпошта» була направлена повістка № 1844199 з датою явки на 14-00 год 23.01.1025 року для уточнення облікових даних; позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений у повістці час не прибув, про причину неприбуття не повідомив, не оновив дані а саме про місце проживання та сімейний стан; не виконав вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Даною постановою на позивача накладено штраф в сумі 17 000 грн. Зазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки приміткою ст. 210 КУпАП передбачено: положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних дата призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Відповідачем в постанові не вказано, про відсутність у нього можливості отримати дані щодо місця проживання позивача та сімейний стан самостійно шляхом електронної інформаційної взаємодії. Відповідачем взагалі не вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, тому будь-яка інформація з приводу цього відсутня в оскаржуваній постанові.
В порушення вимог ст. 34, 35 КУпАП в постанові не вказано обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення. В постанові відсутній висновок щодо вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім цього відповідачем було вчинено грубе процесуальне порушення під час винесення постанови без наявності нормативно закріплених підстав - справа про адміністративне правопорушення розглядалась без присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки постанову в готовому вигляді позивачу було видано в кабінеті № 1, де були лише дві жінки. Своїми діями відповідач, фактично, не надав позивачу можливості знайомитися з матеріалами справи, а також давати пояснення та заявляти клопотання, оскільки даним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки була видана постанова з уже з наявним результатом розгляду без можливості висловити подати свої міркування та аргументи стосовно суті адміністративного правопорушення що призвело до порушення моїх прав передбачених статтею 268 КУпАП. Вказані процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності. Як наслідок, позивач був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та ст. 268 КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, скористатися професійною правничою допомогою. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Проте, протокол про адміністративне правопорушення № 95 від 05.03.2025 року не містить посилання на докази, на підставі яких був зроблений висновок про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Таким чином, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, статтями 278, 279 КУпАП, тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови. На підставі викладеного позивач просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 95 від 12 березня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн; провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях позивача складу даного адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,60 грн.
Ухвалою суду від 21 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
31 березня 2025 року до суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 заперечує проти задоволення позовної заяви, вважає її необґрунтованою та просить її відхилити. Свою позицію обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 продовжує проводити мобілізаційні заходи, зокрема, веде персонально - якісний облік військовозобов'язаних, що проживають в зоні відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 16.05.2023 року, як військовозобов'язаний запасу. 05.03.2025 року позивач був доставлений дільничим офіцером поліції Миргородського РВ підполковником ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до статті 259 КУпАП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим. 10.01.2025 року військовозобов'язаному ОСОБА_1 автоматично сформовано системою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів повістку № 1844199, яку було направлено засобами поштового зв'язку 09.01.2025 року рекомендованим листом № 0610222060454з повідомленням про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 23.01.2025року з метою уточнення облікових даних, але поштове повідомлення було повернуто 30.01.2025 року із відміткою, що причиною повернення є відсутність адресата за вказаною адресою. Після неявки у визначений у повістці час системою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів автоматично сформовано 10.12.2024 року та подано до Національної поліції в розшук ОСОБА_1 з метою доставлення правопорушника відповідно до ст. 259 КУпАП для складання протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення. 05.03.2025року на доставленого дільничим офіцером поліції Миргородського РВ Сахненка Ю.В. було складено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 протокол № 95 за неявку по повістці № 1844199 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 23.01.2025 року за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, який був складений в присутності гр. ОСОБА_1 про що свідчить його особистий підпис в отриманні другого примірника. Також в поясненні позивач пояснив, що не з'явився так, як повістку не отримував та має право на відстрочку по догляду за батьком, який є особою з інвалідністю I групи. Під час розгляду справи, яка була призначена до розгляду 12.03.2025 року 0 14:00 було встановлено, що ОСОБА_1 змінив місце проживання (перебування), про, що він повідомив особисто що він фактично проживає в АДРЕСА_1 , даний факт було задокументовано під час винесення постанови № 95. Відповідно до вимог абзацу 6 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» був зобов'язаний уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Також, такі ж вимоги передбачені абзацом 1 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» про уточнення протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Частиною 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи. Відповідно до вимог абзацу 1,2 пункту 23 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1478 (далі Порядок-1487) також зазначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку. Також, позивач у позові посилається на примітку до Положення статей 210, 210- 1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Але позивач змінив фактичне місце проживання (перебування), а не місце реєстрації даний факт ніде не підтверджено документально, тому й відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи ніяких нових даних не надасть. Військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації та /або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитись у зазначені у ній місце та строк. Пунктом 21(Порядку-560) також визначено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки .. резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтись у строк та місце зазначені у повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Виходячи з вищевикладеного просили суд ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в повному обсязі та закрити провадження по справі (а.с. 13-22).
28 квітня 2025 року до суду надійшла від представник позивача, адвоката Педорича В.І. відповідь на відзив (а.с. 34-35).
Представник позивача, адвокат Педорича В.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. У наданому на адресу суду відзеві на позовну заяву просив судове засідання провести без участі представника відповідача
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
У відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яку провести протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Воєнний стан та загальна мобілізація у встановленому законодавством України порядку неодноразово продовжувалися і станом на 21 травня 2024 року, Указом Президента №272/2024 від 06.05.2024 року строк проведення загальної мобілізації продовжено з 14 травня 2024 року на 90 діб.
З 18 березня 2014 року в Україні діє особливий період, який розпочався з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває дотепер.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з п. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі Порядок №1487), цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до п. 47 Порядку № 1487 у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки (додаток 13, для призовників - додаток 17 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки у визначені ним строки, та надіслати копію наказу (розпорядження) у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки;
- вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки (за наявністю);
- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки.
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 3 цього Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом встановлено, що 05 березня 2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 начальником групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення № 95, відповідно до якого: ОСОБА_1 05 березня 2025 року був доставлений дільничним офіцером поліції Дрожжа С.В. № 0178196 та представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ_2 . При уточненні облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 10.01.2025 року засобами АТ «Укрпошта» була направлена повістка № 1844199 з датою явки на 14:00 год 23.01.2025 року для уточнення облікових даних. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений у повістці час не прибув, про причину неприбуття не повідомив, тобто в особливий період не виконав вимоги абзацу 1, 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с. 7, 18).
12 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 95 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. Відповідно до зазначеної постанови, встановлено, що ОСОБА_1 05 березня 2025 року був доставлений дільничним офіцером поліції Дрожжа С.В. № 0178196 та представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ_2 . При уточненні облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 10.01.2025 року засобами АТ «Укрпошта» була направлена повістка № 1844199 з датою явки на 14:00 год 23.01.2025 року для уточнення облікових даних. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений у повістці час не прибув, про причину неприбуття не повідомив. ОСОБА_1 не оновив дані, а саме: місце проживання та сімейний стан. Даними діями ОСОБА_1 в особливий період не виконав вимоги частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. (а.с. 8, 22).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.
При цьому, провадження у справі про адміністративне правопорушення, в тому числі і за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Позивач стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 було вчинено грубе процесуальне порушення під час винесення Постанови без наявності нормативно закріплених підстав - справа про адміністративне правопорушення розглядалась без присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Своїми діями ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично, не надав можливості позивачу знайомитися з матеріалами справи, а також давати пояснення та заявляти клопотання, оскільки даним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки була видана постанова з уже з наявним результатом розгляду без можливості висловити подати свої міркування та аргументи стосовно суті адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
З огляду на наявність обставин у справі, є встановленим та підтвердженим позивачем, що розгляд призначеної на 12 березня 2025 року справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП фактично відбувся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з порушенням прав, визначених ст. 268 КУпАП і вказаний факт не спростовано стороною відповідача.
Відтак начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 , розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не забезпечив можливості реалізації позивачем його прав, передбачених частиною першою статті 268 КУпАП. Вказані процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності. Як наслідок, позивач був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та ст. 268 КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, скористатися професійною правничою допомогою.
Будь-яких конкретних правових доказів, які б беззаперечно свідчили про дотримання відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суду не надано.
Таким чином, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, статтями 278, 279 КУпАП, тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Таким чином, відповідач не надав жодних доказів на спростування доводів позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач, звертаючись до суду із зазначеним позовом, сплатив судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп (а.с. 5), оскільки позов підлягає задоволенню, то зазначені судові витрати, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАСУ підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ч. 2 ст. 19, 65 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 210-1, 235, 245, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та ст.ст. 5, 9, 20, 72, 77, 79, 90, 139, 194, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову № 95 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену 12 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса знаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 26 травня 2025 року.
Суддя: О. А. Морозовська