Іменем України
26 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/271/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранс-Ф»
пр. Героїв, 17, прим.228, м. Дніпро, 49100, код 37731990
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Карапиша Сергія Григоровича
АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1
про стягнення 156086,97 грн
без виклику сторін
Встановив:
24.03.2025 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранс-Ф» до Фізичної особи-підприємця Карапиш Сергія Григоровича про стягнення 156086,97 грн, з яких: 132956,04 грн основного боргу, 15099,58 грн пені, 6385,35 грн інфляційних втрат та 1646,00 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №06/02/24-П від 06.02.2024 в частині оплати поставленого товару.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 26.03.2025 на запит суду, місцезнаходження фізичної особи-підприємця Карапиша Сергія Григоровича (код НОМЕР_1 ): АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.03.2025 у справі №927/271/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранс-Ф» залишено без руху на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.04.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/271/25 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 01.04.2025, 18:29, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа; відповідачу - рекомендованою поштовою кореспонденцію (отримана ним 09.04.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ШКІ №0601131101957).
Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
06.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Карапишем Сергієм Григоровичем (покупець) укладено Договір поставки № 06/02/24-П (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (товар) згідно з умовами і в порядку, передбаченим Договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Сільськогосподарською продукцією за Договором вважається шрот, макуха соняшника, дробина пивна (суха, сира), гранульована, висівки пшеничні, сіль, барда зернова суха, шрот соєвий. Найменування та кількість товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (пункти 1.1., 1.2., 1.4. Договору).
Згідно з п.2.1.-2.3 Договору ціна за тону товару, а також вартість кожної партії товару вказується у специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору. Загальна сума за Договором визначається виходячи з вартості кожної партії товару згідно з специфікаціями до Договору.
Оплата кожної партії товару здійснюється покупцем у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом строку визначеного у специфікаціях до кожної поставки товару. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
За пунктом 3.1. Договору поставка товару здійснюється на умовах, вказаних у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до пунктів 3.3., 3.5. Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання товарно-транспортної накладної на товар згідно прийнятої ваги в момент отримання товару.
Постачальник зобов'язаний надати такі документи: видаткову накладну; рахунок-фактуру; товарно-транспортну накладну; зареєструвати податкову накладну в електронному вигляді.
Згідно з п.5.1., 5.3. Договору у разі порушення зобов'язань, що виникли з Договору, сторони несуть відповідальність, визначену Договором і чинним законодавством України.
За несвоєчасну оплату за Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Оплата пені і штрафу не звільняє покупця від сплати основної суми боргу.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2025. Закінчення дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке було під час дії Договору (п. 8.1., 8.2. Договору).
Згідно з Специфікацією № 1 від 06.02.2024 постачальник передає у власність покупця товар: шрот соняшниковий на суму 181600,03 грн (8 тн, +\- 10%); термін відвантаження (передачі) товару: протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору та специфікації сторонами; умови поставки: Чернігівська область, Ічнянський район, с. Іржавець; термін оплати: 100% оплата протягом 7 днів згідно з прийнятою вагою; після вивантаження та підписання товарно-транспортної накладної покупцем товар вважається прийнятим за якістю та кількістю та не підлягає поверненню.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки № 06/02/24-П від 06.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" поставлено фізичній особі-підприємцю Карапишу Сергію Григоровичу товар згідно з видатковою накладною № РН-0000132 від 07.02.2024 на суму 187956,04 грн, яка без зауважень підписана сторонами та скріплена їх печатками. Також поставка товару підтверджується Товарно-транспортною накладною №44 від 06.02.2024 (а.с.30,32).
Позивачем виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000135 від 07.02.2024 на суму 187956,04 грн з ПДВ (а.с.31).
Фізична особа-підприємець Карапиш Сергій Григорович порушив зобов?язання за Договором, за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 55000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів №1145 від 24.10.2024 на суму 20000,00 грн, №1147 від 01.11.2024 на суму 15000,00 грн, №1158 від 18.11.2024 на суму 20000,00 грн (призначення платежу: за шрот соєвий згідно з накладною №РН-0000132 від 07.02.2024).
Заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" становить 132956,04 грн.
12.12.2024 позивач направив відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією претензію-вимогу про сплату заборгованості №154 від 11.12.2024 (а.с.37-39).
За прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором поставки № 06/02/24-П від 06.02.2024 позивачем нараховано та заявлено до стягнення 15099,58 грн пені (на підставі п. 5.3. Договору), 1646,00 грн 3% річних та 6385,35 грн інфляційних нарахувань (на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України).
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, всебічно та повно дослідивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
За частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Суд установив факт укладення Договору поставки № 06/02/24-П від 06.02.2024, на виконання якого відповідач поставив відповідачу товар, визначений Специфікацією № 1 від 06.02.2024: шрот соняшниковий на суму 181600,03 грн, з терміном його оплати: 100% оплата протягом 7 днів згідно з прийнятою вагою, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000132 від 07.02.2024 на суму 187956,04 грн.
Виставлений позивачем рахунок рахунок-фактуру №СФ-0000135 від 07.02.2024 на суму 187956,04 грн з ПДВ відповідач оплатив частково у розмірі 55000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів №1145 від 24.10.2024 на суму 20000,00 грн, №1147 від 01.11.2024 на суму 15000,00 грн, №1158 від 18.11.2024 на суму 20000,00 грн (призначення платежу: за шрот соєвий згідно з накладною №РН-0000132 від 07.02.2024).
Заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" становить 132956,04 грн. Вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
Направлена позивачем відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією претензія-вимога №154 від 11.12.2024 про сплату 132956,04 грн заборгованості залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Щодо стягнення пені суд зазначає таке.
Позивачем заявлено до стягнення 15099,58 грн пені за період прострочення з 14.02.2024 по 19.03.2025.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються в розмірі передбаченому в договорі.
За частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони в пункті 5.3. Договору погодили, що за несвоєчасну оплату за Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Оплата пені і штрафу не звільняє покупця від сплати основної суми боргу.
Відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку пені позивачем з урахуванням здійснених відповідачем оплат нараховано: 35392,37 грн пені за період прострочки з 14.02.2024 по 24.10.2024 на суму боргу 187956,04 грн; 957,12 грн пені за період прострочки з 24.10.2024 по 01.11.2024 на суму боргу 167956,04 грн; 1852,23 грн пені за період прострочки з 01.11.2024 по 18.11.2024 на суму боргу 152956,04 грн та 12290,23 грн пені за період прострочки з 18.11.2024 по 19.03.2025 на суму боргу 132956,04 грн. Всього за наданим позивачем розрахунком нараховано 50491,95 грн пені.
Виходячи з приписів ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем поставленого товару, але оскільки у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено до стягнення 15099,58 грн пені за період з 14.02.2024 по 19.03.2025 і саме ця сума пені входить в ціну позову, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог на суму 15099,58 грн.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд зауважує таке.
Позивачем заявлено до стягнення 1646,00 грн 3% річних за період з 14.02.2024 по 19.03.2025 та 6385,35 грн інфляційних нарахувань за період з лютого 2024 року по березень 2025 року (на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку з урахуванням здійснених відповідачем оплат позивачем нараховано:
- 3908,00 грн 3% річних за період з 14.02.2024 на суму боргу 187956,04 грн; 110,00 грн 3% річних за період з 24.10.2024 по 01.11.2024 на суму боргу 167956,04 грн; 214,00 грн 3% річних за період з 01.11.2024 по 18.11.2024 на суму боргу 152956,04 грн та 1322,00 грн 3% річних за період з 18.11.2024 по 19.03.2025 на суму боргу 132956,04 грн. Всього позивачем нараховано 5554,00 грн, в той час коли в прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено до стягнення 1646,00 грн 3% річних, і саме ця сума 3% річних входить в ціну позову.
- 14929,77 грн інфляційних за період з лютого 2024 року по жовтень 2024 року на суму боргу 187956,04 грн; 0,00 грн інфляційних за період з листопада 2024 року по жовтень 2024 року на суму боргу 167956,04 грн; 2906,16 грн інфляційних за листопад 2024 року на суму боргу 155862,20 грн; 3479,19 грн інфляційних за період з грудня 2024 року по березень 2025 року на суму боргу 132956,04 грн. Всього позивачем нараховано 21315,12 грн інфляційних, в той час коли в прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено до стягнення 6385,35 грн інфляційних нарахувань, і саме ця сума інфляційних входить в ціну позову.
Судом встановлено прострочку оплати відповідачем поставленого товару, тому, враховуючи приписи ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 1646,00 грн 3% річних та 6385,35 грн інфляційних нарахувань в межах заявлених позовних вимог.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За статтею 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 132956,04 грн основного боргу, 15099,58 грн пені, 6385,35 грн інфляційних втрат та 1646,00 грн 3% річних.
Щодо судових витрат.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача позивачу відшкодовуються судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Вказана правова позиція наведена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема, як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин 2, 3 статті 126 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази на підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, доданого до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання юридичних послуг №06/06-22 від 06.02.2022; звіт №1/03 від 19.03.2025; рахунок-фактуру №СФ-0000018 від 19.03.2025 на суму 7500,00 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1975 та посвідчення адвоката №1648 на ім?я адвоката Стрюк Наталії Олександрівни.
Відповідно до п. 1.1., 2.1. Договору про надання юридичних послуг №06/06-22 від 06.02.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Ф» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Демос-Юрис», замовник доручає, а юридична фірма бере на себе зобов?язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором, а замовник зобов?язується прийняти послуги та оплатити їх.
Юридична фірма представляє інтереси замовника в усіх судових установах при веденні господарських справ.
Згідно з п. 4.1., 4.2. Договору про надання юридичних послуг №06/06-22 від 06.02.2022 за роботу, виконану юридичною фірмою, замовник перераховує на розрахунковий рахунок юридичної фірми суму, вказану в акті або звіті виконаних робіт.
Розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником не пізніше 3-х місяців з моменту виставлення рахунку.
Договір укладений на строк до 31.12.2025, але діє до повного виконання сторонами своїх зобов?язань та набирає чинності з моменту його підписання (п. 6.1. Договору про надання юридичних послуг №06/06-22 від 06.02.2022).
Звітом №1/03 від 19.03.2025 зафіксовано виконання адвокатом Стрюк Наталією Олександрівною перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Ф» за Договором №06/06-22 від 06.02.2022 послуг на суму 7500,00 грн, а саме: складання претензії про сплату заборгованості по боржнику ФОП Карапиш С.Г., направлення поштою (1500,00 грн); складання позовної заяви про стягнення заборгованості по боржнику ФОП Карапиш С.Г. (3000,00 грн); складання розрахунку штрафних санкцій до позовної заяви по боржнику ФОП Карапиш С.Г., складання, підготовка, роздруківка та формування документів для відповідача та суду (3000,00 грн).
Матеріали справи містять виставлений на оплату юридичних послуг відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000018 від 19.03.2025 на суму 7500,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом правової допомоги та понесення позивачем витрат на правничу допомоги в сумі 7500,00 грн.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом, витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7500,00 грн відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 124, 126, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Карапиша Сергія Григоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранс-Ф» (пр. Героїв, 17, прим.228, м. Дніпро, 49100, код 37731990) 132956,04 грн основного боргу, 15099,58 грн пені, 6385,35 грн інфляційних втрат, 1646,00 грн 3% річних, 3028,00 грн судового збору та 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Рішення складено та підписано 26.05.2025.
Суддя М.О. Демидова