ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.05.2025Справа № 910/13689/22
За заявою (поданням) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича
про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти
у справі № 910/13689/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД"
до відповідача-1: громадянина України ОСОБА_1
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ"
про стягнення 16 357 389,43 грн
заінтересовані особи:
1. Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації,
2. ОСОБА_2 ,
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "КАН СІТІ"
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ"
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Піскунова О.Ю.
Представники:
приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович
заінтересована особа-2: ОСОБА_2
від стягувача/позивача (ТОВ "КАНБУД"): не з'явились
від боржника-1/відповідача-1 (Богаченко М.М.): не з'явились
від боржника-2/відповідача-2 (ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ"): не з'явились
від заінтересованої особи-1 : не з'явились
від заінтересованої особи-2: ОСОБА_6
від заінтересованої особи-3 (ТОВ "КАН СІТІ"): не з'явились
від заінтересованої особи-4 (ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ"): не з'явились
На розгляді у Господарському суді міста Києва перебувала справа № 910/13689/22 (суддя Гумега О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" до громадянина України ОСОБА_1 (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" (відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 16 357 389,43 грн, з яких: 7 605 351,55 грн боргу та 8 752 037,88 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/13689/22 (суддя Гумега О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" (Україна, 03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 8А, офіс 618; ідентифікаційний код 39115189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (Україна, 01104, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15; ідентифікаційний код 39167127) 7 605 351,55 грн (сім мільйонів шістсот п'ять тисяч триста п'ятдесят одну гривню 55 коп.) основного боргу, 8 752 037,88 грн (вісім мільйонів сімсот п'ятдесят дві тисячі тридцять сім гривень 88 коп.) штрафу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 910/13689/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення повернуто без розгляду.
25.12.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/13689/22, з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 № 910/13689/22, яке набрало законної сили 11.12.2023, Господарським судом міста Києва видано накази.
На розгляді у Господарському суді міста Києва також перебували справа № 910/2552/23 (суддя Привалов А.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач-1); Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг" (відповідач-2) про стягнення 4 735 032,76 грн; справа № 910/10907/23 (суддя Пукас А.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан Сіті" (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг" (відповідач - 2) про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 1 800 815, 43 грн та штрафу в розмірі 900 407, 72 грн; справа № 910/14178/22 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг" (відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 2 496 256,93 грн, штрафу у розмірі 2 587 083,30 грн, а також 36 806,21 грн 3% річних та 346 377,61 грн інфляційних втрат.
25.10.2024 приватний виконавець Гненний Дмитро Анатолійович звернувся до суду із заявою (поданням) про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти (вх. № 07-10/10446/24 від 28.10.2024).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/13689/22 повернуто Гненному Дмитру Анатолійовичу заяву (подання) про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти та додані до неї документи.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі № 910/13689/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.04.2025, апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/13689/22 скасовано; матеріали справи № 910/13689/22 в частині розгляду заяви (подання) від 25.10.2024 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про встановлення порядку виконання рішень в межах зведеного виконавчого провадження та надання дозволу про звернення стягнення на частину квартири, в якій зареєстровані малолітні діти, передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.04.2024, заяву (подання) від 25.10.2024 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про встановлення порядку виконання рішень в межах зведеного виконавчого провадження та надання дозволу про звернення стягнення на частину квартири, в якій зареєстровані малолітні діти, передано на розгляд судді Гумеги О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 прийнято до розгляду заяву (подання) від 25.10.2024 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про встановлення порядку виконання рішень в межах зведеного виконавчого провадження та надання дозволу про звернення стягнення на частину квартири, в якій зареєстровані малолітні діти; постановлено заяву (подання) від 25.10.2024 приватного виконавця розглядати у судовому засіданні 26.05.2025 о 12:20 год. з повідомленням учасників справ № 910/13689/22, № 910/2552/23, № 910/10907/23, № 910/14178/22 та Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, особи, яка представляє інтереси малолітніх дітей - ОСОБА_2 ; витребувано у Господарського суду міста Києва справи № 910/2552/23, № 910/10907/23, № 910/14178/22.
16.05.2025 до суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до якої приватний виконавець просить суд надати йому можливість взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 26.05.2025 о 12:20 год. у справі № 910/13689/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, постановлено проведення судових засідань у справі № 910/13689/22 здійснювати за участі приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
21.05.2025 до суду від представника заінтересованої особи-2 надійшли заперечення на подання приватного виконавця, відповідно до яких заінтересована особа-2 ( ОСОБА_2 ) просила суд відмовити у задоволенні заяви (подання) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про надання дозволу про звернення стягнення на частину квартири, в якій зареєстровані малолітні діти.
У судове засідання, призначене на 26.05.2025, з'явився приватний виконавець, заінтересована особа-2 та представник заінтересованої особи-2.
Представники стягувача (позивача), боржників-1,2 (відповідачів-1, 2) та заінтересованих осіб-1, 3, 4 не з'явились у судове засідання, призначене на 26.05.2025.
Приватний виконавець у судовому засіданні 26.05.2025 підтримав заяву (подання) від 25.10.2024 повністю та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у заяві.
Заінтересована особа-2 та представник заінтересованої особи-2 у судовому засіданні 26.05.2025 проти задоволення заяви (подання) приватного виконавця від 25.10.2024 заперечили з підстав, наведених у письмових запереченнях, поданих представником заінтересованої особи-2 до суду 21.05.2025, просили суд відмовити у задоволенні заяви (подання) приватного виконавця.
Розглянувши заяву (подання) приватного виконавця від 25.10.2024, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява (подання), дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд міста Києва
25.10.2024 Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович (далі - приватний виконавець) звернувся до суду із заявою (поданням) про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти (далі - заява) (а.с. 144-147 т. 6).
Заява аргументована посиланням на положення Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.06.2016 № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), статтю 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)..
Приватний виконавець у заяві зазначив такі обставини.
На виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження від 02.11.2023 № НОМЕР_3 (з примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва № 910/2552/23 від 27.09.2023, № 910/10907/23 від 26.10.2023, № 910/14178/22 від 31.10.2023, № 910/13689/22 від 25.12.2023, боржником за якими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (постанови виконавчого провадження - а.с. 148-156 т. 6). Загальна сума коштів, що стягується при примусовому виконанні наказів Господарського суду міста Києва № 910/2552/23 від 27.09.2023, № 910/10907/23 від 26.10.2023, № 910/14178/22 від 31.10.2023, № 910/13689/22 від 25.12.2023, боржником за якими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, складає 27 728 549,20 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником ( ОСОБА_1 ) зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме на 3/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі - спірна квартира) (а.с. 159-160 т. 6).
Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація у відповідь на запит приватного виконавця від 05.10.2023 щодо надання інформації щодо осіб, зареєстрованих у спірній квартирі, листом №100-12256 від 11.10.2023 повідомила, що відповідно до Реєстру територіальної громади м. Києва у спірній квартирі станом на 11.10.2023 зареєстровані наступні особи: 1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.07.1993 по теперішній час; 2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15.07.1993 по теперішній час (а.с. 157, 158 т. 6).
12.01.2024 приватним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника, а саме: 3/4 спірної квартири, у зв'язку з чим винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12.01.2024 (а.с. 161-163 т. 6).
19.01.2024 на адресу офісу приватного виконавця надійшла заява ОСОБА_2 , якою заявниця повідомила, що у спірній квартирі з 15.01.2024 зареєстровані неповнолітні особи, до заяви долучено копії довідок (інформації) про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи № 105547024, № 105547110, № 105546862 від 17.01.2024 (а.с. 164-167, т. 6).
Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація у відповідь на повторний запит приватного виконавця від 19.01.2024 листом №100-1175 від 29.01.2024 повідомила, що відповідно до Реєстру територіальної громади м. Києва у спірній квартирі станом на 29.01.2024 року зареєстровані наступні особи: 1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15.07.1993 по теперішній час; 2. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.07.1993 по теперішній час; 3. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 15.01.2024 по теперішній час; 4. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 15.01.2024 по теперішній час; 5. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 15.01.2024 по теперішній час (а.с. 168, 170 т. 6).
Як вважає приватний виконавець, з даної відповіді вбачається, що боржником у співучасті із ОСОБА_2 вчинено дії, спрямовані на умисне ухилення від виконання рішення суду, з метою унеможливлення реалізації нерухомого майна боржника. Так, ОСОБА_2 через три дні після проведення опису та арешту нерухомого майна боржника, зареєстровано неповнолітніх осіб у спірній квартирі.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 (боржник у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_3) та ОСОБА_2 є співвласниками спірної квартири та мають у своїй власності 3/4 та 1/4 частки квартири відповідно (а.с. 159-160 т. 6).
Згідно з Законом України "Про виконавче провадження", у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна звернення стягнення здійснюється на об'єкти нерухомого майна.
Приватний виконавець вважає, що реалізації 3/4 частини спірної квартири, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, не вплине на право користування квартирою неповнолітніми дітьми, які й надалі матимуть право на проживання в 1/4 частині квартири, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , яка здійснила реєстрацію дітей у даній квартирі.
Однак, передача на реалізацію нерухомого майна боржника, право власності або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.
01.02.2024 року приватний виконавець звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації зі заявою про надання дозволу на реалізацію об'єкта нерухомого майна, право на користування якою мають діти № 1027 від 01.02.2024 (а.с. 171 т. 6).
Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації листом № 100/09-821 від 21.03.2024 відмовила приватному виконавцю у наданні дозволу на реалізацію 3/4 спірної квартири, що належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , та де зареєстровані малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 172 т. 6).
Відсутність згоди органу опіки і піклування на реалізацію 3/4 спірної квартири стала підставою для звернення приватного виконавця до суду з вищевказаною заявою, відповідно до якої приватний виконавець просить суд:
- встановити порядок виконання рішень суду у справах № 910/2552/23, № 910/10907/23, № 910/14178/22, № 910/13689/22, що перебувають на виконанні у приватного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3;
- надати дозвіл на звернення стягнення на 3/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Особа, яка представляє інтереси малолітніх дітей, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , заінтересована особа-2) заперечила проти задоволення заяви приватного виконавця з огляду на таке.
ОСОБА_2 є власником 1/4 частини спірної квартири.
ОСОБА_2 не є боржником у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2. Зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ "КАНБУД"та ТОВ "КАН СІТІ" виникли з договору поруки, тобто за його особистим зобов'язанням. ОСОБА_2 не давала згоди на укладення ОСОБА_1 договору поруки.
Малолітні діти подружжя проживали та проживають за адресою спірної квартири з 30.09.2020 і до цього часу, що підтверджується довідками (інформацією) про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи № 110516773, № 110516605 від 11.04.2024. Період проживання дітей за іншою адресою (з 21.01.2023 до 15.01.2024) пов'язаний з припиненням шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та вимушеною зміною місця проживання.
Наведене, на думку ОСОБА_2 , спростовує висновки приватного виконавця щодо вчинення дій у співучасті з боржником, ухилення від виконання рішення суду, тощо.
Крім того, ОСОБА_2 звернула увагу, що у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 приватним виконавцем описано та арештовано 13 квартир та 3 земельні ділянки, які набуті ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_2 та що 23.10.2023 вона повідомила виконавця про належність арештованого в ході виконавчого провадження майна на праві спільної сумісної власності їй та ОСОБА_1 , як подружжю.
ОСОБА_2 стверджує, що приватний виконавець не звертався до суду у порядку ст. 335 ГПК України з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами з подальшою реалізацією цієї частини майна боржника. Натомість, свідомо намагається звернути стягнення на 3/4 спірної квартири боржника, право користування якою мають малолітні діти, без дозволу на це органу опіки та піклування.
ОСОБА_2 вважає, що за наявності відмови Служби дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у надані дозволу на реалізацію 3/4 спірної квартири, право користування якою мають малолітні діти та наявності у боржника іншого нерухомого майна, відповідно до пункту 30 Інструкції № 512/5 приватний виконавець мав продовжити виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, тоді як звернення приватного виконавця до суду щодо надання дозволу про звернення стягнення на частину квартири, в якій зареєстровані малолітні діти, є передчасним та безпідставним.
ОСОБА_2 вважає помилковими доводи приватного виконавця про те, що реалізації 3/4 частини спірної квартири не призведе до порушення прав малолітніх дітей, які й надалі матимуть право на проживання в 1/4 частині квартири.
На думку ОСОБА_2 , права малолітніх дітей будуть очевидно порушені зважаючи на те, що на даний час вони користуються усією квартирою (72,28 кв.м), в той час як після реалізації 3/4 частини квартири (54,21 кв.м) зможуть користуватись лише 1/4 частиною квартири (18,07 кв.м).
Крім того, стверджуючи про те, прав малолітніх дітей не будуть порушені, приватний виконавець не враховує технічної можливості виділу 1/4 квартири для проживання у ній дітей з урахуванням їх потреб та не враховує, що заселення у квартиру нових власників та зайняття ними 3/4 квартири не відповідатиме інтересам та потребам малолітніх дітей.
ОСОБА_2 наголошує, що надання згоди приватному виконавцю на примусову реалізацію частини квартири однозначно призведе до погіршення житлових умов, у яких знаходяться, проживають та розвиваються діти 5 та 9 років, що не відповідає принципу переваги якнайкращих інтересів дітей над приватними інтересами.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у даній справі № 910/13689/22 дійшов висновку, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звертатися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти. Така заява фактично є заявою про встановлення чи зміну способу виконання рішення та підлягає розгляду судом по суті в порядку, встановленому статтею 331 ГПК України.
Розглянувши заяву (подання) приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти від 25.10.2024, суд дійшов висновку про відмову у її задоволення з огляду на таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною другою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
У статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до положень частин першої, шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Частиною п'ятої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт перший частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 3, 6, 22 частин 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 2831/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду.
У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 30 розділу VIII Інструкції № 512/5).
Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", від можливого порушення.
Отже, враховуючи вимоги Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" та положення Інструкції № 512/5 державний або приватний виконавець у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, має обов'язок отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Подібні за змістом висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 751/15667/15-ц, від 25.11.2019 у справі № 718/482/15-ц, від 15.02.2023 у справі № 2-537/11).
У постанові від 15.02.2023 у справі № 2-537/11 Верховний Суд виснував, зокрема, що:
"… законодавство України не визначає порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.
З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмови) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом ….
Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини".
У постанові від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у вирішенні питання: чи є відсутність згоди органу опіки та піклування при примусовому виконанні судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів підставою для висновку про неможливість державного або приватного виконавця вчиняти виконавчі дії щодо продажу такого майна, зазначила, зокрема, що:
"…Вимога про отримання дозволу Держвиконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитинства, статтею 12 Закону про основи созахисту, від можливого порушення.
Якщо суд приймає рішення про солідарне стягнення з боржника та його поручителя коштів у рахунок погашення їх зобов'язань перед кредитором, то суд не досліджує питання прав тих чи інших осіб, які пов'язані з можливими об'єктами жилої нерухомості, які вже сам Держвиконавець відповідно до Закону про виконавче провадження визначає до реалізації, зокрема, на відкритих торгах для забезпечення виконання цього судового рішення. А відтак проведення такої реалізації майна, в тому числі спірної квартири, не контролюється судом допоки відповідні дії Держвиконавця не оскаржуються кимось з учасників виконавчого провадження чи іншими особами відповідно до закону.
Разом з тим повноваження Держвиконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов'язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов'язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями Держвиконавця не наділяє. Також, наприклад, Держвиконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань Держвиконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.
… враховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Зазначене стосується також і дій приватних виконавців".
Наведені вище норми чинного законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду дають підстав дійти висновку, що державний чи приватний виконавець має обов'язок звернутися за дозволом до органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду.
Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під час розгляду такої заяви (подання) суд і вирішує питання щодо можливості державним або приватним виконавцем вчиняти виконавчі дії щодо продажу такого майна. Вирішуючи ці питання суд, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації листом № 100/09-821 від 21.03.2024 відмовила приватному виконавцю у наданні дозволу на реалізацію 3/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 (спірна квартира), що належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , та де зареєстровані малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 172 т. 6), що і стало підставою для звернення приватного виконавця до суду із заявою, що розглядається судом.
Згідно приписів статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до частини 7 статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частина 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989).
Наведені положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989 узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.
Закон України "Про охорону дитинства" визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Статтею 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Відповідно до частини 6 статті 17, статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" права дитини на майно та порядок їх захисту встановлюються законами України. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Відповідно до частин 1-3 статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав, інших прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
Частиною 4 статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до частини 4 статті 177 СК України, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Відповідно до частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Аналіз зазначених норм однозначного свідчить, що в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати приватні інтереси.
Наявними в матеріалах доказами, а саме: відповіддю Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №100-1175 від 29.01.2024, довідками (інформацією) про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи № 105547024, № 105547110 від 17.01.2024 (а.с. 165, 166, 170 т. 6) підтверджується, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , 3/4 частини якої належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , а 1/4 частина - ОСОБА_2 , зареєстровані, окрім вказаних осіб, малолітні діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (боржник з зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_3, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця) є батьком, а ОСОБА_2 - матір'ю малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок (інформацією) про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи підтверджується, що малолітні діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 були зареєстровані у спірній квартирі у період 30.09.2020 по 21.01.2023 та з 15.01.2024 по теперішній час.
Встановлений чинним законодавством порядок реєстрації малолітніх дітей та вселення у спірну квартиру дотримано, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Матеріали справи не містять, а приватним виконавцем не надано суду жодних належних та допустимих доказів стосовно того, чи є спірне приміщення єдиним місцем постійного проживання малолітніх дітей та чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків, яке може використовуватись як постійне місце проживання.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 3, 22 частин 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас, за інформацією, повідомленою суду ОСОБА_2 та не спростованою приватним виконавцем, у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 приватним виконавцем описано та арештовано 13 квартир та 3 земельні ділянки, які набуті ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_2 .
Пунктом 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Приватним виконавцем не надано суду жодних доказів відсутності у боржника ( ОСОБА_1 ) іншого майна, окрім спірної квартири, за рахунок якого можна б було виконати рішення суду у зведеному виконавчому провадженні, а рівно доказів неможливості виконати рішення суду у зведеному виконавчому провадженні за рахунок такого іншого майна боржника.
Водночас, суд звертає увагу, що згідно опису нерухомого майна, належного боржнику на праві власності (3/4 спірної квартири), проведеного приватним виконавцем 12.01.2024, що підтверджується постановою приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника (а.с. 161, 162 т. 1), загальна площа спірної квартири - 72,28 кв.м, житлова площа спірної квартири - 41,1 кв. м, квартира складається із трьох кімнат (17,3 кв.м; 10,6 кв.м; 13,2 кв.м), а також допоміжних приміщень (кухня - 8,3 кв.м; ванна кімната - 2,7 кв.м; вбиральня - 1,4 кв.м; коридор - 13,3 кв.м; кладова та вбудовані шафи - 3,8 кв.м), квартира обладнана балконом (0,48 кв.м) та лоджією (1,2 кв.м).
За висновком суду, надання приватному виконавцю дозволу на звернення стягнення на 3/4 спірної квартири, право на користування якою мають малолітні діти, призведе до того, що малолітні дії зможуть користуватись лише 1/4 частиною спірної квартири, а отже до погіршення житлових умов малолітніх дітей, що очевидно не буде відповідати забезпеченню найкращих інтересів дитини, а відтак буде суперечити Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, та загальнонаціональному пріоритету, закріпленому у Законі України "Про охорону дитинства".
Додатково суд звертає увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14178/22 від 18.01.2023 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на частку у розмірі 3/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 159-160 т. 6).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, проаналізувавши доводи приватного виконавця у заяві (поданні) про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти, та заперечення ОСОБА_2 на дану заяву, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам у порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання приватному виконавцю дозволу на звернення стягнення на спірну квартиру, право на користування якою мають малолітні діти, а рівно, судом не встановлено підстав для встановлення відповідного порядку виконання рішень суду у справах, що перебувають на виконанні у приватного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, тому суд відмовляє у задоволені заяви (подання) приватного виконавця повністю.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. (ч. 7 ч. 3 ст. 331 ГПК України).
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 233, 234, 235, 236, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви (подання) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти від 25.10.2024 відмовити повністю.
Повний текст ухвали складено та підписано 27.05.2025.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана ГУМЕГА