ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.05.2025Справа № 910/16206/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ ІЗІ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзторг 2015"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ ІЗІ" (далі - ТОВ "ІТ ІЗІ", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзторг 2015" (далі - ТОВ "Союзторг 2015", відповідач) надійшла позовна заява про стягнення 588 244,07 грн., з них: основного боргу - 479 283,84 грн., пені - 66 563,37 грн., інфляційних витрат - 34 741,83 грн., 3% річних - 7 655,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором № 08-05-23 від 08.05.2023, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.01.2025 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Цією ж ухвалою сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, а також додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
08.05.2023 між ТОВ "ІТ ІЗІ" (постачальник) та ТОВ "Союзторг 2015" (покупець) був укладений договір № 08-05-23 (далі - договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупцеві товари згідно з замовленнями покупця в асортименті та по цінам, зазначеними у специфікації (додаток № 1 до договору) в кількості, що відповідає замовленню покупця, та вказується в видаткових накладних на партію товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).
Поставка товару проводиться у відповідності до замовлень, які подаються покупцем. Замовлення обов'язково повинні містити дані щодо асортименту та кількості товару (п. 1.2 договору).
Ціна на товар встановлюється у гривнях та вказується у специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною цього договору або у видатковій накладній (п. 2.1 договору).
Загальна сума даного договору складається із сум цін, зазначених у накладних на кожну партію товару, поставлену за цим договором (п. 2.4 договору).
Поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах DDP - склад покупця за адресою: м. Дніпро, вул. Автопаркова, 7, або в іншому місці, визначеному за попередньою домовленістю сторін (п. 3.1 договору).
Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю. Право власності на партію товару переходить покупцю в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається момент проставлення відмітки покупця про отримання товару на видатковій накладній постачальника (п. 3.2 договору).
Оплата товару покупцем здійснюється за кожну партію поставленої продукції на підставі видаткових накладних протягом 45 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних (п. 4.1 договору). Оплата проводиться на поточний рахунок постачальника (п. 4.2 договору).
Даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2023, з подальшою пролонгацією (п. 10.1, 10.2).
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що на виконання укладеного договору позивач, відповідно до видаткових накладних № 992 від 16.04.2024, № 1047 від 18.04.2024, № 1080 від 23.04.2024, № 1130 від 25.04.2024, № 1164 від 01.05.2024, № 1263 від 07.05.2024, № 1364 від 14.05.2024, підписаних сторонами без зауважень, поставив відповідачу товар на загальну суму 479 283,84 грн., що також підтверджується ТТН від 15.04.2024, від 17.04.2024, від 22.04.2024, від 24.04.2024, від 29.04.2024, 06.05.2024, від 13.05.2024.
Разом з тим судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав та вартість поставленого товару у визначений договором строк не сплатив.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 479 283,84 грн. основного боргу підлягають задоволенню.
Крім цього за прострочення зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 66 563,37 грн. за період з 01.06.2024 по 23.12.2024 (окремо за кожною видатковою накладною).
Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з п. 8.3 договору у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 52 241,82 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки ним не враховано 6-ти місячний строк для нарахування пені, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 34 741,83 грн. та 3% річних у сумі 7 655,03 грн. за період з 01.06.2024 по 23.12.2024 за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.
Здійснивши перевірку правильності нарахування матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 34 741,83 грн. та 3% річних у сумі 7 655,03 грн., як і просив позивач.
Отже, позов ТОВ "ІТ ІЗІ" підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з частковим задоволенням пені.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 8 823,66 грн. та витрат за надану професійну правничу допомогу адвоката на суму 142 648,00 грн, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У даному випадку на підтвердження витрат на правничу допомогу у сумі 142 648,00 грн. заявник надав копії: свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Єгоровій К.С. № 3168 від 28.01.2024; договору про надання правничої допомоги № 01.06.2023-ЮО від 01.06.2023, укладеного між ТОВ "ІТ ІЗІ" та АО «Єгорова та партнери», а також додатку № 3 до вказаного договору, відповідно до якого вартість послуг правничої допомоги у Господарському суді міста Києва (підготовка позовної заяви, її подання, представництво інтересів у суді) становить 25 000,00 грн.; ордеру на надання правничої допомоги ТОВ "ІТ ІЗІ" адвокатом Єгоровою К.С. (серія АІ № 1774985 від 19.12.2024); акта про приймання-передачі наданих послуг № 30 від 24.12.2024 на суму 25 000,00 грн.
Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Разом з тим суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Також суд приймає до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19 про те, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Тобто, як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.
У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; предмет доказування, характер спірних відносин та значення справи для сторін; кількість наданих суду пояснень учасниками справи; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки позову.
У той же час, суд приймає до уваги те, що обсяг виконаної адвокатом роботи під час розгляду справи не вимагав значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції для кваліфікованого юриста; спір, що розглядався судом, не є складним; у позивача не було необхідності відшукувати нові докази, та позивачем був складений лише позов. Також судом не проводились додаткові процесуальні дії.
Відповідно до позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатом таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тому, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат 10 000,00 грн., та покласти їх на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно зі ст. 129 ГПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзторг 2015» (02099, м. Київ, вул. Приколійна, 21, ідентифікаційний код 39773206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ ІЗІ» (01011, місто Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 11, офіс 3/4, ідентифікаційний код 41195609) основний борг у сумі 479 283,84 грн. (чотириста сімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят три грн. 84 коп.), пеню у сумі 52 241 (п'ятдесят дві тисячі двісті сорок одна) грн. 82 коп., інфляційні витрати у сумі 34 741,83 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот сорок одна грн. 83 коп.), 3 % річних у сумі 7 655,03 грн. (сім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять грн. 03 коп.), витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9 756 (дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 54 коп., судовий збір у сумі 8 608 (вісім тисяч шістсот вісім) грн. 84 коп.
3. У решті вимог - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 26 травня 2025 року.
Суддя О.В. Котков