ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2025Справа № 910/2183/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участі секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали справа
за позовом Приватного підприємства "Агро-Альянс-2007"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромАгролідер"
про стягнення 6 024 787,05 грн.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
Приватне підприємство "Агро-Альянс-2007" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромАгролідер" з вимогою про стягнення заборгованості у сумі 6 024 787,05 грн., з яких: основний борг - 5 531 776,92 грн., пеня - 315 083,93 грн., 3% річних - 341 00,00 грн. інфляційні втрати - 143 826,20 грн., за договором поставки № 15/221124 від 22.11.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 прийнято справу до провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, встановлено строк учасникам справи для реалізації процесуальних прав.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 03.03.2025 було надіслано відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0610238907988, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У судовому засіданні 22.04.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 13.05.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
22.11.2024 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 15/221124, за умовами якого постачальник зобов'язався передавати товар у власність покупця, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.
Згідно умов п. 2.1. Договору загальна кількість товару, що підлягала до постачання становила 200 тон +/- 10%.
Розділом 5 Договору визначені умови оплати поставленого товару, а саме: покупець здійснює оплату 86% вартості товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання документів, вказаних в п. 6.3. цього Договору, згідно якого сканкопії видаткової накладної та рахунку-фактури мають бути направлені на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (п. 5.1. Договору).
Покупець зобов'язаний оплатити 14% від вартості поставленого Товару протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вказаних в п. 6.4. цього Договору (п. 5.2. Договору).
Обов'язки Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними в момент списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця при здійсненні оплати вартості Товару відповідно до реквізитів, зазначених у цьому Договорі (п. 5.3. Договору).
Згідно п. 6.1. Договору, Постачальник передає Товар Покупцю у власність на Зерновому складі на умовах цього Договору в повному обсязі до 02.12.2024.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач на підставі товарно-транспортних накладних №№ 48, 49, 50, 51, 52, 53 від 25.11.2024, 54, 55 від 26.11.2024, 56, 57 від 27.11.2024, копії яких додані до матеріалів справи, та які підписані представниками сторін без зауважень, поставлено відповідачу товар на загальну суму 5 731 776,92 грн.
Також позивачем в ЄРПН було зареєстровано наступні податкові накладні: від 25.11.2024 за № 9 сума податкового кредиту 286 863,83 грн.; від 27.11.2024 за № 10 сума податкового кредиту 276 900,26 грн.; від 28.11.2024 за № 11 сума податкового кредиту 140 138,35 грн.
Відповідно до пояснень позивача, викладених в позовній заяві, відповідач частково оплатив одержаний товар вартістю 200 000 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявний гарантійний лист відповідача № 01/12-24 від 26.12.2024, яким він визнав наявність в нього заборгованості за спірним договором у розмірі 5 531 776,92 грн. та зобов'язався погасити її до 24.01.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повної оплати за одержаний товар відповідачем не подано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів оплати та з огляду на те, що строк оплати є таким, що настав, вимоги про стягнення 5 531 776,92 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За прострочення виконання зобов'язання із оплати товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача 315 083,93 грн. пені.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.3 Договору визначено, що у випадку, якщо оплата товару була здійснена пізніше строків вказаних в п. 5.1., 5.2 Договору, покупець оплачує постачальнику неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 315 083,93 грн. пені суд задовольняються вказані вимоги, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 34 100 грн. 3% річних та 143 826,20 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 34 100 грн. 3% річних та 143 826,20 грн. інфляційних втрат, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для задоволення позову не надав, стверджувань позивача не спростував.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромАгролідер" (03134, місто Київ, вулиця Дзюби Івана, будинок, 3, код 32406173) на користь Приватного підприємства "Агро-Альянс-2007" (64822, Харківська обл., Близнюківський р-н, село Олександрівка, ідентифікаційний код 35069553) 5 531 776 (п'ять мільйонів п'ятсот тридцять одну тисячу сімсот сімдесят шість) грн. 92 коп. основного боргу, 315 083 (триста п'ятнадцять тисяч вісімдесят три) грн. 93 коп. пені, 34 100 (тридцять чотири тисячі сто) грн. 3% річних, 143 826 (сто сорок три тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 72 297 (сімдесят дві тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 45 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 22.05.2025
Суддя О.М.Ярмак