27.05.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1938/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєв І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіоргарант" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2024р. (суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 14.02.2025р.) у справі
за позовом: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіоргарант", м. Запоріжжя
про стягнення суми
1. Короткий зміст позовних вимог.
Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіоргарант" доходу за період з 01.01.2021р. по 31.12.2023р., у розмірі 163 545,89 грн.
Позов обґрунтовано тим, що на день подачі позову, між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіоргарант" не укладено договір оренди землі за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Українська,52, на якій розташоване належне Відповідачу майно. Викладене свідчить про безоблікове використання товариством вказаної земельної ділянки у період з 01.01.2021 по 31.12.2023, та у зв'язку з цим про наявність підстав для стягнення з нього недоотриманих Позивачем доходів у вказаній вище сумі.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.12.2024р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіоргарант" на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 у розмірі 163 545, 89 грн.; судовий збір за подання позову у розмірі 2422,40грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіоргарант" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2024р. у справі №908/1938/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Запорізькою міською радою не надано доказів існування у період з 01.01.2021 по 31.12.2023 земельної ділянки площею 0,0316 га по вул. Українській, 52-Д, у м. Запоріжжі, з кадастровим номером 2310100000:01:006:0179 як об'єкта цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4600875122023 державна реєстрація вказаної земельної ділянки відбулась 04.12.2023. Зазначена обставина виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.
За доводами скарги, у рішенні відсутнє будь-яке мотивування, чому суд не застосував норми права, на які посилався Відповідач, а саме ст.79-1 Земельного кодексу України.
У скарзі зазначено, що до сформування земельної ділянки 04.12.2025 неможливо було б визначити її площу, межі, категорію земель та цільове призначення, а відповідно й застосувати нормативно-грошову оцінку. Більш того, сам факт сформування земельної ділянки з визначеними площею, межами і цільовим призначенням не тягнув за собою автоматично згоду землевласника з проектом землеустрою, за яким її було сформовано.
За таких обставин, Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та дав їм невірну оцінку, не застосував закон, який підлягав застосуванню.
Від Відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій йдеться про те, що позиція Позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, фактично обґрунтована висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2024 у справі №646/4738/19, разом з тим, правова позиція Верховного Суду, викладена у вказаній вище постанові, стосувалась обставин конкретної справи, що не є повністю подібними обставинам справи №908/1938/24.
Також Відповідач посилається на сталу практику Верховного Суду в аналогічних справах.
В іншому доводи відповіді на відзив є подібними з доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що Апелянт, як покупець нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією Земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
За доводами Позивача, для застосування положень ст.1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не є обов'язковим встановлення сформованості земельної ділянки. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2024р. у справі №646/4738/19, в якій зазначено, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку. Позивач вважає, що саме Апелянт як власник нерухомого майна зобов'язаний ініціювати процес оформлення прав на земельну ділянку, невід'ємною складовою якого є розроблення землевпорядної документації та формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Позивач стверджує, що правовідносин, які виникли між Позивачем та Відповідачем щодо виникнення прав у останнього на земельну ділянку, має застосовуватися ст. 120 ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу, в якій не передбачалося необхідності формування земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав при придбанні нерухомого майна. Необхідність встановлення сформованості Земельної ділянки, як об'єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин.
На думку Позивача, витяг № НВ-2300118572023 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.12.2023р., є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
У запереченнях (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу) Позивач зазначає, що доводи Відповідача про відсутність доказів існування земельної ділянки за адресою: м.Запоріжжя, вул.Українська, 52-Д, площею 0,0316га, кадастровий номер: 2310100000:01:006:0179 у період з 01.01.2021 по 31.12.2023 є безпідставними, оскільки з моменту набуття у власність майна Відповідачем і до моменту звернення Позивача з позовом до суду, кількість майна чи його площа на земельній ділянці не змінилась. Це є свідченням того, що Відповідач використовував земельну ділянку площею 0,0316 га, за яку здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів. Для застосування положень ст. 1212 ЦК України не є обов'язковим встановлення сформованості земельної ділянки.
Посилання Апелянта на правову позицію Верховного Суду в інших справах Позивач вважає не обґрунтованим, оскільки у наведених ним справах встановлені інші фактичні обставини, відмінні від справи, що є предметом апеляційного перегляду.
За твердженнями Позивача, для визначення розміру грошових коштів, які Відповідач має повернути, використовується аналогія розрахунку орендної плати відповідно до договору оренди, враховуючи нормативну грошову оцінку такої земельної ділянки, процентну ставку, яка могла застосовуватись у випадку належного оформлення Відповідачем права користування такою земельною ділянкою. Іншого механізму розрахунку розміру безпідставно збереженого майна за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди законодавством не передбачено.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1938/24.
Матеріали справи № 908/1938/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2025 відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.12.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіоргарант» з 13.06.2018 є власником об'єкта - автозаправний комплекс, об'єкт житлової нерухомості: ні, опис: операторська - кафе - магазин літера А, загальна площа - 14,7 кв.м., ганок під А. ємності №№ 1,4, заправні колонки №№ 2,3, стела № 5, шафа для інвентаря № 6, асфальтне замощення -І, за адресою - Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Українська , будинок 52д.
25.09.2019 на сорок третій сесії сьомого скликання Запорізької міської ради прийнято рішення № 39/69 “Про надання дозволу ТОВ “Авіоргарант» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці Українській, 52-Д для розташування автозаправного комплексу», а саме : розглянувши подані матеріали , керуючись Законом України “Про місцеве самоврядування», Земельним кодексом України Запорізька міська рада вирішила: 1. Надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю “Авіоргарант» на розроблення в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки по вулиці Українська, 52-д орієнтовною площею 0,0450 га для розташування автозаправного комплексу.
За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:01:006:0179, місце розташування - Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Українська,52-Д, датою державної реєстрації вказаного об'єкту є - 04.12.2023.
06.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіоргарант» звернулось з клопотанням №06/2-2023/1 на адресу секретаря Запорізької міської ради та сесії Запорізької міської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду ТОВ “Авіоргарант», зокрема, у вказаному клопотанні йдеться про те, що заявник є власником автозаправного комплексу про що внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( номер запису про право власності 26633768).
За даними, що містяться у листі Департаменту управління активами Запорізької міської ради № 38/01/01-07 “По надання інформації» від 04.01.2024, направленого на адресу директора Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради , в інформаційній базі договорів оренди землі, укладених між Запорізькою міською радою та ТОВ “Авіоргарант» - договір оренди землі не обліковується.
Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради на адресу директора департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради направлений лист № 06.1-14/326 від 26.02.2024 “Про надання інформації», в якому вказано, що за даними інформаційно - аналітичної системи управління плануванням та виконанням місцевих бюджетів, через яку у відповідності до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2021 року № 627 здійснюється інформаційна взаємодія між органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, та органами місцевого самоврядування, ТОВ “Авіоргарант» як платник орендної плати за землю у період з 01.01.2021 по 31.12.2023 у базі ІАС відсутнє.
Одночасно судом встановлено, що 28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» (повний текст рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайту Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564). Зазначеним рішення Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Відповідно до додатку до вказаного рішення (повний текст додатку до рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/upload/content/o_1ctv8454o1jog1o5810p7g8qq2tm6.pdf) річний розмір орендної плати за земельні ділянки, надані для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій становить 6 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.
Також, відповідно до витягу № НВ-2300118572023 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.12.2023, який міститься у матеріалах справи (а.с.12), нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:006:0179, загальною площею 0,0316 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 52 Д, становить 1 024 693,20 грн, у цінах 2023 року.
За даними офіційного сайту Державної податкової служби України (https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/print-553960.html) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 ПК України листом від 12.01.2023 № 6-28-0.222-323/2-23 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки.
Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов'язання на наступний рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік складав 1,1. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік складав 1,15.
З урахуванням вищенаведеного, Запорізькою міською радою здійснено розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування Відповідачем земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки за період з 01.01.2021р. по 31.12.2023р.:
за 2021 р.: нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 891 037,57 грн. (в цінах 2022р.); 891 037,57 грн. / 1,1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік)= 810 034,15 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2021р.); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 810 034,15 грн. * 6% = 48 602,05 грн. 48 602,05 грн. - розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2021р. ;
за 2022р.: нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 1 024 693,20 грн. (в цінах 2023р.); 1 024 693,20 грн. / 1,15 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік) = 891 037,57 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2022р.); річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 891 037,57 грн. * 6% = 53 462,25 грн. 53 462,25 грн. - розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2022р.
за 2023р.: нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2023 року - 1 024 693,20 грн.; річний розмір орендної плати за земельну ділянку: 1 024 693,20 грн * 6% = 61 481,59 грн.; 61 481,59 грн. - розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документу, що посвідчує право оренди за 2023р.
Таким чином, за розрахунками Позивача, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування Відповідачем, земельною ділянкою площею 0,0316 га, з кадастровим номером 2310100000:01:006:0179, розташованою за адресою: м.Запоріжжя, вул. Українська, 52 Д, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2021р. по 31.12.2023р. склав: 61 481,59 грн. (у 2023 р.) + 53 462,25 грн. (у 2022 р.) + 48 602,05 грн. (у 2021 р.) = 163 545,89 грн.
Неоплата Відповідачем безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщені належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна, за період з 01.01.2021р. по 31.12.2023р. у вказаному вище розмірі, стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За результатами розгляду позовної заяви місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:006:0179, на якій розташований об'єкт нерухомості, що належить Відповідачу є Позивач. Вказане сторонами не заперечується.
За умовами ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування вказаною земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості Відповідача.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.
Оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19 тощо.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Тобто, незалежно від наявності вини у поведінці Відповідача, сам факт несплати ним за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату Позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
За змістом гл.15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Крім того, згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Отже, у зв'язку з розміщенням на земельній ділянці об'єктів нерухомості Відповідача, у останнього існує обов'язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі цього право оренди.
У даному випадку, 25.09.2019 Відповідачем отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці Українській, 52 - д для розташування автозаправного комплексу, проте договір оренди щодо зазначеної земельної ділянки не був укладений .
Таким чином, як правильно встановлено місцевим господарським судом, використання спірної земельної ділянки Відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.
Одночасно, збереження Відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у Відповідача за рахунок їх несплати Позивачу.
Згідно з ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України .
При цьому відновлення порушених прав Позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для Відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.
Крім того суд враховує, що у зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягає доведенню, у тому числі, вартість безпідставного збагачення.
За умовами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та п.п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно зі п.271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
За приписами ст. 288 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування орендною платою за землю є земельна ділянка надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше трьох відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Згідно з ст. 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до ст. ст. 13, 15, 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.
У даному випадку, для розрахунку плати за землю Позивач використовував витяг № НВ-2300118572023 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 25.12.2023, з урахуванням визначеної нормативної грошової оцінки, коефіцієнту індексації за 2021 - 2023 роки.
Відповідач, не надав іншого витягу про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який би спростовував зазначену у витязі нормативну грошову оцінку станом на дату його формування.
Разом з тим, як зазначено раніше, за даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:01:006:0179, місце розташування - Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Українська,52-д, датою державної реєстрації вказаного об'єкту є - 04.12.2023.
Місцевий господарський суд, встановивши цей факт, разом з тим, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з Відповідача 163 545, 89 грн. доходу від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 .
Колегія апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, зробленими при неправильному застосуванні норм матеріального права, та при неповному з'ясуванні судом обставин справи.
Так, апеляційний суд враховує, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
При цьому згідно з ч.ч. 1-5, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою, якщо їй присвоєно кадастровий номер та здійснено її реєстрацію у Державному земельному кадастрі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2061/20 від 05.08.2022, постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20, від 04.03.2021 у справі №922/5463/19.
Також, про необхідність застосування ст. 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, в яких зроблено висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
У справі, що розглядається, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:006:0179, розташована за адресою: місто Запоріжжя , вулиця Українська ,52 -д, є сформованим об'єктом цивільних прав лише з 04.12.2023.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та фактичних обставин справи, Позивачем доведено належними і допустимими доказами, у розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, факт користування Відповідачем спірною земельною ділянкою за адресою: місто Запоріжжя , вулиця Українська,52-д, з кадастровим номером: 2310100000:01:006:0179 без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 05.12.2023 по 31.12.2023, внаслідок чого у силу вимог чинного законодавства у Відповідача виник обов'язок зі сплати доходу, отриманого від безпідставно набутого майна саме за цей період.
Таким чином дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за цей період складає:
4547,88 грн. (сума недоотриманої орендної плати з 05.12.2023 по 31.12.2023, що дорівнює 27 діб): 61 481,59 грн./365 = 168,44 грн.; 168,44 грн. х 27,
де: 61 481,59 грн. - розмір орендної плати за земельну ділянку за 2023 рік, 365 - кількість діб у 2023 році, 168,44 грн. - розмір орендної плати за добу в 2023 році, 27 - кількість діб у періоді з 05.12.2023 по 31.12.2023.
Місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення наведеного не врахував, що призвело до помилкових висновків про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги у відповідній частині знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Між тим, стосовно заборгованості Відповідача у сумі 4547,88 грн, то вона Товариством не спростована. Отже, у цій частині позов підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Стаття 277 ГПК України визначає підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Відповідно до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіоргарант" підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню у частині стягнення орендної плати у сумі 158998,01грн. (163545,89 грн - 4547,88 грн.).
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути частково скасоване.
10. Судові витрати.
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіоргарант"- задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2024р у справі №908/1938/24 - скасувати частково .
Прийняти у відповідній частині нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіоргарант" 158998,01грн - відмовити.
Викласти абзац першій, другий та четвертий резолютивної частини рішення у наступній редакції:
"Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіоргарант» ( Україна, Запорізька область, місто Запоріжжя , 69095, РНОКПП 42159252) на користь Запорізької міської ради ( Україна, 69105, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний,206, код ЄДРПОУ 04053915) дохід , отриманий від безпідставно набутого майна за період з 05.12.2023 по 31.12.2023 у розмірі 4547,88 грн., отримувач : ГУК у Запорізькій області/ТГ м. Запоріжжя/ 24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) : 37941997 , банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку ( IBAN) : UA 318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження".
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіоргарант» ( Україна, Запорізька область, місто Запоріжжя , 69095, РНОКПП 42159252) на користь Запорізької міської ради ( Україна, 69105, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний ,206) судовий збір (розрахунковий рахунок UA 058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України місто Київ) за подання позову у розмірі - 67,36 грн."
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіоргарант» витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3532,56грн. Видати наказ.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін