ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 травня 2025 року Справа № 903/919/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
боржника - Ройко В.М.;
АТ КБ "Приватбанк" - Плющова Н.О. (в режимі відеоконференції);
керуючого реструктуризацією боргів боржника - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12 березня 2025 року (повний текст складено 17.03.2025) у справі №903/919/24 (суддя Вороняк А.С.)
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.03.2025 у справі №903/919/24, серед іншого, клопотання кредитора Акціонерного товариства КБ "Приватбанк" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 - задоволено.
Провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 закрито.
Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.11.2024.
Повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника - арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича припинено.
Клопотання арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича від 28.01.2025 про припинення процедури реструктуризації боргів боржника, визнання боржника ОСОБА_1 банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією майна банкрута ОСОБА_1 арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду в частині пунктів 1-5 її резолютивної частини, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції в новому складі.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12 березня 2025 року у справі №903/919/24. Призначено справу №903/919/24 до розгляду на 12 травня 2025 року об 12:00 год.
Кредитор - АТ КБ "Приватбанк" у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Арбітражний керуючий Григор'єв В.В. у відзиві на апеляційну скаргу підтримує вимоги та доводи останньої, просить її задоволити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 26 травня 2025 року о 11:30 год.
В судове засідання керуючий реструктуризацією та кредитори не з'явилися, про причини неявки суд не повідомив.
Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності керуючого реструктуризацією боргів боржника та кредиторів.
Безпосередньо в судовому засіданні боржниця та представник АТ КБ "Приватбанк" підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки ухвала місцевого господарського суду оскаржується лише в частині пунктів 1-5 її резолютивної частини, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ст.269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2024 року фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Волинської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку, передбаченому Книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.11.2024, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича, заборонено боржнику - ОСОБА_1 вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна.
За результатами попереднього засідання судом винесено ухвалу від 15.01.2025, якою поставлено визначити розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 1101448,43 грн, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_2 в розмірі 576056,00 грн, з яких: 6056,00 грн (судового збору) - підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; 570000,00 грн (основна заборгованість за договором позики) - підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів; Акціонерного товариства "Сенс Банк" в розмірі 206601,46 грн, з яких: 4844,80 грн (судового збору) - підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; 201756,66 грн (заборгованість за кредитом) - підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів; Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» в розмірі 318790,97 грн, з яких: 4844,80 грн (судового збору) - підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; 313946,17 грн (заборгованість за договором) - підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів; зобов'язано керуючого реструктуризацією Григор'єва В. В. провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали; зобов'язано керуючого реструктуризацією Григор'єва В. В. протягом 3 робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення; засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 25.02.2025.
28 січня 2025 року арбітражний керуючий звернувся до суду з клопотанням, в якому просить припинити процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича; визнати банкрутом ОСОБА_1 ; ввести процедуру погашення боргів ОСОБА_1 ; призначити керуючим реалізацією майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича.
24 лютого 2025 року кредитор АТ КБ "ПриватБанк" подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 КУзПБ. Вказане клопотання обгрунотоване тим, що у відомостях декларацій, наданих боржником, виявлено невідповідність та неповноту інформації, що не перевірено арбітражним керуючим, не вжито відповідних заходів та не проведено необхідних дій для встановлення та отримання інформації та відомостей, а отже не відображено у наданому керуючим реструктуризацією звіті про результати перевірки декларацій боржника. Крім того, боржником не розроблено та не надано зборам кредиторів на розгляд та схвалення план реструктуризації, який передбачає саме реструктуризацію боргів згідно ст. 124 КУзПБ, а наданий на розгляд кредиторам проект плану реструктуризації, підписаний арбітражним керуючим, є формальним, порожнім та не відповідає вимогами ст. 124 КУзПБ.
Місцевий господарський суд, розглянувши клопотання АТ КБ "Приватбанк", дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для його задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави. Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" цього Кодексу.
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Суд зауважує, що КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд, серед іншого, зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Суд зауважує, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів. Суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20.
В силу п. 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 КУзПБ, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 вказав, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації (зокрема, постанови Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №916/1482/21, від 03.08.2023 у справі №926/2987-б/20).
Суд також звертається до позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 щодо того, що нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
Пунктом 1 частини 7 статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Суд звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 та є усталеною практикою при розгляді справ про неплатоспроможність фізичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання положень статті 116 КУзПБ ОСОБА_1 разом із заявою про визнання її неплатоспроможною надано до господарського суду декларації про майновий стан боржниці у справі про неплатоспроможність за 2021-2024 роки.
У подальшому, 23.12.2024 ОСОБА_1 подано уточнені декларації про майновий стан боржника за 2021-2024 роки, в яких боржницею додано інформації щодо земельних ділянок та будинку, які на праві власності належать матері боржниці - ОСОБА_3 та щодо корпоративних прав чоловіка ОСОБА_4 у ТзОВ "Сток-Плюс" (номінальна вартість частки 5000000,00 грн). Крім того у декларації за 2022 рік уточнено інформацію щодо наявності готівкових коштів у боржниці в сумі 9000,00 грн.
Пунктом першим частини сьомої статті 123 КУзПБ передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо встановить зокрема, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Водночас, певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.
Аналіз пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:
- боржник подає суду декларації;
- керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;
- отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, обов'язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом.
При цьому, нормами КУзПБ не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 та від 06.10.2021 у справі №910/15694/20.
02.01.2025 арбітражний керуючий подав до суду звіт від 02.01.2025 про результати перевірки уточнених декларацій, в якому зазначив, що при перевірці декларацій про майновий стан боржника не встановлено фактів приховування боржником доходів або ж майна, за рахунок якого можливо погасити кредиторські вимоги та/або невідповідностей у відомостях зазначених в деклараціях про майновий стан.
Однак, у даній справі кредитором все одно перевірено надані боржником декларації та виявлено наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а саме:
- задекларовані доходи боржника є значмо меншими ніж задекларовані витрати боржника (2021 рік: доходи - 341939,16 грн, а витрати - 675000,00 грн; 2022 рік: доходи - 117456,49 грн, а витрати 360000,00 грн; 2023 рік: доходи 125833,35 грн, а витрати - 100000,00 грн; 2024 рік: доходи - 35320,00 грн, а витрати - 230000,00 грн);
- наявність у чоловіка боржниці корпоративних прав номінальною вартістю 2000000,00 грн, однак з 2022 ОСОБА_4 не отримує будь яких доходів;
- наявність у 2024 році коштів для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого в сумі 45420,00 грн, при доходах у 35320,00 грн;
- неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, а саме: сума виплаченої заробітної плати боржника у 2022 - 86571,27 грн (згідно декларації 80136,49 грн); у 2022 ОСОБА_4 має дохід, виплачений самозайнятій особі у сумі 7620,00 грн (згідно декларації - 0,00 грн); у 2024 ОСОБА_4 має дохід від надання земельної частки в лізинг, оренду або суборенду більше 20000,00 грн (згідно декларації - 0,00 грн); ОСОБА_3 має дохід від надання земельної частки в лізинг, оренду або суборенду, що взагалі не зазначено у деклараціях; ОСОБА_5 має дохід, що взагалі не зазначено у деклараціях, в тому числі від надання земельної частки в лізинг, оренду або суборенду, а також від продажу нерухомого майна у квітні 2024 у розмірі 200000,00 грн (дані відомості співставленні кредитором відповідно до інформації наданої ГУ ДПС у Волинській області).
Судом апеляційної інстанції перевірено зазначену інформацію, що надана кредитором, та встановлено, що ОСОБА_1 не виконала вимоги п. 11 ч. 3, ч. 5 ст. 116 КУзПБ щодо зазначення повної, достовірної інформації в декларації, зокрема, щодо майна, доходів та витрат боржника і членів її сім'ї, а саме:
- сума виплаченої заробітної плати боржника у 2022 - 86571,27 грн (згідно декларації 80136,49 грн);
- у 2022 ОСОБА_4 має дохід, виплачений самозайнятій особі у сумі 7620,00 грн (згідно декларації - 0,00 грн);
- у 2024 ОСОБА_4 має дохід від надання земельної частки в лізинг, оренду або суборенду більше 20000,00 грн (згідно декларації - 0,00 грн);
- ОСОБА_3 має дохід від надання земельної частки в лізинг, оренду або суборенду, що взагалі не зазначено у деклараціях;
- ОСОБА_5 має дохід, що взагалі не зазначено у деклараціях, в тому числі від надання земельної частки в лізинг, оренду або суборенду, а також від продажу нерухомого майна у квітні 2024 у розмірі 200 000,00 грн.
Крім того, колегією суддів, серед іншого, проаналізовано рух коштів згідно банківської виписки за договором по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому АТ "КБ "Приватбанк", та встановлено наступне:
- у 2023 році на свій картковий рахунок ОСОБА_1 , крім інших операцій, зараховано/здійснено поповнення своєї картки готівкою - на суму 2 733 050,00 грн, в той час як здійснено покупок в магазині з однойменною назвою товариства, власником якого є чоловік боржниці (ТОВ "Корта Трейд") в Інтернет-магазині Korta treid, LUTSK на суму 2 230 755,00 грн;
- у 2022 році на свій картковий рахунок ОСОБА_1 , крім інших операцій, зараховано/здійснено поповнення своєї картки готівкою/перераховано з іншої своєї картки - на суму понад 2 250 000,00 грн, в той час як здійснено оплату послуг ТОВ "Корта Трейд", власником якого з 2023 є чоловік боржниці, - на суму понад 950 000,00 грн, здійснено покупок в магазині з однойменною назвою товариства, власником якого є чоловік боржниці (ТОВ "Корта Трейд") в Інтернет-магазині Korta treid, LUTSK на суму понад 990 000,00 грн.
Крім того, у 2023 році боржницею - ОСОБА_1 :
- 24.10.2023 здійснено оплату послуг через Приват24: Одержувач ТзОВ "Юрмія" на загальну суму 243 699,19 грн (177 123,66+2 001,00+64 574,50);
- 20.11.2023 здійснено переказ коштів ТОВ "АСАДО Трейд" (власником якого є боржниця) на загальну суму 241 750,00 грн;
- 22.11.2023 здійснено переказ коштів на картку через Приват24. Одержувач: ОСОБА_6 на суму 11 600,00 грн.
Вказані операції не були відображені в деклараціях, що в свою чергу, свідчить про приховування інформації щодо наявності у боржниці майна (коштів) і є порушенням принципів відкритості та чесності боржника.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що у поданих ОСОБА_1 деклараціях міститься неповна та неточна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів її сім'ї.
При цьому, доводи арбітражного керуючого про незазначення інформації у деклараціях відносно доходів членів сім'ї боржника через їх неперевищення 30 розмірів мінімальних заробітних плат в жодному з років та такі кошти отримані членами сім'ї боржника та ними ж і витрачені та ніяк не впливають на майновий стан боржника, не покращують його та не погіршують, а також не впливають на подальший хід справи та не можуть бути використані в плані реструктуризації, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.
Як вже зазначалося вище, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ і саме тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за витрати; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Завданням Кодексу України з процедур банкрутства є розв'язання проблем заборгованості громадян, які через відповідні обставини чи їх збіг неспроможні оплатити свої борги повністю чи частково. Саме з метою позбавлення боргів фізичних осіб, які потрапили у фінансову скруту (фінансову неспроможність) четвертою Книгою Кодексу “Відновлення платоспроможності фізичної особи» введено порядок провадження у справах про неплатоспроможність боржників - фізичних осіб.
Боржник повинен повно та всебічно сприяти кредиторам та керуючому реструктуризацією у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов'язань.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином (постанови КГС ВС від 25.08.2021 у справі № 925/473/20, від 16.12.2021 у справі № 910/8306/20).
Матеріали справи не містять доказів щодо вжиття боржником будь-яких заходів, спрямованих на отримання з офіційних джерел відомостей щодо доходів членів сім'ї боржниці, як-то доходи від надання земельної частки в лізинг, оренду або суборенду, а також від продажу нерухомого майна у квітні 2024 у розмірі 200000,00 грн.
Наведене вище у сукупності викликає обґрунтовані сумніви щодо походження джерел до існування боржниці та її родини, враховуючи необхідність підтримання нормальної життєдіяльності, проходження її лікування, сплату комунальних послуг, ініціювання справи про її неплатоспроможність, в межах якої передбачено сплату авансування винагороди арбітражного керуючого.
При цьому, доводи скаржника про те, що 02.01.2025 арбітражним керуючим надано Звіт про результати перевірки уточнених декларацій, в якому зазначив, що при перевірці декларацій про майновий стан боржника не встановлено фактів приховування боржником доходів або ж майна, за рахунок якого можливо погасити кредиторські вимоги та/або невідповідностей у відомостях зазначених в деклараціях про майновий стан, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки невстановлення недоліків у поданих деклараціях арбітражним керуючим, на чому наполягала боржниця, не перешкоджає суду здійснити відповідну оцінку самостійно.
У висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 08.12.2022 у справі №916/1941/21, зазначено, що "невстановлення певних обставин арбітражним керуючим не може безумовно свідчити про повноту та достовірність декларацій боржника та не звільняє суд від обов'язку здійснити з власної ініціативи перевірку таких обставин і надати їм юридичну оцінку".
Крім того, у вказаній постанові Суд виснував, що посилаючись у декларації про майновий стан на те, що члени сім'ї не надали інформації про доходи, витрати, майно чи зобов'язання згідно з пунктом 9 Приміток до форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5, боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є КУзПБ, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім'ї не передбачено, натомість у частині п'ятій статті 116 КУзПБ імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №916/2372/20.
З урахуванням викладеного в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що боржниця впродовж розгляду справи №903/919/24 приховувала інформацію щодо свого реального майнового стану, не надавала чіткої і узгодженої інформації про своє майно, не відобразила доходів інших членів сім'ї, а відтак така поведінка розцінюється судом як недобросовісна, що має наслідком закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Крім того, ще однією підставою закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , АТ КБ "Приватбанк" визначено частину 11 статті 126 КУзПБ, а саме неподання до суду схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника.
Неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до ч.11 ст. 126 КУзПБ.
Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Щодо застосування ч.11 ст. 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 №903/806/20 відзначено, що приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.
Так, провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відкрито ухвалою суду 19.11.2024.
Судом встановлено, що зборами кредиторів (протокол від 27.01.2025) не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, через невідповідність наданого плану вимогам, встановленим ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме 0,00 грн не є сумою, яка може вважатися сумою для щомісячного виділення на погашення вимог кредиторів.
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у нерозробленні та неподанні на розгляд кредиторам проєкту плану реструктуризації, наданні фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.
Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (неприйняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу до процедури погашення боргів.
Наведене безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною, чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, є на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що визначені у плані реструктуризації умови не можуть свідчити про реальні та беззаперечні наміри боржника щодо досягнення цілей та завдань процедури реструктуризації, шляхом подання до суду виконуваного плану реструктуризації, в якому були б враховані інтереси як боржника, так і кредиторів, та який би був спрямований на реальне погашення заборгованості перед кредитором, а не фактично її списання/прощення.
Враховуючи викладене в сукупності з обставинами допущеної боржником повної процесуальної бездіяльності щодо надання економічно обґрунтованих пропозицій, необхідних для розроблення реально виконуваного плану реструктуризації, свідчить про відсутність необхідної взаємодії з судом та ухилення від конструктивної співпраці з кредиторами.
Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 зазначив, що у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - в діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20 зазначено, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства.
Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Встановлені судами обох інстанцій недоліки в оформленні декларацій про майновий стан та ознаки недобросовісної поведінки унеможливлюють перехід до процедури погашення боргів боржника, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання кредитора та закриття провадження у справі саме на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ та ч. 11 ст. 126 КУзПБ і відповідно залишення без розгляду клопотання арбітражного керуючого Григор'єва В.В. про припинення процедури реструктуризації боргів боржника, визнання боржника ОСОБА_1 банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією майна банкрута ОСОБА_1 арбітражного керуючого Григор'єва В.В.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області в оскаржуваній частині ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 12 березня 2025 року у справі №903/919/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "27" травня 2025 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Саврій В.А.