ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 травня 2025 року Справа №906/1137/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Дика А.І.
без участі представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_7) на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.03.2025, повний текст судового рішення складено 10.03.2025 у справі №906/1137/24 (суддя Кравець С.Г)
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2"
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.03.2025 позов задоволено частково. Зменшено розмір пені до ІНФОРМАЦІЯ_4 та штрафу до ІНФОРМАЦІЯ_5. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1: ІНФОРМАЦІЯ_4 пені, ІНФОРМАЦІЯ_5 штрафу, ІНФОРМАЦІЯ_6 витрат по сплаті судового збору. У іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішення через підсистему "Електронний Суд" від ІНФОРМАЦІЯ_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі, ІНФОРМАЦІЯ_1 просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 04.03.2025 по справі №906/1137/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 пені та ІНФОРМАЦІЯ_5 штрафу. У іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 04.03.2025 по справі № 906/1137/24 залишити без змін.
Листом суду апеляційної інстанції №906/1137/24/1854/25 витребувано матеріали справи у місцевого господарського суду. 08.04.2025 від Господарського суду Житомирської області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/1137/24.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_7) на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.03.2025 у справі №906/1137/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.05.2025 р. об 15:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань НОМЕР_3.
19.05.25 через підсистему "Електронний Суд" від ІНФОРМАЦІЯ_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності апелянта.
20.05.2025 у судове засідання сторони не з'явилися. Про дату та час розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлені, що підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи.
Згідно з ст.ст. 269,270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час дослідження матеріалів справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_8 між ІНФОРМАЦІЯ_1 (замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" (постачальник/відповідач) укладено державний контракт НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_8 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони, за умовами п.1.1 якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі - товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток 1 до контракту) (далі - специфікація) для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку 2 до контракту.
За умовами п.2.2 державного контракту, загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить ІНФОРМАЦІЯ_9. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання визначаються шляхом укладання додаткової угоди до цього контракту у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 2.3. державного контракту, сторони визнають та підтверджують, що вартість (ціна) товару за цим контрактом після його укладання не переглядається, окрім випадків, прямо передбачених законодавством України та цим контрактом. Істотні умови цього контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178 (із змінами).
Контракт набирає чинності з дати укладання додаткової угоди про взяття бюджетних зобов'язано та діє до 31 грудня 2024 в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання (п. 11.1 договору).
Державний контракт НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_8 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони підписано представниками сторін та підписи скріплено печатками підприємств.
У Специфікації товарів, яка є додатком НОМЕР_3 до державного контракту НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_8, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, яка становить ІНФОРМАЦІЯ_10, а також строк поставки - ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.19 на звороті).
Додатковою угодою НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_12 до державного контракту НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_8 сторонами було змінено пункт 2.2 контракту та викладено в такій редакції: Загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить ІНФОРМАЦІЯ_9.
Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом (КПКВК НОМЕР_4) у 2024 році становила ІНФОРМАЦІЯ_9. (а.с.22).
У зв'язку з не поставкою постачальником товару у встановлений у контракті термін, замовник направив відповідачу претензію за вих.НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_13. у якій посилаючись на прострочення строків поставки товару, нарахував неустойку за період з 06.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_13 в сумі ІНФОРМАЦІЯ_14, яку просив сплатити на розрахунковий рахунок позивача (а.с.39-40).
20.08.2024 відповідач на виконання претензії НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_13 сплатив пеню в сумі ІНФОРМАЦІЯ_14, що підтверджується платіжною інструкцією НОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_15 (а.с.76).
У подальшому, на виконання державного контракту НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_8, відповідачем поставлено товар на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_16, що підтверджується актами приймання-передачі товару: НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_17 в кількості ІНФОРМАЦІЯ_18 на суму ІНФОРМАЦІЯ_19, НОМЕР_7 від ІНФОРМАЦІЯ_20 в кількості ІНФОРМАЦІЯ_21 на суму ІНФОРМАЦІЯ_22 (а.с.104-105).
У зв'язку з невчасним здійсненням відповідачем поставки товару за договором в строк до 05.08.2024, позивач нарахував відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_23 пені та ІНФОРМАЦІЯ_24 штрафу за несвоєчасну поставку товару згідно з його умовами.
Відповідач доказів сплати позивачу в повній мірі штрафних санкцій не надав, що стало підставою для звернення позивача з позовом у цій справі.
Господарським судом Житомирської області від 04.03.2025 у справі № 906/1137/24 ухвалено рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 пені, ІНФОРМАЦІЯ_5 штрафу, ІНФОРМАЦІЯ_6 витрат по сплаті судового збору. У іншій частині позову відмовлено.
Місцевий господарський суд встановив порушення відповідачем строків поставки товару, однак, із урахуванням: усних та письмових пояснень сторін; доказів, котрі наявні в матеріалах справи; застосував дискреційні повноваження та на підставі приписів ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшив на 50% розмір пені до ІНФОРМАЦІЯ_25 та штрафу до ІНФОРМАЦІЯ_26.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від ІНФОРМАЦІЯ_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Так, апелянт вказує на те, що:
- зменшення неустойки не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.05.2024 у справі №923/77/22 та від 21.04.2021 у справі №552/6997/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21, від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 та від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22;
- сторона, яка укладає контракт в умовах правового режиму воєнного стану повинна враховувати підвищений ризик та відповідальність, пов'язані з недотриманням їх умов. Відповідно, штрафні санкції повинні бути максимально суворими, щоб підкреслити важливість безумовного виконання контрактних зобов'язань;
- фактично Господарський суд Житомирської області, зменшивши у спірних правовідносинах розмір пені та штрафу, не просто їх зменшив, а звільнив від сплати, що порушує баланс інтересів сторін, не відповідає правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачили при укладенні контракту.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку ухваленому судовому рішенню на підставі ст. 269, 270 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції перевіряє доводи апеляційної скарги та докази, які наявні в матеріалах справи виключно в частині можливості застосування дискреційних повноважень суду в даній справі в порядку ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи, віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Щодо незгоди позивача з оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
У постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №914/2711/22 висвітлено наступну правову позицію:
"Судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними".
При цьому суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій. Це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст.86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).
Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Аналізуючи докази, які наявні в матеріалах справи, судову практику, яка висвітлена у мотивувальній частині даного судового рішення, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що:
- відповідач зобов'язання за контрактом фактично виконав у повному обсязі;
- стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для господарської діяльності товариства, яке є постачальником необхідної/специфічної військової продукції по інших державних замовленнях.
Судом апеляційної інстанції враховуються пояснення відповідача з приводу того, що:
- виконання укладеного контракту не зводиться до оплати необхідного товару безпосередньо виробнику, а у подальшому передання його ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки даний товар закупляється через посередників у країнах АДРЕСА_3, які мають у себе необхідний товар або здатні забезпечити його поставку у декілька партій протягом певного періоду;
- процес виконання контракту зі специфічним товаром, що обумовлено політикою країни виробника щодо його імпорту, є вкрай складним та багатоетапним, при цьому виконання умов даного договору безпосередньо стосується й третіх осіб контрагентів;
- співпраця із банківськими установами у питанні оплати інвойсу, виставленого посередником, також має ряд складних моментів, оскільки банк вбачає у контрагентів відповідача не виробника даного товару, а тому у нього виникає ряд проблем, які уповільнюють процес виконання зобов'язання. До цього процесу підключається фінансовий моніторинг, мета якого запобігти відмиванню доходів відповідачем (процес перерахування коштів іноземним компаніям займає значну кількість часу);
- довготривалий процес погодження зовнішньоекономічного контракту у банку;
- постійна зміна логістичних шляхів тощо.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, із урахуванням вищезазначених, обставин вважає, що місцевий господарський суд не звільнив відповідача від відповідальності, як зазначає апелянт, а застосував дискреційні повноваження суду і зменшив розмір неустойки із урахуванням доводів, які надавалися сторонами у справі.
Крім того, судом першої інстанції враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Матеріалами справи підтверджується, що при вирішенні клопотання про зменшення розміру штрафу та пені, суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, з огляду на що визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співмірним в контексті інтересів обох сторін.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Водночас із урахуванням приписів ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне покласти судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" як на сторону, яка вчинила неправомірні дії в наслідок яких виник даний спір.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_7) на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.03.2025 у справі №906/1137/24 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_8) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_9) ІНФОРМАЦІЯ_27 судових витрат за розгляд апеляційної скарги.
3. Господарському суду Житомирської області видати наказ.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.
5. Матеріали справи №906/1137/24 надіслати до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "26" травня 2025 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Грязнов В.В.