вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" квітня 2025 р. Справа № 910/22855/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тарасенко К.В.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.04.2025
Розглянувши матеріали апеляційних скарг Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019
та апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019
у справі №910/22855/17 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Міністерства юстиції України
до Акціонерного товариства "К. Енерго"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл"
про відшкодування збитків в сумі 54 179 613,40 гривень,-
Короткий зміст позовних вимог
Міністерство юстиції України (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "К. Енерго") про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, в сумі 54 179 613,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл", зобов'язано Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго", правонаступником якої є відповідач, повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн. В подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 змінено спосіб та порядок виконання вищезгаданого рішення суду та стягнуто з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" вартість мазуту в розмірі 54 179 613,40 грн. У зв'язку з тривалим невиконанням АЕК "Київенерго" зазначених рішення та ухвали, ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" звернулося до Європейського суду з прав людини, яким 20.10.2015 у справі ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України" прийнято рішення на користь заявника, на виконання якого з Державного бюджету України заявнику - ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" сплачено грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн., які позивач вважає збитками та просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України. Матеріально-правовою підставою позову позивач визначив ч. 5 ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 1166, 1191 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст судових рішень та мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, позов задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 28.03.2019 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі № 910/22855/17, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі № 910/22855/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем не доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладання на відповідача відповідальності у виді відшкодування збитків, зокрема, вини відповідача у тривалому невиконанні рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 та ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207. Держава Україна не була обізнана про наявність невиконаного рішення суду та не була учасником спірних відносин з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207. ПАТ "Київенерго" не було та не є державним підприємством, а наявність частки держави у статутному капіталі ПАТ "Київенерго" не зумовлює відповідальності держави за дії чи бездіяльність зазначеного товариства.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/22855/17 стягнуто з Міністерства юстиції України на користь АТ "К. Енерго" 360 000,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 480 000,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "К. Енерго" на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "К. Енерго" на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 000,00 грн. за подання позовної заяви, 360 000,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 24.11.2020 касаційну скаргу Акціонерного товариства «К.Енерго» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/22855/17 скасовано, справу № 910/22855/17 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі № 910/22855/17, Міністерство юстиції України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права, безпідставно не враховано доводів позивача, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що є підставою для його скасування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги на додаткове рішення та узагальнення її доводів
Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/22855/17, Міністерство юстиції України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 та прийняти нове щодо розподілу судових витрат.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, безпідставно не враховано доводів позивача, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що є підставою для його скасування.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/22855/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Коробенко Г.П., судді: Куксов В.В., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 апеляційні скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019у справі № 910/22855/17 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи для розгляду апеляційних скарг Міністерства юстиції України у справі № 910/22855/17, у зв'язку із перебування судді Разіної Т.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя: Коробенко Г.П., судді: Куксов В.В, Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2021 ухвалено здійснювати розгляд апеляційних скарг Міністерства юстиції України у справі № 910/22855/17 новоутвореною колегією суддів та призначено справу до розгляду.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги Міністерства юстиції України у справі № 910/22855/17 у зв'язку із перебуванням судді Кравчука Г.А. на черговому з'їзді суддів України сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя: Коробенко Г.П., судді: Куксов В.В., КозирТ.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 ухвалено здійснювати розгляд апеляційних скарг Міністерства юстиції України у справі № 910/22855/17 новоутвореною колегією суддів та призначено справу до розгляду.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги Міністерства юстиції України у справі № 910/22855/17 у зв'язку із перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя: Коробенко Г.П., судді: Кравчук В.В., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 ухвалено здійснювати розгляд апеляційних скарг Міністерства юстиції України у справі № 910/22855/17 новоутвореною колегією суддів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 зупинено провадження у справі № 910/22855/17 до закінчення розгляду в касаційному провадженні касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/22855/17.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Коробенка Г.П. та Козир Т.П. про самовідвід від розгляду апеляційних скарг Міністерства юстиції України у справі № 910/22855/17 задоволено, справу № 910/22855/17 передано на повторний автоматизований розподіл.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду у зв'язку із задоволенням заяви колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Коробенка Г.П. та Козир Т.П. про самовідвід від розгляду апеляційних скарг Міністерства юстиції України у справі № 910/22855/17 передано на повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційні скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/22855/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 прийнято до провадження апеляційні скарги Міністерства юстиції України у справі № 910/22855/17 новоутвореною колегією суддів та призначено справу до розгляду.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду у зв'язку із задоволенням заяви про відвід судді Куксова В.В. від розгляду справи № 910/22855/17 матеріали справи передано на повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційні скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/22855/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Шаптала Є.Ю., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 прийнято до провадження апеляційні скарги Міністерства юстиції України у справі № 910/22855/17 новоутвореною колегією суддів та призначено справу до розгляду.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи № 910/22855/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Шаптала Є. Ю., судді: Іоннікова І.А., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 прийнято до провадження апеляційні скарги Міністерства юстиції України у справі № 910/22855/17 новоутвореною колегією суддів та призначено справу до розгляду.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи № 910/22855/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 прийнято до провадження апеляційні скарги Міністерства юстиції України у справі № 910/22855/17 новоутвореною колегією суддів та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 зупинено провадження у справі № 910/22855/17 до закінчення розгляду в касаційному провадженні касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи № 910/22855/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/22855/17, прийнято до провадження апеляційні скарги Міністерства юстиції України у справі № 910/22855/17 новоутвореною колегією суддів та призначено справу до розгляду.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи № 910/22855/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 ухвалено здійснювати розгляд апеляційних скарг Міністерства юстиції України та апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/22855/17 новоутвореною колегією суддів та призначено справу до розгляду.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід у справі № 910/22855/17 колегії суддів у складі: головуючий суддя: Шаптала Є.Ю., судді: Станік С.Р., Яковлєв М.Л. призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи № 910/22855/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: ОСОБА_2 , судді: Вовк І.В., ОСОБА_3 .
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 прийнято апеляційні скарги Міністерства юстиції України та апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/22855/17 новоутвореною колегією суддів та призначено справу до розгляду.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_3 .
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/22855/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача): Сибіги О.М., суддів Вовка І.В., Кравчука Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 прийнято апеляційні скарги Міністерства юстиції України та апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/22855/17 новоутвореною колегією суддів та призначено справу до розгляду.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку та перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/22855/17.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 910/22855/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відряджені призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/22855/17.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 910/22855/17 та вирішення процесуальних питань визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Сибіга О.М., судді Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 прийнято апеляційні скарги Міністерства юстиції України та апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/22855/17 новоутвореною колегією суддів та призначено справу до розгляду.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги Міністерства юстиції України слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/22855/17 без змін, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 закрити з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 позовні вимоги ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" задоволено частково, зобов'язано АЕК "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго", повернути зі зберігання на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24627,097 тон заставною вартістю 54179613,40 грн, що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго "АЕК "Київенерго".
06.05.2009 на примусове виконання вказаного рішення видано судовий наказ, який передано на виконання в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (чинного до 05.01.2017).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 задоволено заяви ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" та Дочірнього підприємства "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207, змінено спосіб та порядок виконання цього рішення, зокрема, стягнуто з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" 54 179 613,40 грн. вартості мазуту. Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду міста Києва від 06.05.2009 № 41/207 про зобов'язання АЕК "Київенерго" повернути зі зберігання на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24627,097 тон заставною вартістю 54 179 613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго" АЕК "Київенерго". Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва від 06.05.2009 № 41/207 про зобов'язання АЕК "Київенерго" повернути в натурі на користь ТОВ "ТД "Ресурси" мазут марки М-100 загальною кількістю 25381,67 тон заставною вартістю 55 839 674,00 грн., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго" АЕК "Київенерго". Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва від 06.05.2009 № 41/207 року про зобов'язання АЕК "Київенерго" повернути в натурі на користь ДП "Стальінвест" ТОВ "Донметалзбут" мазут марки М-100 у кількості 24830,305 тон заставною вартістю 54 626 671,40 грн., що знаходиться на зберіганні: 16363,662 тон на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго" АЕК "Київенерго", 8466,643 тон на "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго" АЕК "Київенерго".
13.05.2009 на виконання вказаної ухвали видано зокрема наказ про стягнення з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" 54 179 613,40 грн. вартості мазуту. Строк пред'явлення до виконання зазначеного наказу встановлено до 13.05.2012.
В ухвалі Господарського суду міста Києва від 27.11.2009 у справі № 41/207 зазначено, що постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України від 05.08.2009 виконавче провадження № 13930081 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 13.05.2009 № 41/207 (про стягнення 55 839 674,00 грн.), виданого ТОВ "ТД "Ресурси" (іншому стягувачу), зупинено на підставі пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного до 05.01.2017), згідно з яким виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 у справі № 41/207, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012, у задоволенні заяви ПАТ "Київенерго" в частині відстрочення виконання ухвали суду відмовлено, а в частині розстрочення задоволено частково, строком на 36 місяців згідно графіку, наведеного у резолютивній частині ухвали (з 29.01.2012 по 31.01.2015).
Відтак, у період з 13.02.2012 строк пред'явлення наказу до виконання переривався до 31.01.2015 в силу частини 1 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного до 05.01.2017), оскільки в судовому порядку було розстрочено виконання судового рішення строком на 36 місяців.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі № 41/207 заяви Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві та ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" про видачу дублікату наказу задоволено частково. Видано дублікат наказу від 13.05.2009 у справі № 41/207 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 та ухвали цього ж суду від 12.05.2009.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 у справі № 41/207 апеляційну скаргу ПАТ "Київенерго" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 скасовано. У задоволені заяв про видачу дублікату наказу від 13.05.2009 відмовлено.
В цій постанові зазначено, що Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві у своїй заяві про видачу дублікату наказу послався на те, що наказ втрачено при пересилці. Разом з тим ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", подаючи аналогічну заяву вказав, що документи, пов'язані з виконавчим провадження ВП 12663941, знищено.
Відтак суд апеляційної інстанції, керуючись нормою частини 3 статті 120 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), вказав, що Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, обґрунтовуючи заяву про видачу дублікату наказу його втратою при пересилці, мав подати довідку органу зв'язку (поштового відділення) про втрату поштового відправлення, в якому пересилався наказ, однак зазначеного матеріали справи не містять. Крім того, суд встановив, що так само не містять матеріали справи доказів знищення матеріалів за виконавчим провадженням ВП 12663941, про що стверджувало ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" у своїй заяві про видачу дублікату наказу. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що підстави для задоволення заяв про видачу дублікату наказу відсутні.
25.09.2013 у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" звернулося до ЄСПЛ із заявою, в якій скаржилося за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Рішенням ЄСПЛ від 20.10.2015 за заявою № 63403/13, поданою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України, суд дійшов висновку, що спір було вирішено в значенні підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції, та що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37.
У відповідності до підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що спір уже вирішено.
У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначається про те, що 22.07.2015 суд отримав лист Уряду (як одностороння декларація), в якому було зазначено, що заявник не бажає підтримувати свою заяву у зв'язку з підписанням 22.07.2015 Декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом.
Зі змісту цієї Декларації про дружнє врегулювання вбачається, що Уряд України зобов'язується сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення від 21.04.2009, з метою забезпечення дружнього врегулювання вищезазначеної справи, що знаходилась на розгляді у ЄСПЛ. Уряд зобов'язується забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції. Виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи. Враховуючи викладені обставини, ЄСПЛ вирішив вилучити заяву з реєстру справ.
Таким чином, у зв'язку з підписанням 22.07.2015 Декларації про дружнє врегулювання, з Державного бюджету України на рахунок отримувача - ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" сплачено присуджені ЄСПЛ кошти в сумі 54 179 613,40 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 22.02.2016 № 810 на суму 9 182 823,64 грн. та від 24.02.2016 № 918 на суму 44 996 789,76 грн.
Виконавче провадження № 47633239 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 № 41/207, виданого ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 54 179 613,40 грн. вартості мазуту, було відкрито головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України Медведєвим О.В. лише 22.05.2015.
Стягувач (ТОВ "Золотий Мандарин Ойл") упродовж тривалого часу, а саме з травня 2009 року по травень 2015 рік, не подавав до органів державної виконавчої служби заяву про примусове виконання рішення у справі № 41/207 та відповідно не ініціювало примусове виконання відповідного судового рішення.
01.03.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49670204 у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення ЄСПЛ від 20.10.2015.
В обґрунтування позовних вимог Міністерство юстиції України посилається на те, що грошові кошти у сумі 54 179 613,40 грн., які відшкодовано за рішенням Європейського суду з прав людини у справі за заявою № 63403/13 ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України, є збитками Державного бюджету. Позивач стверджує, що збитки у сумі 54 179 613,40 грн. державою понесено внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, що полягала у тривалому невиконанні рішення суду. За наведених обставин, Міністерством юстиції України на підставі ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" заявлено вимоги про відшкодування з відповідача на користь Державного бюджету України збитків, завданих Державному бюджету України, в сумі 54 179 613,40 грн.
Відповідач проти позовних заперечив, мотивуючи це тим, що ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" не вживало заходів щодо примусового виконання судового рішення у справі № 41/207 у визначеному Законом порядку шляхом звернення до органів виконавчої служби. На твердження відповідача, в рахунок погашення боргу за наказом від 13.05.2009 № 41/207 проведено зарахування однорідних вимог на загальну суму 15 991 751,64 грн. За доводами відповідача, у ПАТ "Київенерго" не було жодних договірних зобов'язань перед ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" з повернення будь-яких коштів, ПАТ "Київенерго" не мало можливості виконати рішення у справі № 41/207 самостійно. Окрім того, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі № 910/22855/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/22855/17 стягнуто з Міністерства юстиції України на користь АТ "К. Енерго" 360 000,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 480 000,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "К. Енерго" на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "К. Енерго" на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 000,00 грн. за подання позовної заяви, 360 000,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 24.11.2020 касаційну скаргу Акціонерного товариства «К.Енерго» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/22855/17 скасовано, справу № 910/22855/17 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Направляючи справу № 910/22855/17 на новий розгляд Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи належним чином не спростував доводів відповідача про те, що стягувач, отримавши наказ Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207, з 13.05.2009 до 20.05.2015 не звертався до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, але до ЄСПЛ звернувся у вересні 2013 року у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем у добровільному порядку судового рішення, внаслідок чого саме ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", яке не вживало заходів для виконання рішення у визначеному законом порядку, є винним у завданих державі збитках.
Держава Україна не була обізнана про наявність невиконаного рішення суду у справі № 41/207 та не могла знати про необхідність забезпечення його примусового виконання. Крім того, Верховним Судом вказано, що висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення регресного позову є передчасним, оскільки не узгоджується зі вміщеним в оскаржуваній постанові висновком суду щодо необґрунтованості доводів позивача про те, що звернення стягувача - ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення у справі не було обов'язковим. Натомість апеляційний суд помилково обмежився посиланням на те, що в межах судового провадження у справі № 41/207 відбувалося примусове виконання судового рішення у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (в чинній на той час редакції) щодо повернення майна, що не має істотного значення для справи зважаючи на визнання наказу Господарського суду міста Києва від 06.05.2009 № 41/207 про зобов'язання АЕК "Київенерго" повернути зі зберігання на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" мазуту вартістю 54 179 613,40 грн. таким, що втратив чинність згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009. Верховним Судом також зазначено, що апеляційний суд не надав належної оцінки і не відхилив тверджень Міністерства про те, що відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ Держава Україна має відповідати за дії або бездіяльність не лише державного підприємства, а й підприємства приватної форми власності, яке хоча і було самостійною юридичною особою, але перебувало під контролем держави як володільця корпоративних прав у статутному капіталі такого підприємства.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 2 та статті 3 Закону України № 3477-ІV рішення Європейського суду з прав людини не лише є джерелом права, але є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Статтею 34 Конвенції встановлено, що суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однієї з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Високі Договірні Сторони зобов'язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права.
Сторонами у справах, які розглядаються Європейським судом з прав людини, є заявник та відповідач - Держава, а рішення виносяться Європейським судом з прав людини проти держави-відповідача, а не проти конкретних державних органів, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб.
Таким чином, Держава Україна в особі Уряду України, який у Європейському суді з прав людини представляє Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана неправомірними діями відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у виді покладення на нього обов'язку відшкодування збитків.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі. Регресне зобов'язання характеризується такими ознаками: воно є похідним від іншого (основного) зобов'язання; один або всі його учасники є також суб'єктами основного зобов'язання; виконання одним учасником зобов'язання або навіть саме його виникнення зумовлюється діями або бездіяльністю осіб, з якими в майбутньому і встановлюються регресні зобов'язання (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 910/23070/17).
Згідно з частиною 2 статті 2 та статті 170 Цивільного кодексу України держава є учасником цивільних відносин, яка набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
За змістом частини 5 статті 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» орган представництва, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є Міністерство, зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині 4 статті 8 цього Закону, звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до ЦК України.
Отже, після виплати особі на виконання рішення Європейського суду з прав людини присуджених сум за рахунок коштів Державного бюджету України до Держави Україна переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення її вини, а також причинного зв'язку між її діями та шкодою, завданою таким порушенням (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 913/982/17).
Отже, для стягнення з відповідача збитків, завданих Державному бюджету України, в сумі 54 179 613,40 грн. обов'язковим є наявність, зокрема, причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю АЕК "Київенерго" (правонаступник АТ «К.Енерго») у виконанні рішення національного суду у справі № 41/407 щодо сплати заборгованості, присудженої цим рішенням на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", та сплатою Міністерством юстиції України цьому товариству коштів на підставі рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, ухваленого у межах провадження за заявою ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" № 63403/13 проти Уряду України про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, а також статті 1 Першого протоколу.
Без наявності такого елементу цивільного правопорушення (чи є причинний-наслідковий зв'язок між невиконанням АЕК "Київенерго" (правонаступник АТ «К.Енерго») рішення національного суду у справі № 41/407 та здійсненими Міністерством юстиції України виплатами на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" на підставі зазначеного рішення ЄСПЛ), відсутні підстави для дослідження інших умов для притягнення АЕК "Київенерго" (правонаступник АТ «К.Енерго») до відповідальності у вигляді стягнення збитків щодо вини АЕК "Київенерго" (правонаступник АТ «К.Енерго») у здійснених Міністерством юстиції України виплат на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" тощо.
У зв'язку з цим суд звертається до правил, підстав та умов звернення до Європейського суду з прав людини, а також до нормативного регулювання відносин, що виникають у зв'язку з ухваленням рішення цим судом, зокрема щодо обов'язку держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Частиною четвертою статті 55 Конституції України передбачено, що кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Право на звернення, зокрема до Європейського суду з прав людини, будь-якою особою, неурядовою організацією або групою осіб, які вважають себе потерпілими від порушення прав, викладених у Конвенції або Протоколах до неї, закріплено положеннями статей 19, 34 Конвенції.
Застосування Конвенції, протоколів до неї, а також практики Європейського суду з прав людини як джерела права передбачено частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України.
Преамбулою Конвенції та положеннями її статті 1 передбачено, що Уряди держав - членів Ради Європи, які підписали цю Конвенцію, зокрема, підтверджуючи, що Високі Договірні Сторони, відповідно до принципу субсидіарності, несуть основну відповідальність за захист прав і свобод, визначених цією Конвенцією та протоколами до неї, і що при цьому вони наділені свободою розсуду, яка підлягає наглядовій юрисдикції з боку Європейського суду з прав людини, створеного за цією Конвенцією, домовилися, зокрема про те, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За змістом статті 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 784 від 31.05.2006 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", на Міністерство юстиції України покладено функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини, координації виконання його рішень, а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини.
Судом встановлено, що підставою для звернення ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" 25.09.2013 до Європейського суду з прав людини із заявою № 63403/13, за якою ухвалене рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2015, на підставі якого Міністерством юстиції України сплачено на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" суму коштів, заявлену у цій справі як збитки, стало стверджуване цим товариством порушення Урядом України положень пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Обґрунтовуючи таке звернення до Європейського суду з прав людини, ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" зазначило про тривале невиконання рішення національного суду, а саме рішення від 21.04.2009 (з урахуванням ухвали від 12.05.2009 про зміну способу та порядку виконання рішення) у справі № 41/207, за яким з АЕК "Київенерго" (правонаступник АТ «К.Енерго») на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" присуджено до стягнення 54 179 613,40 грн., тобто суму коштів, грошові вимоги щодо якої як збитки заявлено Міністерством юстиції України у даній справі.
Суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 (заява № 40450/04, пункти 46, 48) зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остатнього судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання, а відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Тому заявникові не можна було дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження.
Водночас такі висновки сформульовані лише для випадку, коли судове рішення ухвалене проти держави, тобто саме держава має виконати судове рішення, а не забезпечити належне здійснення виконавчого провадження за судовим рішенням, ухваленим проти іншого суб'єкта.
Суд звертає увагу, що: остаточне рішення національного суду у справі № 41/207 було ухвалено проти АЕК "Київенерго", а не проти держави; на момент звернення ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" у вересні 2013 до Європейського суду з прав людини із заявою № 63403/13, у справі № 41/207 ухвалено про розстрочення виконання судового рішення з 29.01.2012 до 31.01.2015, а ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" як стягувач не подавало з 2009 до 2015 року до органів державної виконавчої служби заяви про примусове виконання рішення у справі № 41/207.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (стаття 1 Закону України "При виконавче провадження"), а тому звернення до органів виконавчої служби так само як і звернення до суду є одним із передбачених національним законодавством засобом юридичного захисту.
Отже, на момент звернення у вересні 2013 до Європейського суду з прав людини ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" не використало всіх, у розумінні частини четвертої статті 55 Конституції України, передбачених національним законодавством засобів (інструментів) юридичного захисту та відновлення порушеного права ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" у правовідносинах з АТ «К.Енерго», які були предметом розгляду у справі № 41/207, а держава в особі органів державної виконавчої служби за відсутності звернення до них стягувача щодо примусового виконання рішення у справі № 41/207 не була залучена у правовідносини з примусового виконання такого рішення.
У цьому висновку суд виходить з того, що станом на 2013 рік і до 05.10.2016 (коли набрав чинності прийнятий 02.06.2016 Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII) була чинна попередня редакція цього Закону України, від 21.04.1999 № 606-XIV, за положеннями якого щодо правовідносин з виконання судового рішення у справі № 41/207 функції з примусового виконання судового рішення та відповідальність за таке виконання покладались на державу (відповідні органи, стаття 17 цього Закону). Тож держава залучалась до правовідносин, ставала їх учасником та відповідальною особою за примусове виконання судового рішення лише у разі звернення відповідної сторони (стягувача) до органів державної виконавчої служби (стаття 19 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV).
Між тим Європейським судом з прав людини за заявою № 63403/13, поданою ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти Уряду України, 20.10.2015 ухвалено рішення.
Щодо змісту та підстав ухвалення цього рішення Європейським судом з прав людини колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до пп. "b" пункту 1 ст. 37 Конвенції суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що спір уже вирішено.
За змістом зазначеного рішення Європейського суду з прав людини 22.07.2015 cуд отримав лист Уряду (Уряд України), в якому було зазначено, що заявник не бажає підтримувати свою заяву у зв'язку з підписанням 22.07.2015 декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом. Копія декларації додавалась до листа і у відповідних її частинах зазначено таке:
Уряд України зобов'язуєтеся сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, з метою забезпечення дружнього врегулювання вищезазначеної справи, що знаходилась на розгляді в Європейському суді з прав людини. Уряд зобов'язується забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення cудом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи.
10.08.2015 cуд отримав лист від представника заявника з підтвердженням того, що підприємство-заявник погодилось з умовами декларації про дружнє врегулювання спору.
Європейський суд з прав людини зазначив, що спір було вирішено в значенні підпункту "b" п. 1 ст. 37 Конвенції та вирішив вилучити заяву з реєстру справ.
Отже, Європейський суд з прав людини зазначеним рішенням не досліджував та не визнавав факт порушення Урядом України Конвенції або Першого протоколу щодо ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" та не визначав справедливу сатисфакцію у справі проти України.
Отже, попри те, що ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" звернувся із заявою № 63403/13 проти Уряду України, не здійснивши за правилами частини четвертої статті 55 Конституції України реалізації всіх передбачених національним законодавством засобів (інструментів) юридичного захисту та відновлення своїх прав у правовідносинах з АЕК "Київенерго" (правонаступник АТ «К.Енерго»), які були предметом розгляду у справі № 41/207, Уряд України підписав та надіслав до Європейського суду з прав людини у межах провадження за такою заявою декларацію від 22.07.2015 щодо дружнього врегулювання між заявником та Урядом.
Тобто, Уряд України добровільно, без визнання Європейським судом з прав людини порушення Конвенції та Першого протоколу взяв на себе зобов'язання виконати і виконав перед ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" рішення національного суду у справі № 41/207, з чим погодився заявник та про що Європейським судом з прав людини ухвалено відповідне рішення від 20.10.2015, на яке поширюються правила щодо його обов'язковості (статті 1, 2, 3, глава 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 39, 42, 44, 46 Конвенції).
Звідси, сплата Міністерством юстиції України на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 коштів, заявлених як збитки у даній справі, стала реалізацією Міністерством юстиції України як особою, уповноваженою виконувати від імені Уряду України рішення Європейського суду з прав людини, волі (позиції) цього уряду щодо дружнього врегулювання в Європейському суді з прав людини відповідного спору з ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", а тому сплата Міністерством юстиції України цих коштів є безпосереднім наслідком дій Уряду України в Європейському суді з прав людини у межах провадження за вказаною заявою ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", однак не винних, протиправних дій/бездіяльності АЕК "Київенерго" (правонаступник АТ «К.Енерго»).
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що і добровільне прийняття Урядом України зобов'язань з виконання рішень національних судів у справі № 41/207, і подальше здійснення Міністерством юстиції України виплати коштів на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" з посиланням на відповідне рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 є безпосереднім наслідком дій Уряду України в Європейському суді з прав людини щодо дружнього врегулювання за заявою № 63403/13 ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", однак не є наслідком бездіяльності АЕК "Київенерго" (правонаступник АТ «К.Енерго»), а саме невиконання ним рішення національного суду у справі № 41/407 щодо сплати присудженої цим рішенням на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" заборгованості.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між фактом невиконання АЕК "Київенерго" (правонаступник АТ «К.Енерго») рішення національного суду у справі № 41/407 і сплатою Міністерством юстиції України присудженої цим рішенням заборгованості на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 щодо дружнього врегулювання за заявою ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" № 63403/13 до Уряду України.
Враховуючи вищевикладене, підставним є висновок, що заявлена Міністерством юстиції України до АТ «К.Енерго» сума грошових вимог не є збитками, завданими Державному бюджету України АЕК "Київенерго" (правонаступник АТ «К.Енерго»), оскільки у спірних правовідносинах відсутній той склад цивільного правопорушення, за наявності якого Міністерство юстиції України має право вимагати від АТ «К.Енерго» відшкодування збитків.
За встановлених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Міністерства юстиції України до АТ «К.Енерго» про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України в сумі 54 179 613,40 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо доводів апеляційної скарги Міністерства юстиції України в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/22855/17 колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, позов задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 28.03.2019 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі № 910/22855/17, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
У пункті 7.1. постанови зазначено, що з огляду на висновок Верховного Суду про задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі № 910/22855/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи судове рішення 02.10.2019 судом першої інстанції не вирішувалося питання про розподіл витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Дана обставина стала підставою для звернення АТ «К.Енерго» до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, у ч. 1 наведеної норми Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд має розподілити між сторонами саме судовий збір.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до п. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (ч. 3 ст. 233 ГПК України).
Згідно зі ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи суд має право прийняти додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (пункт 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 30.03.2021 у справі № 911/2390/18, від 19.01.2023 у справі № 500/2632/19 зазначила, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 АТ «К.Енерго» сплачено судовий збір у розмірі 360 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2117220710 від 19.07.2018, а за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 - 480 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2117314998 від 12.12.2018.
Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 910/22855/17 скасовано та враховуючи, що при новому розгляді справи у задоволенні позову відмовлено, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Враховуючи вищевикладене, а також наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника викладені ним в апеляційній скарзі з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником в апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували вірні висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовано правильно, додаткове рішення суду відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі № 910/22855/17 колегія суддів зазначає наступне.
У розумінні положень частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; причому такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
У вирішенні цього питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або в рішенні має міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, зважаючи на наведе, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги. Зазначене означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, а також висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12 та від 03.02.2021 у справі № 910/6306/20.
Отже, при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи і яка вважає, що суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про її права, інтереси та/або обов'язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу, та за відсутності підстав для залишення скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги.
Якщо ж апеляційним судом буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом не вирішувалися, то апеляційний суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Між тим, аргументи в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права, інтереси та обов'язки скаржника, зводяться до майбутньої імовірності переадресування в порядку регресу таких вимог до ОСОБА_1 , що спростовує очевидний та безумовний зв'язок між оскаржуваним судовим рішенням та правами, інтересами та (або) обов'язками скаржника, а навпаки вказує на ймовірність такого зв'язку, у зв'язку з чим суд відхиляє відповідні аргументи ОСОБА_1 як необґрунтовані.
При цьому суд зауважує, що згадування судами Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, до повноважень якого законом віднесено представлення інтересів держави в Європейського суду з прав людини, у спірних правовідносинах не вказує на вирішення оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_1 .
Крім цього суд враховує, що оскаржуваним рішенням не встановлювалися обставини відносно ОСОБА_1 (його прав, інтересів, обов'язків) чи здійснення ним своїх повноважень, натомість аргументи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника із ухваленим судовим рішенням з матеріально-правових підстав.
Також суд вважає, що метою подання апеляційної скарги ОСОБА_1 є спроба зібрати докази або створити преюдицію щодо кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , про яке він зазначив в апеляційній скарзі.
Колегія суддів також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що судове рішення стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов'язки інших осіб (постанова від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), пункт 10.28)). Судове рішення діє виключно inter partes (лат. між сторонами) (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.23)).
У зв'язку з викладеним, враховуючи, що ОСОБА_1 у встановленому порядку не доведено, а судом не встановлено, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про його права та інтереси вказаної особи, апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019, підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційних скарг Міністерства юстиції України слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 залишити без змін, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 - закрити.
Керуючись статтями 129, 264, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі №910/22855/17 - закрити.
2. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/22855/17 - залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/22855/17 - залишити без змін.
4. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
5. Матеріали справи 910/22855/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Михальської Ю.Б. у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 26.05.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді К.В. Тарасенко
Ю.Б. Михальська