вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2025 р. Справа№ 925/359/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
За участю представників учасників справи:
від ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» Бурдіна Н.І. - за ордером серії ВС №1365218 від 30.04.25.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.01.2025 у справі № 925/359/24 (суддя Хабазня Ю.А., повний текст ухвали складено та підписано - 11.02.2025), яка прийнята за результатами розгляду заяви від 27.12.2024 №4612 Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про визнання кредитором
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв»
про банкрутство юридичної особи
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.01.2025 у справі № 925/359/24 (суддя Хабазня Ю.А., повний текст рішення складено та підписано - 11.02.2025) відхилено повністю вимоги Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на суму 32 813,97 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Приватне акціонерне товариство «Львівський локомотиворемонтний завод» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 22.01.2025 у справі № 925/359/24; скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.01.2025 у справі № 925/359/24 повністю і повернути на новий розгляд суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята в порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Учасники справи, не скористалися своїм правом та не подали відзиви на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 апеляційну скаргу у справі № 925/359/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 925/359/24 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/359/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» про банкрутство юридичної особи; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.01.2025 у справі № 925/359/24 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
10.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/359/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі № 925/359/24, зокрема, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.01.2025 у справі № 925/359/24 залишено без руху.
26.03.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі № 925/359/24, серед іншого, задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 22.01.2025 у справі № 925/359/24; відкрито апеляційне провадження у справі № 925/359/24; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.01.2025 у справі № 925/359/24 призначено на 19.05.2025
30.04.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», адвоката Бурдіної Наталії Ігорівни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Слід зазначити, що головуючий суддя Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 30.04.2025 по 09.05.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі № 925/359/24 задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», адвоката Бурдіної Наталії Ігорівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Явка представників учасників справи
19.05.2025 у судове засідання з'явилися представник Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод».
Інші представники учасників справи у судове засідання 19.05.2025 не з'явився; про час, місце та дату судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином; про причини нез'явлення суд не повідомили.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за участі представника Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод».
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.04.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв», введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядника майна боржника.
17.04.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет розміщено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство за №72991.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.08.2024 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв».
Як вбачається із матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Львівський локомотиворемонтний завод» звернулось до суду із заявою від 27.12.2024 №4612 з вимогою про визнання його кредитором боржника на загальну суму 32 813,97 грн, яка обґрунтована наступним.
Між ТОВ «Енергогазрезерв» (постачальник) та ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (споживач) було укладено договір на постачання природного газу №ВГЕ-027/21 від 28.12.2021, за умовами якого постачальник постачає природний газ належної якості споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення власних потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу в розмірі, строках та порядку, передбачених цим договором.
За п.4.1. договором визначено, що постачання природного газу здійснюється за цінами, що встановлюються між постачальником та споживачем. Ціна природного газу за 1000,00 куб.м. погоджується сторонами договору у додаткових угодах до договору та включає в себе вартість природного газу та компенсацію вартості послуг замовленої потужності, що сплачується постачальником Оператору ГТС;
Загальна сума Договору становить 18 590 520,00 грн. (підп.4.1.1. п.4.1. зазначеного договору).
Згідно з п.12.1. договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і укладається на строк до 31.07.2022.
28.12.2021 додатковою угодою №1 до договору сторони узгодили, що, починаючи з 01 січня 2022 року, ціна за 1000,0 кубічних метрів, без врахування вартості транспортування газу по території України, складає 45 833,33 грн. Крім того: 9 166,67 грн. податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м. природного газу 55 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%.
В подальшому, 28.12.2021 ТОВ «Енергогазрезерв» виставило ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» рахунок-фактуру №СФ-01900 на суму 16 389,60 грн. з ПДВ за надані відповідно до договору №ВГЕ-009/20 від 24.06.2020 послуги з компенсації вартості послуг замовленої потужності на січень 2022 року.
31.12.2021 ТОВ «Енергогазрезерв» виставило ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» рахунок-фактуру №СФ-0014836 на суму 25 946,33 грн. з ПДВ за надані відповідно до договору №ВГЕ-009/20-ПТЖ від 24.06.2020 послуги з компенсації вартості замовленої (договірної) потужності.
За актом виконаних послуг №РН-0000040 ТОВ «Енергогазрезерв» від 31.01.2022, підписаного сторонами, на виконання договору №ВГЕ-27/21-ПТЖ передало, а ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» прийняло за січень 2022 року послуги по забезпеченню газопостачання (компенсації вартості замовленої (договірної) потужності) на загальну суму 17 912,99 грн.
05.07.2022 ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» направило до ТОВ «Енергогазрезерв» претензію б/н з вимогою повернути упродовж 5 календарних днів з моменту отримання цієї претензії надмірно сплачені грошові кошти за договором на постачання природного газу від 28.12.2021 №ВГЕ-027/21 у сумі 26 571,07 грн, відповіді на яку боржник не надіслав і суму переплати не повернув.
Проте, 20.07.2022 згідно з платіжною інструкцією №7466 ТОВ «Енергогазрезерв» сплатило на користь ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» 5 000,00 грн із зазначенням у призначенні платежу: «часткове повернення коштів зг листа №855 від 23.03.2022 року У сумі 4166,67 грн, ПДВ 20% 833,33 грн.»
03.08.2022 згідно з платіжною інструкцією №7478 ТОВ «Енергогазрезерв» сплатило на користь ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» 5 000,00 грн із зазначенням у призначенні платежу: «часткове повернення коштів зг листа №855 від 23.03.2022 року У сумі 4166,67 грн, ПДВ 20% 833,33 грн.»
Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків між ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та ТОВ «Енергогазрезерв» від 01.01.2024 залишок переплати за отримані ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» послуги становить 16 571,07 грн, при цьому цей акт підписано лише головним бухгалтером заявника.
19.01.2024 ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» звернувся до ТОВ «Енергогазрезерв» з листом №349, у якому просив повернути кошти у сумі 16 571,07 грн як переплату за договором від 28.12.2021 №ВГЕ-27/21-ПТЖ, яка залишена без задоволення.
Таким чином, ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» звернулось із заявою про грошові вимоги до боржника в розмірі 32 813,97 грн, з яких 16 571,07 грн основний борг 1 черга, 10 186,90 грн пені 4 черга, 6 056 грн судового збору 1 черга.
За наслідками розгляду зазначеної вище заяви, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваної судової ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Поняття «зобов'язання» безпосередньо визначене у частині першій статті 509 ЦК України: зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У нормативно-правових актах термін «зобов'язання» використовується в різних значеннях і може розумітися принаймні: 1) як власне правове відношення між особами; 2) як обов'язок сторони правовідношення (боржника), що є складовою змісту правового відношення; 3) як конкретне право вимоги кредитора до боржника.
Так, як і будь-яке правовідношення зобов'язання має структуру: суб'єктів, об'єкт та зміст (матеріальний та юридичний). Юридичним змістом зобов'язання є суб'єктивне право кредитора вимагати від боржника вчинити певну дію чи утриматися від її вчинення та кореспондуючий йому обов'язок боржника таку дію вчинити або утриматися від неї. Зобов'язання як відносне правовідношення зазвичай не передбачає можливості для кредитора задовольнити свій інтерес власними діями, акцентуючи увагу на праві кредитора вимагати таких дій (бездіяльності) від боржника.
Отже, змістом зобов'язання є право вимагати та кореспондуючий йому обов'язок вчинити дії майнового характеру; юридичний зміст зобов'язання, як і іншого правовідношення, утворюють правомочності та обов'язки його суб'єктів, але, на відміну від інших правовідносин, правомочність набуває форми права вимоги, а обов'язок - форми боргу.
Грошове зобов'язання, як і будь-яке зобов'язання, є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші у визначеному розмірі), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошова вимога складає один із структурних елементів цього правовідношення, а саме його зміст. Грошова вимога виникає на підставі і в рамках грошового зобов'язання, а не підмінює собою саме зобов'язання.
Таким чином, грошове зобов'язання є різновидом зобов'язання та визначається через посилання на специфіку предмета виконання за таким зобов'язанням: зміст грошового зобов'язання полягає в обов'язку боржника сплатити на користь кредитора певну суму грошових знаків, що виконують у майновому обороті функцію законного платіжного засобу і засобу обігу з метою погашення грошового боргу, і, відповідно, в праві кредитора вимагати такої оплати.
Разом з тим, у КУзПБ поняття боржника, кредитора, грошового зобов'язання застосовуються для цілей цього Кодексу - відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом - в тому значенні, яке їм надав законодавець у КУзПБ, і відрізняються від суто цивільно-правових.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав (абзац четвертий частини першої статті 1 КУзПБ).
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац одинадцятий частини першої статті 1 КУзПБ).
У справі про неплатоспроможність фізичної особи подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частина перша статті 122 КУзПБ).
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, системне тлумачення наведених норм КУзПБ приводить до таких висновків:
- змістом грошового зобов'язання є документально підтверджене кредитором право вимоги і кореспондуючий йому обов'язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) з передачі певної суми грошей (можливість їх вираження саме в грошових одиницях є визначальною для таких зобов'язань) незалежно від підстав виникнення такого обов'язку перелік яких не є вичерпним та може виникати в різних видах правовідносин, що можуть мати як приватноправовий, так і публічно-правовий характер;
- визначаючи сутність грошових зобов'язань боржника у процедурі банкрутства, законодавець прямо передбачив виключний перелік виплат з боку боржника, які не охоплюються змістом відповідної категорії майнових зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 916/145/21.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції встановивши, що до заяви про грошові вимоги до боржника в розмірі 32 813,97 грн, надані документи (претензія від 05.07.2022 на суму 26 571,07 грн., акти звірки взаємних розрахунків від 01.01.2024 та від 19.11.2024, лист від 19.01.2024 №349 на суму 16 571,07 грн. переплати за договором від 28.12.2021 №ВГЕ-27/21-ПТЖ) не є допустимими доказами і не є первинними бухгалтерськими документами, дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про визнання грошових вимог до боржника за недоведеності належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 76- 77 ГПК України, зворотного ним не доведено, з таким висновком погоджується і апеляційний господарський суд.
Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 22.01.2025 у справі № 925/359/24, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Доводи Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Черкаської області від 22.01.2025 у справі № 925/359/24 підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судом покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.01.2025 у справі № 925/359/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.01.2025 у справі № 925/359/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 925/359/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 26.05.2025.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков