вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2025 р. Справа№ 925/313/23(925/898/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
За участю представників учасників справи:
від АТ КБ «ПриватБанк»: Іванова С.О. - за довіреністю №11789-К-Н-О від 24.07.2024
від ТОВ «Арканар ЛТД»: Накоп'юк Я.В. - за ордером серії СА №1114437 від 24.07.24
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі № 925/313/23(925/898/23) (суддя Боровик С.С., повний текст рішення складено та підписано - 27.12.2024)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД»
до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, кредитора ТОВ «Арканар ЛТД» - ТОВ «Альянс Партнер Груп»
про стягнення 1 400 000,00 грн
в межах справи № 925/313/23
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД»
про банкрутство юридичної особи
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її ухвалення
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі № 925/313/23(925/898/23) (суддя Боровик С.С., повний текст рішення складено та підписано - 27.12.2024) позов задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД» 1 400 000,00 грн боргу з повернення лізингових платежів, сплачених в рахунок оплати вартості об'єкта лізингу за Договором фінансового лізингу № 4А 16056ЛИ від 01.07.2016 та 21 000,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що розірвання договору фінансового лізингу №4А16056ЛИ від 01.07.2016 та повернення об'єктів лізингу припиняє обов'язок ТОВ «Арканар ЛТД» на сплату лізингових платежів (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна), та припиняє право банку на їх отримання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі №925/313/23(925/898/23) та закрити провадження у справі №925/313/23(925/898/23) у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права - ч. 2 ст. 693, ч.2 і 4 ст.653, ст. 627, ч. 1 ст. 62, т. 204 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та порушені норми господарського процесуального права.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
27.02.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД» в особі адвоката Накоп'юка Ярослава Володимировича надійшли письмові пояснення, в яких заявник просив рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі № 925/313/23(925/898/23) залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» - без задоволення.
22.04.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшли додаткові письмові пояснення, в яких заявник просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 року по справі № 925/313/23 (925/898/23), та закрити провадження у справі №925/313/23 (925/898/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД» до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення сплачених ним лізингових платежів в рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за Договором фінансового лізингу №4А16056ЛИ від 01.07.2016 р. у розмірі 1 400 000 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 апеляційну скаргу у справі № 925/313/23(925/898/23) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 у справі № 925/313/23(925/898/23) витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/313/23(925/898/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, кредитора ТОВ «Арканар ЛТД» - ТОВ «Альянс Партнер Груп» про стягнення 1400000,00 грн; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі №925/313/23(925/898/23) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
03.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/313/23(925/898/23).
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/497/25 від 10.02.2025 у зв'язку із перебуванням судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/313/23(925/898/23).
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 апеляційну скаргу у справі № 925/313/23(925/898/23) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 925/313/23(925/898/23) відкрито апеляційне провадження у справі № 925/313/23(925/898/23) за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі № 925/313/23(925/898/23); розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі № 925/313/23(925/898/23) призначено на 23.04.2025.
27.02.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД» в особі адвоката Накоп'юка Ярослава Володимировича надійшли письмові пояснення, в яких заявник просив рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі № 925/313/23(925/898/23) залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» - без задоволення.
22.04.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшли додаткові письмові пояснення, в яких заявник просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 року по справі № 925/313/23 (925/898/23), та закрити провадження у справі №925/313/23 (925/898/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД» до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення сплачених ним лізингових платежів в рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за Договором фінансового лізингу №4А16056ЛИ від 01.07.2016 р. у розмірі 1 400 000 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі № 925/313/23 (925/898/23) оголошено перерву до 19.05.2025.
Явка представників учасників справи
19.05.2025 у судове засідання з'явилися представники Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД».
Інші учасники справи у судове засідання 19.05.2025 не з'явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез'явлення суд не повідомили.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представників Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД».
Позиції учасників справи
У судовому засіданні 19.05.2025 представник АТ КБ «ПриватБанк» просив його апеляційну скаргу задовольнити.
Представник ТОВ «Арканар ЛТД» просив апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2023 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Черкаської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД».
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.06.2023, зокрема, відкрито провадження у справі №925/313/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
В межах справи про банкрутство ТОВ «Арканар ЛТД» 30.06.2023 ТОВ «Арканар ЛТД» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просило стягнути сплачені лізингові платежі в рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за Договором фінансового лізингу № 4А 16056ЛИ від 01.07.2016 у розмірі 1400000,00 грн.
У позовній заяві ТОВ «Арканар ЛТД» зазначав, що за період дії договору №4А16056ЛИ від 01.07.2016 ТОВ «Арканар ЛТД», як лізингоодержувач, сплатив банку як лізингодавцю лізингові платежі, як сплату вартості об'єктів лізингу, на загальну суму 2 606 643,76 грн: 25.07.2016 - 236 770,14 грн та 23.08.2016 в розмірі 2 369 873,62 грн.
На думку позивача розірвання договору фінансового лізингу №4А16056ЛИ від 01.07.2016 та повернення об'єктів лізингу припиняє обов'язок ТОВ «Арканар ЛТД» на сплату цих лізингових платежів (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна), та припиняє право банку на їх отримання.
Колегія суддів дослідивши наявні у справі письмові докази, з'ясувавши обставини справи, установила наступне, 01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД» укладено договір фінансового лізингу № 4А 16056ЛИ (далі - договір), який містить, зокрема, такі умови (пункти):
1. Предмет Договору.
1.1. Банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку №1 до Договору (надалі - майно). Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строки, на умовах фінансового лізингу (надалі - лізинг).
1.2 На дату укладання цього Договору вартість майна становить: 284 124 172,00 гривень.
1.4. Для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим Договором банк відкриває рахунки:
- рахунок для сплати вартості предмета лізингу №20717050002889;
- рахунок для сплати винагород за лізингом №20785050001522.
2. Лізингові платежі.
2.1 Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком №2.
2.2. Лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього Договору.
2.3. Лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього Договору:
2.3.1. Винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок у день укладення цього Договору;
2.3.2. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку №2.
2.3.3. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24 (двадцять чотири) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком №2.
3.1. Передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно з актом прийому передачі майна, зазначеним у додатку №3, що є невід'ємною частиною цього Договору. З моменту підписання додатку №3, лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна. Ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе лізингоодержувач.
6.2. Лізингоодержувач зобов'язується:
6.2.4. Повернути майно банку у випадку розірвання Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору. Лізингоодержувач зобов'язаний усунути погіршення майна, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення майна банк має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
6.2.11. Сплачувати банку:
- винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)";
- лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна);
- відсоткову винагороду за користування майном;
- винагороду за користування майном отриманим в лізинг;
- інші витрати банка, безпосередньо пов'язані з цим договором.
8.2. Цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банка шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) дні, у наступних випадках:
8.2.3. У випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) днів. Порушення строків сплати винагород за договором.
8.3. У випадку розірвання цього договору, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем у термін розірвання, по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.
9.1. Строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.06.2036. У частині невиконаних сторонами зобов'язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором у випадках розірвання договору.
01.07.2016 за Актом прийому-передачі майна ПАТ КБ «ПриватБанк» передало, а ТОВ «Арканар ЛТД» прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно, яке зазначено в додатку № 1 до договору.
ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслало ТОВ «Арканар ЛТД» повідомлення від 31.05.2017 №Э.Upr 1/3-67101 про розірвання Договору з 15.06.2017 в односторонньому порядку з ініціативи банку на підставі пп. 8.2.3 п. 8.2 розділу 8 Договору у зв'язку з простроченням ТОВ «Арканар ЛТД» сплати більше ніж на 30 днів заборгованості з відсоткової винагороди за користування майном, переданим в лізинг. До того ж ПАТ КБ «ПриватБанк» у вказаному повідомленні заявив вимогу про сплату заборгованості та повернення майна за договором.
15.06.2017 ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Арканар ЛТД» підписали акт прийому-передачі майна, відповідно до якого ТОВ «Арканар ЛТД» як лізингоодержувач відповідно до пп. 6.2.4 п. 6.2 та п. 8.3 договору передав ПАТ КБ «ПриватБанк», а останній прийняв на праві власності нерухоме майно предмет лізингу за договором загальною вартістю 284 124 172,00 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.12.2020 у справі 925/1201/18 позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ТОВ «Арканар ЛТД» на користь АТ КБ «ПриватБанк» 11 879 069,21 грн, з яких: 11 453 771,48 грн заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном; 425 297,73 грн пені та 178 186,04 грн витрат зі сплати судового збору.
На виконання рішення суду видано наказ.
Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили і наразі є чинним, були встановлені, зокрема, такі обставини:
- сторони укладали додаткові угоди до Договору;
- відповідно до п. 6.2.11 Договору лізингоодержувач зобов'язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)»; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банка, безпосередньо пов'язані з цим Договором;
- починаючи з 07.11.2016 лізингоодержувач сплачує відсоткову винагороду за ставкою 10,5% річних, що було узгоджено сторонами у додатковій угоді від 03.11.2016;
- графіком лізингових платежів (в редакції від 05.08.2016) передбачена сплата лізингових платежів 25.07.2016, 25.08.2016, в подальшому щомісяця з 25.07.2017 року до 25.06.2026;
- відповідач за весь час дії Договору сплатив лише два лізингові платежі: 25.07.2016 в розмірі 236 770,14 грн та 23.08.2016 в розмірі 2 369 873,62 грн, що підтверджується банківською випискою. В подальшому лізингові платежі відповідачем не сплачувалися;
- також відповідач допустив порушення строків сплати відсоткової винагороди за користування майном. Зокрема, відповідна прострочена заборгованість виникала у лізингоодержувача 01.03.2017, 01.04.2017, 01.05.2017, 01.06.2017, що підтверджується виписками за рахунками;
- за змістом п. 9.1. Договору (з урахуванням умов додаткової угоди від 05.08.2016) строк дії Договору з дати підписання цього Договору до 25.06.2026. У частині невиконаних сторонами зобов'язань Договір діє до повного їх виконання;
- 15.06.2017 сторони підписали акт прийому-передачі майна, відповідно до якого лізингоодержувач передав, а банк прийняв майно, яке було предметом Договору фінансового лізингу. Водночас, жодної сплати заборгованості за договором відповідач не здійснив;
- оскільки лізингове майно було повернуто позивачу 15.06.2017, відповідач зобов'язаний сплатити відсоткову винагороду за користування майном в розмірі;
- доказів сплати банку заборгованості за відсотковою винагородою за користування предметом лізингу, станом на час прийняття рішення судом відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.12.2020 у справі № 925/1201/18 обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
06.12.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни у виконавчому провадженні виконавчий документ (наказ суду) повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна та коштів, на які можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача у повному обсязі.
02.03.2023 АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Черкаської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Арканар ЛТД» та про визнання його вимог до боржника у розмірі: 11 453 771,48 грн заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 425 297,73 грн пені, 178 186,04 грн судового збору за рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.12.2020 у справі №925/1201/18, 26 840,00 грн судового збору, 60 300,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого.
ТОВ «Арканар ЛТД» звернулося до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про залік зустрічних однорідних вимог від 06.04.2023 щодо припинення зустрічних однорідних зобов'язань на суму 2 606 643,76 грн.
Однак, відповідь на вказану заяву на адресу ТОВ «Арканар ЛТД» не надходила.
09.05.2023 директор ТОВ «Арканар ЛТД» Шишкіна Л.О. подав суду заяву №25 від 08.05.2023 у справі №925/1201/18 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування якої зазначив, що за односторонньою заявою про залік зустрічних однорідних вимог ТОВ «Арканар ЛТД» частково зменшило свої зобов'язання перед АТ КБ «ПриватБанк» по простроченій заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за Договором фінансового лізингу, та що заяву про залік зустрічних однорідних вимог направлено на електронну пошту Банку: help@pb.ua, на юридичну адресу Банку: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, Україна та на адресу для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна, що таким чином обов'язок ТОВ «Арканар ЛТД» перед АТ КБ «ПриватБанк» по погашенню простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном на суму 2 606 643,76 грн припинився.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.05.2023 у справі №925/1201/18 у задоволені заяви директора ТОВ «Арканар ЛТД» Шишкіної Л.О. від 08.05.2023 №25 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі №925/1201/18 відмовлено повністю.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.06.2023 за заявою АТ КБ «ПриватБанк» відкрито провадження у справі №925/313/23 про банкрутство ТОВ «Арканар ЛТД».
АТ КБ «ПриватБанк» сплачені ТОВ «Арканар ЛТД» лізингові платежі в рахунок оплати вартості об'єкта лізингу за Договором в сумі 2 606 643,76 грн не повернуло, що й спричинило даний спір, у якому позивач заявив до стягнення з відповідача лише частину 1 400 000,00 грн, від вказаної суми сплачених ним лізингових платежів.
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.
Відповідно до статті 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Частиною 2 ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна в користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 26.04.2018 у справі №911/3483/16, від 09.07.2018 у справі №911/2449/17, від 21.02.2020 у справі №910/10191/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зазначила, що належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна. Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж (п.п. 6.24, 6.25).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Частинами другою та четвертою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов'язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об'єкту лізингу не підлягає стягненню (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.04.2018 у справі №911/3483/16).
Оскільки договір лізингу є змішаним договором, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингоодержувачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність позивачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За змістом та суттю умов договору лізингу та норм Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі, як відшкодування вартості предмету лізингу, є попередньою оплатою за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу.
Отже, у разі розірвання договору лізингу, одночасно розривається і договір купівлі-продажу, як складова частина змішаного договору лізингу, внаслідок чого зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, припиняються, а саме: у лізингодавця (продавця) з поставки об'єкту лізингу (товару), у лізингоодержувача (покупця) оплати його вартості, тобто, з внесення попередньої оплати вартості об'єкту лізингу.
Подібних висновків щодо природи договору лізингу, лізингових платежів за ним та щодо наслідків його розірвання для сторін дійшов і Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 по справі №904/2357/20, зазначивши, що «Лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов'язувався передати лізингоодержувачу у власність. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в зв'язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов'язок у відповідача відсутній.» (п. 8.4).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зазначила, що лізингодавець не може вимагати і повернення об'єкта лізингу, і відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів (п. 6.28).
За умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу від 01.07.2016 № 4А 16056ЛИ не передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу або мати інше призначення, у тому числі вважатися відповідальністю за порушення умов договору лізингу.
Таким чином, на дату розірвання договору фінансового лізингу та повернення об'єктів лізингу банк має право вимагати лише сплату тих лізингових платежів, що є винагородою лізингодавця за отримане у лізинг майно, які за свою правовою суттю є елементом договору найму (оренди) (як складової частини змішаного договору фінансового лізингу), тобто орендна плата за користування (оренду) об'єктом лізингу.
У свою чергу, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів у вигляді суми, яка відшкодовує вартість предмету лізингу, з моменту розірвання договору фінансового лізингу та повернення об'єктів лізингу припиняється.
Дійсна структура лізингових платежів за Договором включала:
- лізингові платежі, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу;
- відсоткову винагороду за користування майном у розмірі, визначеному підпунктами 2.3.2 та 2.3.3 пункту 2.3 розділу 2 Договору;
- винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)» у розмірі, визначеному підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 розділу 2 Договору.
Графіком лізингових платежів (в редакції від 05.08.2016) передбачена сплата лізингових платежів, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу: першого платежу - 25.07.2016, другого платежу - 25.08.2016 і в подальшому щомісяця, починаючи з 25.07.2017 і закінчуючи 25.06.2026.
ТОВ «Арканар ЛТД» на виконання Договору сплатило лише два перші лізингові платежі, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу, що підтверджується наданими АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.07.2024 у даній справі платіжних доручень від 25.07.2016 на суму 236 770,14 грн. та №42 від 23.08.2016 на суму 2 369 873,62 грн.
Саме частину від цієї суми коштів в розмірі 1400000,00 грн ТОВ «Арканар ЛТД» й вимагає стягнути АТ КБ «ПриватБанк» в порядку повернення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України після розірвання Договору і повернення предмета лізингу лізингодавцю.
Підпункт 6.2.4 пункту 6.2 розділу 6 «Права та обов'язки лізингоодержувача» Договору передбачає обов'язок лізингоодержувача повернути майно банку у випадку розірвання Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість з лізингових платежів на поточну дату, інших платежів за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору.
Тобто, в підпункті 6.2.4 пункту 6.2 розділу 6 «Права та обов'язки лізингоодержувача» Договору йдеться про сплату лізингоодержувачем заборгованості з лізингових платежів за Договором в разі його розірвання без зазначення конкретного виду платежу, що входить до структури лізингових платежів за Договором.
Як уже зазначалось, правовою підставою позову у цій справі визначено, зокрема, положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, необхідність та правомірність застосування яких до спірних правовідносин відповідає наведеній вище правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20.
При цьому Верховний Суд у вказаній постанові виснував про імеративність норми частини 2статті 693 Цивільного кодексу України щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі не передання у власність товару, а тому у контексті спірних правовідносин господарський суд не бере до уваги положення підпункті 6.2.4 пункту 6.2 розділу 6 «Права та обов'язки лізингоодержувача» Договору як такі, що передбачають право лізингодавця не повертати сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу, при достроковому розірванні Договору.
Враховуючи факт розірвання Договору та повернення об'єкта лізингу лізингодавцю - АТ КБ «ПриватБанк», у ТОВ «Арканар ЛТД» на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право на повернення сплачених ним лізингових платежів у рахунок вартості об'єкта лізингу.
В апеляційній скарзі банк зазначає про те, що судом першої інстанції до спірних правовідносин не були застосовані правові висновки Верховного Суду у справах №904/5726/19, № 905/1065/22, № 913/175/23, № 907/935/21.
Апелянт зазначає, що наведеними позиціями Верховного Суду сформовано висновки про право лізингодавця вимагати від лізингоодержувача у разі розірвання договору лізингу - сплати лізингових платежів по день розірвання (якщо це передбачено умовами відповідної угоди). Вказане суперечить твердженням позивача та висновкам суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про право лізингоодержувача вимагати повернення сплачених лізингових платежів у формі викупної вартості, адже Верховний Суд вказує про принцип обов'язковості договору.
Зважаючи на вищевикладене, немає ні правових підстав, ні фактичних обставин виконання сторонами договору фінансового лізингу, які б надавали ТОВ «Арканар ЛТД» право вимагати повернення сплачених лізингових платежів, та відповідно, покладали на банк зобов'язання повернути ці платежі.
Щодо Постанов Верховного суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19; від 19.09.2023 року у справі № 905/1065/22 та від 01.02.2024 року у справі №913/175/23, колегія суддів зазначає таке.
З висновків суду по справах № 904/5726/19, № 905/1065/22 та № 913/175/23 вбачається, що боржником не було повернуто об'єкту лізингу передбаченого за договором, що є суттєвою ознакою відмінності цих справ зі справою, яка розглядається, адже в даній справі боржником одразу після розірвання договору було повернуто об'єкт лізингу, що підтверджено актами прийому-передачі
Цей факт вказує про відмінність обставин справ, предмету спору, змісту позовних вимог, що свідчить про неподібність правовідносин на які посилається апелянт.
Щодо заявленого АТ КБ «ПриватБанк» клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, колегія суддів зазначає таке.
Як було зазначено вище, ТОВ «Арканар ЛТД» зверталось до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про залік зустрічних однорідних вимог №23 від 06.04.2023 щодо припинення зустрічних однорідних зобов'язань на суму 2 606 643,76 грн, однак відповідь на вказану заяву АТ КБ «ПриватБанк» не надало.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.06.2023, зокрема, відкрито провадження у справі №925/313/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.01.2024 затверджено перелік конкурсних кредиторів, розмір їх вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги:
1) ініціюючого кредитора, Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»: 60 300,00 грн сплаченого авансування винагороди арбітражного керуючого та 26 840,00 грн витрат зі сплати судового збору (перша черга); 9 450 611,49 грн заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном (четверта черга); 8 828 395,15 грн заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 3% річних, інфляційного збільшення боргу, стягнутого за рішенням суду судового збору (четверта черга); 425 297,73 грн пені (шоста черга); 5 368,00 грн судового збору за подання заяви (перша черга);
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Партнер Груп»: 5 368,00 грн. судового збору за подання заяви (перша черга); 11 457 786,41 грн заборгованості (четверта черга).
Постановою Господарського суду Черкаської області від 21.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Тобто, станом на момент заявлення АТ КБ «ПриватБанк» заяви про закриття провадження у справі на підставі існування заяви ТОВ «Арканар ЛТД» про зарахування зустрічних вимог ТОВ «Арканар ЛТД» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
В момент дії мораторію, що введений у справі про банкрутство, заборонено боржнику в будь-який спосіб виконувати свої зобов'язання, зокрема, виключена можливість зарахування зустрічних однорідних вимог перед ініціюючим кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 5015/118/11).
Відповідно до ч.5 ст.64. Кодексу України з процедур банкрутства погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови що це не порушує майнові права інших кредиторів.
У постанові Верховного суду від 27.04.2016 у справі № 908/6061/15 зазначено, що залік зустрічних однорідних вимог можливий лише за згодою кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника, після закінчення попереднього засідання суду у справі про банкрутство.
У справі про банкрутство можуть існувати кредитори інших черг задоволення, майнові права яких можуть порушуватись внаслідок відсутності їх згоди на проведення заліку зустрічних однорідних вимог конкретного кредитора, оскільки, сума, на яку здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог кредитора до боржника, є активом боржника, який мав би бути, направлений на погашення вимог всіх кредиторів згідно черговості.
Залік зустрічних однорідних вимог у ліквідаційній процедурі боржника можливий лише за згодою комітету кредиторів, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів, а в матеріалах справи відсутні докази згоди кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника, на такий залік зустрічних однорідних вимог, а тому клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Таким чином суд першої інстанції, оцінивши докази у справі в їх сукупності, прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.
Таким чином, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі № 925/313/23(925/898/23) - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі № 925/313/23(925/898/23) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі № 925/313/23(925/898/23) залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 925/313/23(925/898/23) повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст складено і підписано 26.05.2025.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков