ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/677/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури-Бойчук М.М. на підставі посвідчення;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ - Бондаренко М.С. на підставі ордеру;
від Державної аудиторської служби України, м.Київ - Мартиненко Д.Ю. в порядку самопредставництва;
від Миколаївської обласної державної адміністрації, м.Миколаїв-не з'явився;
від Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, м.Миколаїв- не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року, м. Миколаїв, суддя першої інстанції Семенчук Н.О., повний текст складено та підписано 28.11.2024
у справі №915/677/24
за позовом: Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України, м.Київ, Миколаївської обласної державної адміністрації, м.Миколаїв
до відповідача-1: Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, м.Миколаїв; відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ
про визнання договору недійсним
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У червні 2024 керівник Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України, м.Київ, Миколаївської обласної державної адміністрації, м.Миколаїв звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, м.Миколаїв та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ в якому просив: визнати недійсним договір підряду на виконання будівельних робіт від 20.09.2023 №94, укладений між Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ; вирішити питання щодо відшкодування на користь Одеської обласної прокуратури за рахунок відповідачів сплаченого прокурором судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, посилаючись на наявність у нього законних підстав для представництва інтересів держави в особі Державної аудиторської служби України, м.Київ, Миколаївської обласної державної адміністрації, м.Миколаїв, зазначив, що відповідно до оприлюдненої на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «ProZorro» інформації, 19.08.2023 Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва розміщено оголошення та тендерну документацію про проведення відкритих торгів з особливостями щодо закупівлі робіт з реконструкції водогону Д 500 мм по просп.Центральний від вул.3-тя Слобідська по вул.Мала Морська м.Миколаїв (ID: UA-2023-08-19-000498-a). У вказаній закупівлі прийняло участь 2 учасники - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ з ціною пропозиції 42 386 910 грн та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІН БУД СЕРВІС» з ціною пропозиції 42 386 910 грн. Уповноваженою особою Департаменту Антіпіним О.Д., згідно протоколу розгляду тендерних пропозицій №2 від 14.09.2023, розглянуто пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ встановлено її відповідність вимогам тендерної документації, та визнано переможцем закупівлі, 20.09.2023 з ним укладено договір підряду на виконання будівельних робіт №94. Прокурор вказує, що зазначену закупівлю Департаментом проведено з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі Особливості закупівель) та обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ переможцем з порушенням законодавства.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року у справі №915/677/24 (суддя Семенчук Н.О.) задоволено позовні вимоги; визнано недійсним договір підряду на виконання будівельних робіт від 20.09.2023 №94, укладений між Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації м. Миколаїв та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ; стягнуто з Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, м. Миколаїв на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про те, що під час проведення спірної закупівлі відповідачем-1 порушені вимоги Закону України “Про публічні закупівлі» та Особливостей, а саме, порушення принципів максимальної економії, добросовісності, недискримінації учасників, обрання переможцем учасника закупівлі, який не відповідав кваліфікаційним критеріям, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним вищезазначеного договору. Також судом зазначено, що оскільки у додатковій угоді №2 від 26.06.2024 сторони дійшли взаємної згоди про розірвання (припинення) дії договору підряду №94 від 20.09.2023 та підтвердили, що станом на день укладання такої додаткової угоди підрядником не були виконані роботи, а замовником не було здійснено оплати, суд вважає, що ефективним та достатнім для поновлення порушеного інтересу держави способом захисту в даному випадку буде визнання недійсним договору підряду на виконання будівельних робіт №94 від 20.09.2023.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 18 листопада 2024 року по справі №915/677/24 повністю, і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити, вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач-2 просить суд апеляційної інстанції врахувати, що зі змісту позовної заяви вбачається, що вимогу про визнання недійсним договору про закупівлю прокурором заявлено без одночасної вимоги про проведення двосторонньої реституції.
Посилаючись на правову позицію Верховного суду, відповідач-2 наголошує, що якщо у позові не заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, суд має розглянути питання щодо ефективності способу захисту в цілому, і якщо проведення двосторонньої реституції не відновить права позивача, а погіршить його становище, або взагалі є неможливим, то це є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання договору недійсним, адже невідворотнім наслідком такого задоволення є двостороння реституція.
Також, відповідач-2 наголошує, що заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключає необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Отже, відповідач-2 просить суд апеляційної інстанції врахувати, що окрім як залишення поза увагою наведених обставин обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав, що було самостійною підставою для відмови в позові, та як наслідок, недотримання висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, судом першої інстанції в порушення норм процесуального права залишено без задоволення клопотання учасників справи про закриття провадження у справі, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Апелянт вважає, що прокурором не доведено, а судом першої інстанції не було встановлено обставин нераціональності використання коштів та економічну доцільність такого позову, з урахуванням того, що публічний інтерес у разі задоволення позову не може бути відновлений, оскільки порушення такого взагалі відсутнє у спірних правовідносинах.
Крім того, відповідач-2 наголошує, що усі техніко-економічні та вартісні показники предмету спірного договору підряду, укладеного відповідачами за результатами проведення процедури закупівлі, були визначені за розпорядженням уряду та пройшли позитивну експертну оцінку, у зв'язку з чим вважає, що заявлені прокурором доводи та висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні щодо порушення вимог законодавства у сфері здійснення закупівель є невиправдано безпідставними.
Скаржник також вважає, що процитовані в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції положення тендерної документації про антидемпінгове застереження жодним чином не обмежують конкуренцію та не призводять до дискримінації учасників, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції в цій частині є безпідставними.
Також, відповідач зазначає, що наведені прокурором доводи про те, що «ТОВ «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО» у складі тендерної пропозиції надало декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки та декларацію відповідності вимогам законодавства з питань охорони праці, яка не містить даних про можливість експлуатації спеціального вантажного автокрану більше 20Т-С марки XCMG QY25K-5 р/н НОМЕР_1 , що зазначений у довідці про наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій від 07.09.2023 № 07/09-53», не могли бути підставою для відхилення пропозиції відповідача замовником, оскільки у вимогах тендерної документації відсутня вимога щодо зазначення в таких дозвільних документах крану, який зазначений у довідці.
Отже, відповідач-2 наголошує, що прокурором не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що аналогічні послуги могли бути надані з використанням менших ресурсів.
Виходячи з наведеного, апелянт вважає, що загальні принципи проведення публічних торгів у спірних правовідносинах не були порушені, та жоден учасник не був поставлений у невигідне становище, порівняно з іншими учасниками, тобто, всі учасники процедури закупівлі однаково були рівними.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року у справі №915/677/24, справу призначено до судового розгляду на 03.03.2025 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 року розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року у справі №915/677/24 відкладено на 07.04.2025 року.
Судове засідання 07.04.2025 не відбулося в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Колоколова С.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05 травня 2025 року призначено справу №915/677/24 до розгляду на 19.05.2025 року.
18.02.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Окружної прокуратури м.Миколаїва надійшов відзив (вх. №4907/24/Д1), у якому прокурор просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а також прокурор просив долучити до матеріалів справи звіт від 10.12.2024 року (який був опублікований 27.12.2024 року, тобто, після прийняття судом першої інстанції рішення) на тему «Територіальні громади у війну: відновлення соціальної та критичної інфраструктури», згідно якого Департамент уклав у 2023 році три договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО» на загальну суму 156 895 грн 50 коп. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, у відзиві, прокурор посилаючись на низку правових позицій Верховного суду, зазначив, що якщо договір не оплачений, як сталось у спірних відносинах, то позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Відповідно до матеріалів справи та з чим погодився апелянт, у додатковій угоді №2 від 26.06.2024 сторони дійшли взаємної згоди про розірвання (припинення) дії договору підряду №94 від 20.09.2023 та підтвердили, що станом на день укладання цієї додаткової угоди підрядником не були виконані роботи, а замовником не було здійснено оплати, тобто,договір не є виконаним/частково виконаним або оплаченим.
Отже, на думку позивача, в даному випадку ефективним та достатнім для поновлення порушеного інтересу держави способом захисту в даному випадку є визнання недійсним договору підряду на виконання будівельних робіт №94 від 20.09.2023.
Крім того, позивач вказує, що зазначені у клопотанні про закриття провадження обставини не можуть бути підставою для закриття провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки вищевказаний договір укладено з порушенням положень Особливостей, тому договір має бути визнаний недійсним з підстав недодержання при його укладенні вимог, передбачених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Також, прокурор наголошує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м. Київ не підтвердило можливість експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки - спеціального вантажного автокрану більше 20ТС марки XCMG QY25K-5 р/н НОМЕР_1 під час виконання робіт на вказаному об'єкті будівництва. Отже, вимога замовника щодо підтвердження можливості використання автомобільного крану учасником ТОВ«ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО» не виконана, оскільки у складі тендерної пропозиції останнім не надано стосовно автомобільного крану документів на право використання техніки та документів, передбачених п. 8 розділу 4 «Інша інформація» додатку тендерної документації.
З'ясувавши, що пропозиція учасника не відповідала вимогам тендерної документації, уповноважена особа Департаменту мала, в порядку п. 44 Особливостей закупівель, прийняти рішення про відхилення пропозиції ТОВ «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», натомість нею, всупереч вимогам законодавства, прийнято рішення про укладення спірного договору з останнім.
Підставою визнання договору про закупівлю недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі», та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладення договору. Держаудитслужба з метою отримання інформації щодо персональних даних посадових осіб, відповідальних за їх допущення, двічі надіслала відповідні запити на адресу Департаменту, проте, останній запитувану інформацію не надав. Отже, з викладеного слідує, що замовник не усунув порушень, визначених у висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2023-08-19-000498-a.
Також, прокурор зазначає, що вимога про розірвання договору (припинення зобов'язань за договором) може бути визначена як один із способів усунення виявлених порушень, який є чітким, зрозумілим та відповідає допущеному порушенню, наслідком якого стало неправомірне визначення переможцем та укладення договору про закупівлю з учасником, тендерну пропозицію якого належало відхилити. Твердження апелянта про те, що «зауваження» (порушення) виявлені моніторингом, мають формальний характер, є безпідставними з огляду на те, що, відповідно до пункту 19 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», формальними (несуттєвими) вважаються помилки, що пов'язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст тендерної пропозиції, а саме - технічні помилки та описки не заслуговують на увагу, оскільки згідно з пунктом 4 частини сьомої статті 8 указаного Закону, у висновку про моніторинг процедури закупівлі вказуються саме порушення законодавства у сфері публічних закупівель, виявлені за результатами моніторингу. Отже, слід звернути увагу на те, що в деяких моніторингах закупівлель, уповноваженим органом застосовуються зобов'язання щодо усунення порушень у вигляді їх недопущення в подальшому (зокрема, шляхом проведення роз'яснювальної роботи, економічних навчань, тощо) законодавець чітко розмежовує формальні помилки та порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а також заходи, які є достатніми та пропорційними до встановлених порушень.
Стосовно доводів скаржника про те, що прокурором не надано доказів того, що аналогічні послуги могли бути надані з використанням менших ресурсів, останній зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції прокурором долучались дані про завищення вартості будівельних матеріалів, що свідчать про порушення відповідачем -2 п. 5.10 Постанови з визначення вартості будівництва», затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 «Про затвердження кошторисних норм України будівництві», якою встановлено, що поточні ціни на матеріальні ресурси приймаються на підставі проведеного учасником процедури закупівлі (підрядником) аналізу цін (при рівних якісних характеристиках), за обґрунтованою ціною матеріальних ресурсів, що склалася на дату оформлення ціни пропозиції та яка не повинна перевищувати середню ціну в регіоні.
Також, 25.02.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державної Аудиторської служби України надійшов відзив (вх.№4907/24/Д2), у якому останній просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема у відзиві, Державна аудиторської служба України, м. Київ зазначає, що Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівель шляхом аналізу інформації, оприлюдненої в електронній системі закупівель, що міститься в Єдиних державних реєстрах та інформації в базах даних, відкритих для доступу центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Отже, Державна аудиторської служба України, м. Київ наголошує, що за результатами моніторингу процедури публічної закупівлі UA-2023-08-22-000498-а установлено, що Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації при складанні тендерної документації не враховано норми пункту 47 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 у редакції станом на дату проведення торгів (далі Особливості) в частині строку надання документів, що підтверджують на порушення абзацу першого частини третьої статті 22 Закону №922, а тендерна документація містить інформацію, яка не відповідає нормам чинного законодавства.
Крім того, Державна аудиторської служба України, м. Київ вказує, що за результатами моніторингу установлено, що Департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації на порушення вимог абзацу другого підпункту 2 пункту 44 Особливостей не відхилив тендерну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ як таку, що не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації.
У зобов'язальній частині висновку від 24.11.2023 № 1288, з огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись статтями 5 та 10 Закону № 2939 та статтею 8 Закону № 922, Держаудитслужба зобов'язала здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень у відповідності до вимог чинного законодавства та протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень. Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі за номером UA-2023-08-19-000498-а Держаудитслужба оприлюднила в електронній системі закупівель у визначений Законом № 922 строк.
У зв'язку з тим, що порушення, викладені у висновку від 24.11.2023, належать до адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 164-14 Кодексу про адміністративні правопорушення, Держаудитслужба 12.12.2023 звернулася до Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації з листом №003100-14/14429-2023, в якому просила терміном до 22.12.2023 надати інформацію про уповноважену особу, відповідальну за прийняття рішення про результати розгляду тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ. Також, Держаудитслужба направила до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (далі Управління) листи від 15.02.2024 № 003100-18/2363-2024 та від 22.02.2024 № 003100-18/2694-2024, в яких доручила Управлінню в межах повноважень врахувати результати моніторингів процедур закупівель, в тому числі і закупівлі UA-2023-08-2200498-а, при плануванні з урахуванням ризик-орієнтовного підходу та проведенні інших заходів державного фінансового контролю у Департаменті містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації.
Також, Державна аудиторської служба України, м. Київ вказує, що листом від 26.02.2024 № 003100-17/2788-2024 Держаудитслужба надала відповідь Окружній прокуратурі міста Миколаєва, в якій зазначила, що Держаудитслужба провела моніторинги процедур закупівель, зокрема закупівлі UA-2023-08-22-000498-а, за результатами яких встановлені порушення у сфері публічних закупівель, про що зазначено у висновках про результати моніторингів процедур закупівель та які оприлюднені в електронній системі закупівель.
3 огляду на викладене вище, Держаудитслужба вважає, що в межах своїх повноважень вжила всіх заходів відповідно до Законів № 922 та № 2939, про що було повідомлено Окружну прокуратуру міста Миколаєва.
25.02.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ надійшла відповідь на відзив, в якій останній вважає, доводи прокурора у відзиві на апеляційну скаргу невиправдано безпідставними, та такими що свідчать про трактування прокурором відповідних висновків Верховного Суду на власний розсуд.
Скаржник посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду, вказує, що обраний прокурором спосіб захисту про визнання договору недійсним без вимоги про застосування наслідків недійсності правочину не є належним способом захисту, оскільки не призводить до поновлення майнових прав позивача, а тому є окремою підставою для відмови в позові. У зв'язку із чим, вважає, що доводи апеляційної скарги в достатній мірі спростовують висновки суду першої інстанції, а тому наявні належні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи наданих прокурором та Держаудитслужбою відзивів на апеляційну скаргу не доводять законності висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні щодо наявності у спірних правовідносинах порушення проведення процедури закупівлі. Прокурором та Держаудитслужбою, в тому числі, з поданих відзивів на апеляційну скаргу, не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що аналогічні послуги могли бути надані з використанням менших ресурсів.
Виходячи з наведеного апелянт вважає, що загальні принципи проведення публічних торгів у спірних правовідносинах не були порушені, та жоден учасник не був поставлений у невигідне становище, порівняно з іншими учасниками, тобто, всі учасники процедури закупівлі однаково були рівними.
При цьому, на переконання апелянта, наданий прокурором з відзивом на апеляційну скаргу Звіт Рахункової палати України від 10.12.2024 на тему «Територіальні громади у війну: відновлення соціальної та критичної інфраструктури» не є допустимим та належним доказом наявності ознак у спірних правовідносинах порушення проведення процедури закупівлі, з огляду на те, що наведений звіт є документом, що складений з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, такий звіт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Даний документ є носієм доказової інформації про виявленні контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
В судовому засіданні, яке відкладалося представник скаржника підтримав свої доводи та вимоги апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу задовольнити.
Представники прокуратури та Державної аудиторської служби України просили суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з мотивів, що викладені письмо.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття апеляційного провадження, призначення справи до розглядута відкладення судового засідання на їх електронні кабінети, про причини неявки в судове засідання суд апеляційної інстанції не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру суду апеляційної інстанції не надали.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема “Іззетов проти України», “Пискал проти України», “Майстер проти України», “Субот проти України», “Крюков проти України», “Крат проти України», “Сокор проти України», “Кобченко проти України», “Шульга проти України», “Лагун проти України», “Буряк проти України», “ТОВ “ФПК “ГРОСС» проти України», “Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка учасників справи до суду ухвалами не визнавалася обов'язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасників справи, останні мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників судового провадження.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги відповідаач-2, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2024 року у справі № 915/677/24 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Господарським судом Миколаївської області, Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Відповідно до оприлюдненої на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «ProZorro» інформації, 19.08.2023 Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації розміщено оголошення та тендерну документацію про проведення відкритих торгів з особливостями щодо закупівлі робіт з реконструкції водогону Д 500 мм по просп.Центральний від вул.3-тя Слобідська по вул.Мала Морська м.Миколаїв (ID: UA-2023-08-19-000498-a).
У вказаній закупівлі прийняло участь 2 учасники - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО» з ціною пропозиції 42 386 910 грн та Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМІН БУД СЕРВІС» з ціною пропозиції 42 386 910 грн.
Уповноваженою особою Департаменту Антіпіним О.Д., згідно протоколу розгляду тендерних пропозицій №2 від 14.09.2023, розглянуто пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», встановлено її відповідність вимогам тендерної документації, та визнано переможцем закупівлі.
20 вересня 2023 року між Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО» (далі - підрядник) було укладено договір підряду на виконання будівельних робіт №94 (далі - договір), відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами та засобами, виконати роботи з реконструкції об'єкта (п.1.2 договору підряду) відповідно до проектно - кошторисної документації та здати цей об'єкт замовнику у встановлений термін (п.1.1 договору).
Згідно п.1.2 договору, об'єктом реконструкції по цьому договору є «Реконструкція водогону Д 500 мм по просп .Центральний від вул.3-тя Слобідська по вул.Мала Морська м.Миколаїв (ID: UA-2023-08-19-000498-a) (код ДК 021:2015-45454000-4 Реконструкція).
У відповідності до п.3.2 договору, загальна вартість робіт та послуг з реконструкції об'єкта складає - 42 386 910 грн., в тому числі ПДВ 7 064 485 грн., з них: на поточний 2023 рік - 41 461 961 грн., в тому числі ПДВ - 6 910 326 грн 83 коп.; на 2024 рік - 924 949 грн, у тому числі ПДВ - 154 158 грн17 коп.
Пунктом 9.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 20.09.2023 (т.1 арк.28) визначено, що джерелом фінансування об'єкту є: кошти субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів (об'єктів, заходів) спрямованих на ліквідацію наслідків збройної агресії - 41 461 961 грн, в тому числі ПДВ - 6 910 326 грн 83 коп.
Відповідно до п.13.1 договору, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість, якими є примірні форми №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати». Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником по мірі виконання робіт та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх.
У відповідності до додатку № 2 до договору № 94 від 20.09.2023 «Графік виконання робіт на 2023-2024 роки» по об'єкту «Реконструкції водогону Д 500 мм по просп. Центральний від вул.3-тя Слобідська по вул.Мала Морська м.Миколаїв» строк виконання робіт за договором з 20.09.2023 по 31.12.2024.
З матеріалів справи вбачається, що за виконання робіт по зазначеному договору згідно з відкритими даними, що оприлюднені Департаментом на офіційному державному вебпорталі використання публічних коштів «Spending» перерахування коштів не здійснювалось, що підтверджено сторонами.
26 червня 2024 року між Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО» (далі - підрядник) було укладено додаткову угоду №2 про наступне: - сторони дійшли взаємної згоди про розірвання (припинення) дії договору підряду №94 від 20.09.2023; - зобов'язання сторін, що виникли з договору, припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли за договором; - сторони підтверджують, що станом на день укладення цієї додаткової угоди підрядником не були виконані роботи, а замовником не було здійснено оплати.
Інших належних та допустимих доказів щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, матеріали справи не містять.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарги, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Перш ніж здійснювати оцінку правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги по суті позовних вимог, судова колегія перевіряє підставність представництва прокурором інтересів держави.
За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
Так, із змісту позовної заяви вбачається, що прокурор в обґрунтування наявності підстав для представництва посилається на недотримання відповідачами вимог Закону України «Про публічні закупівлі», що є порушенням економічних інтересів держави внаслідок укладання спірного правочину.
Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Держаудитслужби та Миколаївської ОВА, прокурор зазначив, що саме Миколаївська ОВА (як головний розпорядник бюджетних коштів) та Держаудитслужба (орган, що здійснює нагляд за використанням коштів держбюджету) у даному випадку є належними органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, у зв'язку з чим визначено їх позивачами у даній справі.
Прокуратурою, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надіслано на адресу Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації запит № 51- 50/2-2259ВИХ-24 від 04.03.2024 щодо вжиття заходів до усунення порушень законодавства по вказаній закупівлі.
Миколаївська обласна державна (військова) адміністрація у відповідь на вказаний запит, який міститься в листі від 26.03.2024, повідомила про відсутність порушень законодавства, та відповідно наміру вживати будь-яких заходів до їх усунення
Також, прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Державної аудиторської служби України направлено повідомлення за № 51-50/2-750ВИХ-24 від 24.01.2024 з проханням повідомити про вжиті органом контролю заходи до усунення встановлених порушень у місячний строк.
Державна аудиторська служба України у відповідь на зазначений запит, який міститься в листі №003100-17/2788-2024 від 26.02.2024, зазначила, що порушення виявлені органом державного фінансового контролю за процедурою закупівлі №UA-2023-08-19-000498-а, належать до адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною 3 статті 164-14 КУпАП. Держаудитслужба з метою отримання інформації щодо персональних даних посадових осіб, відповідальних за їх допущення, двічі надіслала відповідні запити на адресу Департаменту, проте останній запитувану інформацію не надав. Водночас, Держаудитслужба поінформувала про готовність взяти участь у якості третьої особи у разі подання відповідного позову органом прокуратури .
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.
Отже, прокурор, у відповідності з вимогами ст.1311 Конституції України, ст.53 ГПК України, має всі правові підстав для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.
Миколаївська обласна прокуратура направила Миколаївській обласній військовій адміністрації повідомлення №51-50/2-5517ВИХ-24 від 04.06.2024 в якому повідомила про намір здійснення Миколаївською обласною прокуратурою представництва інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації шляхом пред'явлення позову до суду.
При цьому, закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним є звернення в особі хоча б одного з них.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, Верховний Суд зазначив, що, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У цьому контексті судова колегія звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.02.2019 у справі №905/803/18, відповідно до якого відсутність позовної роботи з відповідачем у справі свідчить про нездійснення захисту законних інтересів уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов'язку із захисту державних інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у даному випадку прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави і дотримано передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок реалізації такого захисту.
Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і далі в редакції, станом на момент оголошення та публікації тендерної документації) закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах.
Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб'єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (частини 4, 5 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Згідно зі статтями 1, 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Частина 5 ст. 13 Цивільного кодексу України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.
Перелік відомостей, які зазначаються у тендерній документації, закріплено у ч. 2 ст. 22 Закону.
Так, у відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.
Водночас, ч. 4 ст. 22 Закону застерігає, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.
Статтями 25 та 27 Закону передбачено право замовника на встановлення вимог щодо забезпечення тендерної пропозиції та забезпечення виконання договору про закупівлю, а ч. 14 ст. 29 - обґрунтування учасником аномально низької тендерної пропозиції, тощо.
Як вже зазначалось, відповідно до абз. 12 п. 6 розділу 3 Тендерної документації замовником встановлено необхідність надання учасником детального обґрунтування ціни, яке повинно містити: скановані копії з оригіналів документів (в кольоровому вигляді), що підтверджують вартість та якість матеріальних ресурсів, які вказані в його договірній ціні; документами, що підтверджують вартість всіх матеріальних ресурсів є гарантійні листи від виробників.
Документами, що підтверджують якість, як передбачено тендерною документацією, є сертифікат відповідності та/або паспорт на виріб та/або сертифікати походження товару, в якому повинен бути зазначений виробник та його письмове твердження на можливість постачання у зазначених в договірній ціні обсягах продукції та строках на всі матеріальні ресурси.
Для дилерів, та /або дистриб'юторів (для підтвердження статуту дилера або дистриб'ютора вимагалось завантажити відповідні договори з виробником та/або листи від виробників із засвідченням даного статусу) щодо поставки матеріальних ресурсів в обсягах, необхідних для виконання робіт за предметом предмету закупівлі, та його письмове твердження на можливість постачання у зазначених в договірній ціні обсягах продукції з вказівкою в гарантійних листах закупівлі, обсягів поставки та вартості за одиницю матеріальних ресурсів.
Якщо матеріали та вироби, які будуть використовуватись при виконанні робіт, знаходяться у власності учасника, то тендерною документацією вимагалось надати підтверджуючі документи на отримання зазначених вище запасів з вказівкою їх вартості та якості, документи які підтверджують наявність матеріальних ресурсів у учасника на дату подання тендерної пропозиції (оборотно - сальдова відомість/витяг з оборотно-сальдової відомості, інші документи первинної звітності, сертифікати відповідно та/або паспорт на виріб та/або сертифікати походження товару, в якому повинен бути зазначений виробник).
Разом з тим, одночасно замовником було зазначено, що ця вимога не є обов'язковою для учасників, ці пропозиції яких буде більшою або дорівнювати 95 % від вартості закупівлі, зазначеної в оголошенні про проведення відкритих торгів (44580175 грн з ПДВ (у разі якщо учасник є платником ПДВ) або більше).
При цьому, абз. 13 п. 6 розділу 3 Тендерної документації передбачено, що договірна ціна є динамічною (крім випадків, передбачених цією тендерною документацією). При складанні ціни пропозиції (договірної ціни) на виконання підрядних робіт необхідно використовувати норми «Настанова з визначення вартості будівництва», що затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві».
Проте, згідно з абз. 18 п. 6 розділу 3 Тендерної документації замовником встановлено «Антидемпінгове застереження», яким передбачено, що у разі зниження учасником ціни пропозиції на більш ніж 5 % (44580174,99 грн. з ПДВ (у разі якщо учасник є платником ПДВ) та менше) від очікуваної вартості предмета закупівлі, завантажена договірна ціна для такого учасника повинна бути твердою.
Колегія суддів зазначає, що законодавство про публічні закупівлі взагалі не містить такого поняття, як «антидемпінгове застереження».
Водночас, законодавство містить поняття аномально низької ціни, поріг якої складає лише 40 % від очікуваної вартості закупівлі (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Враховуючи вищевказані умови тендерної документації, а також те, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що включення до тендерної документації зазначеного антидемпінгового застереження обмежило конкуренцію при проведенні закупівлі у зв'язку з встановленням додаткових вимог для більш економічно вигідних пропозицій.
Включення замовником до тендерної документації положень про вказане антидемпінгове застереження із документальним підтвердженням вартості та якості матеріальних ресурсів суперечить вимогам частин 3 та 4 статті 22 Закону та має наслідком порушення основних принципів закупівель - добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії, ефективності та пропорційності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, недискримінації учасників та рівного ставлення до них.
Щодо можливості експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки.
Додатком 1 до тендерної документації, передбачено перелік документів та інформації для підтвердження відповідності учасника кваліфікаційним критеріям, визначеним у статті 16 Закону України «Про публічні закупівлі», на підтвердження відповідності кваліфікаційному критерію щодо наявності обладнання, матеріально-технічної бази та технологій учасники повинні надати: довідку, складену учасником у довільній формі, про наявність обладнання та матеріально технічної бази, необхідних для виконання робіт (послуг) за предметом закупівлі із зазначенням інформації про найменування кожної із вказаних одиниць обладнання та матеріально-технічної бази (марки, модель), кількості, правові підстави використання, відомостей про технічний стан. До довідки на підтвердження наявності обладнання учасник повинен надати договори оренди/суборенди та/або оборотно-сальдову відомість чи витяг з неї та/або видаткові накладні та/ або акти приймання-передачі тощо.
Замовником було передбачено, що у довідці про наявність обладнання та матеріально технічної бази, необхідних для виконання робіт (послуг) за предметом закупівлі необхідно обов'язково включити наступні будівельні машини і механізми: апарати для стикового зварювання поліетиленових труб, кран на автомобільному ходу, автомобіль самоскид, екскаватор на пневмо або гусеничному ході.
Як вже зазначалось, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО» в складі тендерної пропозиції надало довідку про наявність в учасника основного обладнання, матеріально-технічної бази та технологій від 07.09.2023 № 07/09-63, в якій зазначило про наявність у нього спеціального вантажного автокрану більше 20Т-С марки XCMG QY25K-5 р/н НОМЕР_1 , який використовується на підставі договору оренди від 01.08.2023 № 01/08.
Разом з тим, відповідно до п. 8 розділу 4 «Інша інформація» (для учасників - юридичних осіб, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців) додатку 1 до тендерної документації учасник повинен надати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та/або дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та/або декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, зокрема, на: - Експлуатація машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме - кран автомобільний.
На виконання вищевказаної умови тендерної документації Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО» надало декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки та декларацію відповідності вимогам законодавства з питань охорони праці.
Водночас, вказана декларація не містить жодних даних про можливість експлуатації спеціального вантажного автокрану більше 20Т-С марки XCMG QY25K-5 р/н НОМЕР_1 , що зазначений у довідці від 07.09.2023 № 07/09-63.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога замовника, передбачена п. 8 розділу 4 «Інша інформація» додатку 1 тендерної документації, учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО» виконана не була, адже останнє не підтвердило можливість експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки під час виконання робіт на об'єкті будівництва.
Відповідно до абз. 5 п.п. 2 п. 44 Особливостей замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли тендерна пропозиція не відповідає вимогам, установленим у тендерній документації відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 22 Закону.
Отже, оскільки пропозиція учасника не відповідала вимогам тендерної документації (п. 8 розділу 4 «Інша інформація» додатку 1 тендерної документації), Департамент мав прийняти рішення про відхилення пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО» в порядку п. 44 Особливостей, натомість, ним всупереч вимогам законодавства, було прийнято рішення про укладення оскаржуваного договору.
Щодо ефективності способу захисту.
У випадку порушення вимог законодавства при укладенні договору про закупівлю, за винятком тих, що передбачені ст. 43 «Нікчемність договору про закупівлю» Закону України «Про публічні закупівлі», такий договір може бути визнаний недійсним в судовому порядку на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, тобто, є оспорюваним.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Отже, з огляду на правову природу відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку у зв'язку з недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема Законом України «Про публічні закупівлі».
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що позовна вимога про застосування наслідків недійсності правочину (стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача тощо) може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним.
Тобто, вимога про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту, що призводить до поновлення майнових прав позивача, якщо вона заявлена до договору, що є виконаним/частково виконаним (постанова Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 917/709/22).
Водночас, як вже зазначалось, спірний договір відповідачами не виконувався, а отже, задоволення позовної вимоги про визнання цього договору недійсним є достатнім та ефективним способом захисту, який призведе до поновлення порушених прав держави у спірних правовідносинах, оскільки такий договір не призвів до жодних реальних наслідків для його сторін.
Отже, встановивши, що спірний договір був укладений з порушенням приписів Закону, у зв'язку з невідповідністю поданої тендерної пропозиції вимогам цього Закону, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання його недійсним в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України ( актуальний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 910/96/23).
Щодо доводів скаржника про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів вищевказаної норми господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Обґрунтовуючи наявність підстав для закриття провадження у справі, скаржник посилається на те, що після подання прокурором позову у даній справі, 26.06.2024 між Департаментом та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО» укладено угоду про розірвання оспорюваного договору підряду.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника та зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Оскільки у даному випадку предмет позову (визнання недійсним договору) не перестав існувати, то підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні, про що також правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Натомість, колегія суддів звертає увагу скаржника, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом саме на момент його вчинення, оскільки як вже зазначалось, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 Цивільного кодексу України).
Розірвання договору сторонами в процесі розгляду справи не свідчить про неможливість вирішення в судовому порядку питання про недійсність цього договору в момент укладення.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Надаючи оцінку всім доказам та доводам прокурора у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що прокурором доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами підстави для визнання недійсним договір підряду на виконання будівельних робіт від 20.09.2023 №94, укладеного між Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що твердження відповідача - 2, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до незгоди з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м.Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2024 року у справі №915/677/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАСПЕЦЕНЕРГО», м. Київ у справі № 915/677/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року у справі № 915/677/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 19.05.2025 року.
Повний текст постанови складено 26 травня 2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді С.І. Колоколов
Я.Ф. Савицький