печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39949/23-ц
пр. 2-2150/25
26 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Вовк С. В.,
при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним одностороннього правочину та стягнення моральної шкоди,-
У вересні 2021 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про визнання недійсним одностороннього правочину та стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є клієнтом банку понад 15 років.
31 травня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку відмовилось від підтримання ділових відносин / відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин / розірвання договору і закриття рахунку. Підставою для такого рішення стало ненадання необхідних документів для здійснення належної перевірки, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників / подання недостовірної інформації / подання інформації з метою введення в оману банку.
Позивач декілька разів звертався до АТ КБ «Приватбанк» з вимогою розблокувати його рахунки, однак відповідач повідомив, що це рішення не підлягає перегляду.
Позивач вважає, що одностороннє розірвання договору обслуговування з боку банку є незаконним та таким зо суперечить чинному законодавству.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24 жовтня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» подало відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем є керівником ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС». Кінцевим бенефіціаром цієї ТОВ є ОСОБА_2 ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС» маючи реєстрацію на неокупованій території з 13 лютого 2023 року провело перереєстрацію та було внесено до реєстру юридичних осіб російської федерації з адресою місцезнаходження: ДНР, пр-кт Київський, буд. 24. Оскільки керівник підприємства несе адміністративну та кримінальну відповідальність, то у АТ КБ «Приватбанк» були наявні всі підстави для прийняття рішення про розірвання ділових відносин з ним.
30 жовтня 2023 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що 23 грудня 2022 року було припинено повноваження його як керівника ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС», а тому він не несе відповідальність за дії керівництва товариства після цієї дати. Також позивач зазначив, що рішення про розірвання ділових відносин було прийнято на підставі аналізу діяльності ОСОБА_2
06 листопада 2023 року АТ КБ «Приватбанк» подало заперечення на відповідь на відзив. АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що причиною для прийняття рішення про розірвання ділових відносин є пряма пов'язаність ОСОБА_1 з ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС». Анкета-Заява клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, у якій зазначено, що ОСОБА_1 є керівником вказаного товариства, підписана 30 листопада 2022 року. Інших документів АТ КБ «Приватбанк» стосовно товариства у банку відсутні, тому банк прийняв рішення щодо розірвання ділових відносин на підставі наявних документів.
07 листопада 2023 року через систему «Електронний суд» позивач подав додаткові пояснення. Позивач наголосив, що з 23 грудня 2022 року був позбавлений надавати будь-яку інформацію щодо діяльності ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС», оскільки у нього були відсутні на це повноваження. Також позивач вказав, що з виписки з ЄДРПОУ від 23 грудня 2022 року можна чітко встановити, що починаючи з цієї дати він не має жодних зав'язків з товариством, а тому не несе відповідальність за дії нового керівництва ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС». Вказав, що дивно, що АТ КБ «Приватбанк» перед прийняттям оскаржуваного рішення зробило витяг з державного реєстру рф, але при цьому не отримало даних з українського реєстру. Також позивач заперечив щодо пов'язаності з ОСОБА_3
16 квітня 2024 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «Приватбанк» про зміну порядку розгляду справи.
16 квітня 2024 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва витребувано письмові докази у АТ КБ «Приватбанк».
Згідно з частини 1 статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до повідомлення від 01 червня 2023 року № 20.1.0.0.0/7-230601/4 АТ КБ «Приватбанк» 31 травня 2023 року прийняло рішення про відмову від підтримання / відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин / розірвання договору у зв'язку з встановлення неприйнятно високого рівня ризику / ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей / неможливістю здійснення ідентифікації та / або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників / подання недостовірної інформації / подання інформації з метою введення в оману Банку.
Відповідно до листів від 04 липня 2023 року № 20.1.0.0.0/7-230606/16027 та від 07 серпня 2023 року № 20.1.0.0.0/7-230711/46918, АТ КБ «Приватбанк» розглянуло звернення ОСОБА_1 і зазначило, що чинне законодавство України не встановлює обов'язку для Банку надавати більш детальні пояснення стосовно зазначених дій, та вказало, що рішення Банку прийнято згідно чинного законодавства та не підлягає перегляду.
Відповідно до Анкети-Заяви клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 30 листопада 2022 року ОСОБА_1 є директором ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС» (місцезнаходження: вул. В. Сурікова, 3, м. Київ); кінцевий бенефіціар - ОСОБА_2 ; частка статутного капіталу - 100% належить ОСОБА_2 .
З наданого витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб рф станом на 04 травня 2023 року встановлено, що 13 лютого 2023 року зареєстровано ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС» у «донецькій народній республіці» (м.Донецьк); генеральний директор - ОСОБА_4 ; частка статутного капіталу у розмірі 100 % належить ОСОБА_5 .
Відповідно до депутатського запиту від 21 березня 2018 року № 19-17/ДЗ-1 щодо здійснення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також братами ОСОБА_8 та ОСОБА_2 господарської діяльності на окупованих територіях України з метою особистого збагачення та прямого фінансування терористичної організації «днр» та країни-агресора - рф, зазначено, що брати ОСОБА_8 та ОСОБА_2 здійснюють підприємницьку діяльність на окупованих територіях з метою отримання прибутку та фінансування сепаратистських угруповань на території днр.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23 грудня 2022 року № 356443756459 керівником ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС» є ОСОБА_4 з 23 грудня 2022 року.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Частинами 1 та 3 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
Частинами 1, 2 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Частиною 1 статті 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини 2 статті 1075 ЦК України, банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частина перша статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (у редакції від 06 травня 2023 року; далі - Закон № 361-IX) передбачає, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:
- якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;
-встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;
- подання клієнтом чи його представником суб'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу;
- виявлення у порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;
- якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.
Відповідно до пункту 45 частини першої статті 1 Закону № 361-IX первинний фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які вживаються суб'єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
Частина 2 статті 6 Закону № 361-IX визначає, що суб'єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи (пункт 1).
Суд відзначає, що приписи статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 №361-IX наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, а тому у спірних правовідносинах, пов'язаних з фінансовим моніторингом, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого власне і відсилає пункт 3 частини 2 статті 1075 Цивільного кодексу України.
Норми зазначених законів не обмежують право банку на односторонню відмову від договору з клієнтом в разі настання визначених ними обставин, а тому право банку на відмову від підтримання (у тому числі шляхом розірвання) ділових відносин не слід розуміти як право банку на відмову від договору банківського рахунку лише з дотриманням загального порядку припинення договірних відносин, тобто шляхом звернення до суду про розірвання договору.
Відтак банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Водночас суд відзначає, що право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених Законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/21320/17, від 29.04.2020 у справі № 910/3245/19.
Відповідно до пункту 39 частини першої статті 1 Закону № 361-IX неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
Відповідно до пп. 3, 5 п.8 Додатку № 12 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджених постановою правління НБУ № 65 від 19.05.2020 (далі - Положення), банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ порядок відмови в передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити: складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення») у кожному випадку.
Сторонами не долучений такий висновок, а у повідомленні від 01 червня 2023 року № 20.1.0.0.0/7-230601/4 АТ КБ «Приватбанк» не зазначено чіткі підстави відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом.
Відсутність висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом, унеможливлює здійснення судом перевірки додержання відповідачем порядку прийняття рішення про припинення ділових відносин з позивачем.
Сторона відповідача у відзиві зазначала, що однією з причин відмови від підтримання ділових відносин є пов'язаність ОСОБА_1 з ОСОБА_2 (кінцевий бенефіціар ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС»; власник 100% частки статутного капіталу), який у свою чергу веде господарську діяльність на окупованих територіях України з метою особистого збагачення та прямого фінансування терористичної організації «днр» та країни-агресора - рф,
Водночас відповідач не вказував на наявність зауважень до позивача з приводу саме його власних фінансових операцій.
Отже, фактично підставою для встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин відповідачем визначено зв'язок позивача з ОСОБА_2 , а не персональні дії позивача, що не відповідає вимогам п.61 Положення № 65, якими визначено, що такий рівень може встановлюватись щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів. А тому вказане не може вважатись достатньою підставою для розірвання ділових відносин.
Як визначено п.6 Додатку 19 Положення № 65 банком може бути врахована наявна негативна інформація в офіційних та/або публічних джерелах про клієнта або його кінцевим бенефіціарним власником, що свідчить про можливий зв'язок із тероризмом або іншою кримінальною/незаконною діяльністю. При цьому Банк під час аналізу інформації з публічних джерел має враховувати авторитетність такого джерела з огляду на його надійність та незалежність, а також якість викладених матеріалів.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про статус народного депутата України» депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.
Матеріали справи не містять даних щодо офіційної відповіді чи результатів перевірки за депутатським запитом від 21 березня 2018 року № 19-17/ДЗ-1 щодо здійснення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також братами ОСОБА_8 та ОСОБА_2 господарської діяльності на окупованих територіях України з метою особистого збагачення та прямого фінансування терористичної організації «днр» та країни-агресора - рф,
Також, суд враховує, що:
- з 23 грудня 2022 року ОСОБА_1 не є керівником ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС»;
- 13 лютого 2023 року зареєстровано ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС» у «донецькій народній республіці» (м.Донецьк); генеральний директор - Хорошун В. В.;
- рішення щодо односторонньої відмови від підтримання ділових відносин з ОСОБА_1 прийнято 31 травня 2023 року.
Тобто, вказана одностороння відмова від підтримання ділових відносин прийнята через 5 місяців після того як позивач перестав бути керівником ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Таким чином, відповідач всупереч вимог ст. 87-88 ЦПК України не надав суду достатньої кількості доказів, у тому числі внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, які підтверджували б існування правових підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення АТ КБ «Приватбанк» відносно ОСОБА_1 про відмову від підтримання ділових відносин та проведення ділових операцій.
Щодо моральної шкоди, суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частина друга статті 216 ЦК України визначає, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
При визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди судова колегія приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд дійшов висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн, визначивши розмір грошової компенсації з урахуванням вимог розумності і справедливості, що узгоджується з характером моральних страждань позивача.
Отже, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 174, 178, 188, 258-259, 263-265, 352, 354, 355, 447, 451 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16, 23, 201-203, 215-216, 651, 1066-1068, 1074, 1075, 1167 Цивільного кодексу України, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суд,
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) про визнання недійсним одностороннього правочину та стягнення моральної шкоди - задовольнити.
Визнати недійсним односторонній правочин про відмову від підтримання ділових відносин ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом розірвання ділових відносин, що вчинений Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) на підставі рішення від 31 травня 2023 року, відповідно до повідомлення від 01 червня 2023 року № 20.1.0.0.0/7-230601/4.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 3 757,60 грн у дохід держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя С. В. Вовк