печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22855/25-к
20 травня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024213220000089 від 27.12.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
19.05.2025 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором, звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024213220000089 від 27.12.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024213220000089 від 27.12.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України.
29.12.2024 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України.
30.12.2024 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначено заставу у розмірі 4 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12 112 000,00 грн.
25.03.2025 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до 23.05.2025 та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3964 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що становить 12 002 992 гривні.
Проте завершитидосужове розслідування у кримінальному провадженні у визначений ухвалою слідчого судді від 25.03.2025 строк не представляється можливим, оскільки необхідно провести слідчі (розшукові) дії, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Разом з тим, заявлені ризики, які існували при застосуванні до підозрюваного міри запобіжного заходу, не втратили свою актуальність, а відтак запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо, у зв'язку з чим виникла необхідність у продовженні строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.
Підозрюваний та адвокати в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Так, згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
При цьому, абсолютність права на свободу не передбачена ні Конституцією України, ні іншими джерелами права, зокрема Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно ч.3 ст.199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчим суддею враховані вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судовим розглядом встановлено, що Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024213220000089 від 27.12.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури сфері оборони Офісу Генерального прокурора.
29.12.2024 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України.
30.12.2024 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначено заставу у розмірі 4 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12 112 000,00 грн.
25.02.2025 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до 28.03.2025 та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3964 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що становить 12 002 992 гривні.
25.03.2025 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до 23.05.2025 та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3964 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що становить 12 002 992 гривні.
Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, а саме:
- матеріалами службового розслідування, проведеного Командуванням Сил підтримки ЗСУ від 18.01.2025, відповідного до якого, серед іншого, встановлено недотримання командиром військової частини НОМЕР_1
ОСОБА_6 вимог Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом МОУ від 29.11.2018 №604;
- актом службового розслідування, проведеного на підставі наказу тимчасово виконуючого обов'язки Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.12.2024 № 568, відповідного до якого, серед іншого, встановлено приховування командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 факту вчинення капітаном ОСОБА_8 кримінальних правопорушень;
- матеріалами службового розслідування, проведеного ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.01.2025, відповідного до якого, серед іншого, встановлено недотримання командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 вимог Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом МОУ від 29.11.2018 №604;
- актом службового розслідування, проведеного на підставі наказу тимчасово виконуючого обов'язки Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.12.2024 № 568, відповідного до якого, серед іншого, встановлено приховування командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 факту вчинення капітаном ОСОБА_8 кримінальних правопорушень;
- показами свідка ОСОБА_9 , який обіймає посаду помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальник юридичної служби військової частини НОМЕР_1 ;
- показами свідка ОСОБА_10 , який обіймає посаду заступника командира з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 ;
- показами свідка ОСОБА_11 , який обіймає посаду командира четвертого понтонно-мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 ;
- показами свідка ОСОБА_12 , який обіймає посаду командира другого взводу сьомої понтонної роти четвертого понтонно-мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 ;
- показами свідка ОСОБА_13 , який обіймає посаду начальника групи виявлення, припинення злочинів та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- показами свідка ОСОБА_14 , який обіймав посаду офіцера відділення з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 ;
- показами свідка ОСОБА_15 , який обіймає посаду заступника командира четвертого понтонно-мостового батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 ;
- показами свідка ОСОБА_16 , який обіймає посаду начальника логістики - заступник командира військової НОМЕР_1 ;
- іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені, у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні сторони обвинувачення та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
19.02.2025 постановою заступника Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 28.03.2025.
21.03.2025 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва продовжено строк досудового до шести місяців, тобто до 28.06.2025.
Слідчий суддя приймає до уваги, що строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується 23.05.2025, а відтак з метою забезпечення ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та необхідністю додаткового часу для складання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, що у відповідності до кількості матеріалів, обставин вчинення та кваліфікації злочину може зайняти тривалий час. Також після направлення обвинувального акту до суду, необхідно також враховувати судове навантаження та час, який буде потрібний для організації та проведення підготовчого засідання і призначення кримінального провадження до розгляду.
Стороною обвинувачення доведено, що на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України:
Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які мали місце на момент застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, продовження його дії та на даний час не зменшились та стороною захисту їх жодним чином не спростовано.
З матеріалів клопотання вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 426 КК України, що інкримінується ОСОБА_6 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду (ризик втечі).
Досудове розслідування, як процедура, пов'язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки підозрюваного ОСОБА_6 . Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим. Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідство вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
Прокурором в судовому засіданні доведено, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Наявність цього ризику доведено тим, що підозрюваний ОСОБА_6 , в силу своєї професійної обізнаності, обіймаючи раніше посаду командира військової частини НОМЕР_1 , зможе знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, в тому числі рапорти військовослужбовців та інші документи про факти вчинення відносно них кримінальних правопорушень.
Крім того, слідчий суддя приймає до уваги, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені всі потерпілі від вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, всі співучасники злочину, місця зберігання знаряддя та засобів вчинення злочину, що дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази, які мають значення для кримінального провадження.
Стороною обвинувачено доведено наявність ризику передбаченого пунктом 3 ч. 2 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, експертів та інших учасників кримінального провадження.
Наявність зазначеного ризику обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 , з огляду на тривалий час проходження військової служби у Збройних Силах України, в тому числі на керівних посадах, має стійкі зв'язки у вказаному військовому формуванні, які може використати для незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження шляхом їх підкупу, примушування чи іншого тиску чи впливу з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань або надання неправдивих показань у кримінальному провадженні.
Крім того, слід враховувати встановлену кримінальним процесуальним законодавством України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, для здійснення тиску на учасників кримінально провадження, не обов'язково знати їх особисто. Для цього достатньо того, що підозрюваному після ознайомлення з матеріалами справи, стануть відомі анкетні дані свідків. Тому з метою уникнення покарання, ОСОБА_6 може вчиняти дії, покликані на примушення їх до зміни показань чи до відмови від їх надання.
Також, прокурором доведено, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На даний час досліджуються обставини можливої причетності до вказаного злочину інших осіб, в тому числі військових службових осіб військової частини НОМЕР_1 , що зумовлює підвищені ризики невиконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, як з метою уникнення власної кримінальної відповідальності, так і сприяння в уникненні такої відповідальності іншими причетними особами, без обмеження себе для цього в жодних, у тому числі протиправних засобах (ризик змови).
Так, ОСОБА_6 може сприяти іншим невстановленим особам, які приймали участь у вчиненні кримінального правопорушення, шляхом повідомлення їм інформації, яка стала йому відомою, у зв'язку з набуттям статусу підозрюваного та реалізацією передбачених законодавством відповідних процесуальних прав.
Окрім цього, з матеріалів клопотання вбачається наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 177 КПК України, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність указаного ризику обґрунтовується тим, що, бажаючи уникнути передбаченого кримінальним законом покарання за вчинення тяжкого злочину, ОСОБА_6 може намагатися переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим иоже скоїти інші тяжкі кримінальні правопорушення, насамперед ті, які пов'язані з ухиленням від проходження військової служби, вчинені в умовах воєнного періоду, зокрема ст. 408 КК України («Дезертирство»), оскільки вказана особа на теперішній час є діючим військовослужбовцем, на яку поширюються обов'язки, визначені Статутами Збройних Сил України та законодавством України про військовий обов'язок і військову службу.
Згідно з рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» від 12.12.1991, ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ у справі «Сельчук проти Туреччини» від 24.04.1998 визначено, що підставою виникнення ризику вчинення нових правопорушень може бути попереднє притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Так, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер і тяжкість інкримінованого злочину. Відповідно до вказаної Рекомендації важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин.
У п. 60 рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти Росії» від 21.07.2003 суд відзначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, у якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти.
Крім того, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою і були підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
При визначенні ОСОБА_17 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року
Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, суспільну небезпечність злочинів, вік та стан його здоров'я, соціальні зв'язки, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 3500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдує мету застосування запобіжного заходу.
За вказаних обставин слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення клопотання.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 28.06.2025 року.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 3500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 598 000 (десять мільйонів п'ятсот дев'яносто вісім тисяч) грн, поклавши у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) носити електронний засіб контролю.
Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 28.06.2025.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1