26 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/4152/25
Провадження № 33/820/354/25
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Яхієвої М.А., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Яроша В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року, -
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком 3 (три) місяці.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
За постановою суду, ОСОБА_1 03.02.2025 року о 10 год. 23 хв. по вул. Жовтнева, 17 в с. Немичинці, в супереч п. 31.4.3 а Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом «АМС Старконь» д.н.з. НОМЕР_2 , у якого не працювали задні габаритні вогні, світлові покажчики поворотів та стоп сигнали, передбачені конструкцією причепа. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
В поданій апеляційній скарзі апелянт просить постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції невірно встановив обставини, що призвело до помилкової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП.
На думку апелянта, суд першої інстанції, враховуючи притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності згідно попередньої постанови від 13.05.2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 121 КУпАП, невірно встановивши відсутність будь-яких світлових приладів, та не звернувши увагу на світлу пору доби, дійшов висновку про доведення факту вчинення повторного правопорушення, внаслідок не дотримання вимог підпункту а) п.31.4.3 Правил дорожнього руху і необхідність накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Зазначає, що керував транспортним засобом з причепом, у якого не працювали задні габаритні вогні, світлові покажчики поворотів та стоп сигнали, тобто керував у світлу пору доби з несправними світловими приладами, а не з переобладнаними.
Вказує, що зовнішні світлові прилади причепа лише не працювали, разом з тим відповідали конструкції, тому суд помилково застосував до зовнішніх непрацюючих світлових приладів саме цей пункт. При цьому, експлуатація ТЗ із непрацюючими світловими приладами не заборонена.
Таким чином, суд першої інстанції помилково застосував підпункт а) п. 31.4.3 Правил дорожнього руху до зовнішніх світлових приладів, які лише не працювали, але були наявними.
Заслухавши особу, яку притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Яроша В.Ю., які підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити її у повному обсязі, провадження закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, з наведених в апеляційній скарзі підстав, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції не дотримані, а висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статтею 121 КУпАП, за обставин, наведених у постанові та протоколі, є передчасним.
Положеннями ч.4 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті: керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів; керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації; керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
За протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №237237 від 03.02.2025 у вину ОСОБА_1 ставилося те, що 03.02.2025 року о 10 год. 23 хв. по вул. Жовтнева, 17 в с. Немичинці, в супереч п. 31.4.3 «а» Правил дорожнього руху, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом «АМС Старконь» д.н.з. НОМЕР_2 , у якого не працювали задні габаритні вогні, світлові покажчики поворотів та стоп сигнали, передбачені конструкцією причепа. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
Притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушив п. 31.4.3 «а» Правил дорожнього руху, а тому його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП є доведеною.
Обґрунтовуючи свій висновок про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення за ч.4 ст.121 КУпАП, суд першої інстанції послався на наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №237237;
- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2136598, якою ОСОБА_1 13.05.2024 керував транспортним засобом з причепом ДНЗ НОМЕР_2 , в якого не працювали попереджувальні сигнали та стоп сигнали;
- довідку від 03.02.2025;
- відеозапис.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 слушними та обґрунтованими з огляду на наступне.
На думку апеляційного суду суд першої інстанції не з'ясував повно та всебічно фактичні обставини адміністративного правопорушення для об'єктивного розгляду справи так як цього вимагає ст.245 КУпАП, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до диспозиції частин 1-3 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність: - за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів (ч.1 ст.121 КУпАП); - за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації (ч.2 ст.121 КУпАП); за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов ( ч.3 ст.121 КУпАП).
Частиною 4 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами 1-3 цієї статті.
Слід зазначити, що викладена в протоколі суть адміністративного правопорушення не містить посилань на конкретні частини ст.121 КУпАП, кожна з яких кваліфікує окреме адміністративне правопорушення і обґрунтовує кваліфікацію правопорушення за ч.4 ст.121 КУпАП.
Стаття 121 КУпАП, зокрема, її перша частина, є бланкетною нормою, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність, а тому у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначена відповідна стаття певного нормативного акту (частина, пункт) та має бути викладено її/їх зміст.
Відтак при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, особа, яка складає протокол повинна викласти суть правопорушення з посиланням на конкретний пункт (пункти) Правил дорожнього руху, який вважається порушенням.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.31.4.3а ПДР.
Згідно п. 31.4 «а» ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за невідповідності вимогам 31.4.3а ПДР України, зокрема, кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Склад правопорушення має бути чітко визначеним у відповідності до диспозиції кожної окремої норми, становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і, водночас, достатні для притягнення особи до юридичної, зокрема, адміністративної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, у справах «Лучанінова проти України (рішення від 9 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v, Russia», заява № 36673/04).
При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між тим, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 03.02.2025 о 10 год. 23 хв. по вул. Жовтнева, 17 в с. Немичинці, в супереч п. 31.4.3 а Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом «АМС Старконь» д.н.з. НОМЕР_2 , у якого не працювали задні габаритні вогні, світлові покажчики поворотів та стоп сигнали, передбачені конструкцією причепа.
Тобто, йдеться про керування у світлу пору доби і вказується саме про несправності світлових приладів, а не про їх переобладнання.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в даному випадку судом першої інстанції було помилково застосовано підпункт а) п.31.4.3 Правил дорожнього руху до зовнішніх світлових приладів, які лише не працювали.
Таким чином, суд першої інстанції в порушення вимог законодавства про адміністративні правопорушення, розглянув справу про адміністративне правопорушення, не з'ясувавши повно, всебічно й об'єктивно всі обставини справи, та передчасно дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, а тому є підстави для скасування прийнятої постанови суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.4 ст.121 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, які б поза розумним сумнівом, доводили його вину, а сам по собі протокол, на думку суду, не є достатнім доказом вчинення правопорушення.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження за ч.4 ст.121 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Володимир БАРЧУК