Справа № 682/774/25
Провадження № 2/682/595/2025
26 травня 2025 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої - судді Маршал І.М.,
за участі секретаря судового засідання Захарчук С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування позову вказував, що 09.10.2021 року відповідач отримав від нього грошові кошти у сумі 2 710 грн. під розписку для вирішення власних потреб на умовах розписки. За умовами розписки відповідач зобов'язувався повернути борг до 03.01.2022 року. Згідно розписки відповідач зобов'язана виплачувати штрафні санкції щомісячно, що становить 5% від суми боргу до повного погашення боргу. Порушивши умови договору у відповідача накопичилась заборгованість перед позивачем. ОСОБА_1 , як на підтвердження факту наявності у відповідача перед ним грошового зобов'язання за договором позики посилається на надану розписку ОСОБА_2 від 03.10.2021 року. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь борг 2 953 грн., який складається із суми боргу, плати за користування кредитом та 1 211,20 грн. сплаченого ним судового збору.
Позивач в заяві до суду просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи.
Так, згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно розписки від 03.10.2021 року, складеної відповідачем ОСОБА_2 , вбачається, що він отримав в борг від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 710 грн. та зобов'язувався повернути їх у повному обсязі своєчасно до 03.01.2022 року, а у разі недотримання цього зобов'язання виплачувати штрафні санкції в розмірі 5% в місяць, від суми боргу, до повного його погашення.
У правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в Постанові ВСУ від 02.07.2014 року № 6-79цс14, визначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Обставина добровільного та власноручного написання розписки відповідачем сторонами не оспорюється, що не підлягає доказуванню відповідно до ст. 81 ЦПК України.
З наведеного суд дійшов висновку, що розписка була написана відповідачем для підтвердження факту отримання ним грошової суми та укладення договору позики.
Як визначено в ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, після настання визначених сторонами дати, відповідач грошові кошти у повному обсязі позивачу у визначений борговим документом строк не повернув, отже свого обов'язку щодо виконання боргових зобов'язань не виконав.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З розписки відповідача вбачається, що розмір пені, у випадку не виконання основного зобов'язання становить 5 % від суми боргу до повного його погашення.
З розрахунку позивача, який не оспорюється відповідачем, вбачається, що станом на 02.04.2025 року, заборгованість становить 2 953 грн., з яких заборгованість за основною сумою боргу становить 2 710 грн.; плата за користування кредитом нарахована позивачем 243 грн. (2 710/100*3%*3 місяці).
Позовні вимоги за ст. ст. 1048, 1049 ЦК України підлягають задоволенню.
Провівши обрахунки, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню в користь позивача прострочена заборгованість за основною сумою боргу 2 710 грн., плата за користування кредитом нарахована позивачем 243 грн., а всього 2 953 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) борг за договором позики в сумі 2 953 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Суддя Маршал І. М.