Справа № 464/6185/24
пр.№ 2/464/38/25
(заочне)
21.05.2025Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Чорна С.З..
секретаря судового засідання Сенюга М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обемеженою відповідальністю «Фінансова компанія "АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
представник ТОВ «Фінансова компанія "АРТЕМІДА-Ф» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість заборгованість у сумі 20 219,32 грн. та судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 06 березня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00021037249 у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідача. Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та акцептована ОСОБА_1 , 06.03.2021 р., шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України) Заяви-формуляра про акцептування оферти №00021037249 від 06.03.2021 про прийняття пропозиції ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» укласти Договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на визначених умовах. Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: коли клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними. Відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 , на котру в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 5 129 грн. В порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не здійснив жодного платежу, не виконав свої зобов'язання, та не вніс платежі, передбачені умовами Договору позики, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із не здійсненням платежів на виконання Договору позики у Відповідача утворилася заборгованість за Договором позики. 28.10.2021р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», ідентифікаційний код юридичної особи: 42655697 уклали Договору факторингу №20211028-Ф від 28.10.2021. Згідно Договору факторингу №20211028-Ф від 28.10.2021р., та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АРТЕМІДА-Ф" набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», включно і до ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 70. У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за Договором позики, станом на 02.09.2024 р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 20 219,32 грн., а саме: залишок заборгованості за тілом - 5 129,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування - 2 846,70 грн.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором за період 29.10.2021 по 26.01.2022) - 11 540,25 грн.; інфляційне збільшення - 703,37 грн. (нараховано Новим кредитором за період 05.04.2021 по 23.02.2022). Крім того, представник позивача просить стягнути із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Ухвалою суду 13.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 29.04.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, а саме витребувано у АТ «Універсал Банк», адреса: м. Київ, 04114, Автозаводська, 54/19, інформацію про рух коштів, а саме поступлення коштів на картку № НОМЕР_1 , що вказана Позичальником ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , з 06.03.2021 протягом трьох банківських робочих днів (виписка з рахунку та/або інший документ, тощо).Но виконання ухвали суду 28.11.2024 на адресу суду надійшла витребувана інформація від АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" .
В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подав відзиву на позовну заяву.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами п'ятою сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» з метою отримання кредитних послуг, уклавши Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00021037249 від 06.03.2021 року у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідача.
06.03.2021 року ТОВ «ФК «ФОРЗА» перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 5129 грн. на банківську карту за № НОМЕР_1 .
На умовах Договору позики (п.п.1.6.1. п.1.6.) Кредитодавець надало Відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених Договором позики №00021037249 у розмірі 5 129 грн, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Договором позики, з кінцевим терміном погашення не пізніше 04.04.2021 р. (п.п.1.6.3. п.1.6.), базова процента ставка складає 1.85% в день (п.п. 1.6.8. п.1.6.), та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії Договору позики (п.5.9.).
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» вищевказаний договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором (абзац другий ч. 1 ст. 12 цього Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).
Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у статті 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 цього Закону).
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. 205, ст. 207 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Згідно частини першої статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позикуу строк та впорядку,що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч. 13 ст. 11 цього Закону).
Згідно абзацу другого частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частинами другою і третьої статті 100 ЦПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній корпії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис, а також у паперових копіях електронного доказу, що не вважається письмовим доказом.
Згідно частини шостої статті 11 цього Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відтак, враховуючи встановлене, суд приходить до висновку, що відповідач ознайомився і погодився із умовами електронного кредитного договору, зокрема Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №00021037249 від 06.03.2021 року, який відповідач ОСОБА_1 підписав одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», а також отримав у ТОВ «ФК «ФОРЗА» грошові кошти в розмірі 5129 грн. шляхом перерахування товариством цих коштів на картковий рахунок відповідача за № № НОМЕР_1 , про що вбачається із матеріалів справи та підтверджується наданою інформацією про рух коштів по картці від 06.05.2025.
В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 525, 611, 612, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Згідно частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Так, згідно Договору факторингу №20211028-Ф від 28.10.2021 первісний кредитор ТОВ «ФК «ФОРЗА» відступило право вимоги вищевказаної заборгованості на користь позивача ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф», до якого перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №00021037249 від 06.03.2021, де згідно Витягу з Реєстру прав вимоги №1 до цього Договору від 28.10.2024 вбачається, що за цим договором до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №00021037249 від 06.03.2021, де заборгованість за тілом кредиту 5129 грн., заборгованість за процентами в сумі 2846,70 грн.
Разом із тим, як вбачається з долученого представником позивача Детального розрахунку заборгованості станом на 02.09.2024 заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 20 219,32 грн., а саме: залишок заборгованості за тілом - 5 129,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування - 2 846,70 грн.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором за період 29.10.2021 по 26.01.2022) - 11 540,25 грн.; інфляційне збільшення - 703,37 грн. (нараховано Новим кредитором за період 05.04.2021 по 23.02.2022).
При цьому, відповідачем ОСОБА_1 не надано до суду доказів, які спростовували би наданий розрахунок заборгованості перед позивачем ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф», як новим кредитором у грошовому зобов'язанні відповідача, яким також не доведено належними доказами відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором ТОВ «ФК «ФОРЗА», що також не спростовано контррозрахунком відповідача.
Відтак, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути згідно Договору про надання позики №00021037249 від 06.03.2021 суму заборгованості в розмірі 20 219,32 грн.
Крім того, відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Представником позивача в позовній заяві заявлено вимоги про стягнення із відповідача витрат зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Так, приписами частини першої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при поданні цього позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а тому враховуючи повне задоволення цього позову, такий збір слід стягнути із відповідача на користь позивача.
Крім того, суд вважає, що до часткового задоволення підлягають заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн., виходячи із таких мотивів.
Зокрема, частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається із матеріалів справи, що 29.08.2024 року між позивачем ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» та адвокатом Бачинським Остапом Михайловичем укладено Договір про надання правової допомоги №20240829-11К, згідно якого адвокат Бачинський О.М. взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг позивачу в цій справі, які з розрахунку суми судових витрат становлять 7000,00 , що включають такі послуги: 1) аналіз документів, судової практики та визначення перепективи подання позовної заяви; 2) підготовка позовної заяви у справі; 3) збирання доказів, долучених до позовної заяви; 4) підготовка та подання заяв, скарг, клопотань чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи.
Однак, розмір витрат на правничу допомогу повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт чи наданих послуг; витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони чи публічним інтересом до справи.
Натомість, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу шляхом складення позовної заяви та формуванням додатків до неї, відтак заявлений до відшкодування представником позивача розмір гонорару в сумі 7000 грн. є, на думку суду, неспівмірним зі складністю справи, а заявлений розмір витрат виглядає необґрунтованим та завищеним, оскільки справа належить до категорії нескладних справ, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні без участі представника позивача, спір пов'язаний зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять значної кількості документів для дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, а вирішення спірних правовідносин має сталу судову практику та релевантне законодавство.
Крім того, відповідно до Додаткової постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц фактично констатовано право суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. Зокрема, розподіляючи витрати особи на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. При цьому, колегія суддів самостійно визначила їх розмір, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності. Зокрема, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз касаційної скарги, складання та оформлення відзиву на касаційну скаргу, аналіз судової практики), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), критерію необхідності подання відзивів на касаційну скаргу та значимості таких дій у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, а на користь третьої особи - 1500 грн.
Відтак, аналізуючи вищенаведені фактичні обставини справи, релевантне законодавство та судову практику його застосування, із огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд приходить до переконання про часткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Ураховуючи викладене, та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 76-80, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 260, 263, 264, 265, 268,273,274,279,280,354ЦПК України суд, -
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість в сумі 20 219,32 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (79013, м. Львів, вул. С. Бандери 87, оф. 54, код ЄДРПОУ 42655697).
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Чорна С.З.