Справа № 450/1343/25 Провадження № 1-кп/450/400/25
судового засідання
20 травня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7
представник потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_9
потерпілого ОСОБА_10
представник потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_11
представник потерпілого ОСОБА_12 - ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити в режимі відеконференції клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартоюобвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000001213 від 15.12.2024 року про обвинувачення ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.135, ч.4 ст.286-1 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.136 КК України,-
В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000001213 від 15.12.2024 року про обвинувачення ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.135, ч.4 ст.286-1 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.136 КК України.
20.05.2025 року прокурором на адресу суду подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави із утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_14 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.135, ч.4 ст.286-1 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, що спричинило смерть та тяжкі тілесні ушкодження потерпілим, а також у завідомому залишення без допомоги потерпілих яких він сам поставив у небезпечний для життя стан і які були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан.
Необхідність продовження застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати. Необхідність застосування стосовно ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю таких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігти яким неможливо іншим чином, без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зокрема, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_14 може ухилятися від суду, оскільки кримінальне правопорушення, яке інкримінується останньому, передбачене ч. 4 ст. 286-1 КК України є особливо тяжким та передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від семи до десяти років. Будучи обізнаним про покарання, що загрожує обвинуваченому, для уникнення відповідальності, останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Разом з цим, слід врахувати те,що ОСОБА_14 після скоєння дорожньо-транспортної пригоди залишив місце пригоди та переховувався від органів досудового розслідування, до моменту його затримання.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що враховуючи отримані органом досудового розслідування показання про обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, які надали свідки, потерпілі та експерти то ОСОБА_14 перебуваючи на волі матиме можливість впливати на них шляхом їх переконання, залякування, схиляння їх до зміни наданих ними показань, узгодження свої показань з показаннями вказаних осіб.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання ОСОБА_15
покладених на нього процесуальних обов?язків, просить продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, без визначення розміру застави, оскільки більш м?які запобіжні заходи, зважаючи на особу обвинуваченого, тяжкість вчинення кримінального правопорушення а також суспільну небезпеку злочину та обставини його вчинення запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі. На підставі наведеного просить клопотання задоволити.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив таке задоволити з підстав викладених в клопотанні.
Обвинувачений в судовому засіданні не заперечував щодо клопотання прокурора. Захисник із врахуванням трагічних обставин даного кримінального правопорушення поклався на розсуд суд .
Проаналізувавши обвинувальний акт, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, з'ясувавши думку учасників процесу, суд, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного :
Відповідно до положень ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 16.12.2024 року № 461/10036/24 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обрано запобіжний захід у вигляду тримання під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» строком на 60 днів тобто до 13.02.2025 року включно, без визначення розміру застави, який продовжено до 29.05.2025 року.
За положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити документи, інше.
Обов'язок доведення цих обставин лежить на прокуророві.
Наведені прокурором у клопотанні доводи свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_14 , кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.135, ч.4 ст.286-1 КК України, а також про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_14 обвинувачується зокрема у вчиненні кримінального правопорушенння передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, який є особливо тяжким злочином, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від семи до десяти років; після скоєня дорожньо транспортної пригоди обвинувачений залишив місце пригоди і переховувався від органів досудового розслідування; в результаті його дій, які виразилися в грубому порушенні Правил дорожнього руху України настали тяжкі наслідки у вигляді загибелі сімох дорослих осіб, однієї неповнолітньої особи та спричинення тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості двом потерпілим; об?єктивна сторона злочину виразилась у грубому порушені ним правил дорожного руху; потерпілій стороні завдана шкода на даний час не відшкодована.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені статтею 178 КПК України.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі , якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За положеннями п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З огляду на наведене, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, що останній, перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків потерпілих та експертів; суд враховує, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, а також, враховуючи характер, ступінь суспільної небезпечності злочину, який інкримінується ОСОБА_14 , інші обставини, суд вважає, що останньому, слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки, інший, менш суворий запобіжний захід не усуне ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, без визначення розміру застави, оскільки така відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, судом може не визначатись.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183 184, 193, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд, -
клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_14 ,- задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком 60 (шістдесят) днів, тобто до 18.07.2025 року, включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала про продовження запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та скерувати начальнику ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19».
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
СуддяОСОБА_1