26 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 681/1437/24
Провадження № 11-кп/820/431/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2025 року у кримінальному провадженні №12024244000001768 , внесеному до ЄРДР від 21.10.2024 року стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.122 ч.1, 125 ч.1 КК України, та призначено йому покарання:
-за ст. 122 ч.1 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі;
-за ст. 125 ч.1 КК України 120 годин громадських робіт.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів передбачених ст.122 ч.1, ст.125 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі,
Обставини, вчинення кримінального правопорушення, встановлені апеляційним судом.
За вироком суду, 20.10.2024 приблизно о 15:00 год в АДРЕСА_1 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з приводу межуючого між їхніми домогосподарствами паркану виникла суперечка, яка переросла в бійку.
У цей же день, час та місці, під час конфлікту, ОСОБА_7 , на ґрунті виниклих неприязних відносин, умисно наніс три удари дерев'яною палицею у область грудей, лівої та правої рук ОСОБА_8 , в результаті чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді синця на бічній поверхні грудної клітки зліва, синця на передньо-внутрішній поверхні правого передпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Вказаними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ст. 125 ч. 1 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Окрім того, 20.10.2024 приблизно о 15:30 год. в АДРЕСА_1 між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з приводу нанесення тілесних ушкоджень її матері ОСОБА_8 виникла суперечка, яка переросла в бійку.
У цей же день, час та місці, під час конфлікту, ОСОБА_7 , на ґрунті виниклих неприязних відносин, умисно наніс два удари дерев'яною штахетиною в область лівої та правої рук ОСОБА_9 , в результаті чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому діафіза правої ліктьової кістки в середній її третині без зміщення кісткових фрагментів, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я та синця на задньо-зовнішній поверхні лівого плеча, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Вказаними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ст. 122 ч. 1 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок Полонського районного суду від 27 березня 2025 року скасувати, оскільки вважає дане кримінальне провадження сфальсифікованим, що в свою чергу пов'язане із упередженим до нього ставленням прокурора, до якого він звертався з приводу арешту земельної ділянки та викрадення трактора працівниками поліції.
Стверджує, що він не спричиняв легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим. Вказує, що слідством не було встановлено свідків події та предмету, яким нібито він завдавав тілесні ушкодження потерпілим.
Також, посилається і на те, що працівники поліції фактично не провели слідчі дії на подвір'ї та в будинку його матері. Вважає свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не доведеною.
Позиції учасників апеляційного перегляду провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 , підтримали апеляційні вимоги. Прокурор, заперечуваа проти їх задоволення, вважали вирок суду законним та обґрунтованим.
Мотиви суду з посиланням на норми кримінального та процесуального закону.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог, встановлених ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що за наслідками судового розгляду судом було постановлено законне, обґрунтоване та мотивоване судове рішення з додержанням вимог ст. 370 КПК України, норм матеріального та процесуального права, постановлене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у відповідності до ст. 94 КПК України з наведенням відповідних мотивів.
Згідно ст. 84 КПК України - доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст.85 КПК України - належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за ст.122 ч.1, ст. 125 ч.1 КК України цих вимог закону дотримався, та постановив обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що дане кримінальне провадження сфальсифіковане правоохоронними органами є безпідставними, спростовані дослідженими в судовому засіданні і викладеними у вироку доказами.
Будучи допитана судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 показала, що 20.10.2024 року до неї в подвір'я прийшла мати ОСОБА_7 та у них відбулася суперечка з приводу загородження парканом, після чого вона побачила повалені в неї на подвір'ї штахети. Пізніше, до неї на подвір'я прийшов ОСОБА_7 зі своєю матір'ю і між ними знову виникла суперечка, вході якої ОСОБА_7 взяв дрючка і вдарив ним її два рази, внаслідок чого вона отримала ушкодження спини.
Такі обставини узгоджуються із даними, які містяться у заяві ОСОБА_10 від 22.10.2024 року, відповідно до якої вона просила внести відомості до ЄРДР за фактом спричинення їй ОСОБА_7 тілесних ушкоджень 20.10.2024 рокув АДРЕСА_1 . (а.п.117).
Із показань наданих в судовому засіданні потерпілою ОСОБА_9 , яка є дочкою ОСОБА_8 вбачається, що їй зателефонувала мати і повідомила, що її побив ОСОБА_7 , після чого вона відразу поїхала до неї, дорогою вона побачила обвинуваченого, у якого запитала навіщо він це зробив, на що останній став бити її штахетою по руках, вона відчула біль та втекла на подвір'я своєї сестри.
Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки: ОСОБА_11 , яка показала, що в жовті 2024 року до неї зателефонувала ОСОБА_8 , яка плакала і повідомила, що її побив ОСОБА_7 , який неодноразово вибивав вікна та дебоширив в старостаті та поводив себе негативно. Свідок ОСОБА_12 , яка є дочкою та сестрою потерпілих, показала, що восени 2024 року до неї зателефонувала її сестра і сказала піти до матері, тому що її побив ОСОБА_7 , з яким у її батьків постійно відбуваються конфліктні ситуації. Свідок ОСОБА_13 також підтвердила те, що її зателефонувала ОСОБА_12 , від якої вона дізналася про факт побиття ОСОБА_7 її сестри, а пізніше її мати розповіла, що ОСОБА_7 її також побив.
Факт заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим підтверджується висновками експертів №№ 347, 346 від 23.10.2024 року, відповідно до яких у ОСОБА_9 виявлені такі тілесні ушкодження: закритий перелом діафіза правої ліктьової кістки в середній її третині без зміщення кісткових фрагментів. Дане тілесне ушкодження утворилося від, щонайменше, однієї ударної травмуючої дії тупого твердого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею, могло виникнути внаслідок удару дерев'яною штахетиною, в строк та за обставин вказаних в постанові та обстежуваним, за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я; синець на задньо-зовнішній поверхні лівого плеча. Дане тілесне ушкодження утворилося від, щонайменше, однієї ударної травмуючої дії тупого твердого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею, могло виникнути внаслідок удару дерев'яною штахетиною, в строк та за обставин вказаних в постанові та обстежуваним, за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, а мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше, як шість днів. Утворення даних тілесних ушкоджень внаслідок самоспричинення або падіння з висоти власного зросту є малоймовірним (а.с.96-97).
У ОСОБА_8 виявлено такі тілесні ушкодження: синець на бічній поверхні грудної клітки зліва, синець на передньо-внутрішній поверхні правого передпліччя. Дані тілесні ушкодження утворилися від, щонайменше, двох ударних травмуючих дій тупих твердих предметів, могли виникнути внаслідок ударів дерев'яною палицею, в строк та при обставинах, вказаних в постанові та обстежуваною, кожне окремо та в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, а мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше, як шість днів. Утворення даних тілесних ушкоджень внаслідок самоспричинення або падіння з висоти власного зросту є малоймовірним (а.п.120).
Згідно даних, які містяться у протоколах слідчих експериментів від 23.10.2024 року та долученими до них фототаблицями ОСОБА_14 та ОСОБА_8 в деталях розповідають та показують обставини їх побиття ОСОБА_7 (а.п. 98-103,121-125).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 25.10.2024 року з фототаблицями зафіксовано загальний вигляд домогосподарства ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 з домогосподарством ОСОБА_7 , меж між цими домогосподарствами (а.п.104-107).
Даними з відеозапису з нагрудної камери поліцейського СРПП ВПД №3 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, зафіксованого на відеодиск та протоколу огляду від 28.10.2024 року, стверджується факт спілкування працівників поліції під час виїзду їх на виклик 20.10.2024 року. Із відео вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розповідають обставини їх побиття ОСОБА_7 , при цьому останній пояснює, що хтось штовхнув його матір і тому він вихопив палицю і вдарив ту людину, також вдарив декілька разів палицею Світлану, яку прогнав до двору її сестри (а.п.111).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку усім доказам у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст.ст. 85, 86, 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності і взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, та прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження та умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 правильно були кваліфіковані слідством та судом за ст.ст.122 ч.1, 125 ч.1 КК України, що відповідає вимогам кримінального закону.
На переконання колегії суддів, посилання обвинуваченого на те, що він не спричиняв легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим спростовуються наведеними доказами.
Посилання обвинуваченого на упередженість прокурора у даному кримінальному провадженні, що на думку обвинуваченого, свідчить про фальсифікацію матеріалів справи, колегія суддів вважає надуманими, оскільки вони нічим не підтверджується. Жодних обставин, які б давали суду підстави для сумнівів у об'єктивності зібраних слідством доказів, їх фальсифікації стороною захисту не наведено.
Отже, колегія суддів відкидає посилання обвинуваченого про те, що дане кримінальне провадження було сфальсифіковане правоохоронними органами.
Доводи апеляції обвинуваченого де він посилається на відсутність свідків події та предмету, яким нібито було завдано тілесні ушкодження, колегія суддів вважає неспроможними. Колегія суддів виходить з того, що свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , хоча і не були безпосередніми очевидцями побиття потерпілих ОСОБА_7 , але зі слів потерпілих дізналися про обставини події кримінального правопорушення та підтвердили в суді ці обставини. Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ствердили, що ушкодження їм були завдані за допомогою дерев'яної палиці та штахети, що також узгоджується із протоколами слідчих експериментів від 23.10.2024 року та долученими до них фото таблицями, а також даними з відеозапису з нагрудної камери поліцейського СРПП ВПД №3 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, відповідно до яких потерпілі в деталях розповідають та показують обставини їх побиття ОСОБА_7 даними предметами. Не заперечив такі обставини і ОСОБА_7 , як вбачається із даних відеозапису огляду місця події від 20.10.2024 року.
Не заслуговують на увагу твердження обвинуваченого і з приводу того, що працівники поліції не провели слідчі дії, які відбувались на подвір'ї та в будинку його матері, оскільки як вбачається із матеріалів справи, за фактом нанесення тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було проведено 25.10.2024 року огляд місця події, а саме домогосподарства ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 з домогосподарством ОСОБА_7 (а.п.104-107). Також, слідчим були проведені 23.10.2024 року слідчі експериментиза участю потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та понятих, відповідно до яких вонив деталях розповіли та показали обставини їх побиття ОСОБА_7 (а.п. 98-103,121-125).
За наслідками апеляційного перегляду провадження, колегія суддів виходить з того, що слідством у повному обсязі були встановлені обставини, які підлягають доведенню у кримінальному провадженні згідно положень ст. 91 КПК України подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. У вироку суду були ретельно перевірені доводи захисту та наведені докладні мотиви на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, форма вини та мотив вчинення злочину та інші обставини, встановлення яких є обов'язковим згідно положенням ст. 91 КПК України.
У підсумку, приймаючи рішення за апеляційними доводами сторони захисту про відсутність достатніх доказів для доведення вини ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях,колегія суддів, виходить також з положень ст.2, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.06 року, якими передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ. Пріоритетність та загальна значущість норм Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» та практики ЄСПЛ закріплена і в принципі законності, визначеному в ст. 9 КПК України в редакції 2012 року, за якою положення відповідного міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України є обов'язковими, кримінально - процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. Правова концепція доведення вини особи «поза розумним сумнівом» сформульована та обґрунтована у рішеннях ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини», «Кобець проти України» від 14.02.08 року, «Козинець проти України» від 06.12.17 року та ін. За цією концепцією сукупність зібраних слідством та безпосередньо досліджених судом доказів з додержанням критеріїв їх належності, допустимості, достатності, виваженості та взаємозв'язку між собою з урахуванням особливостей національного кримінального та кримінально-процесуального закону повинна відповідати загальним принципам права особи на справедливий суд, закріпленим в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сам процес та результат доведення вини особи має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Колегія суддів констатує, що докази, зібрані слідством та надані суду у даному кримінальному провадженні не викликають сумнівів з приводу їх належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню.
За результатами апеляційного перегляду провадження, колегія суддів вважає, що під час досудового слідства було зібрано та судом під час судового розгляду досліджено достатньо доказів на підтвердження доведеності вини ОСОБА_7 «поза розумним сумнівом» у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження та умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Будь-яких інших правових підстав, передбачених ст. 409 КПК України для скасування чи зміни вироку суду через не відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність чи порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційна скарга ОСОБА_7 не містить і колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.404,405,407 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, що тримається під вартою протягом цього строку з дня отримання копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3