Справа № 686/11544/25
Провадження № 1-кс/686/5372/25
26 травня 2025 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Хмельницькому клопотання прокурора Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12025240000000040 від 29.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч. 2 ст. 364 КК України, -
встановив:
23.05.2025 до слідчого судді надійшло клопотання прокурора Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на мобільний телефон «iPhone 13» imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з сім-картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , в чохлі чорного кольору, який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучений та поміщений в сейф-пакет № CRI 1244833 з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, передачі чи відчуження, позбавивши власника права на відчуження, розпорядження та/або користування вказаним майном, що є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Прокурор у судове засідання не з'явився. У клопотанні міститься прохання про розгляд клопотання без участі ініціатора та фактичного володільця.
Володілець майна у судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку.
Положеннями ч. 1 ст. 172 КПК України передбачено, що неприбуття слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Зважаючи на ці положення закону, слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду клопотання у відсутності прокурора та володільця майна, належним чином повідомлених про дату та час судового розгляду.
Дослідивши наявні матеріали, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню із наступних підстав.
Досудовим розслідуванням встановлено, що начальник станції обігового локомотивного ДЕПО м. Кам?янця-Подільського, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з гр. ОСОБА_6 , організували стійку схему розкрадання ТМЦ, а саме дизельного палива, яке перебуває у власності АТ «Укрзалізниця», залучивши ввірених працівників ДЕПО: машиністів тепловозів станції обігового локомотивного ДЕПО м. Кам?янець-Подільський ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , помічників машиніста тепловоза станції обігового локомотивного ДЕПО м. Кам?янець-Подільський ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в результаті чого майже кожного дня розкрадають ТМЦ у кількості 1-3 тони, на суму 2 500 000 млн.грн./місяць.
Розкрадання ТМЦ (дизельного палива) здійснюється з території станції обігового локомотивного ДЕПО м. Кам?янець-Подільський, що знаходиться за адресом м. Кам?янець-Подільський, вул. Вокзальна 61, безпосередньо начальником станції обігового локомотивного ДЕПО м. Кам?янець-Подільський ОСОБА_5 , та за допомогою підконтрольних та довірених осіб з числа машиністів та помічників машиністів тепловозів.
Крім того встановлено, що начальник станції обігового локомотивного ДЕПО м. Кам?янець-Подільський ОСОБА_5 , реалізовує ввірене ТМЦ ОСОБА_6 , за ціною 39-40 грн./літра, в свою чергу ОСОБА_6 , реалізовує придбане ТМЦ за ціною 45-46 грн./літра.
Після отримання коштів здобутих злочинним шляхом від реалізації ТМЦ начальник станції обігового локомотивного ДЕПО м. Кам?янець-Подільський, ОСОБА_5 , здійснює розподіл між машиністами та помічниками машиністів.
Дана схема розкрадання ТМЦ (дизельного палива) відбувається за погодженням начальника станції ДЕПО «Гречани» - ОСОБА_12 , заступника начальника станції ДЕПО «Гречани» - ОСОБА_4 , та начальника бази станції ДЕПО «Гречани» ОСОБА_13 , тому основну частину коштів за дзвінком вище зазначених осіб ОСОБА_5 , відвозить власноручно у визначений заздалегідь день та місце в м. Хмельницький.
Таким чином, встановлено, що до вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 . Являється власником транспортного засобу «TOYOTA CAMRY», 2013 р.н., р.н. НОМЕР_5 .
22.05.2025 відповідно до ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду проведено обшук транспортного засобу «TOYOTA CAMRY», 2013 р.н., р.н. НОМЕР_6 , яким користується та власником якого являється ОСОБА_4 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон «iPhone 13», imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з сім-картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , в чохлі чорного кольору, який поміщено в сейф-пакет № CRI 1244833.
Вказані речі визнані речовими доказами, згідно постанови слідчого від 22.05.2025, оскільки могли бути використані при вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, містити інформацію про вчинення кримінальних правопорушень та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме були знаряддям вчинення кримінальних правопорушень (мобільний телефон з сім-картами, в пам?яті якого може міститися інформація щодо обставин розкрадання товарно-матеріальних цінностей, а саме дизельного палива, яке перебуває у власності АТ «Укрзалізниця», скопіювати чи зафіксувати яку в ході обшуку, не можливо, без спеціальних програмних пристроїв чи проведення комп?ютерно-технічної експертизи).
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
За ч. 2 цієї ж статті, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що тимчасово вилучені під час обшуку речі, зазначені в клопотанні, відповідають критеріям речових доказів відповідно до положень ст.98 КПК України, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр уважати, що указана річ зберегла на собі сліди кримінального правопорушення, а отже може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст.170-173, 372 КПК України, -
постановив:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон «iPhone 13» imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з сім-картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , в чохлі чорного кольору, який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучений та поміщений в сейф-пакет № CRI 1244833 з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, передачі чи відчуження, позбавивши власника права на відчуження, розпорядження та/або користування вказаним майном, що є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвала про арешт виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення; якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя