Справа № 462/2113/25
26 травня 2025 року Залізничний районний суд міста Львова у складі головуючого судді Кирилюка А. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати,
встановив:
Позовні вимоги.
ОСОБА_1 , 26.03.2025 року (вх. № 6658) звернулася до Залізничного районного суду м. Львова із позовом про стягнення мінімальної заробітної плати, гарантованої законом за період з квітня 2023 року по лютий 2025 року у сумі 127 200 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебуває у трудових відносинах з Комунальною 3-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова, працює на посаді лікаря стоматолога терапевта на 0, 75 ставки. Вказує на те, що з 01.08.2017 року та по даний час заробітна плата працівникам поліклініки не нараховується та не виплачується, що унеможливлює отримати довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату. Відсутність нарахувань заробітної плати тривалий час та факт перебування у трудових відносинах підтверджуються доданими копіями рішень Залізничного районного суду м. Львова щодо стягнення на її користь заборгованості по заробітній платі, які не були оскаржені та набрали законної сили. У зв?язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова - Кирилюка А. І. (а.с. 29).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.03.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 30-32).
Позиція учасників справи.
У вказаний строк відповідач не надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Разом з цим, згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем Комунальною 3-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова.
Так, позивач 07.08.1989 року прийнята на посаду лікаря-стоматолога терапевта, згідно наказу № 108 від 03.08.1989 року, 04.12.1998 року присвоєно кваліфікацію лікаря стоматолога-терапевта (перша), 05.10.1999 року згідно переліку лікарських посад вважати працюючою на посаді лікаря стоматолога терапевта, 13.03.2003 року підтверджено першу кваліфікаційну категорію лікаря стоматолога-терапевта, 28.12.2007 року присвоєна вища категорія лікаря стоматолога-терапевта, 10.10.2008 року переведена на 0, 75 ставки посади лікаря стоматолога-терапевта, згідно наказу № 208-к від 10.10.2008 року та вважається працюючою на посаді, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 4-7).
У трудовій книжці відсутні записи, які б свідчили, що позивач припинила перебувати у трудових відносинах з відповідачем.
Із копії виписки Пенсійного фонду України з індивідуальних відомостей про застраховану особу вбачається, що за період з період з квітня 2023 року по лютий 2025 року відсутні нарахування та виплата заробітної плати позивачу (а.с. 8-14).
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова № 462/3102/20 від 07.08.2020 року, яке набрало законної сили позов ОСОБА_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати задоволено частково. Ухвалено стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 66 437 грн. 25 коп. невиплаченої заробітної плати за період з вересня 2018 року по травень 2020 року. Стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова 840 грн. 80 коп. судового збору в дохід держави. В решті заявлених позовних вимог відмовлено (а.с. 19-20).
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова № 462/5808/18 від 15.11.2018 року, яке набрало законної сили позовну заяву ОСОБА_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення заробітної плати задоволено частково. Ухвалено стягнути із Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з січня по серпень 2018 року в розмірі 22 338 грн. 00 коп. Стягнуто із Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь держави 704 грн. 80 коп. судового збору. У решті позову відмовлено (а.с. 17-18).
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова № 462/416/18 від 05.04.2018 року, яке набрало законної сили позов задоволено повністю. Ухвалено стягнути з Комунальної третьої стоматологічної поліклініки міста Львова на користь ОСОБА_1 15 596 грн. 00 коп. невиплаченої заробітної плата. Стягнуто з Комунальної третьої стоматологічної поліклініки міста Львова 704 грн. 80 коп. судового збору (а.с. 15-16).
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова № 462/2434/23 від 19.06.2023 року, яке набрало законної сили позов ОСОБА_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати задоволено. Ухвалено стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 - 154 026 грн. 75 коп. невиплаченої заробітної плати за період з червня 2020 року по березень 2023 року. Стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова 1540 грн. 27 коп. судового збору в дохід держави. (а.с. 21-23).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді справи та застосовані норми права.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ст. 43 Конституції України, у тому числі встановлено, що Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, при вирішенні даного спору, зазначені вище рішення суду мають преюдиційний характер.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові № 570/60/16-ц від 06.02.2019 року зазначив, що преюдиціальність обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Зазначеними вище рішеннями Залізничного районного суду м. Львова було встановлено, що з серпня 2017 року відповідач не проводив нарахування та виплату позивачу заробітної плати у мінімальному розмірі, а також те, що у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м. Львова не були прийняті та затверджені штатні розписи на 2018-2023 роки.
Під час розгляду судом даної справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів які б свідчили про те, що з квітня 2023 року по лютий 2025 року позивачу проводилося нарахування та виплата заробітної плати, а також, не надано доказів того, що у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м. Львова були прийняті та затверджені штатні розписи на 2018 - 2025 роки.
Окрім цього, матеріали справи не містять жодних спростувань твердження позивача, що вона продовжує працювати у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м. Львова та належним чином виконує свої посадові обов?язки лікаря стоматолога терапевта.
Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.
Згідно ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про заробітну плату» мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
За вимогами ч. 1, 4ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов?язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
У п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз?яснено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Так, згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата на 2023 рік установлена у місячному розмірі з 1 січня 6 700 грн.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» було встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 7100 грн, з 1 квітня - 8000 грн.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» було встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000 грн.
Висновки суду.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, сума невиплаченої заробітної плати за період з квітня 2023 року по лютий 2025 року зі ставкою 0.75 становить 127 200 грн. 00 коп., з розрахунку: квітень - грудень 2023 (9 місяців) ? 6700 грн. 00 коп. = 60 300 грн. 00 коп.; грудень - лютий 2024 (3 місяці) ? 7 100 грн. 00 коп. = 21 300 грн. 00 коп.; квітень - грудень 2024 (9 місяців) ? 8 000 грн. 00 коп. = 72 000 грн. 00 коп.; січень - лютий 2025 (2 місяці) ? 8 000 грн. 00 коп. = 16 000 грн. 00 коп. Загальна сума: (60 300 грн. 00 коп. + 93 300 грн. 00 коп. + 16 000 грн. 00 коп.) ? 0.75 ставки = 127 200 грн. 00 коп.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Отже з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість із заробітної плати за період з квітня 2023 року по лютий 2025 року у сумі 127 200 грн. 00 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов?язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. 77-78 ЦПК України.
Згідно з ч. 6 ст. 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущення.
Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» (№ 18390/91, 09.12.1994 року, § 29) та «Проніна проти України» (№ 63566/00, 18.07.2006 року, § 23, 25), у яких ЄСПЛ зауважив, що у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.
У рішенні «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003 року, § 36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов'язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.
У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» № 4909/04 § 58 ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Судові витрати по справі.
Суд враховує, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Так, на користь держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 272 грн. 00 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, ст. 94, 115 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», Законами України «Про Державний бюджет України» на 2023-2025 роки, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позовної ОСОБА_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 - 127 200 (сто двадцять сім тисяч двісті) грн. 00 коп. невиплаченої заробітної плати за період з квітня 2023 року по травень 2025 року, провівши з цієї суми стягнення податків та обов?язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.
Стягнути із Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь держави -
1 272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м. Львова (код ЄДРПОУ 01984317, місцезнаходження: 79021, м. Львів, вул. С. Петлюри, 17);
Текст судового рішення складено 26.05.2025 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: