Справа № 523/2084/24
Провадження №2-др/523/39/25
"13" травня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, заяву представника позивачів - адвоката Ільків М.М. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення грошового відшкодування,
22.04.2025 року представник позивачів - адвокат Ільків М.М. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 523/2084/24, якою просить стягнути суми витрат понесених на професійну (правничу) допомогу у розмірі 20 000 гривень, тобто по 10 000,00 грн на користь позивачів. В якості доказів понесення витрат, посилається на: - Договір № 15.01.2024 від 15 січня 2024 року, Детальні описи наданих послуг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15 січня 2024 року, копії квитанцій про оплату за надані послуги..
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26.03.2025 року ухвалювалось судом в загальному порядку, тому розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснюється судом з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивачів - адвокат Ільків М.М. не з'явився, у поданій заяві просив розглянути питання щодо ухвалення додаткового рішення у його відсутність.
Представник відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.
Зваживши доводи заяви, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо: - судом не вирішено питання про судові витрати;
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26.03.2025 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення грошового відшкодування, задоволено частково,стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень 00 копійок, на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування моральної шкоди, витрат на поховання та лікування у загальному розмірі 51 902 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот дві) гривні 19 копійок, а також стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Наведене рішення суду представник позивачів адвокат Ільків М.М. отримав 17.04.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку документа до Електронного кабінета адвоката в ЕС.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилами частини 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:
(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; (6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження понесених позивачами витрат на правничу допомогу, їх представник - адвокат Ільків М.М. надав: 1)Договори про надання професійної правничої допомоги № 15.01.2024 від 15.01.2024р; 2) детальні описи наданих послуг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15 січня 2024 року; 3) копії квитанцій до прибуткового ордеру №1125 від 22.04.2025 року та № 2125 від 22.04.2025 року.
Із вказаного детального опису наданих послуг від 15.01.2024 року вбачається, що адвокат Ільків М.М. надав клієнту ОСОБА_1 наступні правові послуги: 1) Аналіз, документів наданих клієнтами та формування правової позиції щодо порушених прав - 2 години, 2000,00грн; 2) Написання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви - 4 години, 4000,00 грн; 3) написання відповіді на відзив - 3 годин, 3000,00 грн; 4)написання заяви про збільшення позовних вимог та проведення розрахунків пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат - 1 година, 1000,00 грн.
Також із детального опису наданих послуг від 15.01.2024 року вбачається, що адвокат Ільків М.М. надав клієнту ОСОБА_2 наступні правові послуги: 1) Аналіз, документів наданих клієнтами та формування правової позиції щодо порушених прав - 2 години, 2000,00грн; 2) Написання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви - 4 година, 4000,00 грн; 3) написання відповіді на відзив - 3 годин, 3000,00 грн; 4)написання заяви про збільшення позовних вимог та проведення розрахунків пені , трьох відсотків річних та інфляційних витрат - 1 години, 1000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18).
Проаналізувавши вказані детальні описи наданих послуг від 15.01.2024 року, суд вважає, що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності, обґрунтованості та реальності.
У зв'язку з тим, що позивачі вимушено уклали договір про надання правової (правничої) допомоги, з метою захисту своїх прав, зважаючи на предмет позовних вимог - стягнення грошового відшкодування, враховуючи критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновків про стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу, разом із тим пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених вимог.
На це звернула увагу Велика палата ВС у додатковій постанові у справі №206/4841/20.
Вирішуючи питання щодо розміру адвокатських витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 , суд виходить із того, що було задоволено 42,4% від первісно заявлених позовних вимог, з огляду на викладене підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу у розмірі 4240 гривень.
Вирішуючи питання щодо розміру адвокатських витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2 , суд виходить із того, що було задоволено 42,2% від первісно заявлених позовних вимог, з огляду на викладене підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу у розмірі 4220 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 134, 137, 141, 270 ЦПК України,
Заяву представника позивачів - адвоката Ільків М.М. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення грошового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 4240,00 грн. (чотири тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу в розмірі 4220,00 грн. (чотири тисячі двісті двадцять) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення виготовлений 19 травня 2025 року.
Суддя К.О. Далеко