26 травня 2025 рокуСправа №160/175/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітета Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
03.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо ненадання відповіді по суті на запит позивача від 07.12.2024;
- зобов'язати Виконавчого комітету Дніпровської міської ради надати відповідь по суті на запит позивача від 07.12.2024 у строк, встановлений судом;
- зобов'язати Виконавчого комітету Дніпровської міської ради компенсувати позивачу моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 07.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Очільника ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ із запитом на отримання публічної інформації відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації» та положень Конвенції про доступ до офіційних документів (Конвенція Тромсо), яка є обов'язковою для України після ратифікації. 13.12.2024/ Відповідач надіслав відповідь у якої повідомив позивача про відсутність можливості для надання вичерпної відповіді на мій запит. У запиті позивач просив надати інформацію про департамент екологічної політики міської ради. Відповідно до ст. 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації», відповідь на запит повинна бути надана у строк до п'яти робочих днів і у разі, якщо запит потребує уточнення, відповідач мав право звернутися до позивача з проханням уточнити запит. Однак відповідач надав відповідь на запит позивача не по суті. Також відповідач не скористався своїм правом уточнити запит у разі виникнення питань щодо його змісту, чим порушив положення ст. 6 Конвенції Тромсо. Згідно з П.2 Ст. 22 закону України Про доступ до публічної інформації, «відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації». У результаті цих дій (бездіяльності) позивачу було завдано моральної шкоди, яка виражалася у нервовому напруженні через незнання ОМС як національного законодавства так і міжнародних зобов'язань України, необхідності додаткового звернення до суду, обмеженні прав.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
22.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Дніпровською міською радою 09.12.2024 було отримано запит на публічну інформацію від ОСОБА_1 адресовано Міському голові Борису ФІЛАТОВУ з наступним змістом «Прошу повідомити інформацію про департамент екологічної політики міської ради». Департамент екологічної політики Дніпровської міської ради розглянувши запит позивача повідомив, що ураховуючи невідповідність запиту вимогам, передбаченим п.2 ч. 5 ст. 19 «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 за № 2939-VI (далі Закон №2939-VI) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI позивачу відмовлено в задоволенні запиту на інформацію.
Щодо позовних вимог до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради відповідач зазначає наступне. Звернення позивача від 07.12.2024 адресовано Дніпровському міському голові Філатову Б.А. Дніпровська міська рада, яку очолює її голова - Філатов Б.А. та виконавчий комітет Дніпровської міської ради є різними юридичними особами. Матеріали справи доказів щодо звернення позивача до відповідача (Виконавчого комітету Дніпровської міської ради) не містять, а тому вимоги про визнання протиправною бездіяльності останнього щодо ненадання належної відповіді по суті на запиту, зобов'язання вчинити відповідні дії є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 ) до участі у справі № 160/175/25 як другого відповідача залучено Дніпровську міську раду (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514.
24.04.2025, 28.04.2025 від Виконавчого комітету Дніпровської міської ради надійшли письмові пояснення, у яких відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що Дніпровською міською радою 09.12.2024 було отримано запит на публічну інформацію від ОСОБА_1 адресовано Міському голові Борису ФІЛАТОВУ з наступним змістом ««Прошу повідомити інформацію про департамент екологічної політики міської ради». Департамент екологічної політики Дніпровської міської ради розглянувши запит позивача повідомив, що ураховуючи невідповідність запиту вимогам, передбаченим п.2 ч. 5 ст. 19 «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 за № 2939-VI (далі Закон №2939-VI) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI позивачу відмовлено в задоволенні запиту на інформацію. Посилаючись на невідповідність запиту вимогам законодавства, а також відсутність з боку відповідача порушень прав позивача, просив у позові відмовити.
24.04.2025, 25.04.2025 від Дніпровської міської ради надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечував проти позову з підстав, що позивачем не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.12.2024 позивач подав звернення до Дніпровського міського голови Філатова Бориса Альбертовича, у якому просив надати інформацію про департамент екологічної політики міської ради.
13.12.2024 Департамент екологічної політики Дніпровської міської ради розглянувши запит позивача повідомив, що ураховуючи невідповідність запиту вимогам, передбаченим п.2 ч. 5 ст. 19 «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 за № 2939-VI (далі Закон №2939-VI) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI позивачу відмовлено в задоволенні запиту на інформацію, у зв'язку з чим він звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честі і гідність інших людей.
Згідно статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини 1 статті 13 Закон № 2939-VI).
Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно частин 1, 5 статті 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до вимог частин 1, 4 статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.
Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Частина 5 статті 6 Закону № 2939-VI встановлює, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Згідно статті 23 Закону № 2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 24 Закону № 2939-VI, відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
Відповідно до матеріалів справи, позивач вважає порушеним своє право на отримання публічної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію.
Так, з огляду на викладене, Закон № 2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на звернення та право на доступ до публічної інформації тісно пов'язані між собою. Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (стаття 3 Закону № 393/96-ВР) до суб'єктів владних повноважень, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 9901/925/18 дійшла висновку, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Тобто розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
У постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/27593/21 зазначено, що запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститься, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Також Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 420/16094/21 зазначив, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти. Законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов'язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що позивач 07.12.2024 направив звернення до Дніпровського міського голови наступного змісту: «Прошу надати інформацію про департамент екологічної політики міської ради».
13.12.2024 Департаментом екологічної політики було надано відповідь про розгляд запиту на інформацію, у якому було повідомлено, що за відсутності відомостей, які б дозволили визначити, яку саме інформацію бажає отримати запитувач, надати вичерпну відповідь неможливо.
Суд зазначає, що нормативне визначення терміну інформація міститься в Законі України «Про інформацію», у статті 1 якого вказано, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Суд погоджується із відповідачем, що наданий позивачем запит сформульовано таким чином, що надати на нього відповідь, яка б відповідала меті звернення позивача та задовольняла б його інформаційні права та потреби не видається можливим.
Суд не вбачає порушень прав позивача у ненаданні відповіді на його звернення, внаслідок чого суд доходить висновку про відсутність заподіяння позивачеві моральної шкоди.
Суд зауважує, що відповідачами надано повні, змістовні та логічні пояснення на підтвердження своєї позиції.
Доводи позивача суд відхиляє, оскільки вони неконкретизовані, не містять зауважень щодо наданих відповідачем пояснень та документів, та зводяться до цитування норм законодавства та вільного їх трактування.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
У той же час, частина 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, із врахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог питання про розподіл понесених позивачем судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез