Провадження № 33/803/1254/25 Справа № 174/14/25 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
22 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , не працюючого,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн., -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2025 року встановлено, що 28.12.2024 року о 20.43 год., ОСОБА_1 , в м. Вільногірську Кам'янського району Дніпропетровської області по вул. Захісників України, 15, керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичний огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під запис на нагрудну камеру поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить постанову Вільногірського міського суду від 28.03.2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необґрунтованою.
Звертає увагу, що матеріали справи не мстять доказів факту керування ним транспортним засобом. Навпаки, на долучених відеозаписах зафіксовано, що автомобіль, у якому він знаходився, перебував у нерухомому стані, тобто ним не здійснювалось керування транспортним засобом.
Зазначає, що суд не звернув увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення та в рапорті працівника поліції зазначено лише два технічні засоби відеозапису 799186 та 799352. Про інші технічні засоби відеозапису в протоколі не зазначається.
Вважає, що відеозапис із пристрою 7ОМАІ є недопустимим та неналежним доказом, оскільки взагалі не вказується в жодному із долучених до справи документів, а за таймером часу не співпадає з таймером відеозапису з відеокамер поліцейських №№799186 та 799352.
Звертає увагу, що йому взагалі не було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не було роз'яснено положення статей 55, 56, 59, 63 Конституції України, та його підпис відсутній у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення.
Наполягає, що знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Зазначає, що конфлікт почався після того, коли працівник поліції вихопив у нього з рук його водійське посвідчення, що було зафіксовано на відеозапис, долучений до матеріалів справи.
Звертає увагу, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дали пояснення, що в момент початку його спілкування з працівниками поліції, він особисто автомобілем не керував, а автомобіль перебував на стоянці біля будинку № 15 по вул. Захисників України в нерухомому стані.
Позиції сторін в суді :
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності з урахуванням положень ст. 268 КУпАП, якою не передбачено обов'язкову участь особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Висновки суду:
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та долучений до справи диск з відеозаписами, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню за таких підстав:
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під запис на нагрудну камеру поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП
Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 207492 від 28.12.2024 року, з якого вбачається, що 28.12.2024 року о 20.43 год., ОСОБА_1 , в м. Вільногірську Кам'янського району Дніпропетровської області по вул. Захісників України, 15, керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичний огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під запис на нагрудну камеру поліцейського;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 направлявся на огляд 28.12.2024 року о 21-10 год., але ОСОБА_1 від огляду відмовився під відеозапис камер поліцейських 799352, 799186;
-відеозаписами з нагрудних камер «MOTOROLA VB 400» № 799352, № 799186 на DVD-диску, який долучено до справи. З дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, від проходження огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі. Працівником поліції повідомлено ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Після чого ОСОБА_1 почав висловлюватися у бік працівника поліції, чим перервав її. ОСОБА_1 було оголошено його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про подальше відсторонення від керування транспортним засобом та відправлення транспортного засобу на спеціально обладнаний майданчик. ОСОБА_1 відмовився від отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення, що був складений за ст. 130 КУпАП відносно нього, та від підпису і надання пояснень.
Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису подій, що мали місце 28 грудня 2024 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Доводи сторони захисту щодо визнання відеозапису недопустимим через його небезперервність ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, оформлення матеріалів адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.
Доводи сторони захисту про відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №207492, спростовуються не лише долученим відеозаписом подій, що мали місце 28 грудня 2024 року за участю ОСОБА_1 , але закріпленими нормами діючого закону.
Так, суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є спеціальний - це водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Пунктом 1.10 ПДР визначено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.» Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Як вбачається із долученого відеозапису, після зупинки транспортного засобу Chevrolet Lacetti н.з. НОМЕР_1 , на звукову вимогу патрульної поліції, саме ОСОБА_1 вийшов з водійського сидіння та відійшов від автомобілю.
Крім того, доводи сторони захисту, що транспортний засіб Chevrolet Lacetti н.з. НОМЕР_1 , не був в стані руху, спростовуються і висловом самого ОСОБА_1 , що ним буде вимкнено двигун автомобіля, щоб не палити бензин (відеозапис, починаючи з 0:13:36).
Разом з тим, звертаю увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.
Твердження сторони захисту, що у протоколі не зазначено про долучення саме відеозапису з пристрою 7ОМАІ, що тягне за собою визнання такого доказу недопустимим та неналежним, вважаю необґрунтованими.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №207492 від 28.12.2024 року, складеного щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, фіксування правопорушення здійснювалось на бодікамери 799186, 799352. Разом з тим, у відповідній графі вказаного протоколу - пункті 11 зазначено, що до нього додаються, в тому числі відеозапис.
Відеозапис із пристрою 7ОМАІ був предметом дослідження як в суді 1-ї інстанції, так і під час апеляційного розгляду. Він містить фіксування факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених судом 1-ї інстанції.
Апеляційний суд, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) не вбачає підстав для визнання такого доказу недопустимим та неналежним
Апеляційні доводи, що ОСОБА_1 взагалі не було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не було роз'яснено положення статей 55, 56, 59, 63 Конституції України, спростовуються дослідженим відеозаписом (відеозапис, починаючи з 0:11:56).
Разом з тим, підпис ОСОБА_1 дійсно відсутній у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки він відмовився від нього, що також зафіксовано на відеозаписі (починаючи з 0:13:36). Також, із дослідженого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від підписання та ознайомлення з будь-якими документами, надання письмових пояснень, а також отримання тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами, копії протоколу. ОСОБА_1 було роз'яснено працівником поліції, що його відсторонено від подальшого керування транспортним засобом.
В той же час з наданого відеозапису вбачається, що поведінка водія ОСОБА_1 та його зовнішні ознаки, які були оголошені йому працівником поліції, (відеозапис, починаючи з 0:09:56 та з 0:11:11), а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, давали поліцейським підстави для підозри, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, та для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку, від чого ОСОБА_1 відмовився як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі (відео «export», починаючи з 0:10:12 та з 0:10:15).
Включення камери, якою було зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відбулося з моменту початку виконання поліцейськими службових обов'язків, і піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених захисником підстав у суду немає.
Будь-яких порушень з боку працівників поліції чи їх упередженого ставлення або провокації з їх боку до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при перегляді відеозапису суд не встановив, відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного розгляду не було надано будь-яких інших доказів, що спростовують такі фактичні обставини. Крім того, в матеріалах справи не містяться та стороною захисту не надано на час розгляду апеляційним судом доказів щодо оскарження дій працівників поліції щодо їх неправомірності.
Як вбачається з оскарженого рішення місцевого суду, поясненням свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд дав критичну оцінку, оскільки вони надані особами, які перебувають у дружніх відносинах із особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Крім того, такі свідчення спростовуються наявним відеозаписом в матеріалах справи, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає такими, що не підтверджуються матеріалами справи апеляційні, доводи про визнання недопустимими, недостовірними та неналежними доказів у даній справі.
Отже, законність вимоги працівників поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп'яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.
Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР - не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Крім того, адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.
Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин