Справа № 738/532/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/464/25
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
26 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні подання Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, пробаційним наглядом, засудженому ОСОБА_7 .
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд мотивував своє рішення тим, що пробаційний нагляд, є найбільш м'яким покаранням, визначеним Кримінальним кодексом України у порівнянні з покаранням у виді позбавлення та обмеження волі, виконання якого відбувається за межами установи виконання покарань, беручи до уваги тяжкість вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, невідбуту частину покарання, яка на час розгляду справи становить 01 рік 04 місяці 14 днів позбавлення волі, ту обставину, що шкода за вироком суду засудженим не відшкодована, за час відбуття 1/2 частини призначеного судом покарання засуджений працює незначний проміжок часу та має лише одне заохочення, а тому заміна засудженому ОСОБА_7 найбільш тяжкого виду покарання - позбавлення волі на пробаційний нагляд, за вчинення ним кримінального правопорушення, не відповідатиме меті покарання, передбаченій статтею 50 КК - виправленню засуджених, запобіганню вчинення ними та іншими особами нових злочинів, а отже є передчасною.
Не погодившись із таким рішенням, засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити подання Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, пробаційним наглядом. В обґрунтування вимог апеляційної скарги засуджений зазначив, що місцевий суд в своїй ухвалі вказав, що шкода за вироком суду засудженим не відшкодована, проте він в судовому засіданні заявив, що потерпілий відмовився від претензій до нього, відкриті виконавчі провадження до ДУ «Менська виправна колонія (№91)» не надходили, в офіційному застосунку «Дія» також відсутні відомості про відкрите виконавче провадження по справі. Зазначає, що не одразу його було влаштовано на роботу, так як йому відмовили з причини того, що він не був навчений, а також стан його здоров'я унеможливлював працевлаштування на інші посади, що були вільні, тому як тільки звільнилося відповідне місце, його відразу було працевлаштовано. Зазначає, що в серпні 2024 року він отримав заохочення, у роботах з благоустрою установи, що доводить, що він все ж такі працював неофіційно. Вважає, що відповідає всім критеріям, які потрібні для застосування до нього ст. 82 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Згідно роз'яснень п. 2 Постанови № 2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3ст. 82 КК).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Необхідною умовою застосування положень статті 82 КК України є те, що засуджений став на шлях виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.
При цьому, висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.
Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків у період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м'якого виду покарання.
Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався та належним чином обґрунтував своє рішення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що засуджений ОСОБА_7 хоча і намагається дотримуватися умов відбування покарання, однак не довів своє виправлення в обсязі, достатньому для застосування положень ст. 82 КК України. З цими висновками апеляційний суд погоджується, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 289, із застосуванням ст.69, ч.1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2021 року залишено без змін.
Згідно з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2021 року набрав законної сили 04 листопада 2022 року.
Строк відбування покарання обчислюється з 15 серпня 2023 року.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2024 року, залишеною без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року, вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2021 року приведено у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року. На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння, засудженого ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України. ОСОБА_7 вважається таким, що засуджений вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2021 року за ч. 2 ст. 289 КК із застосуванням статті 69 КК України по покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без конфіскації майна.
Отже, на час розгляду клопотання засуджений ОСОБА_7 відбув більше 1/2 частини призначеного судом покарання.
Станом на 01 квітня 2025 року невiдбутий строк покарання засудженого ОСОБА_7 становить 01 рік 04 місяці 14 днів позбавлення волі.
З характеристики засудженого та матеріалів особової справи вбачається, що засуджений ОСОБА_7 перебуває в місцях позбавлення волі з 15 серпня 2023 року.
За час перебування в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» порушень встановленого режиму тримання не допускав, заохочень та стягнень не мав, до суспільно корисної праці не залучався.
З 20 листопада 2023 року відбуває покарання в ДУ «Менська ВК (№91)», де дотримується норм, що визначають порядок та умови відбування покарання, розпорядок дня виконує, стягнень не має, на профілактичних обліках не перебуває, залучається до робіт з благоустрою установи, за активну участь у проведенні робіт 15 серпня 2024 року отримав заохочення, з 26 серпня 2024 року виконує обов'язки старшого днювального відділення СПС №8, до обов'язків ставиться старанно, поставлені перед ним завдання виконує вчасно та якісно. Засуджений бере участь у реалізації програми диференційованого впливу на засуджених «Фізкультура та спорт», яку виконує згідно з планом. Відвідує заходи виховного та культурно-масового характеру, які проводяться в установі, реагує на них позитивно, бере участь у заходах соціально-виховного характеру.
Згідно з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, ОСОБА_7 отримав 87 бали, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення (довів своє виправлення) та може бути представлений до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або умовно-дострокового звільнення.
Рішенням комісії Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» (протокол №5 від 8 березня 2025 року) більшістю голосів вирішено застосувати до засудженого ОСОБА_7 пільгу, передбачену ст.82 КК України, оскільки останній став на шлях виправлення.
В матеріалах справи наявна медична довідка №135/ЧГ-25 від 24 лютого 2025 року, видана завідувачем медичної частини №91 ОСОБА_8 , з якої вбачається, що ОСОБА_7 за час перебування в ДУ «Менська виправна колонія (№91)» неодноразово звертався за медичною допомогою до чергового фельдшера, знаходився на амбулаторному лікуванні в медичній частині №91, перебуває на диспансерному обліку.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», судам необхідно приділяти увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Разом з тим, призначення більш м'якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.1ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
За період відбування покарання ОСОБА_7 дійсно зарекомендував себе з позитивного боку, має заохочення, дотримується норм, що визначають порядок та умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконує, до дисциплінарної відповідальності не притягався, на профілактичних обліках не перебуває, працює на посаді старшого днювального відділення СПС № 8, до покладених на нього обов'язків відносився старанно та з відповідальністю, залучений до програми диференційованого впливу на засуджених «Фізкультура та спорт», яку реалізовує у вільний від роботи час, відвідує заходи вихованого та культурно-масового характеру, які проводяться у відділенні.
Згідно матеріалів, які надійшли на адресу апеляційного суду, ОСОБА_7 має позитивну психологічну характеристику провідного психолога відділу СВПР ДУ «Менська виправна колонія № 91» від 14.04.2025 року, 15.05.2025 року отримав заохочення за активну участь у роботах з благоустрою установи, крім того, згідно довідки № 12/зс-25 від 19.05.2025 року засуджений ОСОБА_7 був залучений до суспільно корисної праці на швейну дільницю підприємства за договором ЦПХ № 35/Ц від 01.05.2025 року.
Також суд першої інстанції вказав, що за період відбування покарання ОСОБА_7 хоча і працював, проте не вживав заходів для відшкодування судових витрат у кримінальному провадженні, відшкодування яких було покладено на нього згідно з вироком суду.
Проте, засудженим до своєї апеляційної скарги було прикладено скрінкопію з додатку «Дія», згідно якого в нього немає боргових зобов'язань по даному кримінальному провадженню та з ДУ «Менська виправна колонія № 91» надійшла довідка, що на засудженого ОСОБА_7 до установи виконавче провадження не надходило.
Наведені обставини свідчать про наявність у поведінці засудженого позитивних тенденцій.
Враховуючи характер вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, усвідомлення наслідків вчиненого, а також строк відбутого ним покарання та строк покарання, який залишився ним до відбування, дані про особу засудженого, його поведінку за увесь час відбування покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вирішення питання про заміну призначеного покарання більш м'яким покаранням, є передчасним.
Однозначно та беззаперечно стверджувати, що засуджений став на шлях виправлення, колегія суддів не вбачає достатніх підстав, але вважає, що ОСОБА_7 стає на цей шлях і до вирішення питання про застосування до нього пільги, визначеної ст. 82 КК України можливо буде повернутись через певний проміжок часу.
Враховуючи викладене, доводи апелянта про необґрунтованість оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 419, 537-539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні відмовлено у задоволенні подання Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, пробаційним наглядом, засудженому ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4