26.05.25
33/812/212/25
Справа № 33/812/212/25 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП
Головуючий у першій інстанції Губницький Д. Г.
Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О.
26 травня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївській апеляційний суд
у складі:
головуючої - судді Ямкової О. О.,
за участю:
секретаря Колосової О. М .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, -
Згідно постанови судді, 13 листопада 2024 року о 00 годині 39 хвилині у місті Миколаєві по вулиці Троїцькій, 22 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Jeep Grand Cherokee», з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, млява мова). Водієві запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, про що складено протокол з відеофіксацією.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вважає, що постанова не відповідає вимогам закону.
Зазначає про те, що суддею не взято до уваги відсутність підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем, про що ним неодноразово вказувалося працівникам поліції. Саме по собі перебування нетверезої особи, хоча і на місці водія, у транспортному засобі, який не приведено у рух, не є свідченням про керування особою транспортним засобом з ознаками сп'яніння.
Посилаючись на вказане, апелянт вважав безпідставним його притягнення до адміністративної відповідальності.
Справа розглянута за відсутністю ОСОБА_1 за його належним повідомленням та відсутністю поважних причин його неявки, а також реалізацією ним свого права на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та подачею заяви про розгляд справи без його участі, у відповідності до положень, передбачених статтею 294 КУпАП.
Перевіривши наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи, а також вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, так як висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог пункту 2.5 ПДР України, а саме у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними.
Ці висновки суду ґрунтуються на сукупності усіх доказів, які спростовують доводи апелянта, викладені ним у апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доведення тих чи інших обставин здійснюється на підставі статті 251 КУпАП за допомогою усіх наявних доказів, що містяться у справі та є будь-якими фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, наслідком чого є ухвалення постанови у відповідності до положень статті 283 КУпАП, у якій повинен міститися опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Так, відповідно до вимог статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів, ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу з явними ознаками алкогольного сп'яніння та на вимогу поліцейських відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку.
У протоколі про адміністративне правопорушення містяться дані про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, тобто усі обставини, які стосуються події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, за наявності яких протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі.
До протоколу про адміністративне правопорушення доданий відеозапис події.
З відеозапису події вбачається, що патрульний автомобіль переслідує автомобіль «Jeep Grand Cherokee», який зупиняється, і в той момент, коли до цього транспортного засобу наближаються поліцейські автомобіль «Jeep Grand Cherokee» з увімкнутим двигуном, ще котиться назад, і потім повністю зупиняється. В той момент, коли поліцейський наближається до автомобіля з боку дверцят водія, з автомобіля виходить ОСОБА_1 та пояснює, що «заїхав, бо поругався з дружиною» (запис о 00.40.20 години). На роз'яснення поліцейським водієві наявність у нього ознак сп'яніння та необхідність проходження огляду, ОСОБА_1 спочатку пояснює, що не буде проходити, так як випивав («у мене перегар, можна без штрафу» о 00.40.50 хвилин, «не буду і так випивший» о 00.42.35 години, «випив 200-250грамм» о 00.43 години), потім намагається пройти огляд на місці зупинки, але зазначає, що не може дути у мундштук через стан здоров'я, і врешті-решт починає казати, що він не є водієм, так як «просто сидів в автомобілі» о 00.46 години (а.с.4).
За такого, усі наведені обставини події, які зафіксовані на відеозапису, свідчать про ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, що перебував у стані сп'яніння та на законну вимогу поліцейського відмовився пройти огляд у встановленому порядку.
Ці обставини ретельним чином досліджені у суді першої інстанції та ним надана належна оцінка при ухваленні постанови.
Тому посилання ОСОБА_1 на відсутність у справі доказів про факт керування ним транспортним засобом не заслуговують на увагу.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пунктом 1.10 розділу І ПДР України визначається, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Отже, враховуючи зазначені норми матеріального права та принцип «заборони суперечливої поведінки», який вимагає від особи діяти добросовісно, суддя суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, правильно врахував, що у відповідності до статті 251 КУпАП працівниками поліції надана уся сукупність доказів, які свідчать про те, що автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee» рухався під керуванням ОСОБА_1 , який мав явні ознаки алкогольного сп'яніння, та здійснив вимушену зупинку, у зв'язку з його переслідуванням патрульним автомобілем поліції.
Так, у відповідності до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За положеннями пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І та положеннями розділу ІІ Інструкції №1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. Під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких записів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції).
Направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого виду сп'яніння у медичному закладі видається поліцейським, у випадку не згоди водія з результатами показників Драгеру при огляді, що проведений поліцейськими на місці зупинки, або бажанні пройти такий огляд лише у медичному закладі.
Натомість ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладі.
При тому мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають.
Наслідком відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену частиною 1 статті 130 КУпАП.
Така відмова, за внесеними змінами до статті 266 КУпАП та Інструкції №1452/735, які є чинними, як на час події, так і на час розгляду справи, фіксується поліцейськими за допомогою технічних засобів відеозапису, а за їх відсутності у присутності двох свідків.
Тобто, у випадку наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу знаходиться у стані сп'яніння, водій, на вимогу поліцейських за положеннями пункту 2.5 ПДР України, зобов'язаний пройти медичний огляд.
Таким чином, в матеріалах справи достатньо доказів які свідчать про те, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, але відмовився пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, а дії працівника поліції, який запропонував пройти огляд такий відповідали вимогам пунктів 1.2-1.3, 1.6-1.7, розділу ІІ зазначеної вище Інструкції.
Отже, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено водію ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча О. О. Ямкова