26 травня 2025 року справа № 320/14596/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" (далі - позивач та/або ТОВ «НВФ «Пластмодерн», товариство) до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач та/або ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.12.2023 №23891/0709 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" суми пені в розмірі 1 197 121,44 грн. за порушення вимог валютного законодавства.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що контролюючим органом здійснено помилкову оцінку суттєвих обставин проведення та виконання товариством у 2022-2023 роках зовнішньоекономічних операцій та безпідставно не враховано документальних довідок щодо факту існування форс-мажорних обставин, котрі вплинули на несвоєчасну виплату покупцем своїх фінансових зобов'язань позивачу, у тому числі наявність господарського спору в частині виконання покупцем (контрагентом товариства) своїх зобов'язань за укладеним зовнішньоекономічним договором. На переконання позивача, відповідачем протиправно надано оцінку довідці щодо факту існування форс-мажорних обставин, зокрема шляхом виходу за межі своєї компетенції. При цьому товариство наголосило, що його дії з примусового стягнення заборгованості з контрагента (резидента Республіки Польщі) однозначно свідчать про вчинення ним всіх належних дій з метою виконання товариством валютного законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову.
09.05.2024 на адресу суду через підсистему "Електронний Суд" від позивача надійшли документи по справі, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 26.04.2024 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
17.07.2024 у Київському окружному адміністративному суді зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник контролюючого органу наполягає, що товариством вимоги статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» в частині порушення граничних строків розрахунків по контракту з нерезидентом (резидентом Республіки Польща). При цьому, за висновком відповідача, сертифікат торгово-промислової палати про наявність форс-мажорних обставин не може бути беззаперечним доказом їх наявності, та в даному випадку відсутній взаємозв'язок між невиконанням контрагентом позивача зобов'язань та воєнними діями в Україні. Одночасно представник контролюючого органу наголосив, що нерезидент товариства не підпадає під визначені законодавчі обмеження, а тому мав змогу виконувати та направляти кошти за зовнішньоекономічним контрактом. Також представником відповідача висловлено позицію стосовно наявності рішення у господарській справі.
У судовому засіданні 08.08.2024 представниками сторін заявлено клопотання про розгляду справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 ухвалено закінчити підготовче провадження та ухвалено про перехід розгляду справи по суті після закриття підготовчого провадження. Крім цього зазначеною ухвалою ухвалено здійснювати подальший розгляд справи № 320/14596/24 у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» зареєстровано як юридична особа за адресою: 08298, Київська область Бучанський район смт. Коцюбинське, вул. Доківська, б. 14-а, код ЄДРПОУ 16401787.
На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82, пункту 69.2 підпункту 69.2-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України ГУ ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним договором поставки від 01.07.2016 № 16/051/pg з компанією Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща) за період з 24.02.2023 по 30.10.2023, за результатами якої складено акт перевірки від 06.11.2023 № 23493/10-36-07-09/16401787 (далі - акт перевірки) (т. 1, а/с 13-19).
У висновках акта перевірки зафіксовано порушення позивачем частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції», в частині порушення граничних строків розрахунку про зовнішньоекономічному договору поставки від 01.07.2016
№ 16/051/pg з компанією Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща), в сумі 422 431,35 польських злотих (еквів. 3 505 504,31) грн.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2023 № 23891/0709, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у сумі 1 197 121, 44 грн (далі оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а/с 10-12).
Не погоджуючись із спірним рішенням, товариством подано скаргу (т. 1, а/с 22-26), за результатами якої рішенням ДПС України від 06.03.2024 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване рішення ГУ ДПС у Київській області без змін (т. 1, а/с 27-30).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ унормовані Законом №2473-VIII, який також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 13 окресленого закону Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
При цьому частиною п'ятою статті 13 Закону №2473-VIII регламентовано, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Водночас, положення частини шостої та абзацу 1 частини сьомої статті 13 Закону №2473-VIII встановлюють, що у разі у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.
Отже законодавцем передбачено випадок не застосування фінансової відповідальності у вигляді нарахування пені (зупинення строку нарахування пені) лише у разі виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання контрагентом договору.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 01.07.2016 між позивачем та Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща) було укладено договір № 16/051/pg, згідно з умовами пункту 1.1. якого постачальник виготовляє і продає, а покупець купує і оплачує вироби із полімерних матеріалів, що надалі іменуються «Товари", в асортименті, кількості, по якості і по вартості згідно Специфікацій, узгодженим на кожну окрему партію Товару. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору (т. 1, а/с 39-44) (далі - Договір).
Відповідно до пункту 4.2. Договору покупець перераховує 100 % суми Специфікації шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту митного оформлення Товару на території країни покупця, якщо інше не встановлено в Специфікації. Оплата здійснюється на підставі Інвойсу.
28.12.2021 між позивачем та Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща) було підписано Додаток № 4 до Договору, згідно з умовами пунктом 1 якого сторони вирішили змінити в пункті 10.6. договору фразу «до 31.12.2018 р.» на фразу «до 31.12.2025 р.» (т. 1, а/с 45).
Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось ані позивачем ані відповідачем, що за Договором обліковується заборгованість Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща) перед товариством у сумі 412 431, 35 злотих основної заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням нею свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно з Договором.
Суд наголошує, що у сторін відсутній спір щодо встановленого податковим органом факту порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Натомість, виник спір щодо правомірності нарахування контролюючим органом пені за цим фактом на підставі Податкового кодексу України та Закону №2473-VIII, оскільки позивач доводив про відсутність його вини в порушенні цих строків.
Так, товариство у позовній заяві стверджує, що відповідач протиправно проігнорував та заперечив обставини наявності форс-мажорних обставин та надав оцінку відповідним довідкам із перевищенням своїх повноважень.
Суд критично сприймає такі твердження позивача мотивуючи це наступним.
Відповідно до підпункту 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Наявність/відсутність підстав для нарахування грошового зобов'язання встановлюється під час здійснення заходів податкового контролю шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп.62.1.3 п. 62.1 ст.62 ПК України).
Відповідно, у разі проведення перевірки контролюючим органом, платник податків має право надати контролюючому органу документи на підтвердження, у даному випадку наявності форс-мажорних обставин, та їх впливу на неможливість виконання договірних зобов'язань контрагентом.
Жодним нормативно-правовим актом не обмежено платника податків у наданні контролюючому органу будь-яких документів та письмових пояснень на його розсуд, які повинні бути прийняті та ретельно перевірені.
Разом з цим, відповідно до статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону № 2473-VIII постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).
Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Також, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).
Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».
В подальшому до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).
Таким чином за загальним правилом експорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати).
На підтвердження наявності форс-мажорних обставин позивачем, як під час перевірки, так і до суду, надано Сертифікат № 3200-23-2040 про форс-мажорні обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, відповідно до якого засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: є військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану; настання форс-мажорних обставин у Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща), які підтверджені польсько-українською господарчою палатою «Підтвердження PUIG/2023/SSZ/03/2 від 28.03.2023» з підстав неможливості виконання зобов'язання Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща) перед товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" за договором поставки №16/051/pg від 01.07.2016 у встановлений термін (т. 1, а/с 32-34).
Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата початку - 24.02.2022; дата закінчення - 28.04.2023.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває до теперішнього часу.
Згідно частиною першою 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Рішенням президії ТПП України 15 липня 2014 року № 40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.
За правилами підпункту 4.2 пункту 4 Регламенту ТПП регіональні ТПП здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП.
Суд наголошує, що ключовим питання, який входить до предмету доказування в межах даної адміністративної справи є:
1) достатність подання лише довідки (сертифікату) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції. Тобто, надання у спірних правовідносинах довідки (сертифікату) торгово-промислової палати ознак преюдиційного характеру, та визнання цього документу як достатнього доказу існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків;
2) необхідність встановлення конкретних обставин впливу непереборної сили у спірних правовідносинах та перевірку цих обставин відповідними доказами, незалежно від наявності сертифікату ТПП;
3) причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
У постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року (справа №620/14203/23), від 11 вересня 2024 року (справа №520/21174/23), від 15 серпня 2024 року та від 16 січня 2025 року (справа №580/4079/23) висловлено наступну правову позицію.
«Положення Закону №2473-VIII не визначають жодним чином повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладають на суб'єкта господарювання обов'язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин, а навпаки - вказується лише про необхідність надати довідку (сертифікат) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції. Тобто, частина шоста статті 13 Закону "Про валюту та валютні операції" надає у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознаки преюдиційного характеру, оскільки визначає цей документ як достатній доказ існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків.».
Тобто, Верховний Суд у вищенаведених справах констатував, що на підтвердження існування форс-мажорних обставин необхідно (достатньо) надавати відповідну довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), що, у свою чергу, вказує на відсутність у контролюючого органу права вимагати від суб'єкта господарювання інші докази на підтвердження факту існування обставин непереборної сили.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність обов'язку у суб'єкта господарювання доводити існування причинно-наслідкового зв'язку між настанням форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні) і невиконанням (несвоєчасним виконанням), зокрема, податкових зобов'язань.
Натомість, у постанові від 23 липня 2024 року (справа № 240/25642/22) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду виснував, що саме по собі введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для неперерахування контрагентом - нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічних контрактів.
Цей висновок обґрунтований тим, що позивач у справі не надав доказів, які б підтвердили настання обставин непереборної сили, які зумовили неможливість виконання нерезидентом своїх обов'язків за контрактом.
Також Верховним Судом у постанові від 12.12.2024 (справа № 380/839/24) від 14 січня 2025 року (справа № 440/17191/23) з посиланням на постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22 зазначено, що усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.
Крім цього зауважено, що Верховний Суд неодноразово вказував (постанови від 05 грудня 2023 року у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постановах від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку.
З наведених вище підходів слідує, шо саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
Отже сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов'язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов'язання.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.
Про обґрунтованість такого висновку свідчить і аналіз частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII, яка передбачає можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 520/2941/24.
Суд звертає увагу, що відомості, які зазначені в наданих позивачем сертифікатах, носять загальний інформаційний характер та констатують абстрактний факт введення в Україні воєнного стану, без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні/обов'язку. Неможливість виконання зобов'язання/обов'язку особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Обставини військової агресії на території України не є автоматичною, безумовною підставою, яка підтверджує відсутність можливості виконання зобов'язання/обов'язку.
З огляду на наведене, довідка (сертифікат) торгово-промислової палати має преюдиційний характер та є достатнім доказом існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, та, як наслідок, посилання позивача на відсутність у суб'єкта господарювання обов'язку доводити існування причинно-наслідкового зв'язку між настанням форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні) і невиконанням (несвоєчасним виконанням), зокрема, податкових зобов'язань, є помилковим.
Саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має доводитись шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, а у разі необхідності - іншими належними доказами, що можуть підтвердити вплив цих обставин на здатність певною стороною виконати своє зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 520/2941/24.
Крім цього суд зауважує, що ГУ ДПС у Київській області раніше вже проводилася позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог зовнішньоекономічної діяльності в межах Договору та складено акт від 01.03.2023 № 2857/10-36-07-09-04/16401787 за період з 18.04.2022 по 23.02.2023, на підставі якого донараховано товариству суму 253 888,30 грн, які сплачені останнім (т. 1, а/с 14). Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Резюмуючи викладене, суд вважає, що доводи позивача в окресленій частині не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.
Що стосується посилань товариства на здійснення ним дій, спрямованих на стягнення з контрагента заборгованості, як підстави для задоволення позовних вимог, суд зауважує наступне.
Відповідно до частини сьомої статті 13 Закону №2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.
Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до висновку, що обставини прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк є підставами для зупинення перебігу строку нарахування пені, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону №2473-VIII, проте не звільняє резидента від сплати пені, нарахованої до настання окреслених обставин.
Відтак, доводи товариства у означеній частині також не можуть бути підставою для задоволення адміністративного позову та відхиляються судом.
При цьому, суд зазначає, що під час вирішення спору по суті здійснено перевірку строку нарахування пені та встановлено, що пеня нарахована контролюючим органом до 09.07.2023, тобто до дня, який передував прийняттю Господарським судом міста Києва позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що доводи, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час вирішення спору по суті.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями частини першої статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відповідність оскаржуваного рішення критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.