"06" грудня 2010 р. Справа № 3/101-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.,
при секретарі Боровій О.В.,
за участю представників сторін :
позивача - Линник Л.В.
відповідача -Гаврилович С.М.
третьої особи -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3890 С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 26 серпня 2010 року у справі №3/101-09
за позовом Тростянецької міської ради, м. Тростянець Сумської області
до Тростянецької районної ради, м. Тростянець Сумської області
третя особа - Відділ освіти Тростянецької районної державної адміністрації, м.Тростянець Сумської області
про визнання права комунальної власності,
встановила:
Тростянецька міська рада (далі - позивач) звернулася до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Тростянецької районної ради (далі - відповідач), в якій просила суд визнати право комунальної власності на котельні по вул. Шевченка, 11, по вул. Комарова, 25 в м. Тростянець Сумської області за територіальною громадою м. Тростянець в особі Тростянецької міської ради. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 392 Цивільного кодексу України стверджуючи, що відповідач не є власником спірного майна, проте не визнає право власності на майно за позивачем і не здійснює дій по передачі майна позивачеві.
Рішенням господарського суду Сумської області від 26 серпня 2010 року (суддя Левченко П.І.) позов задоволено.
Відповідач із рішенням суду першої інстанції не погодився подав апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що суд першої інстанції без достатніх правових підстав дійшов висновку, що спірне нерухоме майно належить на праві власності позивачеві не врахувавши ту обставину, що об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам без згоди територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу. Як стверджує відповідач в апеляційній скарзі, такого рішення районна рада не приймала.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Рішенням 12 сесії 24 скликання Сумської обласної ради від 20.11.2003 року (а. с. 38) були внесені зміни до рішень обласної ради, у тому числі і до Рішення 2 сесії 24 скликання Сумської обласної ради від 25.06.2002 року, яким передано із сфери управління обласної ради до комунальної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району майна Тростянецької теплової дільниці обласного комунального підприємства «Сумитеплокомуненерго», зокрема котельні, що розташовані в м. Тростянець по вул. Комарова, 25 та вул. Шевченко, 11 (далі -спірне майно).
На виконання рішення обласної ради ДКП «Сумитеплокомуненерго»передало спірне майно відповідачеві по справі. Розпорядженням голови Тростянецької районної ради від 10.07.2002 року спірне майно передано до комунального підприємства «Тростянецьтеплоенерго».
В подальшому спірне майно відповідачем передано із балансу КП «Тростянецьтеплоенерго»на баланс комунального закладу районної ради «Господарський відділ по обслуговуванню майна спільної власності територіальних громад Тростянецького району»з наступною передачею на баланс загальноосвітніх шкіл.
15 червня 2006 року позивач звернувся до відповідача про передачу до комунальної власності територіальної громади міста КП «Тростянецький ринок»та спірного майна.
Відповідач розглянув зазначене клопотання позивача та Рішенням районної ради 4 сесії 5 скликання від 06.10.2006 року не надав згоди на передачу спірного майна із власності територіальних громад району до комунальної власності територіальної громади міста.
На зазначене рішення районної ради 03.01.2007 року був внесений протест прокурора, який Рішенням 9 сесії 5 скликання Тростянецької районної ради залишений без задоволення. В зв'язку з чим прокурор звернувся до Тростянецького районного суду із адміністративним позовом. Постановою районного суду від 07.10.2008 року у позові прокурору відмовлено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009 року (а. с. 7-8) постанову першої інстанції скасовано, позов прокурора задоволено, визнано незаконним рішення відповідача 4 сесії 5 скликання від 06.10.2006 року та зобов'язано відповідача передати позивачеві спірне майно.
Вказані вище фактичні обставини справи підтверджуються постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року, яка набрала законної сили.
З посиланням на те, що відповідач не визнає права власності позивача на спірне майно та не здійснює передачу спірного майна позивачеві, останній звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання за ним права власності на спірне майно, які суд першої інстанції задовольнив повністю.
Відповідно до абз. 3 п. 10 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі -Закон) за пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
Право комунальної власності регулюється ст. 60 Закону. Зокрема частиною 1 вказаної статті передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 60). Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності (частина 5 статті 60).
Відповідно до частини 6 статті 60 Закону доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.
Системний аналіз наведених норм дає підстави суду стверджувати, що передача майна із комунальної власності однієї територіальної громади до комунальної власності іншої територіальної громади може здійснюватися виключно на підставі рішень цих рад.
Господарський суд не може вирішувати питання, які відносяться до компетенції відповідних рад. Законодавство України не передбачає судового порядку переходу права власності від однієї територіальної громади до іншої територіальної громади, якщо на таку передачу відсутнє рішення ради.
Крім того, суд бере до уваги, що права позивача вже захищені в судовому порядку, зокрема під час розгляду справи № 22-а-1740/09 та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2004 року зобов'язано відповідача передати позивачеві спірне майно. Невиконання рішення суду не дає право позивачеві вимагати визнання за ним права власності на спірне майно, а може бути підставою для здійснення заходів по виконанню рішення суду. Невиконання відповідачем рішення суду щодо передачі спірного майна не означає невизнання права власності відповідачем, як то помилково стверджує позивач. Позивачем крім постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009 року не надано до матеріалів справи жодних доказів в обґрунтування позовних вимог про визнання права власності на спірне майно за позивачем.
Разом з тим, суд першої інстанції при прийнятті рішення не звернув уваги на вказані вимоги законодавства та визнав доведений факт наявності права власності у позивача на спірне майно, яке позивачем не доведено жодним належним доказом по справі.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження при розгляді апеляційної скарги, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та неправильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення не може вважатися обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 2, 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
Скасувати рішення господарського суду Сумської області від 26.08.2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Черленяк М.І.
Повний текст постанови по справі підписаний 09 грудня 2010 року