"01" грудня 2010 р. Справа № 1029/9-23
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лакізи В.В.,
судді Білоусової Я.О., судді-доповідача Пуль О.А.,
при секретарі -Сємєровій М.С.,
за участю представників сторін:
кредитора -не з*явився,
боржника - не з*явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу боржника -фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Полтавська область, (вх. № 4070П/2-6) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.10.2010 по справі № 1029/9-23,
за заявою боржника -фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про визнання банкрутом у порядку статей 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,-
встановила:
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.10.2010 р. (суддя Ореховська О.О.) повернуто заяву фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство.
ФОП ОСОБА_1. з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду від 20.10.2010 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд не вправі повернути позовну заяву з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд -вимагати їх надання до закінчення розгляду справи.
У судове засідання боржник не з*явився, вимоги апеляційного суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином і в установлений законом строк, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення йому ухвали апеляційного суду від 19.11.2010 р.
Справа розглядається за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України у відсутності боржника , за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи боржника, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, заявник -боржник - ФОП ОСОБА_1., у жовтні 2010 р. звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в порядку статей 1,7,8,11, 47-48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про визнання його банкрутом.
20.10.2010 р. постановлено оскаржувану ухвалу суду, яку мотивовано тим, що заявником не додані до заяви документальні докази здійснення публікації про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності, документальні докази здійснення оцінки майна, за рахунок якого можливе задоволення вимог кредиторів, а тому на підставі статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та п.3 ст.63 ГПК України заява підлягає поверненню.
Колегія суддів погоджується з поверненням ФОП ОСОБА_1. заяви та доданих до неї документів, але не погоджується з мотивуванням такого повернення, виходячи із наступного.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 7 вказаного Закону встановлено, що заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора і повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника на дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
Заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених частиною 1 цієї статті, такі відомості: суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості із страхових внесків на загальнообов*язкове державне пенсійне забезпечення та інші види загальнообов*язкового державного соціального страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах); розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров*ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди; відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.
У відповідності до частини 5 статті 7 Закону боржник зобов'язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону обставин, зокрема, якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Отже, із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що громадянин-підприємець у своєї заяві до господарського суду про порушення відносно нього провадження у справі про банкрутство повинен навести обставини неспроможності боржника виконати підтверджені у встановленому порядку документами безспірні грошові вимоги кредитора (кредиторів), пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, а також обставини щодо того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними документами.
За Законом факт безспірності вимог кредиторів виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами (виконавчими або іншими розрахунковими, на підставі яких здійснюється списання коштів).
Факт заборгованості боржника перед кредитором має бути підтверджений відповідними доказами. Відповідно до положень Закону у справі про банкрутство судом встановлюється грошові вимоги кредиторів та лише дійсні вимоги, що відповідають чинному законодавству.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що вказані докази повинні надаватися заявником на момент порушення судом справи про банкрутство за процедурою, яка передбачена ст.ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачена.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1. боржник обґрунтовує тим, що у зв*язку з підприємницькою діяльністю у нього виникла заборгованість перед бюджетом та банківськими установами, а саме: перед Фондом комунального майна Лубенської міської ради по орендній платі в розмірі 13 058,72 грн., яка стягнута за рішенням господарського суду Полтавської області від 17.08.2009 р. по справі №17/125; виконавче провадження відкрито 29.09.2009 р.; перед ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит»у розмірі 1 785 348,79 грн., яка стягнута рішенням господарського суду Полтавської області від 31.07.2009 р. по справі 2-113/2009; виконавче провадження відкрито 22.10.2009 р. і заборгованість в розмірі 11 004,55 грн., яка стягнута за рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.07.2009 р. по справі № 2-1102/2009 р., виконавче провадження відкрито 26.01.2010 р. та перед АК «Факторіал-Банк»у розмірі 460 736,81 грн., яка стягнута рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09.06.2009 р. по справі № 2-1020/2009 р.; виконавче провадження відкрито 26.01.2010 р.
Боржник повідомляє, що не в змозі задовольнити вимоги кредиторів. Дебіторської заборгованості не має. Він є власником приміщення 1-го поверху нежитлової будівлі Полтавської області, Гребенківського району, м.Гребінка, вул. Петровського,30, вартість якого згідно звіту № 032/10 від 22.03.2010 р. становить 850 726 грн.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що на момент подачі заяви боржником до суду не надано належних доказів, які підтверджують вимоги кредиторів та неплатоспроможність боржника.
Пред*явлення ФОП ОСОБА_1. виконавчого документу -наказу господарського суду Полтавської області від 17.08.2009 р. по справі № 17/125 до органу виконавчої служби про стягнення з боржника ФОП ОСОБА_1. грошові кошти у сумі 13 058,72 грн. не може бути узято до уваги колегією суддів, як достатність підстав для порушення провадження у справі, оскільки розмір вимог кредитора менше ніж встановлено законом про банкрутство ( 300 мінімальних заробітних плат).
Щодо іншої заборгованості ФОП ОСОБА_1. перед наведеними ним кредиторами, то з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання ОСОБА_1. перед АБ «Факторіал -Банк»за іпотечним договором № 090-г/43-ІД-3 та перед Банком «Фінанси та кредит»за кредитним договором № 2548 від 30.03.2007 р. виникли у нього, як зобов'язання громадянина, а не як пов*язані з підприємницькою діяльністю.
Відповідно до приписів частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом, іншими законодавчими актами.
Пунктом 2 частини 2 статті 9 вказаного Закону передбачено, що суддя не пізніше п*яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону.
Пунктом 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини тощо.
За таких обставин, враховуючи, що до заяви боржника не додано відомостей, перелічених в статті 7 Закону про банкрутство та не вказано обставин, на яких ґрунтується вимога боржника і не надано доказів, що підтверджували б викладені в заяві обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду Полтавської області про повернення заяви ФОП ОСОБА_1. без розгляду.
Колегія суддів дійшла також висновку, що доводи апелянта не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню в повному обсязі, а оскаржувана ухвала господарського суду Полтавської області по справі №1029/9-23 від 20.10.2010 року підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1) ч.1 ст. 103, ст. 105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ; -
постановила:
Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.10.2010 р. по справі №1029/9-23 залишити без змін.
Справу № 1029/9-23 направити на розгляд до господарського суду Полтавської області.
Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів
Головуючий суддя В.В. Лакіза
суддя Я.О.Білоусова
суддя О.А. Пуль