"09" грудня 2010 р.Справа № 30/22-10-403
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання - О.О. Довбиш,
за участю представників сторін:
від прокуратури: К.Я. Будзул-Лавренюк,
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізмаїльського міжрайонного прокурора
на рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2010 р.
у справі № 30/22-10-403
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області
про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом та уточненням до нього до Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області про
- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Ізмаїльської райдержадміністрації від 18.02.2009 р. № 180/А-2009 „Про відміну розпорядження голови Ізмаїльської райдержадміністрації № 43/А-2008 від 16.01.2008 р. „Про затвердження акту вибору земельної ділянки від 04.10.2007р. під проектування та будівництво пункту техобслуговування автомобілів, магазину-кафетерію підприємця ОСОБА_3 -на дорозі „Під'їзд до м. Ізмаїл” на території Саф'янської сільської ради -за межами населеного пункту”;
- зобов'язання відповідача видати розпорядження щодо надання згоди на виготовлення проекту відведення земельної ділянки під проектування та будівництво пункту техобслуговування автомобілів, магазину-кафетерію підприємця ОСОБА_3 -на дорозі „Під'їзд до м. Ізмаїл” на території Саф'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, за межами населеного пункту, відповідно до акту вибору земельної ділянки від 04.10.2007 р., затвердженого розпорядженням голови Ізмаїльської райдержадміністрації № 43/А-2008 від 16.01.2008 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним розпорядженням відмінено розпорядження від 16.01.2008 р. № 43/А-2008 про затвердження акту вибору земельної ділянки на підставі пункту 3 Прикінцевих положень Закону України № 509-У1 від 16.09.2008 р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у зв'язку з тим, що станом на 01.01.2008 р. райдержадміністрацією не було прийнято рішення про погодження місця розташування об'єкту. Однак, позивач ще 18.10.2007 р. звернувся до відповідача із заявою про видачу розпорядження про затвердження акту вибору земельної ділянки, проте останній в порушення статті 151 Земельного кодексу України в редакції, що діяла станом на листопад 2007 р., не розглянув заяву протягом одного місяця з дати її подачі і тільки 16.01.2008 р. виніс розпорядження про затвердження вказаного акту вибору земельної ділянки. Крім того, позивач послався на абзац 3 пункту 1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, згідно з яким у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 р. передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що акт вибору земельної ділянки було подано на затвердження у січні 2008 р. і 16.01.2008 р. затверджено розпорядженням № 43/А-2008. У зв'язку з тим, що станом на 01.01.2008 р. акт вибору не було затверджено, то вказане розпорядження не відповідало положенням чинного законодавства і з цих підстав було відмінено оскаржуваним розпорядженням. Крім того, відповідач вважає, що даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2010 р. позов задоволено у повному обсязі з мотивів обґрунтованості та правомірності позовних вимог. При цьому, суд дійшов висновку, що даний спір є спором про право та має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Ізмаїльський міжрайонний прокурор звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, провадження у справі припинити, пославшись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що спір між сторонами виник з приводу здійснення Ізмаїльської районною державною адміністрацією владної компетенції у галузі регулювання земельних відносин, у зв'язку з чим підлягає розгляду адміністративним судом.
ФОП Вітковський І.В. у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 2889 від 09.12.2010 р.) та в судовому засіданні апеляційної інстанції просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення суду -без змін.
Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, проте не скористалася своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції
Заслухавши представників позивача та прокуратури, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
04.10.2007 р. комісією, призначеною розпорядженням голови Ізмаїльської районної державної адміністрації від 09.10.2006 р. № 1057/А-2006, складено акт вибору земельної ділянки під проектування та будівництво пункту техобслуговування автомобілів, магазину -кафетерію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 -на дорозі “Під'їздом до м.Ізмаїл” на території Саф'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, за межами населеного пункту (а.с. 9-10).
16.01.2008 р розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області від №43\А-2008 „Про затвердження акту вибору земельної ділянки від 04.10.2007р. під проектування та будівництво пункту техобслуговування автомобілів, магазину -кафетерію підприємця ОСОБА_3 -на дорозі “Під'їздом до м.Ізмаїл”на території Саф'янської сільської ради -за межами населеного пункту” затверджено вищезазначений акт вибору земельної ділянки, надано дозвіл підприємцю ОСОБА_3 на виконання проектних робіт з проектування вищеназваного об'єкту на вибраній земельній ділянці при умові оформлення ним земельної ділянки згідно чинного законодавства, а також зобов'язано замовити та затвердити відповідну дозвільну документацію для будівництва (а.с. 12).
Листом від 17.02.2009р. Ізмаїльська райдержадміністрація повідомила ФОП ОСОБА_3 про відмову у наданні в оренду земельної ділянки загальною площею 0,15 га на території Саф'янської сільської ради за межами населеного пункту для будівництва пункту техобслуговування автомобілів, магазину -кафетерію , у зв'язку із змінами в чинному законодавстві.
18.02.2009р. розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області від №180\А-2009 скасовано розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області №43/А-2008 від 16.01.2008р. “Про затвердження акту вибору земельної ділянки від 04.10.2007р. під проектування та будівництво пункту техобслуговування автомобілів, магазину -кафетерію підприємця ОСОБА_3 -на дорозі “Під'їздом до м.Ізмаїл”на території Саф'янської сільської ради -за межами населеного пункту” з посиланням на вимоги пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України №509-УІ від 16.09.2008р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та у зв'язку з тим, що станом на 01.01.2008р. райдержадміністрацією не було прийнято рішення про погодження місця розташування об'єкту (а.с. 14).
Відповідно до пункту 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Адміністративний суд - суд загальної юрисдикції, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ (пункт 2 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Владні повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування реалізуються у відносинах, пов'язаних з управлінням в галузі використання земель, врегульованих розділом VII Земельного кодексу України), зокрема, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень, планування використання земель, землеустрій, контроль за використанням та охороною земель, моніторинг земель, ведення державного земельного кадастру, у відносинах охорони земель, врегульованих розділом VI ЗК України; у відносинах, визначених частиною 1 статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" від 17.11.2009 року N 1559-VI, та інших відносинах, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства. Відповідно, вирішення спорів, що виникають з цих правовідносин, не належить до компетенції господарських судів (частина 3 пункту 1.1 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. № 04-06-15 „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”).
В той же час, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Спори, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, підвідомчі господарським судам.
Згідно із статтею 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених цією Конституцією.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (частина 2 статті 84 Земельного кодексу України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України).
Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 Цивільного кодексу України).
Таким чином, згідно із вищенаведеними нормами законодавства, а також аналізуючи положення статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України, якими встановлено порядок надання земельних ділянок державної власності у користування, порядок передачі земельних ділянок в оренду, порядок продажу земельних ділянок комунальної власності громадянам та юридичним особам, органи виконавчої влади у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної власності діють як органи, через які держава реалізує повноваження власника земельних ділянок.
Отже, органи виконавчої влади у земельних відносинах беруть участь як суб'єкти владних повноважень та як органи, що реалізують права держави як власника землі.
Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування розпорядження райдержадміністрації, яким скасовано розпорядження про погодження акту вибору земельної ділянки під проектування та будівництво об'єктів нерухомого майна, а також зобов'язання відповідача видати розпорядження щодо надання згоди на виготовлення проекту відведення земельної ділянки.
Таким чином, Ізмаїльська райдержадміністрація, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у її власності, виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин., у зв'язку з чим у вказаних правовідносинах вона не здійснювала владних управлінських функцій і не виступала як суб'єкт владних повноважень.
Як зазначено у частині 2 пункту 1.5 вищезазначених Рекомендацій президії Вищого господарського суду України спори щодо оскарження актів органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, на підставі яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки (спір про право), не є публічно-правовими і розглядаються за правилами ГПК України, оскільки у відносинах, де вказані органи виступають у ролі власників землі відповідно до статті 14 Конституції України, вони є рівними учасниками земельних відносин з іншими суб'єктами таких правовідносин (юридичними та фізичними особами, у тому числі суб'єктами підприємницької діяльності).
Враховуючи вищенаведене, судова колегія доходить висновку про те, що спір між сторонами належить до юрисдикції господарських судів, у зв'язку з чим відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що дана справа повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Водночас, апеляційна інстанція зазначає, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно із підпунктом 7 пункту 2 розділу І Закону України №509-УІ від 16.09.2008р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” (чинний з 14.10.2008 р.) статтю 124 Земельного кодексу України викладено у новій редакції, частиною другої якої передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 17 пункту 2 розділу І вищезазначеного Закону у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів)"
Згідно із пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень цього ж Закону прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2006 р. розпорядженням голови Ізмаїльської райдержадміністрації призначено комісію для проведення вибору земельної ділянки під проектування та будівництво на ній пункту техобслуговування автомобілів та магазину -кафетерію ФОП ОСОБА_3 04.10.2007 р. складено акт вибору земельної ділянки, відповідно до якого земельна ділянка, що обирається, згідно із чинними екологічними, санітарно-гігієнічними, протипожежними, державними будівельними нормами є придатною для розміщення на ній вказаних об'єктів нерухомості, але затверджений цей акт був лише розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області від 16.01.2008р. за №43\А-2008. Отже, процедуру передачі підприємцю ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки було розпочато ще до 01.01.2008р., а складення 04.10.2007 р. акту вибору земельної ділянки свідчить про погодження ФОП ОСОБА_3 місця розташування пункту техобслуговування автомобілів та магазину -кафетерію.
Разом з тим, апеляційна інстанція зазначає, що розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації від 17.05.2010 р. № 318/А-2010 скасовано оскаржуване розпорядження райдержадміністрації від 18.02.2009 р. № 180/А-2009 та розпорядженням від 17.05.2010 р. № 319/А-2010 надано дозвіл ФОП ОСОБА_3 на виготовлення проекту відведення щодо надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки загальною площею 0,15 га під проектування та будівництво пункту техобслуговування автомобілів та магазину-кафетерію позивача.
За таких обставин, рішення суд слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу
України, суд -
постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2010р. у справі № 30/22-10-403 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя В.Б. Туренко
Повний текст постанови підписано 10.12.2010 р.